Материал: 1.8-к Віртуалізація та консоль Windows Server

Це можуть бути:

CD-диск;

DVD-диск;

ISO-образ;

дискета або її образ;

мережевий сервер.

Перевіряємо встановлені параметри та завершуємо створення віртуальної машини, на-

тиснувши кнопку «Готово».

В Диспетчері Hyper-V вибираємо зі списку створену віртуальну машину та вико-

нуємо команду «Підключити» (рис. 1.8.5).

Рис. 1.8.5 Підключення до віртуальної машини.

Для запуску віртуальної машини потрібно натиснути кнопку «Пуск» у верхньому лівому кутку вікна (рис. 1.8.6).

Керування віртуальною машиною виконується за допомогою меню у верхній частині вікна підключення (рис. 1.8.7).

Корисно запам’ятати деякі комбінації клавіш віртуальної системи Hyper-V:

Ctrl+Alt+End - виклик Диспетчера задач Windows;

Ctrl+Alt+Pause - перехід із віконного режиму в повноекранний і навпаки;

Ctrl+Alt+Стрілка вліво - вихід миші та клавіатури з вікна віртуальної машини.

Пізніше можна змінити основні налаштування віртуальних машин, в тому числі додати інші пристрої, вибравши в контекстному меню відповідні посилання.

8. Мова PowerShell.

Система Windows завжди асоціювалася з графічним інтерфейсом, за допомогою якого зручно виконувати різноманітні налаштування.

Всвою чергу, консоль командного рядка дуже зручна для автоматизації завдань та опрацювання великої кількості даних.

Вранніх версіях Windows консоль мала обмежені можливості. Вона викликалася за допомогою команди cmd.exe

Мова PowerShell об'єктно-орієнтована, вона використовує елементи Perl, PHP, C# та

.NET Framework. Результат виконання команди не потребує додаткового опрацювання.

PowerShell має доступ до файлової системи, реєстру, мережі, Active Directory, ролей та

компонентів сервера. В оболонку PowerShell вбудовано понад 150 команд, є можливість ство-

рювати додаткові команди.

PowerShell може використовувати так звані командлети.

Командлет – це командний модуль, готова підпрограма для виконання окремої операції.

Командлети помітно спрощують роботу з PowerShell.

9. Структура команд PowerShell.

Синтаксис командної оболонки PowerShell може здатися трохи заплутаним, але насправді все побудовано зрозуміло та логічно. Всі назви командлетів стандартизовані, імена мають формат «дія - об'єкт», наприклад:

Get-* (отримати дані об'єкту); Set-* (встановити);

Out-* (вивести);

Stop-* (зупинити).

Список всіх доступних команд можна проглянути, виконавши Get-Command, отримати до-

помогу - Get-Help

Наприклад, переглянемо список системних процесів, відсортуємо їх по використанню процесорного часу за спаданням і виберемо з них десять, які найбільше завантажують систему (рис. 1.8.8):

PS> Get-Process | Sort-Object CPU -Descending | Select -First 10

Рис. 1.8.8 Переглядаємо 10 «найненажерливіших» системних процесів за допомогою PowerShell.

При наборі команд працює автодоповнення (клавіша «Tab»), є також можливість ко-

піювання та вставки клацанням правої кнопки миші.

Для виведення доступнихдисківсервера використаємокомандлетGet-PSDrive (рис. 1.8.9):

PS> Get-PSDrive

Рис. 1.8.9 Отримуємо список дисків за допомогою PowerShell.

Зверніть увагу, що в списку на рисунку 1.8.9 показані вітки реєстру HKCU та HKLM, до яких можна звернутися як до звичайного диска. Наприклад, переміщуватися по вибраній вітці можна за допомогою команди cd, отримувати список підвіток за допомогою команди dir:

PS> cd HKLM: PS HKLM> dir

Для PowerShell програмісти розробили велику кількість командлетів, які знаходяться на сайті співтовариства PowerShell

http://powershellcommunity.org/Scripts/tabid/81/Default.aspx

В папці Windows теж є декілька готових командлетів.

10.Форматування виведення результатів PowerShell.

Переглядати велику кількість результатів досить важко. Але в PowerShell можна виділи-

ти результат кольором, зробивши його помітнішим. Для цього використовується командлет Write-Host, в якому використовується два параметра:

-Backgroundcolor (колір фону ); -Foregroundcolor (колір тексту).

Наприклад (команду потрібно набрати в одному рядку):

PS> Get-Process | Write-Host -foregroundcolor DarkGreen -backgroundcolor white

В результаті отримаємо список процесів на білому фоні зеленими буквами. Є також командлети для привертання уваги під час виведення результатів:

Write-Warning

Write-Error

Наприклад:

PS> Write-Warning ”Access denied”

Нерідко виведені результати не поміщаються на екрані. Для їх послідовного перегляду без прокручування можна застосувати командлет Out-Host з параметром -paging:

PS> Get-Process | Out-Host –paging

Також для виведення результатів використовують наступні командлети:

Clear-Host (очищення екрану); Write-Progress (виведення ходу виконання).

11. Робота з журналом системних подій за допомогою PowerShell.

PowerShell має цілий ряд командлетів *-Eventlog, які читають записи в журналі системних подій. Причому, дані легко сортуються та фільтруються за потрібними критеріями.

Наприклад, для виведення останніх подій із журналу безпеки на локальному комп'ютері використаємо параметр Nevest з чисельним аргументом:

PS> Get-Eventlog Security -Nevest 20 -computername localhost

А тепер виведемо події про системні помилки (рис. 1.8.10):

PS> Get-Eventlog Security -Message "*failed*"

Рис. 1.8.10 Виводимо події про системні помилки за допомогою PowerShell.

12. Режим Server Core.

Починаючи з Windows Server 2008, операційну систему можна встановити без графічного середовища.

Чому розробники прийняли таке рішення? Графічний інтерфейс полегшує роботу ко-

ристувача клієнтського комп’ютера, але для сервера він не завжди потрібний. Сервер

безперебійно працює, його налаштування виконуються нечасто. Крім того, графічна система підвищує вимоги до апаратної конфігурації сервера, водночас зменшуючи його надійність та безпеку.

Поява режиму Server Core все змінила. Тепер можна встановити систему без графічного інтерфейсу з мінімальним набором компонентів.

Така система має велику захищеність в порівнянні з повним варіантом. Вона

потребує для установки всього 1 Гбайт вільного місця на жорсткому диску та 512 Мбайт оперативної пам'яті. Розмір системних оновлень Server Core також невеликий.

Єдиний недолік: Server Core має не всі ролі, а деякі з них мають обмежені функції.

Незважаючи на деякі обмеження, Server Core виконує основні функції серверної системи.

13. Установка Windows Server в режимі Server Core.

Для установки операційної системи в режимі Server Core необхідно вибрати пункт

«Server Core Installation».

Установка в режимі Server Core практично не відрізняється від звичайної установки

Windows Server 2008 R2 і займає приблизно 10 хвилин.

У найпершому вікні необхідно залишити англійську розкладку клавіатури, оскільки систем-

ний адміністратор працюватиме в консольному режимі (рис. 1.8.11).

Рис. 1.8.11 Інтерфейс роботи Server Core.

Перед установкою слід чітко визначитися з необхідними ролями та компонентами.

Потрібно пам’ятати, що оновити попередню версію системи до Server Core не мож-

на, вона встановлюється «з нуля». Також не можна перейти від Server Core до графічного варіанту (як і навпаки).

Після установки натискаємо комбінацію клавіш Ctrl+Alt+Del і клацаємо по значку

«Other User».

Входимо в систему з обліковим записом Administrator та пустим паролем, який на наступному кроці необхідно змінити.

Пам’ятайте, що прості паролі заборонені політиками безпеки.

14. Основні налаштування Server Core.

Початкова конфігурація сервера задається за допомогою командного рядка. Потім сер-

вером можна керувати віддалено за допомогою підключення до сервера терміналів або

інших інструментів.

Для зручності всі команди можна записати в текстовий файл, а потім використати його для налаштування інших серверів.

Windows Server 2008 R2 має також скрипт SCONFIG.cmd (рис. 1.8.12), за допомо-

гою якого в інтерактивному режимі виконуються основні налаштування сервера.

Для роботи з SCONFIG.cmd необхідно виконати наступну команду:

> sconfig