Реферат: Олімпійські ігри: історія та сучасність

Олімпійські ігри: історія та сучасність

Реферат

на тему: «Олімпійські ігри: історія та сучасність»

Підготувала Орешкова Олена

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Виникнення Олімпіади

Розділ ІІ. Учасники ігор

Розділ ІІІ. Відродження Олімпійських ігор

3.1 А забути неможливо

.2 Пьер ДЕ Кубертен

.3 Ода спорту

.4 І знову в Греції

.5 Афіни

.6 Вперше в Азії

Розділ ІV. На льоду і на снігу

Розділ V. Україна на Олімпійських іграх

ВИСНОВОК

ВСТУП

Існує безліч міфів про виникнення Олімпійських ігор. Найпочеснішими їхніми родоначальниками вважають богів, міфічних героїв, царів і правителів. Точно встановлено, що перша відома нам Олімпіада відбувалася в 776 р. до н. є. Кожні Олімпійські ігри перетворювалися на свято для народу, служили свого роду конгресом для правителів і філософів, конкурсом для скульпторів і поетів, драматургів і співаків. Це був час загального перемир'я між ворожими полісами.

Олімпіади звеличували людину, тому що вони відбивали світогляд, наріжним каменем, якого були культ досконалості духу і тіла, ідеалізація гармонійно розвинутої людини - мислителя й атлета. Олімпіонику - переможцеві ігор - співвітчизники відплачували почестями, яких удостоювалися боги.

Не тільки фізична краса і пропорційність частин тіла служили «пропуском» для участі в Олімпіаді. Враховувався і духовний елемент. Учасник змагань повинен був бути морально бездоганним, з незаплямованою репутацією. Ця вимога пояснювалася культовим характером свят - можна образити бога, допустивши до змагань непорядну людини, що порушить святість його храмових володінь. Тому допущені до ігор юнаки символізували собою гармонію, красу, доблесть, моральність і духовність. Справедливим є твердження, що перемогу приносить не тільки фізична підготовка, але й морально-вольові якості учасника.

Детально ознайомитись з історією виникнення та процвітання Олімпійських ігор можна в моєму рефераті.

РОЗДІЛ І. ВИНИКНЕННЯ ОЛІМПІАДИ

Як же воно усе-таки виникло - це легендарне, це дивне явище за назвою Олімпійські ігри? Батьківщиною Олімпійських ігор є Древня Греція, а саме шановане греками святилище Олімпія, розташоване в західній частині Пелопоннесского півострова. Тут, у підніжжя гори Кронос, у долині ріки Червонфей, до цих запалюється олімпійських вогонь сучасних Ігор. Звідси починається смолоскипова естафета...

Є ще кілька легенд - версій із приводу походження Олімпійських ігор... Так одна з них затверджує, що придумав і організував вперше Гри не хто інший, як славнозвісний Геракл, син Зевса - той самий, котрий зробив свої дванадцять легендарних подвигів.

Серед них був і цілком "побутовий". Геракл зумів вичистити стайні Авгия, царя Элиды, сильно запущені і брудні, у які вже давно не ступала нога людини. Цей подвиг Геракла навіть ввійшов у приказку. Коли хтось справиться з якоюсь брудною роботою, про нього говорять: "Вичистив авгієві стайні".

На честь однієї зі славних перемог Геракла і стали проводити Олімпійські ігри. Причому легенда донесла до нас одну дуже цікаву подробицю. Геракл власними стопами відміряв дистанцію для бігу - шістсот стіп. Так з'явилася одна з найбільш розповсюджених мір довжини в Древній Греції, вона називалася "стадій". Звідси виникло слово "стадіон". Якщо перевести цю міру в наші, сучасні одиниці, то вийде 192 метра 27 сантиметрів.

Легенда затверджує, що довгий час атлети виявляли переможця тільки в цьому виді змагань... Геракл ввів і інші спортивні дисципліни. Наприклад, панкратіон - таки суворий вид спорту, що з'єднував у собі боротьбу і кулачний бій... Відомо про цей вид змагань лише тому, що в ньому взяв участь сам Геракл. І переміг! Пізніше перемога в боротьбі й у панкратіоне стала називатися геракловою. А самого переможця величали другим Гераклом. Достовірних зведень про Древній Олімпії історія залишила нам не так вуж багато. Достовірно відомо, що Олімпійські ігри існували на ряду з багатьма іншими спортивними змаганнями.

Гри допомагали грекам не стільки добре воювати, скільки добре товаришувати - регулярно зустрічатися, розмовляти, здійснювати культурний обмін, узагалі бачити, що перед тобою коштує не "підлий ворог з ненависною Спарти", як затверджувала пропаганда, а дружелюбний хлопець з відритою посмішкою. Тобто Олімпійські ігри сприяли руйнуванню образа ворога. Але ж це важливіше всього в справі спілкування народів друг із другом!

Крім прикладного значення греки любили спорт ще і за те, що він звеличує, облагороджує душу, що він нерозривно зв'язаний з розумовим, естетичним і моральним розвитком. Не можна бути людиною культурною, якщо ти лінуєшся займатися фізичною культурою хоча б для себе!

У греків з цього приводу була чудова формула. Для сучасного вуха вона звучить як жарт. Але це такий жарт, у якій велика частка правди! Про некультурну людину древні елліни говорили: "Не вміє ні читати, ні плавати!"

Ідея проведення Олімпійських ігор дуже древня і губиться в пітьмі віків. Раніше Гри проводилися не тільки в Олімпії Хоча змагання в цьому священному місці були самими популярними і найвідомішими .

Зовсім виразно можна сказати, що перші вірогідно ззовні Олімпійські ігри відбулися в 776 році до нашої ери. Цей рік і прийнятий вважати початковою датою. Навіть відоме ім'я переможця тих Ігор.

З цього імені починається історія олімпійського руху. Отже, Короибос, атлет з міста-поліса Элиды.

Але в той же час є зведення, що Олімпіада, про яку зараз мова йде, була вже... двадцять сьомий по рахунку!

Олімпійцями могли стати тільки греки по походженню, причому до вільні люди і тільки чоловік.

Отже - 776 рік до нашої ери. У грецькі міста-держави, а також у грецькі колонії, наприклад в Феодосію, що на настільки знайомому нам Кримському півострові, відправлялися спеціальні посли. Вони запрошували всіх бажаючих взяти участь в Олімпійських іграх.

У передодні цього великого свята припинялися всі звади і війни. Ніхто не мав права вступити на територію Олімпії зі зброєю. порушника чекав суворий штраф - дві міни сріблом. А міна це біля двадцяти семи кілограмів чистого срібла!

Але страшніше руйнівного штрафу, як вважали греки, був проклін, що боги насилали на порушника олімпійського перемир'я. Строгому покаранню піддавався і людина, що образила подорожанина, що йде на олімпійське свято... А ще страшніше покарання - відлучення від Ігор на одну чи двох Олімпіада!

РОЗДІЛ ІІ. УЧАСНИКИ ІГОР

Усі було розписано настільки ж строго. Виступати на Іграх - це велика честь і велика відповідальність. Кожен атлет повинний був десять місяців готуватися в будинку і ще місяць тренуватися в Олімпії. Так не як-небудь, а дуже завзято. За майбутніми олімпійцями уважно і строго спостерігали элланодики - судді і розпорядники Ігор. Вони не тільки відповідали за підготовку атлетів, але і стежили за тим, щоб місця змагань але й були в належному порядку. Элланодики нагороджували переможців і накладали штрафи на провинених.

Програма Ігор була цікавої і різноманітною. Атлети змагалися у всіляких видах спорту, а точніше - у різних видах фізичних вправ... Самим важкої й у той же час самим популярної було пятиборя - пентатлон. У нього входили біг, стрибки в довжину, метання списа і диска, боротьба. Учасник таких змагань повинний був мати дуже різнобічну підготовку!

Крім пентатлона в програму древніх Ігор входили змагання з кулачного бою, верхівковій їзді, панкратіону. Крім того, улаштовувалися гонки на колісницях.

З Ігор тридцять сьомої Олімпіади (вони проходили в 632 році до нашої ери) у змаганнях стали брати участь і дітей. Дистанція бігу для дітей була в два рази менше, ніж для дорослих.

Спочатку вся програма змагань укладалася в один день. Але статечно, у міру того, як Ігри ставали усе більш важливою справою в житті Древньої Греції, змагання стали тривати п'ять днів. У храмах перед відкриттям Ігор всі учасники давали олімпійську клятву.

"Я чесно і завзято готувався і буду чесно змагатися зі своїми соперниками!" - приблизно так вона звучала.

Перед змаганнями олімпійці відправлялися в храми приносити жертви.

Змагання проходили незвичайно завзято, а головне - чесно. Переможці, олімпіоніки, нагороджувалися маслиновою чи галуззю лавровим вінком. Їх чекала безсмертна слава не тільки у своєму рідному місті, але і в усьому грецькому світі.

Мал. Учасники ігор

РОЗДІЛ ІІІ. ВІДРОДЖЕННЯ ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР

.1 А забути неможливо

олімпійський гра зимовий команда

По-справжньому древніми Іграми стали цікавитися, лише коли почались розкопки Олімпії, що спить під багатовіковими нашаруваннями. Знахідки одна вразливіша іншої . Усе частіше стали лунати голоса за відродження великих змагань.

А на той час (мова йде про останню чверть дев'ятнадцятого століття) робко, але вже з'являються національні і міжнародні спортивні союзи... Олімпійські ігри просто повинні були відбутися!

Однак справа адже це дуже складне: цілі гори організаційної роботи. А крім того, потрібні чималі гроші. А крім того, необхідні єдині правила, що своєю твердою об'єктивністю підходили б усім.

Головне ж - потрібний був людину, який би, поклав на це життя. Який був би не тільки відданий ідеї олімпізму, але до того ж утворений, шляхетний, енергійний. І така людина знайшлася. Його кликали...

.2 Пьер ДЕ Кубертен

Пьер ДЕ Фреди, барон ДЕ Кубертен (1863-1937) був одним із самих цікавих, талановитих, енергійних і захоплених людей свого часу. Його ім'я навічно зв'язане з Олімпійськими іграми.

Після закінчення паризького університету Сорбонни, Пьер разом із друзями створює спортивний клуб. Тут займаються футболом, фехтованням і веслуванням. Приблизно з цієї ж пори Кубертен ясно розуміє, що без фізичного не може бути і духовного, і морального розвитку.

Саме Пьер ДЕ Кубертен став творцем спортивних союзів для дітей, організатором міжнародних змагань. Уже тільки за одне це ім'я його повинне було б назавжди залишитися у світовому спорті. Однак головна справа, головний спортивний подвиг Кубертена був перед! Кубертен ні на хвилину не залишав мрії про казкової, віддаленої від нас багатьма і багатьма століттями Олімпії.

Він був ще зовсім молодою людиною, коли висловив думку про відродження Олімпійських ігор. З цього моменту усе своє життя Пьер ДЕ Кубертен підкорив здійсненню великої ідеї. Умер він у віці семидесяти трьох років, а почав займатися Олімпійськими іграми в двадцять шість, тобто олімпізму було віддано майже піввіку!

Не треба думати, що ідея Кубертена відразу потягнула увесь спортивний світ. Що сумніваються і супротивників у неї було хоч відбавляй... Ще більше - спортсменів і спортивних діячів, що говорили, що взагалі ж діло це гарне, на самі займатися цією гарною справою не хотіли.

Кубертен же об'їжджає багато країн світу, сперечається, переконує. Пише сотні листів у всілякі спортивні організації.

Нове взагалі сприймається з працею. Однак Кубертен говорив настільки переконливо і жагуче, що французькі спортивні діячі приймають рішення скликати Міжнародний спортивний конгрес і запросити на нього представників найбільших спортивних держав.

І от 23 червня 1894 р. на Конгресі в Парижеві був створений Міжнародний олімпійський комітет - МОК.

Конгрес вирішив: через два роки пройдуть перші Олімпійські ігри! І це була велика перемога світового спорту, великий подвиг Пьера ДЕ Кубертена!

Не дуже давно світове співтовариство урочисте і святково відзначило 100-літній ювілей олімпійського руху сучасності, утворення МОК. Організація Об'єднаних Націй оголосила рік 100-річчя МОК - 1994 рік - Міжнародним роком спорту й олімпійського ідеалу. Вищий орган світового співтовариства відродив і древню миротворчу традицію - ООН призвала всі держави дотримувати олімпійське перемир'я.

День 23 червня традиційно щорічно відзначається в десятках країн світу, у тому числі з 1990 року й у Росії, як Олімпійський день.

А все-таки головна заслуга Пьера ДЕ Кубертена в тім, що Олімпізм, олімпійський рух можна уявити собі у виді високого і стрункого будинку. При зведенні цього будинку Пьер ДЕ Кубертен був не тільки "виконробом", але і головним архітектором. Його натхненні думки лягли в основу олімпізму.

Ідея ця здійснилася не відразу. У неї минулого і супротивники, особливо коли спорт став частиною світової політики, коли за допомогою рекордів президенти і міністри стали доводити один одному, чия країна краще.

Часи міняються, і тепер Олімпійські ігри з'являються перед нами немов урочистий гімн людству і людяності!

Кубертен присвятив своє життя й особою науці, що називається спортивна педагогіка. Її ціль - фізичний і духовний розвиток і виховання молоді за допомогою занять спортом. Пьер ДЕ Кубертен вважав, що новий предмет допоможе зміцнити, зробити більш сильної і життєстійкий французьку націю, французьку молодь. А вийшло, що він піклувався про молодь усього світу.

.3 Ода спорту

Кубертен не був поетом. Але написав один прекрасний вірш. Називається він "Ода спорту".

Цікава історія створення цього добутку. У 1912 році проводився конкурс мистецтв, присвячений Олімпійським іграм. Кубертен написав свою знамениту "Оду спорту", передав її в журі. Але тому що його авторитет серед людей, що займаються олімпійським рухом, був величезний, Кубертен подав свою роботу під псевдонімом. І от вища нагорода, золота медаль, була присуджена саме "Оді" Кубертена. У "Оді спорту" дев'ять глав. Остання з них називається "ПРО, спорт! Ти - світ!" Слова ці давно стали крилатими серед олімпійців.

Кубертен знаходить прості і прекрасні слова, що зрозумілі кожному спортсмену. Та й кожній людині. Він говорить про те, що спорт - наш постійний супутник у житті, дійсний і надійний друг. Якщо ти будеш вірний йому, то одержиш замість радість, що він дарує твоєму духу і твоєму тілу. Але ж це дійсно так: радість руху - радість життя!

"Спорт! - викликує Кубертен. - Ти вісник світу. Коштує тобі усміхнутися, варто піти по країнах пружною радісною ходою, і над землею розливається спокій. Люди через континенти й океани протягають один одному руки зі словами: "Здраствуй, друг!"

Тепер кожний знає олімпійський символ: п'ять різнобарвних сполучених кілець, що уособлюють єдність п'яти континентів. Перед початком Ігор спортсмени вимовляють олімпійську клятву. Відомо і про прекрасні традиції запалювати в Греції олімпійський вогонь, що несуть естафетою через різні країни віддані спорту люди, несуть палаючий факел до місця проведення Ігор чергової Олімпіади. Усе це було задумано Пьером ДЕ Кубертеном! Недарма його називають батьком олімпізму. Двадцять дев'ять років Кубертен був беззмінним президентом МОК. Він став автором найважливішого документа - Олімпійської хартії. Похований Кубертен у швейцарському місті Лозанні неподалік від штаб-квартири Міжнародного олімпійського комітету. За заповітом Пьера ДЕ Кубертена серце його спочиває в Греції, на батьківщині Ігор, у безсмертній Олімпії.

3.4 І знову в Греції

Питання про місце і час проведення Ігор І Олімпіади зважувався на Паризькому конгресі. Обрані були Афіни - столиця Греції: нехай, рахували учасники конгресу, Олімпійські ігри сучасності почнуть свій хід відтіля, де була споконвічна батьківщина цих прекрасних змагань. Першим президентом МОК став представник Греції Деметриус Викелас... Він був більше відомий, як відмінний поет і перекладач. Однак до спорту пан Викелас мав дуже віддалене відношення. І на конгресі він виявився лише для того, щоб умовити його учасників зробити столицею Ігор І Олімпіади місто Афіни.