Предметом господарського процесу є господарські та інші спори, які розглядають господарські суди в межах установленої для них підвідомчості та підсудності. Установлені нормами господарського процесуального права порядок порушення провадження у справі, розгляд і вирішення спорів, їх перегляд, а також виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду називається господарською процесуальною формою. Її значення полягає в тому, що вона забезпечує захист прав суб'єктів господарської діяльності та гарантує прийняття законних і мотивованих рішень. Процесуальна форма є інструментарієм, за допомогою якого досягається законність у діяльності господарських судів. Існує думка, що предметом господарського процесуального права як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи, віднесені до компетенції господарських судів. Установлений нормами господарського процесуального права порядок порушення процесу, підготовки справи до розгляду, розгляду й вирішення справ, оскарження і перегляду рішень господарського суду, а також виконанню рішень господарського суду називається господарською процесуальною формою. Господарська процесуальна форма є нормативно встановленим порядком здійснення правосуддя, якій притаманні такі ознаки:
нормативність, яка полягає в тому, що процесуальна форма встановлюється законодавством, а це забезпечує єдність нормативного регулювання господарського процесу і неможливість регулювання вказаної сфери підзаконними нормативно-правовими актами;
безперечність, що означає обов'язковість дотримання форм реалізації процесуальних норм у діяльності учасників господарського процесу;
системність, яка відображає необхідність структурувати господарський процесуальний регламент в єдине ціле;
універсальність, що відображає застосування господарської процесуальної правової форми до вирішення різних справ, підвідомчих господарським судам без будь-якої істотної диференціації.
В.В. Ярков визначає предмет господарського процесуального права як юридичні процесуальні дії суду і заінтересованих осіб при здійсненні правосуддя у справах, віднесених до відання господарських судів. Таким чином, на думку автора, предмет господарського процесуального права більшою мірою являє собою неюридичне, об'єктивне поняття, оскільки знаходиться поза площиною права, таке, як сукупність системи дій та відносин у зв'язку із здійсненням цієї діяльності.
Господарське процесуальне право визначається як сукупність та система правових норм, предметом регулювання яких є суспільні відносини у сфері здійснення правосуддя у справах, що виникають із спірних господарських правовідносин з підстав, зазначених законодавством.
Розглядаючи дискусії з приводу галузевої належності норм, також слід звернути увагу на висловлену понад двадцять років тому позицію І.Г. Побірченка, який у своїх працях запропонував і обґрунтував концепцію господарського процесуального права. За цією концепцією, підтриманою деякими вченими, предметом господарського процесуального права було визначено суспільні відносини, що складаються в процесі безпосереднього врегулювання господарських спорів підприємствами й організаціями, розгляду і вирішення їх органами арбітражу та органами господарського керівництва. Звичайно, на сьогодні таке визначення предмету господарського процесуального права є певною мірою застарілим, оскільки воно не відповідає існуючій системі органів, що вирішують господарські спори в Україні.
Тому, ураховуючи реальний стан існування та функціонування органів господарської юрисдикції в Україні, а також зміст законодавства, що регулює порядок створення й діяльності цих органів, до предмету господарського процесуального права як самостійної галузі процесуального права доцільно було б віднести, на думку В.С. Щербини, відносини у сфері безпосереднього врегулювання розбіжностей і спорів між підприємствами, організаціями, а також відносини, що складаються при здійсненні правосуддя в господарських спорах між ними, а також розгляді справ про банкрутство господарськими судами.
У цьому контексті можна вести мову про господарський процес у більш широкому розумінні, на відміну від арбітражного процесу, оскільки господарський процес охоплює не тільки форми вирішення господарських спорів (досудове врегулювання, позовне провадження), але й розгляд справ про банкрутство та справ за заявами органів Антимонопольного комітету України й інших органів.
Господарський процес - це порядок, який опосередковує захист майнових прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, порядок, за допомогою якого реалізуються норми матеріального (господарського) права. Тому господарський процес можна визначити як систему послідовно здійснюваних процесуальних дій, які здійснюють господарський суд та інші учасники господарського судочинства у зв'язку з підготовкою до розгляду, розглядом і вирішенням конкретної господарської справи, кінцевою метою якого є відновлення порушеного права суб'єкта господарювання або учасника господарських відносин. Господарський процес являє собою послідовний, поступовий рух, який складається зі стадій. Стадія господарського процесу - це сукупність процесуальних дій щодо конкретної справи, об'єднаних однією спільною метою або спрямованих до однієї певної мети. Кожна стадія має свій зміст і мету: вирішення спору по суті, перевірка правильності прийнятого рішення, приведення його до виконання тощо.
Наука господарського процесуального права питання методу цієї галузі права відносить до недосліджених. Але, виходячи з того, що під методом правового регулювання розуміють різноманітні способи правового впливу на певні суспільні відносини, на думку В.С. Щербини, можна констатувати, що для господарського (арбітражного) процесуального права основними методами є метод субординації (централізоване, імперативне регулювання, за якого регулювання зверху донизу здійснюється на владно-імперативних засадах) та метод координації (децентралізоване, диспозитивне регулювання, при якому регулювання визначається також знизу, на його хід і процес впливає активність учасників суспільних відносин).
Харитонова О.І. вважає, що метод господарського процесуального права визначається двома обставинами. По-перше, виникнення господарського процесу, його розвиток, перехід з однієї стадії до іншої залежить від волі заінтересованих осіб. По-друге, суд, який є обов'язковим суб'єктом господарських процесуальних відносин, має владні повноваження у цих правовідносинах, що мають публічно-правовий характер. Тому у методі правового регулювання поєднуються методи субординації та координації.
Субординаційний (імперативний) знаходить прояв у тому, що:
1. процесуальні норми забезпечують чільне положення суду як органу державної влади;
2. суд має право контролю за діями сторін;
3. всі дії відбуваються відповідно до чітко встановленого нормами права порядку здійснення правосуддя;
4. рішення суду в необхідних випадках виконуються за допомогою примусу.
Координаційний (диспозитивний) метод дістає прояв у такому:
1. встановлення рівності сторін перед законом і судом;
2. свобода користування сторонами своїми процесуальними правами;
3. встановлення гарантій прав суб'єктів господарського процесу.
Інші автори методом господарського процесуального права визнають імперативний метод за наявності диспозитивних елементів. Таке сполучення зумовлено тим, що, з одного боку, господарський процес є владною діяльністю господарського суду щодо застосування норм матеріального та процесуального права, яке припускає владні засади в механізмі господарського регулювання, а з іншого - формою примусового здійснення суб'єктивних прав в основному в тих галузях права, які базуються на рівності та диспозитивності їх суб'єктів. Імперативні засади методу господарського процесуального права проявляються у тому, що:
1. норми господарського процесуального права забезпечують головуюче положення господарського суду;
2. основними юридичними фактами є владні процесуальні дії господарського суду;
3. норми господарського процесуального права забезпечують господарському суду право контролю за діями сторін, а також наділяють господарський суд повноваженнями щодо керівництва процесом;
4. господарський процес здійснюється в певній процесуальній формі правосуддя - господарській процесуальній формі.
Диспозитивні засади методу господарського процесуального права полягають у тому, що:
рівність сторін господарського процесу в межах, наданим їм для захисту своїх прав та інтересів;
свобода користування цими правами, оскільки суб'єкти на власний розсуд користуються чи не користуються наданими ним правами;
наявність системи гарантій прав суб'єктів господарського процесуального права.
Таким чином, господарське процесуальне право - це сукупність правових норм, що регулюють діяльність господарського суду та інших заінтересованих суб'єктів, пов'язану із здійсненням правосуддя у справах, віднесених до відання господарських судів. Іншими словами, господарське процесуальне право є сукупністю правових норм, що регулюють порядок здійснення господарського судочинства.
Господарське процесуальне право пройшло значний історичний етап розвитку і було остаточно сформоване в сучасний період розвитку держави. Господарське процесуальне право належить до системи процесуальних галузей права. Предметом господарського процесуального права є юридичні процесуальні дії суду і зацікавлених осіб при здійсненні правосуддя по справах, підвідомчих господарським судам. Господарське процесуальне право як галузь права можна визначити за сукупністю суспільних відносин, що регулюються нормами господарського процесуального права.
Існування господарського процесуального права як самостійної галузі права об'єктивно підтверджується такими чинниками, як чітко визначеною законодавством правовою природою господарського суду як органу правосуддя; правовими нормами, що регулюють їх діяльність і мають свій суб'єкт, об'єкт регулювання та зміст; ці норми закріплюють постадійний розвиток процесу, вони об'єднані в окремі інститути і складають певну систему; наявністю самостійних джерел права, що містять організаційно-правові та процесуально-правові норми.
1. Господарське процесуальне право України: Підручник / За ред. О.І. Харитонової. -- К.: Істина, 2008. -- 360 с.
2. Дзера О.В. Поняття цивільного права та його місце в системі права України / О.В. Дзера // Хмельницький університет управління та права. - 2002. - № 2. - С. 23
3 Страшко О. В. Поняття господарського процесу
4. Чернадчук В.Д., Сухонос В.В., Нагребельний В.П. та ін.Господарське процесуальне право. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. - 378 с.