Елементи донесення історії до слухачів:
§ Відвертість та переконаність (бути щиросердечним);
§ Ентузіазм та натхнення (це не є штучне або гучне хвилювання);
§ Жвавість (у жестах, голосі, виразах обличчя).
Історії стають цікавішими, коли є жвавість та різноманітність голосових інтонацій розповідача.
Власні усні навички сторітеллінгу:
Діалог;
Використання голосу;
Використання жестів та виразів обличчя;
Крокування;
Повторення.
Найбільш важливо розслабитися та бути собою. Розвивати свій особистий стиль, в якому розповідачеві зручно працювати.
Початок та закінчення історії:
Розповідання історій ефективніше тоді, коли є певна м'яка атмосфера, вільна від того, що відволікає увагу слухачів. Аудиторія повинна бути зручною та близькою. Розповідач має звернути ретельну увагу на необхідність наявності підготовчих матеріалів, які він повинен завжди мати під рукою і бути готовим налаштувати атмосферу, сприятливу для слухачів.[1] Реквізити, костюми, чи гра на знайомство можуть також допомогти у зосередженні уваги та створенні гарного настрою. Традиційно розповідання історій починається з фрази «Одного разу…», потім робиться пауза, під час якої розповідач збирає свої думки до купи.
Деякі засоби утримання уяви слухачів:
Залучення та участь аудиторії у процесі розповідання історії;
Чітка зміна у рухах, голосі та настрої розповідача;
Незвичайний або неочікуваний поворот в оповіданні;
Слід особливо бути підготовленим до того, що буде декілька дітей (як правило, один чи двоє), що потребують особливої уваги і відволікають інших. В цьому випадку іноді слід тільки проігнорувати це, іноді це потребує пильного погляду або паузи доти, доки не буде припинено учнем порушення; іноді необхідно долучити цю дитину до історії, що розповідається. Але ніколи не можна говорити різко або гнівно, бо в іншому разі увагу аудиторії буде утрачено.
Закінчення історії:
Як тільки розповідач закінчив історію, йому потрібно зупинитися! Нехай думки дітей утримаються на історії. Не слід почувати себе зобов'язаним пояснювати історію або зводити кінець з кінцем. Слід дозволити дітям піти, розмірковуючи над щойно почутим і викристалізувати для себе значення цієї історії! Чим більш сторітеллер практикує - тим більш кваліфікованим він стає. Не варто боятися пробувати різні методи. Слід бути креативним. Оскільки навчання витікає із особистих досвідів. Слід очікувати помилки - навіть найліпші із нас помиляються. Не можна бути надмірно сором'язливим. Варто весело проводити час та поділяти радість історії.[5].
сторітеллінг історія слухач
Висновок
У процесі розповідання історії оповідач використовує слова, жести, зоровий контакт, міміку руху, паузи. Слухач реагує висловлюваннями, жестами, виразом обличчя, стаючи таким чином невід'ємною частиною історії, що розповідається. Міміка, жести та інші невербальні засоби посилюють емоційний вплив розповіді на учнів. Живе слово, безпосередній контакт людини з людиною, людські якості оповідача, культура спілкування, психологічний настрій у виховному відношенні набувають набагато більше значення за будь-які технічні засоби. Не знижуючи ролі технічних засобів навчання у підвищенні ефективності підготовки учнів, англійські вчені, як і їх колеги з багатьох інших країн, вважають, що безпосереднє дидактично спрямоване спілкування з допомогою сторітеллінгу має безумовні переваги, оскільки воно олюднене і несе в собі живу душу.
Список використаної літератури
1. Аіех, Nora Kortner. Storytelling: Its Wide-Ranging Impact in the Classroom
. Bryant, Sara Cone. How to Tell Stories to Children and Some Stories to Tell
. Andrews, Dee; Hull, Donahue (September 2009). «Storytelling as an Instructional Method:: Descriptions and Research Question». The Interdisciplinary Journal of Problem-Based Learning. 2 3: 6-23.
. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник кол авторів під кер. С.Ю. Ніколаєвої. К.: Ленвіт, 2002. 328с./ст. 92-105
. Теорія і практика формування методичної компетенції вчителя іноземної мови початкової школи. Навчальний посібник. - К.: Ленвіт, 2006.-200 с.
. Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика : підручник для студ. лінгв. ун-тів і фак. ін. мов вищ. навч. закладів / Бігич О.Б., Бориско Н.Ф., Борецька Г.Е. та ін./ під загальн. ред. С.Ю. Ніколаєвої. - К. : Ленвіт, 2013. - 590 с.