Кримінологія — самостійна теоретико-прикладна суспільна наука про злочинність, ширше — про природу, сутність, закономірності виникнення, суспільного прояву та запобігання злочинності. Головним своїм завданням має наукову розробку питань запобігання та протидії злочинності, зменшення її негативного та руйнівного впливу. Кримінологія як наука є частиною деліктології. Деліктологія — наука яка вивчає правопорушення. Кримінологія вивчає злочинність, особу злочинця, причини і умови злочинності, шляхи і засоби її запобігання.
Предмет науки кримінології - це закономірності злочинності, особу злочинця, причини і умови злочинності та її окремих видів, напрямки і заходи її запобігання. Елементи предмету кримінології: - злочинність - це мінливе, історично-перехідне, соціально-правове, масове явище, яке включає сукупність усіх злочинів, скоєних на певній території за відповідний період часу і яке характеризується кількісними та якісними показниками;
- Особа злочинця – це сукупність соціально значущих властивостей, ознак, зв’язків і відносин, які характеризують людину, винну у порушенні кримінального закону у поєднанні з неособистими умовами та обставинами, що впливають на її злочинну поведінку;
- Причини та умови злочинності (криміногенні детермінанти) - це сукупність соціальних явищ і процесів, які породжують злочинність, обумовлюють її існування та відтворення в суспільстві (причини злочинності) а також сукупність обставин які самі по собі не породжують безпосередньо дане явище, але супроводжують його причини, забезпечують їх певний розвиток, необхідний для виникнення наслідку
(умови злочинності).
- Попередження злочинності – це сукупність різноманітних видів діяльності і заходів у державі,спрямованих на вдосконалення суспільних відносин з метою усунення негативних явищ та процесів, що породжують злочинність або сприяють їй, а також недопущення вчинення злочинів на різних етапах злочинної поведінки.
Кримінологія не може бути замкненою в межах будь-якої з існуючих наук, тому що вона є наукою комплексною. При вирішенні властивих їй завдань вона спирається на правові та суспільні науки. До них належать: кримінальне право, кримінально-виконавче право, кримінальний процес і криміналістика.
Особливо тісний зв’язок простежується між кримінологією і соціологією. Соціологічна галузь знань має своїм предметом життя суспільства. Окрім суспільства взагалі, вона вивчає окремі сторони цього складного організму, а саме: соціологію особистості, умови формування її поглядів, соціологію сім’ї, соціальних груп, проблеми зайнятості, освіти, дозвілля, міграції тощо. Істотне місце в ній належить соціальній патології: проблемам алкоголізму, наркоманії, безробіттю, негативній ролі окремих напрямів засобів масової інформації та іншим соціальним аномаліям. Викладене має, безсумнівно, велике значення для кримінології.
Кримінологія пов’язана з багатьма юридичними науками, а особливо тісно з кримінальним правом. Кримінально-правова теорія та заснований на ній кримінальний закон дають юридичну характеристику злочинам і злочинцям (суб’єктам злочину), що необхідне кримінології. Своєю чергою, кримінологія надає кримінальному праву, законодавцю і правозастосовній практиці інформацію про рівень злочинності, її структуру, динаміку, ефективність профілактики злочинів, розробляє прогнози щодо майбутніх змін цього негативного явища. Це дає змогу вчасно реалізовувати нормотворчу діяльність з криміналізації чи декриміналізації.
Систему кримінології можна розглядати як систему навчальної дисципліни та як науки.
Система кримінології як навчальної дисципліни – це розчленовування, розділення єдиних кримінологічних знань на однорідні компактні частини (блоки), внутрішньо погоджені між собою. За рівнем узагальнення науково-практичної інформації прийнято підрозділяти кримінологію як навчальну дисципліну на:
1. Загальну частину, котра включає феноменологію злочинності (визначення, властивості, характеристики, функції, показники злочинності); етиологію злочинності (причини й умови), вчення про протидію кримінальній активності.
2. Особливу частину, яка включає кримінологічну характеристику різних видів злочинності, що виокремлюються за сутністю злочинних діянь (корисливі, насильницькі) або за особливостями осіб, які вчинили злочин (злочинність неповнолітніх, злочинність жінок, рецидивна злочинність тощо).
Система кримінології як науки – це розчленовування, розділення єдиних кримінологічних знань на однорідні компактні частини (блоки), внутрішньо погоджені між собою за предметом наукового дослідження. В найбільш узагальненому вигляді кримінологія як наука поділяється на галузі:
- Вчення про злочинність;
- Вчення про детермінацію злочинності;
- Вчення про особу злочинця та жертву злочину;
- Вчення про засоби протидії злочинності.
У свою чергу ці галузі можуть поділятися на підгалузі.
Мета кримінології полягає у виробленні наукових і практичних рекомендацій, положень та висновків щодо підвищення ефективності запобігання злочинності. Практичні цілі формулюються, беручи до уваги професійну підготовленість кадрів, їхнє матеріально-технічне, фінансове забезпечення й реальний час щодо проведення відповідних заходів.
Мета та предмет кримінології визначають її завдання.
Основні завдання кримінології:
1) отримання достовірних даних про елементи, що є предметом кримінології;
2) вивчення об’єктивних і суб’єктивних факторів, які впливають на рівень, структуру, динаміку, характер злочинності, її регіональні особливості;
3) соціально-кримінологічне дослідження деяких видів злочинності для визначення способів боротьби з ними;
4) вивчення особи злочинця, дослідження механізму вчинення конкретного злочину, класифікація видів злочинних проявів і типів особи злочинця;
5) розробка наукових рекомендацій щодо усунення чи нейтралізації явищ, які спричиняють антисоціальну злочинну поведінку;
6) наукова розробка заходів, пов’язаних із виявленням осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, вивчення цих осіб і вжиття дієвих профілактичних заходів впливу на них;
7) вивчення особи потерпілого від злочинів, взаємозв’язку між жертвою та злочинцем;
8) визначення основних напрямків і заходів протидії злочинності, правове регулювання профілактичної діяльності.
Функції кримінології поділяються на:
- Описову – кримінологія пояснює і фіксує певні факти соціальної дійсності,пов’язані зі злочинністю відображає їх властивості й ознаки, дає їм науковий опис;
- Пояснювальну – розкриваючи на основі емпіричних даних і теоретичних положень суть досліджуваних об’єктів, кримінологія дає їм наукове пояснення;
- Прогностичну – вивчаючи тенденції розвитку кримінологічно значущих процесів та явищ, кримінологія прогнозує їх майбутній стан (можливий розвиток явищ та процесів)
- Практично-перетворювальну – впровадження розробок кримінології у законотворчу та правозастосовну практику.
- За видами впливу практично-перетворювальні функції можна поділити на економічні, правові, соціально-психологічні, організаційно-управлінські та ін.
| Модные женские стрижки на короткие волосы |