ЗМІСТ
Вступ
.Економічна сутність капіталу та фінансової стійкості підприємства
.Методика аналізу рентабельності. Інтегральний фінансовий аналіз
3.Організаційно - економічна характеристика підприємства ПАТ «Запорiзький завод феросплавів»
.Аналіз рентабельності ПАТ «Запорiзький завод феросплавiв»
.1Аналіз фінансових результатів за даними фінансової звітності
.2Аналіз системи показників рентабельності ПАТ «Запорiзький завод феросплавiв» та їх взаємозв’язок
.3Факторний аналіз рентабельності активів за моделлю Дюпон (трьохфакторна модель)
. Резерви росту рентабельності активів ПАТ «Запорiзький завод феросплавiв»
Висновки та рекомендації
Перелік використаних джерел
рентабельність капітал фінансовий
ВСТУП
Метою діяльності кожного підприємства є отримання економічної вигоди, тобто прибутку. Але наявність прибутку ще не свідчить про високу ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства. Для визначення ефективності використовується цілий ряд показників, таких як ліквідність, платоспроможність, ділова активність, прибутковість, рентабельність тощо.
Особливе місце в цьому переліку слід віддати показникам рентабельності. Слово „рентабельність" походить від німецького rentabеl, яке означає - доходний[1].
Можна сказати, що рентабельність - це такий стан діяльності, коли протягом певного періоду грошові надходження підприємства компенсують понесені витрати, створюється і накопичується прибуток.
Рентабельність - поняття досить широке. Існує велика кількість показників рентабельності, які характеризують її з різних сторін.
Питанню рентабельності присвячено багато статей та наукових праць. Це пов‘язано з актуальністю цього питання на сьогоднішній день. Адже сьогодні важливими питаннями є окупність витрат підприємства, його здатність до самофінансування, розширення виробництва та освоєння нових видів продукції. Аналіз рентабельності допомагає визначити наскільки ефективно використовуються активи підприємства, чи окупаються понесені ним витрати на виробництво продукції, які підприємство має резерви щодо зростання прибутку та рентабельності. Всім цим та багато іншим питанням і присвячена курсова робота.
При написанні роботи досліджувались: положення (стандарти) бухгалтерського обліку, статті економічних періодичних видань, наукові праці, підручники, посібники та інші джерела. Слід відмітити, що питання рентабельності висвітлено досить широко такими авторами як Шеремет А.Д., Баканов М.І., Бутинець Ф.Ф., Коробов М.Я., Кононенко О. тощо.
Метою написання роботи є поглиблення знань з курсу „Фінансовий аналіз" та дослідження поняття рентабельності підприємства.
Для реалізації зазначеної мети у роботі вирішуються такі основні завдання: визначення економічної сутності рентабельності; виокремити методику аналізу рентабельності та інтегрального фінансового аналізу; провести аналіз фінансових результатів за даними фінансової звітності; провести аналіз системи показників рентабельності та їх взаємозв’язок; провести факторний аналіз рентабельності активів за трьох факторною моделлю; проаналізувати резерви росту рентабельності активів.
Об’єктом дослідження виступає: Публiчне акцiонерне товариство "Запорiзький завод феросплавiв".
В роботі використовувались дані фінансової звітності Публiчне акцiонерне товариство "Запорiзький завод феросплавiв".
Предметом дослідження є рентабельність підприємства ПАТ "Запорiзький завод феросплавiв ”. Інформаційною базою для виконання роботи слугували бухгалтерська звітність, калькуляція фінансового положення підприємства, а також різноманітні методологічні джерела.
У ході дослідження використовувалися загальнонаукові методи, методи порівнянь, угрупувань, спостереження, обстеження, комплексної оцінки, аналітичні процедури та ін.
У роботі використовувались такі програми: Microsoft office word 2007, Microsoft Excel 2007.
Курсова робота складається з: вступу, п’яти
розділів, трьох підрозділів, висновків та рекомендацій, переліку використаних
джерел, додатків.
РОЗДІЛ 1.ЕКОНОМІЧНА
СУТНІСТЬ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ТА ФАКТОРИ ЇЇ РОСТУ
Кінцеві результати діяльності підприємства характеризуються не лише абсолютними показниками прибутку або збитку. Суб'єкти господарювання, які зацікавлені у віддачі від використаних ресурсів і вкладеного капіталу, аналізують співвідношення отриманого ефекту з понесеними витратами (використаними ресурсами). Для цього обчислюються відносні показники ефективності: рентабельність (яка іноді ототожнюється з прибутковістю і доходністю).
Слово „рентабельність” походить від німецького rentabеl, яке означає - доходний[1].
Рентабельність - це відносний показник прибутку, який відображає відношення отриманого ефекту (доходу, прибутку) з наявними або використаними ресурсами.
Рентабельність - це такий стан діяльності, коли протягом певного періоду грошові надходження компенсують понесені витрати, створюється і накопичується прибуток.
Протилежним станом є збитковість, коли грошові надходження не компенсують понесені витрати.
Показники рентабельності більш повно, ніж прибуток відображають результати діяльності підприємства; вони використовуються як інструменти інвестиційної цінової, політики тощо.
Якщо прибуток служить показником фінансового результату виробництва, то рентабельність характеризує економічну ефективність виробництва продукції. В умовах ринку від рівня рентабельності залежить життєздатність підприємства, його можливості нагромаджувати фінансові ресурси, забезпечувати інтереси інвесторів, конкурувати з іншими підприємствами.
Рентабельність являється відносним показником прибутковості, дохідності виробництва. Тому вона розраховується відношенням прибутку до іншого показника, і, в залежності від різновидів прибутку (балансовий прибуток, прибуток відвиконаних робіт) та різних баз (собівартості, вартості виробничих фондів), в виробництві розрізняють балансову рентабельність, рентабельність продукції, рентабельність по відношенню до виробничих фондів[2].
Показник рентабельності по відношенню до виробничих фондів відрізняється від попередніх показників. Його відмінність в тому, що прибуток співставляється не з продукцією, а з сумою виробничих основних фондів (середня вартість основних виробничих фондів) і середньою вартістю матеріальних оборотних засобів.
Середню вартість матеріальних оборотних засобів визначають за підсумками другого розділу аналітичного балансу, аналогічно як і середню вартість майна. Основна його перевага полягає в тому, що він дозволяє висвітлити рівень ефективності використання виробничих фондів, що знаходяться у розпорядженні підприємства.
Показники рентабельності і прибутковості мають загальну економічну характеристику, вони відбивають кінцеву ефективність роботи підприємства і продукції, що випускається їм.
Існує багато факторів, що визначають величину прибутку і рівень рентабельності. Ці фактории можна підрозділити на внутрішні і зовнішні.
Зовнішні - це фактори не залежні від зусиль данного колективу, наприклад зміна цін на матеріали, продукцію, тарифів перевезення, норм амортизації і т.д. Такі явища відбуваються в загальному масштабі і сильно впливають на узагальнюючі показники виробничо - господарської діяльності підприємств.
Структурні зрушення в асортименті продукції істотно впливають на величину реалізованої продукції, собівартість і рентабельність виробництва.
Завдання фінансового аналізу рентабельності - виявити вплив зовнішніх факторів, визначити суму прибутку, отриману в результаті дії основних внутрішніх факторів, що відбивають трудові вкладення працівників і ефективність використання виробничих ресурсів.
Показники рентабельності (прибутковості) є загально економічними. Вони відображають кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства.
Кожне підприємство самостійне здійснює свою виробничу і господарську діяльність на принципах самоокупності і прибутковості. Підприємство має визначені витрати по виготовленню продукції і її реалізації. Ці витрати являють собою витрати виробництва данного підприємства (собівартість), чи індивідуальні витрати. Однак витрати окремого продукту по підприємствах можуть відхилятися від середніх витрат по галузі, що приймаються за суспільно необхідні витрати чи вартість, грошове вираження яких складає ціну продукту. Наявність індивідуальних витрат, породжує відокремлення іншої частини вартості продукції - прибуток, а отже, і відносний її вимір - рентабельність.
Однак абсолютна величина прибутку не дає уявлення про рівень і зміну ефективності виробництва чи торгівлі. Сума прибутку може збільшуватися, а ефективність виробництва може залишатися на колишньому рівні чи навіть знизитися. Це відбувається в тому випадку, якщо приріст прибутку отриманий за рахунок екстенсивних (кількісних) факторів виробництва - збільшення чисельності працівників, росту парку устаткування і т.д. Якщо ж прирості чисельності працівників їхня продуктивність залишається колишньою чи знижується, то ефективність виробництва відповідно не змінюється чи навіть знижується.
Основними відмінними ознаками рентабельності в системі торгових і виробничих відносин є наступні:
)відношення прибутку до витрат виробництва, що характеризують рівень прибутковості поточних витрат (на придбання сировини, матеріалів, палива, на амортизацію засобів праці, витрати по управлінню й обслуговуваннювиробництва і заробітній платі працівників);
)відношення прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів, що характеризують відносний розмір зростання авансованих витрат і яке дає оцінку економічної ефективності виробничих фондів[4].
Реальний зміст мають ознаки рентабельності, що характеризують ефективність витрат по прибутку, отриманої після реалізації.
Розподільна функція рентабельності конкретно виявляється в тім, що її величина є одним з основних критеріїв для розподілу частини прибавочного продукту - прибутку[3].
Рентабельність є результатом виробничого
процесу, вона формується під впливом факторів, пов'язаних з підвищенням
ефективності оборотних коштів, зниженням собівартості і підвищенням
рентабельності продукції й окремих виробів.
РОЗДІЛ 2.МЕТОДИКА
АНАЛІЗУ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ. ІНТЕГРАЛЬНИЙ ФІНАНСОВИЙ АНАЛАЗ
Аналіз рентабельності дозволяє оцінити здатність підприємства приносити доход на вкладений у нього (підприємство) капітал. Характеристика рентабельності підприємства базується на розрахунку чотирьох основних показників - рентабельності всього капіталу, власного капіталу, основній діяльності (продукції) і рентабельності продажу.
Рентабельність усього капіталу (сукупних
активів) показує, чи має компанія базу для забезпечення високої прибутковості власного
капіталу. Даний показник відбиває ефективність використання всього майна
підприємства. Зниження рентабельності всього капіталу свідчить про падаючий
попиті на продукцію фірми і перенагромадженність активів.
Ра = П / (ВБпр + ВБкр) / 2, (2.1)
де П - чистий прибуток;
ВБпр, ВБкр - валюта балансу на початок та кінець року[5].
Цей показник відбиває прибутковість активів, і обумовлений як ціноутворюючою політикою підприємства, так і рівнем витрат на виробництво реалізованої продукції. Існує два основних способи підвищення рентабельності активів:
-ий - при низької прибутковості продукції необхідно прагнути до прискорення оборотності активів і його елементів;
-ий - низька ділова активність підприємства може бути компенсована тільки зниженням витрат на виробництво чи продукції ріст цін на продукцію, тобто підвищенням рентабельності продукції.
Рентабельність власного капіталу характеризує
ефективність використання власного капіталу. Цей коефіцієнт є одним з
найважливіших показників, використовуваних у бізнесі, він вимірює загальну
величину доходів акціонерів. Високе значення даного коефіцієнта говорить про
успіх компанії, що веде до високого ринкового курсу її акцій і відносної
легкості залучення нових капіталів для її розвитку. Однак треба мати на увазі,
що високий коефіцієнт рентабельності власного капіталу може бути зв'язаний як з
високою інфляцією, так і з високим ризиком компанії. Тому його інтерпретація не
повинна бути спрощеною й одномірною. Рентабельність власного капіталу показує,
скільки чистого прибутку приходиться на гривню власних засобів.
Рвк = П / (ВКпр + ВКкр) / 2,(2.2)
де ВКпр,ВКкр величина власних засобів на початок і на кінець року.
На основі цього показника власник активів може вибрати місце їхнього вкладення. При розрахунку приймається в увагу не операційний дохід, а кінцевий, чистий прибуток, що буде розподілений між власниками (акціонерами) підприємства. Розраховується як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу.
Отже, для підвищення ефективності вкладення можна діяти в двох основних напрямках:
• Збільшення чистого прибутку - збільшення обсягів збуту і рентабельності продажу.
• Зменшення власного капіталу - ефективне керування поточними активами і пасивами, зниження потреби в додатковому фінансуванні.
У загальному випадку для оцінки доцільності вкладення засобів у той чи інший бізнес варто порівняти прогнозовану рентабельність власного капіталу з альтернативними можливостями розміщення вільних ресурсів (наприклад, депозит) з урахуванням фактора ризику.
Для того, щоб зрозуміти як і за рахунок чого формується підсумковий показник рентабельності власного капіталу варто розглянути ряд проміжних показників:
Рентабельність чистих активів - показник
ефективності операційної діяльності підприємства. Розраховується як відношення
операційного доходу до середньорічної величини чистих активів де:
Чисті активи = Власний капітал + Кредити (довго
- і короткострокові)
З іншої сторони рентабельність чистих активів
формується за рахунок їхньої оборотності і рентабельності продажу:
(Операційний прибуток / Обсяг продажу) * (Обсяг
продажів/Чисті активи) = (Операційний прибуток / Чисті активи)
Рентабельність чистих активів використовується при оцінці ефективності фінансового важеля.
Фінансовий важіль - співвідношення власних і позикових засобів у структурі чистих активів характеризує вплив кредитування на ефективність діяльності підприємства. Основний критерій оцінки ефективності фінансового важеля - ставка банківського кредиту. Якщо кредитна ставка нижче показника рентабельності чистих активів, то збільшення частки кредитів підвищить значення рентабельності власного капіталу, і навпаки.
Значення фінансового важеля показує на скільки
збільшиться (зменшиться) значення рентабельності власного капіталу при
збільшенні (зменшенні) рентабельності чистих активів.
Фінансовий важіль розраховується по наступній
формулі: = Чисті активи / Власний капітал
Використовуючи приведені вище показники ми можемо одержати наступну формулу:
Рентабельність продажу * Оборотність чистих активів * Фінансовий важіль = (Операційний доход / Обсяг продажів)* (Обсяг продажів /Чисті активи) * (Чисті активи / Власний капітал) = (Операційний доход/Власний капітал)
Тепер для одержання остаточної формули
рентабельності власного капіталу необхідно внести виправлення, щоб у чисельнику
фігурував чистий прибуток.
(Операційний доход/ Власний капітал)*
(((ОД-I)*(I-Т))/ОД) = Рентабельність власного
капіталу,
де, ОД - операційний доход;- сума відсотків по кредитах;