Курсовая работа (т): Оцінка ефективності використання основних фондів

Оцінка ефективності використання основних фондів

КУРСОВА РОБОТА

Оцінка ефективності використання основних фондів

Вступ

Економічний розвиток України залежить від ефективності функціонування сфер її народного господарства. Важливе значення приділяється основним засобам як головному елементу матеріально-технічної бази підприємства. Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку. Для нормального функціонування підприємства, необхідна наявність визначених устаткування, транспорту, будівель і т. п. Основні виробничі фонди, що складаються з будинків, споруджень, машин, устаткування й інших засобів праці, що беруть участь у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності фірми. Без їхньої наявності навряд чи змогло б підприємство розпочати свою діяльність. Раціональне й ощадливе використання основних фондів підприємства є на сьогодні однією з найактуальніших задач, що стоять перед підприємством.

Мета даної курсової роботи полягає в дослідженні складу, структури,

і оцінки ефективності використання основних фондів на підприємстві ПП «Оріон - Агрос». Завданням курсової роботи є: вивчення та оцінка ефективності основних фондів, дослідити організаційно-економічну характеристику діяльності ПП «Орін - Агрос», проаналізувати основні засоби ПП «Оріон - Агрос». Об'єктом дослідження курсової роботи є ПП «Оріон - Агрос». Предметом дослідження курсової роботи є аналіз ефективності використання основних засобів на ПП «Оріон - Агрос» та дослідження шляхів підвищення ефективності використання основних фондів. Курсова робота складається з 3 розділів:

1. Науково-теоретичні основи використання основних фондів на підприємстві

.1 Економічна суть основних виробничих фондів та їх класифікація

Фонди підприємства - це матеріальні та грошові ресурси, які перебувають у розпорядженні підприємства.

Виробництво здійснюється тільки за наявності фондів, насамперед виробничих: якість фондів відображує рівень використання досягнень науково-технічного прогресу. Ефективне використання фондів - це нагальна потреба економічного розвитку суспільства, будь-якого підприємства.

Структуру фондів підприємства зображено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Фонди підприємства

виробничий економічний фонд

Процес виробництва на підприємствах усіх форм власності передбачає наявність такого фактора виробництва, як основні фонди.

Основні фонди - це матеріальна частина засобів виробництва, які зберігають свою речову форму, приймають участь в багатьох виробничих циклах і свою вартість переносять частинами по мірі зносу у вигляді амортизаційних відрахувань.

Відповідно до діючої типової класифікації основні фонди групуються залежно від функціонального призначення, галузевої належності, речовинно-натурального складу тощо.

Залежно від функціонального призначення основні фонди поділяються на виробничі та невиробничі.

Виробничі основні фонди - це фонди, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню. Класифікація основних виробничих фондів показано на рис. 1.2

Рис. 1.2. Класифікація основних виробничих фондів

До них належать будівлі, споруди, силові машини та устаткування, передавальні пристрої, транспортні засоби, робоча худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби, що діють у сфері матеріального виробництва, як показано на рис. 1.2.

Невиробничі основні фонди - це фонди, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва та передбачені для обслуговування потреб житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти, культури. До них належать споруди, будівлі, машини, обладнання, апарати та інші фонди, що використовуються в невиробничій сфері.

За галузевою належністю основні фонди поділяються на фонди промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, зв'язку та ін.

За натурально-речовинним складом основні виробничі фонди поділяються на будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти і приладдя, виробничий та господарський інвентар, робочу та продуктивну худобу, багаторічні насадження; капітальні витрати на поліпшення земель, інші основні фонди.

Головною особливістю основних фондів підприємств є специфічний характер перенесення своєї вартості на продукт. ОФ переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань. Другою особливістю ОФ є те, що вони використовуються у виробництві в незмінній натуральній формі.

Основні фонди - це засоби праці, які приймають участь у виробничому процесі на протязі багатьох періодів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на вартість виготовленої продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань. В промисловості ОФ складають приблизно 80%.

За участю у виробничому процесі ОФ поділяються на основні виробничі і основні невиробничі фонди. Основні виробничі фонди - це ті, які приймають безпосередню участь у виробничому процесі. Вони поділяються на активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі, завдяки чому забезпечується належний обсяг і якість продукції - машини, обладнання, транспортні засоби) і пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва - будівлі, споруди). Проте віднесення об’єктів до активної чи пасивної частини залежить від специфіки галузі. Так, для машинобудування машини і обладнання - активна частина. У нафтодобувній промисловості активною частиною є споруди (наприклад, свердловини).

Основні невиробничі фонди - це фонди, які знаходяться на балансі підприємства і призначені для обслуговування працівників.

Основнi засоби вiдображаються в балансі i звiтностi в грошовому вимірнику, що дає можливість визначити їх загальний обсяг, структуру, амортизацiю, знос, змiни у складі окремих груп в динамiцi та ряд технiко-економичних показникiв.

За рiвнем використання основнi засоби подiляються на дiючi i недiючi. З економiчної точки зору така класифiкацiя дозволяє правильно органiзовувати нарахування амортизації (зносу) та включати витрати у собiвартiсть продукцiї. Якщо амортизація на дiючi основнi засоби нараховується то на засоби, якi знаходяться в процесi реконструкції, модернiзацiї, добудови, дообладнання та на консервацiї, не нараховується.

Залежно вiд права власностi основнi засоби подiляються на власнi й орендованi. Власнi засоби вiдображаються в балансi i звiтностi даного пiдприємства, орендованi - в них не показуються.

Основнi засоби вiдображаються в балансi i звiтностi в грошовому вимірнику, що дає можливiсть визначити їх загальний обсяг, структуру, амортизацiю, знос, змiни у складi окремих груп в динамiцi та ряд технiко-економичних показникiв.

Облік і оцінка необоротних активів здійснюється в натуральній і вартісній грошовій формі. Оцінка матеріальних необоротних активів в натуральних показниках використовується для розрахунку виробничих потужностей, складання балансів обладнання, для визначення рівня його використання і т.д.

Вихідним документом при цьому є паспорти робочих місць, устаткування і підприємств в цілому.

Вартісна оцінка необоротних засобів здійснюється за первісною вар-тістю або переоціненою вартістю.

Первісна вартість - це фактична сума коштів, витрачених на придбання або створення необоротних активів.

До первісної вартості необоротних активів включають такі витрати:

·        суми (без непрямих податків), що сплачують постачальники активів;

·        суми, що сплачують підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт;

·        реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв'язку з придбанням прав на об'єкт основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

·        суми ввізного мита;

·        суми непрямих податків;

·        витрати із страхування ризиків, пов’язаних з доставкою основних засобів;

·        витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

·        інші витрати.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості необоротних активів, придбаних або створених повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісною вартістю необоротних активів, що віднесені до статутного капіталу підприємства, є погоджена засновниками (учасниками) під-приємства їх справедлива вартість.

Первинна вартiсть основних засобiв показує вартiсть кожного об’єкта в момент його введення в експлуатацiю. Данi про вартiсть об’єкта записуються в актi приймання основних засобiв, а також в iнвентарнiй картцi, звiдки й походить назва цiєї вартостi - iнвентарна. Первинна вартiсть може змiнюватись лише при переоцiнцi, добудовi, модернiзацiї i реконструкцiї об’єкта в порядку проведення робiт за рахунок капiтальних iнвестицiй. Такий порядок забезпечує стабiльнiсть оцiнки засобiв працi i дає можливiсть проведення аналiзу їх використання у порiвняльних цiнах.

Залишкова вартiсть основних засобiв - це рiзниця мiж первинною вартiстю об’єктiв i нарахованим зносом, який визначається за даними бухгалтерського облiку. Знос визначається бухгалтером виходячи зi строку i норм амортизації.

Залишкова вартiсть показує ту частину вартостi, яка ще залишилась пiсля перенесення на готовий продукт вартостi об’єкта внаслiдок використання у виробничому процесi. Чим довше служить об’єкт i бере участь у виробництвi, тим менша залишкова вартiсть.

Справедливою вартістю необоротних активів звичайно є їх ринкова вартість, визначена експертами або фахівцями підприємства. Справедлива (реальна) вартiсть об’єкту основних засобiв дорiвнює сумi, за якою актив може бути обмiняний при здiйсненнi угоди мiж компетентними, обiзнаними, зацiкавленими та незалежними сторонами.

Справедливою вартiстю в бiльшостi випадкiв є ринкова вартiсть за умови тривалого збереження способу господарського використання вiдповiдних об’єктiв, тобто використання для ведення одного i того ж або аналогiчного виду дiяльностi. Ринкова вартiсть визначається професiйними оцiнювачами. При неможливостi отримання iнформацiї про ринкову вартiсть яких-небудь об’єктiв через їх специфiчний характер, вони переоцiнюються за вiдновленою вартiстю з врахуванням фактичного зносу.

Вiдновлювальна вартiсть основних засобiв - це вартiсть вiдтворення об’єктiв в сучасних умовах виробництва i дiючих у даний момент цiнах. Вiдновлювальна вартiсть вимагає переоцiнки основних засобiв на певну дату. Вiдомо, що при оцiнцi основних засобiв за початковою вартiстю в рiзний час дiють рiзнi цiни, отже у балансi вони показуються у непорiвнянному виглядi.

Лiквiдацiйна вартiсть визначається як чиста сума, яку пiдприємство розраховує отримати за об’єкт основних засобiв в кiнцi перiоду використання, що передбачений, за вирахуванням очiкуваних витрат на лiквiдацiю цього об’єкту.

1.2 Система показників та методика аналізу основних фондів

Основні виробничі фонди підприємств, які беруть участь у процесі виробництва, підлягають фізичному та моральному зносу, старіють, в результаті чого знижуються їх експлуатаційні можливості. Стан і використання основних виробничих фондів є важливою умовою, фактором забезпечення нормальних умов процесу виробництва та підвищення його ефективності. Тому на підприємствах важливу роль грає проведення систематичної оцінки стану основних фондів і аналіз ефективності їх використання.

Показниками, що характеризують стан основних фондів та ефективність їх використання, можуть бути такі, які характеризують:

• рівень забезпечення підприємства основними фондами;

• стан основних виробничих фондів;

• ефективність використання основних фондів.

До показників, що характеризують рівень забезпечення підприємства основними виробничими фондами, відносяться: питома вага основних виробничих фондів у майні підприємства; фондоозброєність і фондомісткість.

Питома вага вартості основних виробничих фондів у майні підприємства визначається відношенням вартості цих фондів (за вирахуванням їх зносу) до вартості майна підприємства. Це співвідношення (коефіцієнт) повинно складати не менше 0,5.

У цьому випадку процес виробництва на підприємстві буде забезпечуватись нормальними основними виробничими фондами. Якщо ж співвідношення (коефіцієнт) буде нижче 0,5, то на підприємстві буде загроза зривів нормального забезпечення процесу виробництва, а відповідно, невиконання планів виробництва.

Фондоозброєність - показник, що характеризує рівень забезпеченості основними виробничими фондами промислово-виробничого персоналу підприємства. Розраховується фондоозброєність праці (Фозбр.), грн., за такою формулою:

Фозбр.=ОсФ:Р (1.1)

де, ОсФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів;

Р - середньорічна чисельність робітників.

Зростання рівня фондоозброєності - шлях до підвищення продуктивності праці. Але, необхідно слідкувати за тим, щоб темпи росту фондоозброєності не випереджали темпи росту продуктивності праці.

Фондомісткість - показник, який характеризує рівень середньорічної вартості основних виробничих фондів на одиницю вартості виробленої валової продукції. Розраховується фондомісткість продукції (Фмістк.), грн., за такою формулою:

Ф містк. = ОсФ: ВП (1.2)

де, ВП - вартість виробленої валової продукції;

ОсФ - середньорічна вартість основних фондів;

Вважається нормальним, коли фондомісткість має тенденцію до зниження. Але зниження коефіцієнта фондомісткості повинно проходити не за рахунок зниження вартості основних виробничих фондів та зниження вартості виробленої валової продукції, а за рахунок більш низьких темпів росту вартості основних виробничих фондів порівняно з темпами росту вартості валової продукції.

Стан основних виробничих фондів характеризується такими показниками: коефіцієнтом оновлення; коефіцієнтом вибуття; коефіцієнтом приросту; коефіцієнтом зносу; співвідношенням основних виробничих та невиробничих фондів.

Коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів - показник, який відображає частку знову введених цих фондів у звітному році у загальній їх вартості на кінець звітного року. Цей коефіцієнт показує рівень введення в експлуатацію нових основних виробничих фондів у вартісному виразі. Розрахунок коефіцієнта оновлення основних виробничих фондів (Ко) можна провести за такою формулою:

К0= вфзв: ОсФк (1.3)

де, вфзв - вартість знову введених в експлуатацію основних виробничих фондів у звітному році;

ОсФк - вартість основних виробничих фондів на кінець звітного року.

Збільшення коефіцієнта оновлення основних виробничих фондів - явище позитивне. Однак це збільшення повинно супроводжуватися ростом фондовіддачі цих фондів.

Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів - показник, що відображає частку вибулих у звітному році фондів у загальній їх вартості на початок цього ж року. Цей коефіцієнт показує рівень вибуття фондів у зв'язку з їх фізичним і моральним зносом і непридатністю для подальшого використання у виробничому процесі. Розрахунок коефіцієнта вибуття (Кв) основних виробничих фондів проводиться за такою формулою: