Материал: Лекція по кримінології №3

Лекція по кримінології № 3

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 3. «Злочинність та її основні характеристики»

З дисципліни: «Кримінологія»

Категорія слухачів: студенти, слухачі коледжу.

Навчальні питання:

1. Поняття злочинності. Основні ознаки злочинності. Злочинність і злочин, їх взаємозв’язок. Основні види злочинності

2. Кількісні і якісні показники злочинності

3. Поняття латентної злочинності, її види, рівні та методи оцінки

4. Наслідки злочинності

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

Поняття злочинності. Основні ознаки злочинності. Злочинність і злочин, їх взаємозв’язок. Основні види злочинності

Злочинність - соціально зумовлене, історично мінливе, порівняно масове та кримінологічне явище, що проявляє себе в системі кримінально-караних діянь на певній території за певний період часу, а також осіб, які їх вчинили.

Ознаки злочинності:

1. Злочинність складається з конкретних злочинів, вчинених на певній території у відповідний період часу.

2. Злочинність -явище негативне, що завдає шкоди суспільству загалом, так і конкретним його членам зокрема

3. Злочинність є соціальним явищем, наслідком причин й умов, що мають соціальний характер

4. Злочинність є історично мінливим явищем. Це означає, що вона з'явилася на визначеному етапі розвитку людства та разом із суспільними відносинами змінювались поняття злочинного та незлочинного.

5. Злочинність є перехідним явищем. Необхідно пам'ятати, що злочинність - це система, яка має свою внутрішню логіку розвитку, а тому революційна зміна одного суспільного ладу на інший не знищує її. Змінити психологію та поведінку людини раптово неможливо, для цього необхідний певний час. У такому аспекті злочинність завжди є перехідним явищем.

6. Злочинність має кримінально-правову характеристику. Поняття злочину - базового елемента поняття "злочинність" - дає кримінальне право. Коло злочинів, що її складають, визначає кримінальне законодавство. Тож декриміналізація чи криміналізація тих або тих діянь впливає на всі її показники. Кримінологія, вивчаючи злочинність та її причини, керується поняттям протиправності, трактуючи його як юридичний вияв суспільної небезпеки. Якщо в діях людини немає складу злочину, передбаченого кримінальним правом, то вона не може бути об'єктом кримінального переслідування.

7. Злочинність - не статистична сукупність злочинів, а власне явище. Як будь-яке явище, воно закономірне за причиново-наслідковою залежністю та зв'язком, за взаємодією з іншими соціальними явищами - економікою, політикою, ідеологією, психологією суспільства та соціальних спільнот, управлінням, правом тощо. Інтенсивність і характер злочинності визначаються суперечностями взаємодії соціальних процесів і явищ криміногенного, антикриміногенного та мішаного характеру.

8. Злочинність - це не механічна сукупність, а цілісна сукупність, система злочинів. Вона має визначені системні властивості, тобто стійкі взаємозалежності злочинів усередині цілісності та з іншими зовнішніми соціальними явищами. Крім цього, її елементи - окремі злочини та їх групи (підсистеми) - перебувають у визначених статистично вимірюваних взаємозалежностях і взаємодіях

9. Злочинність є самодетермітувальним, тобто самовідтворюючим явищем, що характерне для злочинності неповнолітніх, рецидивістів.

10. Злочинності притаманна іррегулярність, яка проявляється в тому, що індивідуальні акти поведінки (крім співучасті), належні до масової сукупності, здійснюються незалежно один від одного. Неможливо сказати заздалегідь, ким безпосередньо, коли та як буде вчинено злочин. Ця незалежність окремих актів поведінки, їх іррегулярність і надає правопорушенням загалом статистичного характеру.

11. Злочинність має масовий характер. Стосовно злочинності це означає, що вона проявляється не в окремих злочинах, а в постійно наявній (тій, що зростає чи зменшується) сукупності дій.

12. Злочинність характеризується стійкістю. Стійкість злочинності означає, що не можна чекати різких змін у її структурі за рівні короткі проміжки часу (місяць, квартал, рік).

Пояснення взаємозв'язку між злочинністю та злочинами ґрунтується на філософських категоріях "одиничного", "окремого" та "загального". Кримінологія вивчає злочин як окремий факт злочинної поведінки, що утворює у своїй сукупності соціальне явище злочинність. Але на відміну від кримінального права, що дає правове поняття злочину, для кримінології злочин має значення лише в якості виявлення у ньому ознак, що характеризують не просто один факт діяння, а, що відображає закономірності явища злочинності у цілому. Наприклад: кримінологія вивчає не крадіжку в квартирі, що належить Антонову А.А., з метою встановлення у даному факті ознак складу злочину, передбаченого ст. 185 Кримінального кодексу України, а крадіжки чужого майна для з’ясування їх поширеності у тому або іншому регіоні (загальної кількості, рівня цих злочинів, розраховуючи на певну кількість населення, динаміки їх вчинення за певні відрізки часу, частки у загальній кількості вчинених злочинів, розміру нанесеного збитку і т.д.), причин і умов вчинення даних злочинів, характеристик особи злодіїв, особливостей запобігання вищезазначеним злочинам.

Основні види злочинності.

Злочинність загалом поділяється на два види: первинну (сукупність злочинів, скоєних уперше) та рецидивну (сукупність повторних злочинів). Кожний з цих видів розмежовується на: злочинність чоловіків і злочинність жінок. При подальшій класифікації злочинність і чоловіків, і жінок ділиться, у свою чергу, на злочинність дорослих та неповнолітніх осіб. Додатково виділяють міську й сільську злочинність, злочинність у сфері сімейно-побутових відносин, злочинність регіонів, організована та професійна злочинність.

Кількісні і якісні показники злочинності

Злочинність, як і будь-яке інше соціальне явище, можна оцінювати за допомогою якісних та кількісних критеріїв, основними з яких є:

1) рівень злочинності;

2) коефіцієнти злочинності;

3) динаміка злочинності;

4) географія злочинності;

5) структура злочинності;

6) характер злочинності;

7) "ціна" злочинності;

8) стан злочинності.

Рівень злочинності - це її кількісна характеристика, що вимірюється в абсолютних величинах сумою вчинених злочинів і осіб, які їх вчинили, за певний проміжок часу на визначеній території. Виходячи з того, що на будь-якій визначеній території проживає кількість людей, відмінна від населення такої ж за площею іншої території, з метою їх зіставлення між собою застосовують коефіцієнти. При цьому використовуються два види основних коефіцієнтів злочинності. По-перше, коефіцієнт злочинної інтенсивності, що розраховується на все населення певного регіону, включаючи неповнолітніх:

Коефіцієнт інтенсивності злочинності – це показник, який визначається відношенням абсолютної кількості зареєстрованих злочинів у певному населеному пункті чи регіоні до чисельності його населення, що досягло віку кримінальної відповідальності. Для зручності цей коефіцієнт беруть із розрахунку на 10 000 чи 100 000 чоловік. Розраховують цей коефіцієнт за формулою:

Кіз = (Ззр : Нкв) × 10 000 (або 100 000)

де Кіз – коефіцієнт інтенсивності злочинності у певному населеному пункті чи регіоні за певний проміжок часу; Ззр – кількість зареєстрованих на відповідній території за певний проміжок часу злочинів; Нкв– чисельність населення регіону чи населеного пункту, що досягло віку, з якого настає кримінальна відповідальність (14 років).

Коефіцієнт злочинної активності населення – це показник, який визначається відношенням абсолютної кількості виявлених осіб, що вчинили злочини у певному населеному пункті чи регіоні до чисельності його населення, що досягло віку кримінальної відповідальності. Для зручності цей коефіцієнт також беруть із розрахунку на 10 000 чи 100 000 чоловік. Розраховують цей коефіцієнт за формулою:

Кзан = (Овз : Нкв) × 10 000 (або 100 000)

де Кзан – коефіцієнт злочинної активності населення; Овз – кількість виявлених осіб, що вчинили злочини; Нкв – чисельність населення регіону чи населеного пункту, що досягло віку, з якого настає кримінальна відповідальність (14 років)

Динаміка злочинності - показник, який відображає зміну її рівня та структури протягом того чи того тимчасового періоду (рік, три роки та ін.). До основних показників динаміки відносять:

Рівень ряду - це показник абсолютної величини, рівня певного періоду, що відображений у конкретному ряді.

Абсолютний приріст (зниження) - це різниця між рівнями минулого та попереднього періодів, відображена в абсолютних показниках.

Темп росту (зниження) - відсотковий показник рівня минулого періоду до рівня попереднього, що береться як базовий (ланцюговий спосіб).

Темп приросту (зниження) - відсотковий показник відношення приросту (зниження) всіх наступних рівнів ряду до першого, що визначений як нерухомий базовий (базовий спосіб).

Географія злочинності – це розподіл злочинності за регіонами й типами населених пунктів

Структура злочинності - це внутрішня, притаманна їй ознака, що розкриває її будову, окремі складові частини в загальній їх сукупності за визначений відрізок часу та на визначеній території. Від того, яка структура злочинності, залежить і "напрямок головного удару" в боротьбі з нею. Структура виразно показує, що таке злочинність у безпосередніх конкретних умовах, яка визначаюча якість цього явища. Основним показником структури злочинності є питома вага. Питома вага - це співвідношення частини злочинності до її загальної кількості:

ПВ = Зв / Ззаг х 100%

Зв - кількість злочинів певного виду

Ззаг - загальна кількість зареєстрованих злочинів

Основні показники структури злочинності такі:

- співвідношення видів злочинів за їхньою класифікацією, поданою в Особливій частині КК;

- питома вага найпоширеніших злочинів;

- співвідношення видів злочинів за домінантною мотиваційною спрямованістю (насильницькі, корисливі, корисливо-насильницькі та необережні);

- питома вага злочинності неповнолітніх;

- питома вага групової злочинності, а всередині її - організованої;

- питома вага рецидиву;

- "географія" злочинності, тобто розподіл її за регіонами й типами населених пунктів;

- питома вага злочинів, пов'язаних з незаконним обігом зброї;

- питома вага злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків;

- "вуличні" злочини;

- транснаціональні злочини.

Характер злочинності зумовлюється кількістю найбільш небезпечних злочинів у структурі злочинності, а також тим, якою є характеристика осіб, які їх скоїли. Отже, виходячи з наведеного визначення, характер злочинності проявляється через її структуру. Тому можна зробити висновок, що характер злочинності є одним з важливих показників її структури.

Ціна злочинності, що складається з: кримінально-правових наслідків злочинів, які є в багатьох випадках обов'язковим елементом їхнього складу (матеріальна, моральна, фізична шкода конкретним громадянам); шкоди, що заподіюється злочинами за межами їхнього складу (прямі та непрямі наслідки); соціальної реакції на злочинність, боротьби з нею (витрати на утримання правоохоронних органів, на заходи боротьби зі злочинністю тощо

Стан злочинності - це сукупність усіх показників, які характеризують рівень, структуру, динаміку злочинності.

Поняття латентної злочинності, її види, рівні та методи оцінки

Латентна злочинність – це сукупність злочинів, які не ввійшли до статистичних даних через відсутність у правоохоронних органів інформації про їх учинення.

Розрізняють три види латентності злочинності:

1) природну (об’єктивну) латентність злочинності;

2) латентність граничних ситуацій;

3) штучну (приховану) латентність злочинності.

Природна латентність злочинності має об’єктивний характер, тобто коли правоохоронним органам є невідомим сам факт учинення злочину. Така ситуація має місце або коли немає потерпілих від злочину, або якщо й є потерпілі, але вони з різних причин не повідомили правоохоронним органам про факт учинення злочину.

Латентність граничних ситуацій має місце тоді, коли факт злочину виявляється певною особою, але з різних причин не сприймається нею як злочин. Наприклад, потерпілий, введений в оману фальшивими документами злочинця і вважаючи його працівником правоохоронних органів, передає йому певні матеріальні цінності чи гроші, розкриває комерційну таємницю тощо.

Найбільш небезпечним видом латентної злочинності є штучна (прихована) латентність злочинності. Вона має місце тоді, коли правоохоронний орган отримує від потерпілого чи іншої особи інформацію про вчинений злочин, але з певних причин, як правило, суб’єктивного характеру (небажання «псувати показники роботи», складність і трудомісткість розкриття злочину, бажання допомогти злочинцю уникнути кримінальної відповідальності тощо) не реєструє його, тобто не ставить на облік.

Три рівня латентності:

1) низький - очевидно вчинені тяжкі злочини, інформація про які швидко поширюється (вбивства, розбійні напади, грабіж тощо);

2) середній - злочини, вчинення яких не є таким очевидним, як при низькому рівні латентності. Потерпілі з різних причин не звертаються за захистом до правоохоронних органів, хоча й не приховують факту вчиненого злочину (незначна шкода, завдана злочином; відсутність віри в можливість розкриття злочину правоохоронними органами; злочини проти особи тощо);

3) високий — злочини, про вчинення яких у більшості випадків відомо тільки злочинцю й потерпілому, крім того останній зацікавлений у приховуванні факту злочину з різних мотивів

Латентну злочинність (Зл) розраховують за формулою:

Зл = Зф - Зз

де Зф, Зз – злочинність відповідно фактична і зареєстрована.

Рівень латентної злочинності (Рлз) визначають так:

Рлз = Зз : Зф.

Наслідки злочинності

Соціально-економічні наслідки злочинності – це збитки, нанесені (прямо або побічно) злочинною діяльністю та упущеною матеріальною винагородою, трати на законодавчу діяльність, утримання правоохоронних органів, здійснення процесуальних дій (свідки, експерти, перекладачі), утримання спеціальних установ та лікувальних закладів.

Соціально-психологічні наслідки злочинності – це порушення суспільного спокою, поява у громадян страху та почуття невпевненості. Злочинність викликає деградацію нації, спонукає нестійких громадян до скоєння злочинів. Ціна злочинності іноді може дорівнювати бюджету держави, а нанесені збитки не завжди можливо підрахувати матеріально