Мета: сформувати, визначити та надати характеристику регіональним перпективним напрямках розвитку соціально-культурної діяльності.
Завдання
У виставковій залі Миколаївського міського палацу культури і мистецтв, діяльність якого спрямована на збереження та розвиток культурної художньої спадщини, народної творчості миколаївців усіх вікових категорій, подальшу активізацію аматорського мистецтва, виявлення нових художніх надбань, в останні роки було організовано близько 100 виставок та вернісажів, зустрічей з авторами і тематичних заходів. Майновий комплекс кінотеатру «Юність» передано ММПК «Молоджіний» у якості концертної зали, що дало змогу збільшити кількість глядацьких місць та активізувати концертно-видовищну діяльність палацу. Завдання творчого росту професійної, виконавчої майстерності талановитих дітей та юнацтва, вивчення, популяризації сучасного естрадного мистецтва покладено на Муніципальний театр-студію естрадної пісні для дітей, юнацтва та молоді. З метою підтримки існуючих аматорських колективів, виявлення нових самобутніх талантів та заохочення широкого кола бажаючих до аматорського мистецтва, збереження кращих традицій та обрядів українського народу, підтримки нових художніх аматорських колективів та надання методичної та практичної допомоги здійснює свою роботу Міський методичний центр та клубної роботи.
Потужними інформаційними центрами, визнаними на сьогодні кращими в Україні, є 2 бібліотечні системи міста для дітей та дорослих. Щорічно бібліотеки регіону обслуговують понад 470 тис. жителів Миколаївщини. Кількість відвідувань бібліотек складає більше 4 млн на рік. До послуг користувачів 7 млн. 533 тис. друкованих та електронних видань, документовидача складає більше 9 млн. примірників на рік. Інноваційна діяльність Центральної міської бібліотеки для дорослих ім М.Л. Кропивницького 2013 року відзначена перемогою в конкурсі «Внесок у Відкритий уряд» за Програмою інновацій в публічних бібліотеках (м. Орхус, Данія).
З метою розвитку творчих здібностей дітей в місті Миколаєві функціонує оптимальна мережа позашкільних навчальних закладів: 6 музичних шкіл, 3 школи мистецтв та художня школа, діяльність яких спрямована на розвиток музичних здібностей та художнього смаку, реалізацію завдань творчого зросту, професійної, виконавчої майстерності талановитих дітей та юнацтва. Учасниками конкурсів різних рівнів щорічно стають близько 500 вихованців шкіл естетичного виховання, понад 100 – призерами всеукраїнських та міжнародних конкурсів.
Парки культури і відпочинку, до складу яких входять бюджетна установа «Культурно-ігровий комплекс «Дитяче містечко «Казка» та КП «Миколаївські парки», є важливими культурними осередками, які забезпечують організацію дозвілля усіх верств населення – від дітей і підлітків до найстарших миколаївців та гостей міста. БУ «КІК «Дитяче містечко «Казка» – унікальний об’єкт відпочинку й розваг, в якому щороку проводиться близько 1000 культурно-мистецьких заходів, учасниками яких стають понад 250 тис. миколаївців та гостей міста. У грудні 2014 року після перемоги у грантовому конкурсі на реалізацію соціальних проектів «Територія РУСАЛ» відкрито новий об’єкт дозвілля «Планетарій», у якому проведено 340 безкоштовних сеансів для більш ніж 6 тис. маленьких та дорослих глядачів.
Миколаївський зоопарк, який має статус загальнодержавного значення, – визнаний на міжнародному рівні, кращий в Україні, з колекцією, яка налічує 456 видів, утримує 5,524 тис. екземплярів тварин. У цьому унікальному куточку природи зібрана найбільша та найцікавіша колекція диких тварин в Україні. 240 видів занесені до Червоної книги України та Міжнародної Червоної книги.
Важливий напрямок діяльності музеїв – обслуговування обов'язкової шкільної програми (уроки географії, історії і т.зв.). У музейних майстерень діти можуть самостійно добувати додаткову інформацію про музейні експонати, освоювати технологічні процеси, пов'язані з цими експонатами. Шкільна аудиторія розглядається як один з основних сегментів музейної аудиторії у всьому світі. Така установка має сильне стратегічну перевагу: вона закладає фундамент майбутнього. Колишні школярі, ставши дорослими, обов'язково будуть приходити в цей музей знову, приводити туди своїх дітей та онуків.
Ще одна нова, дуже цікава тенденція – відродження інтересу до сімейних цінностей. Вона тісно пов'язана з темою малої батьківщини і з роботою по збереженню історичної пам'яті. Цей напрямок діяльності розвивається музеями невеликих населених пунктів: малих міст, селищ, районних центрів. Воно служить процесу самоідентифікації місцевого населення, його прихильності до землі своїх предків, спадкоємності поколінь.
Розширення концепції музеїв знайшло вираження в музеєфікації територіальних комплексів. Це можливо за участю спонсорів та розвитку державно-приватного партнерства. В єдиному проекті, культурному та комерційному одночасно, об'єднуються музей, архітектурні споруди, ландшафт, культурні виробництва, індустрія харчування та розваг.
Бібліотеки здійсили дуже вдалий перехід на діалогові форми в ході бібліотечних заходів замість монологових (дискусії, огляд-діалоги, вечори-діалоги), вносяться елементи гри і новизни в традиційні заходи. Окрім додаткової сегментації своїх користувачів бібліотеки також часто приходять до виділення особливої групи почесних читачів: активні користувачі бібліотеки отримують особливі читацькі квитки, що дає їм певні права, наприклад ксерокопіювання документів з бібліотечного фонду за пільговою ціною, отримання індивідуальних запрошень на бібліотечні свята, вечори, зустрічі та ін.
Крім того, для розширення кола комунікації проводиться кооперація з читачами: якщо бібліотека має гострий дефіцит коштів на комплектацію, наприклад, відділу періодики, тоді проблему можна вирішити, створивши при бібліотеці клуб любителів читання. Любителі "товстих" журналів, які через дорожнечу не можуть дозволити собі виписати ці видання па будинок, вносять свою частину на підписку для бібліотеки та отримують право "першого читання" цих журналів.
У сучасних умовах відбувається трансформація змісту культурнодозвіллєвої діяльності, формуються нові пріоритети, які визначаються специфікою національного дозвілля і відбивають основні риси культурнодозвіллєвої діяльності. Пріоритетом соціально організованої культурнодозвіллєвої діяльності стає забезпечення сприятливих умов для освоєння населенням української мови, як засобу спілкування, літератури, мистецтва й науки. Важливим змістовним напрямом роботи стали розширення уявлень населення про історію України, розвиток історичного та етнографічного краєзнавства, набуття знань з історії рідного краю, національної символіки. Третій напрямок дозвілля – створення умов для осмислення єдності людини й природи, виховання дбайливого ставлення до неї, фізичного самовдосконалення. Пізнання навколишнього середовища, розуміння його ролі в житті людини – це фундамент народної культури, складова частина національного світосприйняття.
Серед основних змістовних завдань культурно-дозвіллєвої діяльності є вивчення, збереження та популяризація фольклору, який містить першоджерела самобутнього тлумачення явищ природи і людського життя; введення основ народного фольклору в ужиток населення. Традиційним напрямом дозвілля залишається дослідження умов для розвитку національного мистецтва – пісенного, музичного, танцювального, декоративно-прикладного; підтримка й розвиток на базі любительського народного мистецтва молодих талантів.
Водночас, всі напрямки культурно-дозвіллєвої діяльності реалізуються з урахуванням найновіших здобутків сучасної культури, культурної модернізації суспільства. В теорії дозвілля вони визначаються терміном «інноваційні культурно-дозвіллєві системи». Основним завданням культурно-дозвіллєвих систем є аналіз способів одержання об'єктивної інформації про хід культурно-дозвіллєвого процесу, визначення категорій і понять культурно- дозвіллєвої діяльності, розробка її технології.
Соціально організована культурно-дозвіллєва діяльність має відповідати певним вимогам, а саме:
зміст культурної діяльності повинен бути протилежним характеру і змісту трудової діяльності;
добровільний характер культурної діяльності, можливість вільного вибору занять;
незалежність культурної діяльності від зовнішньої необхідності – матеріальної чи громадської.
самостійність вибору видів та форм культурної діяльності;
відповідність оптимальним нормам функціонування організму, психічним та фізіологічним властивостям особистості (ритм і темп діяльності залежать від внутрішньої спрямованості і бажань суб’єкта культурної діяльності).
Менеджмент – це управління. За певного спрощення між поняттями менеджменту й управління можна поставити знак рівності. А якщо не спрощувати, поняття менеджменту є глибшим і ємнішим, бо включає не тільки науку управління, функції управління, владу управління, а й мистецтво управління. У вільній економіці управління не може ґрунтуватися лише на владі керівництва, де головне – авторитет посади. Мистецтво управління – ось його основа, а це – авторитет особистості. Тому менеджмент – не знеособлений інструмент управління, а такий, а такий що передбачає його центральну фігуру – менеджера, професіонала, який оволодів науковими основами управління шляхом осягнення комплексу наук, включаючи науки про людину, без чого ефективне управління неможливе.
Можна погодитися з твердженням, що менеджмент – це міждисциплінарна сфера знань, "управлінська думка", що поєднує науку, досвід, ноу-хау, управлінське мистецтво.
Менеджмент – це система, що передбачає здійснення способів, методів, принципів управління, уміння спрямовувати працю людей, їх знання, досвід, інтелект на поставлення поставлених цілей. Система не стала, а постійно змінювана. Це процес узгодження діяльності людей, об’єднаних в організацію для досягнення загальної мети. І тут без мистецтва управління не обійтися.
Менеджмент жодним чином не є спеціальністю, і навіть професією у класичному розумінні цих термінів. Це конкретна сфера (вид) діяльності, що має переважно ситуаційний характер. Для досягнення успіху на цій ниві дії індивіда мають бути, скоріше, мистецтвом, відрізнятися оригінальністю і навіть унікальністю, тобто здійснюватися часто по-іншому.
Головні ресурси і головний творчо-виробничий процес, спрямований на досягнення стратегічних цілей, є первинним комплексом продуктивних сил організації культури (мистецтва). Матеріально-технічні ресурси, весь комплекс організаційно адміністративних, господарсько-технічних, маркетингових, фінансових та інших підрозділів є вторинними, так як є обслуговуючими по відношенню до творчо-виробничому процесу. У процесі "перетворення" беруть участь первинний і вторинний комплекси продуктивних сил. Стратегічні цілі установ культури і мистецтва відповідають характеру "продукту", виробленого ними. А так як цей продукт – культурні блага – має цінність для всього суспільства, то і стратегічні цілі теж мають загальний характер. Характер "продукту" установ культури і мистецтва визначає і характер головних ресурсів – це нематеріальні ресурси: суспільно цінні ідеї, талант, колективність, праця, соціальне партнерство та ін.
Координаційна роль менеджменту організації культури (мистецтва) полягає в тому, щоб зберігати правильний баланс продуктивних сил, тобто щоб вторинний комплекс продуктивних сил не виявився вищим первинного, щоб вторинні цілі не затуляли первинні. На жаль, в реальності такі випадки нерідкі, і вони сильно заважають ефективності спільної роботи, народжують дух бюрократизму, обертаються втратами ланцюгових творчих кадрів. Керівник повинен тонко відчувати настрій своєї організації, вчасно помічати перекіс цінностей в колективі і засобами, доступними йому, виправляти його. Тут не можна не сказати, що найкращим профілактичним засобом проти появи ціннісних перекосів є приклад самого керівника, його вольові та ділові якості, весь морально-етичний склад його особистості.
Мова є не тільки засобом спілкування, вона об’єднує людей у націю і тим примножує інтелект всієї нації загалом і кожної людини зокрема. Крім того, мову можна використовувати або як потужний консолідуючий чинник нації, або ж як чинник розколу суспільства, що ми спостерігаємо в Україні. Національна мова таке ж неоціненне багатство суспільства, як і його економіка. Не випадково чужоземні колонізатори не тільки підпорядковують собі економіку аборигенів, а й нищать їхню природну мову.
Ідеологія національної єдності передбачає уявлення, що нації є реальними з тієї причини, що людям, які їх складають, притаманна глибока культурна єдність, що є результатом існування спільної мови. Національна культура є унікальною і самобутньою, її творцем є етнос, який створює її упродовж багатьох століть. Це відображається у моральних цінностях, святинях, національній символіці, у традиціях, звичаях, обрядах, ритуалах, духовних почуттях (національні, моральні, естетичні, релігійні, громадянські, патріотичні), втілених у народному фольклорі. І, оскільки до початку ХХ ст. більшість населення нашої країни була неписемною, а етнографічні дослідження не мали великої популярності, тільки усним шляхом транслювалися традиції, побут, культура та ідентичність від старшого покоління до молодшого.
Консолідаційний потенціал нації притаманний і загальнонаціональним «місцям та дням пам’яті». Як зазначає Єва М. Томпсон, «такі різні вчені, як Е. Сміт, А. Гастінгс, Д. Міллер, М. Конован стверджували, що нації зазвичай консолідуються довкола важливих подій у спільній історії. Серед цих подій велике значення мають війни та їхні наслідки, пов’язані чи зі здобутками, чи з утратами. Оцінка цих здобутків і втрат є стрижнем національних історичних наративів». Механізм цього процесу, на думку В. Ятченка, полягає у тому, що, актуалізуючи у колективній свідомості пам’ять про героїв Крут, жертв Голодомору, героїв і жертв Великої Вітчизняної війни тощо, люди усвідомлюють свою історичну спільність, виробляють механізми психологічної згуртованості спільноти й одночасно переживають відчуття того, що це вже пройдений, пережитий, переборений і певною мірою відболілий епізод життя.
Американський вислів: “Скрипуче колесо потребує змазки.“ – мається на увазі людина, яка привертаючи до увагу до своєї проблеми отримує її вирішення, або ж людина, яка привертає увагу до своїх здібностей та таланту і завдяки цьому може отримати визнання.
Китайський вислів: “Крякаючи, качка під постріл попаде.” – скарги, вихваляння, привертання уваги не закінчуються добром.
Японський вислів: “Цвях, що стирчить, буде забитий повністю.” – все, що так чи інакше вибивається із порядку речей, вирізняється із загалу буде прибрано.
Західній культурі притаманний індивідуалізм, а отже «самореклама» є одним зі способів досягнення успіху. Центром світобудови є Людина і вона вважається достатньо розвиненою, щоби підпорядковувати все суще власним інтересам. Немовля, дитина вважається «чистою дошкою», яка сприйматиме все те, що буде на неї «записуватися».
У культурі Сходу навпаки цінується стриманість, не прийнято відрізнятися від інших, відверто виражати свої почуття. Людина є лише частинкою безмежного світу і, як усі інші його частини, підпорядковується вищим законам буття. Існує уявлення про низку переродженнь, через яке проходить душа, перш ніж втілитися у людину. Немовля, що тільки з’явилося на світ, за цим уявленням, вже має деякий досвід. Особистість формується і живе лише в колективі, відсутнє поняття свободи волі, людина є зобов'язаною і радою цьому.