На поліпшення ряду фіксованих статистикою показників значною мірою впливали зовнішні запозичення. За трирічною угодою з МВФ, в 2010 р. Молдові було надано кредитів на суму 574 млн. дол. Крім того, перед достроковими парламентськими виборами (28 листопада 2010 р.) МВФ здійснив для підтримки Альянсу два транші на суми 93 млн. і 90 млн. дол. Світовий банк надав Молдові кредит в обсязі 25 млн. дол. з десятирічною відстрочкою платежів, виділивши ще 15 млн. дол. в рамках проекту «Електронне перетворення управління» і 10 млн. дол. - проекту «Менеджмент лих і кліматичних ризиків у Молдові». Фінансова допомога Альянсу була надана також Сполученими Штатами - у вигляді гранту в розмірі 10,1 млн. дол., що призначався для здійснення реформ у сфері вдосконалення системи податкового адміністрування [7].
Іноземні запозичення поліпшили динаміку ряду макроекономічних індикаторів, проте не вплинули на покращення соціальних показників: в наявності була тенденція подальшого зниження життєвого рівня населення. Так, після 2009 року 60-70% молдавських громадян жили в бідності і крайній бідності, 7-8% збільшення в 2010-2011 рр. інфляції не компенсувалося зростанням заробітної плати. На тлі заморожування зарплат і пенсій, зростання безробіття, вимушеної масової еміграції молдавських громадян населення країни не змогло відчути декларовані владою успіхи економічного зростання. Втративши віру в кращі перспективи, люди масово виїжджали з країни, причому близько 60% громадян, які прямували на заробітки за кордон, знаходилося на піку працездатності, у віці 20-40 років. Згідно з даними Міжнародної організації з міграції, більше 600 тис. громадян Молдови постійно перебували за межами республіки [8].
Згідно з інформацією Національного бюро статистики (BNS) Молдови, у грудні 2012 року інфляція в країні склала 4,1%, що вдвічі перевищувало середньоєвропейський рівень [9]. Досить несприятливо в 2012 р. складалася і ситуація на ринку праці: спостерігалися не просто високе безробіття, а й суттєве скорочення чисельності зайнятих в економіці. Продовжувалося падіння промисловості - за даними Національного бюро статистики Молдови, обсяг промислового виробництва в 2012 р. скоротився на 0,4% [10]. Негативні тенденції намітилися в основній галузі експортної спеціалізації Республіки - Молдова стала більше імпортувати - $ 568,3 млн. (+5,7%), ніж експортувати продуктів харчування. За даними Національного бюро статистики, у порівнянні з груднем 2012 р. ціни в країні підвищилися на 5,2%. Інфляція в 2013 р. склала 5,3% [11].
Не викликали оптимізму і показники міжнародних рейтингів. Згідно з доповіддю ООН про людський розвиток (Human Development Report 2013) в 2013 р. Молдова отримала найнижчий (0,660) показник ІЛР в Європі і була включена до списку країн із середнім рівнем людського розвитку. За даними дослідження, середня очікувана тривалість життя при народженні в Молдові становила 69,6 років, середня тривалість навчання - 9,7 років, валовий національний дохід (ВНД) на душу населення - $ 3319 (для прикладу, в Україні аналогічні показники становили відповідно - 68, 8 років, 11,3 року, $ 6428; ІЛР - 0,740) [12].
У цих умовах надії на поліпшення соціально-економічного становища керівництво країни продовжувало пов'язувати зі зміцненням євроінтеграційного курсу. Згідно з результатами дослідження, ЄС як і раніше залишався найбільш привабливим інтеграційним об'єднанням для громадян Молдови - за зближення з ним висловлювалося 44% населення. Наприкінці листопада 2013 р. на саміті "Східного партнерства" у Вільнюсі Молдова парафувала угоду про асоціацію з ЄС і договір про зону поглибленої та всеосяжної вільної торгівлі з Євросоюзом, а в лютому 2014 р. Європарламент проголосував за безвізовий в'їзд до Шенгенської зони терміном на 90 днів і протягом шести місяців для громадян Молдови з біометричними паспортами. Це рішення набуло чинності 28 квітня 2014 р.
Незважаючи на проведення значної кількості реформ, впровадження різних стратегій і програм, у підсумку більш ніж 20-тирічної трансформаційної еволюції, економіка Молдови так і не перейшла на траєкторію сталого розвитку. Серед країн СНД у РМ найгірші показники соціально-економічної динаміки. ВВП країни становить 65% рівня 1991 р., далекі від рівня того періоду обсяги промислового та сільськогосподарського виробництва, реальна заробітна плата і пенсії [13]. Як зазначив один з молдавських політиків зазначає: «після закінчення 20 років всі показники - економічні, соціальні, індексу людського розвитку - поки ще значно нижче тих, які були в республіці в складі СРСР. Сталася демодернізація Молдови»[14]. Та й західним співтовариством Молдова визнана найбіднішою країною Європи [15].
Труднощі в забезпеченні сталого економічного зростання після здобуття незалежності в країні багато в чому були зумовлені низкою історичних, соціально-економічних і етнічних характеристик регіону, проблемами з визначенням ідентичності і, як наслідок, утворенням політично нестабільних територій. У звязку з цим на порядок денний трансформаційного періоду крім економічних проблем вийшли такі питання як переосмислення статусу центру і регіонів, нечіткі і спірні кордони, а також величезний конфліктний потенціал, заснований на попередній міграційній політиці та виникненні великих діаспор. Процес утвердження суверенітету над власною територією і інтеграції в нову державу етнічних меншин став одним із найбільших істотних протиріч пострадянської епохи розвитку Молдови.
Етнорегіональний конфлікт, що виник на території Молдови, і необхідність його врегулювання стали, можливо, найсерйознішою перевіркою для становлення державності в республіці. Незважаючи на активне сприяння міжнародних посередників (учасниками переговорів з проблеми «цілісність РМ і статус ПМР», окрім самих РМ і ПМР, є РФ, Україна і ОБСЄ, як посередники, а також ЄС і США в ролі спостерігачів), на сьогоднішній день Республіка Молдова є однією з держав пострадянського простору, які мають на своїй території невирішений політичний і територіальний конфлікт. Регіональна мобілізація в Придністров'ї значно ускладнила процеси державного і національного будівництва в Молдові.
При всій складності, неоднозначності і суперечливості пов'язаного з посткомуністичною трансформацією суспільно-політичного розвитку РМ, однією з домінуючих рис у суспільній еволюції країни стало поступове прогресуюче зміцнення демократичних тенденцій. У Молдові починається формування інфраструктури громадянського суспільства, яке здатне забезпечити умови для створення та інституціоналізації реально зацікавлених груп, об'єднань, партій, здатних представляти інтереси різних верств населення в структурах влади. Політична активність мас в країні поки ще значно нижче рівня, необхідного для формування розвиненого громадянського суспільства, яке було б міцним фундаментом демократії. Становлення зрілого громадянського суспільства в Молдові - справа десятиліть. Проте, деякі його елементи і структури, такі як неурядові громадські організації, профспілки, засоби масової інформації, церква, позапарламентські політичні партії та інші публічні асоціації, функціонують, беручи участь у становленні та утвердженні демократії в державі.
Позитивну роль у зміцненні демократизації суспільства, протягом усього політичного транзиту, грали молдавські партії. Вони, зокрема, неодноразово виступали проти спроб заснувати президентську систему правління. На противагу Російській Федерації та Україні (яка змінивши свою Конституцію в 2000 році, пройшла свій шлях до зміцнення вертикалі влади) молдавські політичні партії успішно протистояли встановленню президентського режиму. Вони висловилися на підтримку напівпарламентського режиму з врівноваженою системою стримувань і противаг («checks and balance»). Завдяки активній позиції політичних партій у березні 1996 року їм вдалося протистояти наміру президента підпорядкувати собі Міністерство оборони, а в 2000 році вони зуміли зірвати намір перетворити Молдову на президентську республіку.
Бурхливі і суперечливі зміни, в ході яких відбувалася трансформація основних сторін життєдіяльності молдовського суспільства супроводжували драматичні моменти боротьби між старим стилем правління і об'єктивною необхідністю становлення системи нового типу. Політична практика після парламентських виборів 2001 показала, що трансформаційний процес вносить нові нюанси в консолідацію партійної системи Молдови. Республіка Молдова виявилася єдиною європейською країною, де компартія стала правлячою, прийшовши до влади демократичним шляхом. До 2006 р. (коли аналогічний перехід відбувся в Україні) Молдова також була єдиною з країн СНД, де напівпрезидентська республіка змінилася на парламентську форму правління.
Партія Комуністів Республіки Молдова, маючи конституційну більшість в парламенті, взяла на себе повну відповідальність за управління країною. Це означало не тільки наявність у КПРМ солідної соціальної бази, а й слабкість опозиції, нездатність іти на компроміс як з боку правих, так і центристських політичних партій. Внесені ПКРМ доповнення і зміни в електоральне законодавство та законодавство про політичні партії та інші суспільно-політичні організації загострили проблему перспектив розвитку партійної системи Молдови. Ними була зроблена спроба змінити характер молдавської партійно-політичної системи (екстремальний або помірний плюралізм). У керованому розвитку партійної системи проявилися нові тенденції, пов'язані з політичною трансформацією за аналогією з Росією - домінування правлячої партії.
Досвід останніх двадцяти років переходу до демократії показав, що в Республіці Молдова успіхів на виборах домагалися тільки ті політичні формування, які відображали основні цінності і традиції молдавських виборців, або ж були ідентифіковані як здатні забезпечити зміни на краще. Ціннісні переваги, що визначають поведінку молдавського електорату, обумовлені історично сформованими передумовами. Республіка Молдова - переважно сільська країна, де співвідношення між сільським та міським населенням становить 61% проти 39% [17].
Суспільство перехідного періоду країни на даний момент відрізняється високим ступенем фрагментарності. За минулі після проголошення незалежності Республіки Молдова роки міська інтелігенція дотримувалася зазвичай прорумунських поглядів, сільське населення поділяло переважно промолдавські погляди, а російськомовні національні меншини, які зосереджені в основних містах і які на початку 90-х становили близько 35% всього населення країни, відрізнялися проросійськими симпатіями.
Найбільш суперечливим з точки зору політичних пріоритетів є розподіл громадян Молдови за привабливістю інтеграційних обєднань. Згідно з опитуванням, проведеним Словацькою атлантичною комісією (Slovac Atlantic Commission - SAC), в 2013 р. ці уподобання розмежували молдаван на дві майже рівні частини (44% - ЄС і 40% - МС). При цьому привабливість Євросоюзу серед молдаван поступово знижується, а число прихильників Митного союзу - зростає (в 2009 р. лише 30% громадян обирали МС і 55% - ЄС). Громадяни МР не відчувають себе рівноцінними членами європейської спільноти. Серед молдаван існує упередження, що в ЄС їх країна сприймається як безвольна (45%), слабка (82%), залежна (46%) і недемократична держава (34%) [18].
Республіка Молдова практично єдина в Європі країна, де криза національної ідентичності являє собою визначальний фактор в поляризації поглядів політичних сил. Починаючи з виборів 1994 року дане питання постійно використовується в передвиборних кампаніях. Серйозні дебати між партіями на соціально-економічні та політичні теми найчастіше навмисне підміняються етнолінгвістичними, історичними і т. п. спорами. Такого роду дискусії мають максимальний пропагандистський вплив - вони звернені безпосередньо до почуттів громадян і до природної потреби національного самовизначення.
Незавершеність процесу національної самоідентифікації в Молдові посилюється дією зовнішніх факторів, в результаті чого молода держава виступає предметом впливу більш вагомих субєктів міжнародної політики. Розширення ЄС і НАТО до рубежів Республіки Молдова, з одного боку, змістило точку рівноваги в перевагах молдавського політичного класу в бік зближення з Євросоюзом, з іншого - активізувало прагнення Росії залишити Республіку у сфері свого впливу. Як наслідок нарощування торгівлі з державами ЄС і комерційного пресингу з боку Росії, що виражався в російському ембарго для молдавського експорту, а також фінансова допомога з боку ЄС і постійне підвищення цін на імпортовані з Росії енергоносії, після декількох електоральних циклів спонукали політичні сили Республіки Молдова досягти національного консенсусу щодо європейської інтеграції. Підсумком коливань між двома політичними платформами для Молдови стало підписання 27 червня 2014 р. Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, що передбачає входження в зону вільної торгівлі ЄС.
політичний реформування правовий суверенітет
Список використаних джерел та літератури
1. Декларация о независимости Республики Молдова // Президентура Республики Молдова
. Nations in transit 2007. Democratization from Central Europe to Eurasia Edited by Jeannette Goehring, Freedom
. Программа перехода к регулируемой рыночной экономике [Електронний ресурс]. - Кишинев, 1990.
. Данные молдавского новостного агентства «BASA PRESS» 01.06. 2007
5. Калак Д. Платежный баланс и инвестиционное голодание / Д. Калак // Логос-Пресс. - 2010. - № 14.
. Смешная Т. Социальная стратификация в Молдове / Т. Смешная // Логос-пресс. - 2012. - № 3.
. Логос-Пресс [Електронний ресурс]. - 2010. - № 25. - С. 3.
. Лужанский С. Гуд-бай, Молдова! [Електронний ресурс] / С. Лужанский // Интернет-газета «Пресс-обозрение»
. Инфляция в Молдове вдвое превышает среднеевропейский уровень . Национальное бюро статистики (НБС)
. Доклад ООН о человеческом развитии в 2013
. Полторак Т. Экономические итоги независимости / Т. Полторак // Панорама. - 2011. - 2 сентября.
. Ткачук М. Избиратель государственник является последним препятствием для полной капитуляции, как демократического государства / М. Ткачук // Независимая Молдова. - 2011. - 14 сентября.
. Безрутченко В. Как живут бывшие республики Советского Союза / В. Безрутченко // Независимая Молдова. - 2011. - 14 сентября.
. Индекс устойчивости развития организаций гражданского общества в Молдове лучше, чем в России // Независимый информационный портал
. Итоги переписи населения 2004 года. Демографические, национальные, языковые, культурные характеристики 07.04.2006