Фазові дієслова в структурі речення не виконують самостійних синтаксичних функцій, а лише ускладнюють дієслівні форми, що входять з ним до одного синтаксичного блоку. Фазові дієслова набувають відповідної граматичної форми, а основне дієслово стоїть у формі інфінітива. Наприклад: Він давно вже перестав загравати з старими роботящими українськими селянами-старостами…(Довженко); Обід приходився посередині лекції, його лишали обідати (Коцюбинський); Може, не один багач, почувши ту Кармелеву пісню, покидав співати (Вовчок); Тарас зрозумів, що бій програно, і почав голосно плакати (Довженко). Саме у структурі складеного дієслівного предиката (фазове дієслово + інфінітив) фазові дієслова мають найбільший ступінь послаблення своєї семантики. Навіть якщо в реченні відсутній поєднаний з фазовим дієсловом інфінітив, що несе основне лексичне навантаження, він все-таки передбачається за змістом. Наприклад: Зачинаю цей щоденник не тому, що хочеться побавитися у великого (Симоненко) – фазовим дієсловом не лише програмується об’єкт та імпліцитний суб’єкт, але й опущений інфінітивний компонент предиката (зачинаю писати, вести, нотувати тощо) [Прокопенко, с. 11].
Контекстуально фазового значення можуть набувати дієслова, які належать до інших семантичних груп, наприклад, дієслів конкретної дії чи руху і переміщення в просторі (вступити в, зав’язати, кинути, піти, сідати, пірнути, порвати тощо). Функціонування таких лексичних одиниць у фазовому полі зумовлює їх групування навколо фаз початку, тривання і закінчення дії, утворюючи при цьому співвідносні ряди [Прокопенко, с. 11].
Фазові дієслова, якщо вони вживаються у формі присудка, виконують такі функції:
1) висловлюють модально-часове значення присудка;
2) доповнюють його основне інформативне значення.
Лексичне значення фазового дієслова включає вказівку на початок, кінець, продовження дії: почати (починати), стати, закінчити, залишитися, взятися (прийматися), продовжувати, перестати, припинити, кинути (кидати) і подібні. Вони можуть виконувати функції вираження емоційної оцінки дії: любити, боятися, боятися і т.ін .
Фазові дієслова вказують на момент початку перебігу дії, вираженого основним компонентом, і, таким чином, не усвідомлюються самостійно. Вони як би зливаються з інфінітивом, граючи при ньому роль своєрідного показника моменту протікання дії (початок, продовження, кінець). Завдяки цьому конструкція присудка має цілісністю: обидва дієслова взаємно доповнюють один одного.
Граматичний устрій включає різні типи системно-структурної організації категоріальних явищ – не тільки системи (підсистеми) у рамках окремих мовних рівнів, але і міжрівневі, різнорівневі системи, основані на об’єднанні й взаємодії морфологічних, синтаксичних, словотворчих, лексико-граматичних та лексичних елементів. Такі системи – двобічні змістово-формальні єдності, які формуються граматичними одиницями, класами та категоріями разом із взаємодіючими з ними на семантичній основі засобами різних мовних рівнів, прийнято називати функціонально-семантичними полями. Система фазових дієслів в українській мові відноситься до граматичної будови мови, представляє собою особливий її аспект – семантично об’єднані різнорівневі мовні елементи (з граматичною основою), утворюючи той потенціал функцій і засобів, котрий реалізується в мові. Кожна граматика містить у собі функціональний аспект. Він так або інакше поданий і в формальній за походженням граматиці, тобто в граматиці, що послідовно рухається від форми до значення. Якщо функціонування граматичних одиниць у взаємодії з елементами різних мовних рівнів стає спеціальним об’єктом аналізу, то, доведено, що йдеться мова про суттєві ознаки функціональної граматики. Якщо ж крім напрямку від форми до семантики в граматичному описі використовується протилежний напрямок – від семантичних категорій до формальних засобів їх вираження, то тип функціональної граматики виступає у всій повноті своїх ознак Поняття функціонально-семантичного поля відображає явище взаємодії елементів різних мовних рівнів, що в повній мірі розкриваються при їх функціонуванні в мові. Але системно-мовні основи єдності типу функціонально-семантичного поля закладені у самому ядрі граматичної будови мови, ядрі граматичної категоріальності. Таким чином, граматичний устрій мови має «польову» структуру з максимально граматикалізованим ядром та лексико-граматичною периферією. Ця частина граматики включається у більш широку сферу будови мови, що охоплює все категоріальне не тільки в граматиці, але й в лексиці, а також у фонетиці. Граматична категоріальність і граматична будова мови являють собою центр, ядро більш ширшої сфери мовленнєвої категоріальності і мовленнєвої будови. Граматичні одиниці, класи та категорії є основними носіями особисто граматичної семантики – категоріальних значень. Ці значення містять в собі понятійне ядро, мають понятійну основу – усе це суто мовні закономірності. «В змісті граматичних класів та категорій другорядну або домінуючу функцію можуть виконувати, поряд із семантичними, також і внутрішньомовні структурні функції, які не пов’язані безпосередньо з розумовим (понятійним) змістом і не відображають позамовних відношень» [Адмони, с. 84]. Це посилює особисто мовну специфіку граматичної будови. Звернення до правил функціонування граматичних одиниць вимагає виходу в широку галузь взаємодії елементів різних рівнів і аспектів мови у висловлюванні. Система граматичних одиниць, класів і категорій разом з правилами їх функціонування – це не найвища «позиція» у всьому тому, що пов’язане з мовою та з її використанням. Ця система підпорядкована тому, для чого вона служить, – формуванню та вираженню (у взаємодії з лексикою і з опорою на лексику) розумового змісту. При такому розумінні граматики в її сферу включається широке коло проблем співвідношення понятійних категорій та їх мовленнєвого втілення, їх мовної семантичної інтерпретації у змісті категорій української мови.
Якщо погодитися з тим, що фазові значення відповідають етапам дії у часі, то, очевидно, що поєднуватися з цими значеннями можуть дієслова, які означають дію, а та в свою чергу локалізується у часі, за своєю природою може припинятися або поновлюватися. Дієслова, які означають локалізованість дії у часі, поєднуються з фазовими дієсловами. Справа в тому, що локалізовані дії у часі можуть бути двох видів. Одні дії майже не мають часової тривалості. Час їх здійснення співвідноситься з точкою на часовій осі, інакше з моментом часу. Це миттєві дії, котрі виконуються «одним рухом, за один раз». В інших дій час здійснення являє собою відрізок, який можна відкласти на часовій осі, і котрий, таким чином, являє собою певний період часу. Це не миттєва, або тривала дія, а дія яка відбувається протягом певного, встановленого періоду. Тільки у локалізованих у часі діях можна виділити етапи, котрі прийнято називати фазами, і, відповідно, тільки ці дії поєднуються з фазовими значеннями [Білозір].
Категорія фазовості тісно переплітається з морфологічними категоріями виду й часу. З’ясуванню характеру їхньої співвіднесеності в слов’янських мовах присвячено чимало праць [Соколова, с. 180], автори яких переконливо доводять, що фазовість пронизує всю систему дієслівних форм. Найтіснішим виявляється зв’язок фазовості з категорією виду, адже їх обидві усвідомлюють через поняття цілісності та розчленованості дії. У найширшому розумінні сутність цієї взаємодії можна сформулювати так: дієслова недоконаного виду позначають дію розчленованою на окремі етапи, кожен з яких посідає певний відтинок на часовій осі; натомість форми доконаного виду позначають дію, початок, середину й завершення якої розуміють як цілісну неподільну фазу, що являє собою точку на осі часу. Ядро синтетичних засобів вираження фазовості становлять префіксовані форми доконаного виду, співвідносні з аналітичними формами, пор.: загорівся – почав горіти, дотиснеш – закінчиш тиснути, перехотів – припинив хотіти. Ці форми є семантично еквівалентними, у формально-граматичній структурі речення – взаємозамінними, проте на рівні комунікативному часто не бувають тотожними [Кислякова, с. 24]. Традиційно такі відмінності кваліфікують як «відтінки значення», «стилістичні відтінки», «семантико-прагматичні особливості» [Бацевич, с. 9-10].
Підсумовуючи вищевикладене, фаза являє собою окрему стадію в розвитку процесу, що підкріплюється наявністю спеціальних фазових дієслів, а також дієслів, що містять у собі семантику фазовості. Зазвичай протягом процесу виділяються три фази: початкова, серединна, кінцева. Встановлено, що фазові фразові дієслова поділяються на: дієслова із власне фазовим значенням; і дієслова із звуженим значення і обмеженою сполучуваністю. Фазовість дієслів у реченнях виконують функції самостійних синтаксичних конструкцій.
РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИКО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ФАЗОВИХ ДІЄСЛІВ У МОВІ ТВОРІВ РОМАНА ІВАНИЧУКА
2.1. Семантичні різновиди фазових дієслів у мові творів Р. Іваничука
У цьому розділі буде досліджено семантичні різновиди фазових дієслів у творах українського письменника Р. Іваничука.
2.1.1. Дієслова із власне фазовим значенням
Використавши за основу класифікацію дієслів із власне фазовим значенням Н. Шведової [Шведова], у творах Р. Іваничука використовуються дієслова зі значенням:
1) початку;
2) продовження;
3) кінця.
Початку: Однак до сварки між приятелями не дійшло. Дівчинка зникла, й хлопці мовчки подалися з гаю, вийшли на узлісся, звідки починалося Шинкарукове поле, а тоді Мирон побачив, як здобріли Йосафатові очі, він ударив побратима долонею по плечу й побіг межею в бік Солтисової гори; Йосафат погнався за ним, й довго вони бавилися в лапанки, аж поки з них не вивітрилася ворожість [вогнст, с. 4]. Починалося – це дієслово у минулому часі. Воно передає значення початку певної території, а саме Шинкарукового поля.
Зголошувалися до комісара теж українські вояки, які служили в австрійському війську, – тож одного дня прийшов до батька капрал Іван Шинкарук. Батько ваш був освічений, мав за собою гімназію, й комісар узяв його за писаря до своєї канцелярії [вогнст, с. 4]. Зголошуватися означає заявляти про своє бажання, згоду робити що-небудь, відповідно це ініціювання якої-небудь дії.
Вони залишили ровери в крайнього господаря на Воловому й подалися крутим узвозом, що спинався на першу підгірську гряду, минули розсипаний у перелісках хутір Сакатуру й вийшли на Зруб, звідки починалася Боднарівка… [вогнст, с. 13]. Подалися – це дієслово, яке вказує на початок ді. Воно означає рушити у певному напрямку або з певною ціллю.
Продовження: Дитяча забава тривала безкінечно, закохані діти розумілися тільки їм відомою мовою і, змагаючись, втішалися, що можуть нею зізнаватися одне одному в найсокровеннішому… [вогнст, с. 18]. Дієслово тривала означає продовження якоїсь події у певний проміжок часу.
Батько запрягав коня до воза, мати вкидала якісь клунки й буханці хліба у васаг, а над селом лунали зойки, люди метушилися й розбігалися хто куди – в ліси, потоки й мочули; пані Марія вилізла на воза й потягнула за собою Мирона, і тої миті хлопець зустрівся поглядом з Йосафатом, який непорушне стояв біля своїх воріт поруч із дідом – пасічником Федором [вогнст, с. 4]. Розбігалися означає швидко рухатися у різні сторони. Ця подія є продовженням метушні, яка сталася у селі.
Мирон сидів на возі, схилившись над книжкою, він намагався вчитатися в написане, рядки зливалися у вечірньому сутінку, й читати стало невміч. Але якби враз сонце й зблиснуло, хлопець ніяк не запам’ятав би прочитаного, бо перебував думками в гаю над межовим струмком, який віднині матиме право переступати лише Йосафат [вогнст, с. 7]. Фазове дієслово вчитатися передає значення тривалості певної дії. Вчитуватися означає продовжувати спроби вловити зміст книги або тексту, який читає людина.
…А тоді Коковський скомандував молодоукраїнцям: «До бою!»; ворожі сторони зближувалися, оркестр не переставав грати «Ще не вмерла» — і вже ось–ось мала пролитися кров, як із мисливського палацу Потоцького вийшов сам, без охорони, староста Альфред Біляк… [вогнст, с. 17]. Дієслово зближуватися означає продовження руку сторін одна до одної. У цьому прикладі такими сторонами виступають вороги на полі бою.
Кінця:
Пані Марія лягла на сіно у васагу й задрімала, Мирон теж примостився біля неї, а вчитель пантрував, й коли книжка випала хлопцеві з руки, Шинкарук упізнав її, й згадалися йому колишні розмови з покійним уже нині Андрієм Чайковським: старий письменник розчулювався, згадуючи давно проминулу старовину [вогнст, с. 7]. Дієслово задрімала має завершене значення певної події, а саме поринання у сон.
Оце я дивлюся на вас, мої дорогі приятелі, й думаю: у цій благословенній віллі зібралися представники трьох письменницьких поколінь, кожен з яких, мов той ратай, обробляє свою ниву…[вогнст, с. 20]. Фазове дієслово зібралися означає сходитися, з’їжджатися, злітатися. Це завершена подія, зустріч представників трьох письменницьких поколінь відбулася.
У цей час у Бережанах ніхто з поляків ще не вірив у бліцкріг, військові комісаріати роз’їхалися по селах проводити мобілізацію; поліцаї забирали усіх чоловіків до п’ятдесяти років, зганяли їх до міста й не знали, що з ними робити… [вогнст, с. 23]. Дієслово роз’їхалися означає вирушити у різні боки; повернутися по домівкам.
Повстанці забарикадувалися на горищі якоїсь хати в селі Устиянові, відстрілювались до останнього набою й під спів «Ще не вмерла Україна» підірвали себе гранатами… Нині таких героїв нараховуємо тисячами [вогнст, с. 30]. Дієслово забарикадувалися має значення створення перешкод для проникнення інших осіб у приміщення.
Весною тисяча вісімнадцятого року гіджри разом з багатьма галерами, каторгами і паштардами причалила до Кафської пристані невелика турецька фреката [Мальвич, с. 2]. Дієслово причалила означає пристала до берега.
Граматичний характер фазовості проявляється у видових опозиціях: усі видові пари розподіляються за трьома типами фазових відносин, тобто містять фазовий інваріант видового протиставлення. Розглянемо типи фазових відносин:
1. Процесно-завершальний, що зустрічається у видових парах. Кінець процесу зазвичай пов’язаний з досягненням внутрішнього межі, з результатом: робити – зробити; відкривати – відкрити; вирішувати – вирішити; згадувати згадати і т.п. Тут фазові відносини відповідають семантичної формулі «робив , робив і нарешті зробив».
2. Починальний-процесний: висвітлити – висвітлювати; зрозуміти – розуміти; очолити – очолювати і ін. В цих парах дієслово називає початок подальшого процесу або значення «зрозумів і тепер розумію».
3. Лише один раз – багаторазовий (одиничність – повторюваність, серійність процесу: відвідати – відвідувати; трапитися – траплятися; з’явитися – бути (в значенні «приходити куди-небудь»), Підстрибнути – підстрибувати і т.ін. Цей тип фазових відносин є універсальним, а для видових пар – тривіальним, Протиставлення «одиничність – багаторазовість» служить умовою об’єднання дієслів e видову пару. D інших видових парах є і нетривіальні відмінності, а в парах типу траплятися – трапитися їх немає [Титаренко].
Тимчасова послідовність, яка фіксує фазовість, носить особливий характер. Її не можна ототожнювати з граматичним часом, з яким фазовість пов’язана опосередковано через вид і через способи дієслівної дії. Фазовість в аспекті часової тривалості – це послідовність подій, де точкою відліку є момент, починаючи з якого дія або стан мисляться як існуючі, що продовжуються, або момент, після настання якого дія або припиняється, або обривається у часі, хоча потенційно здатна до продовження. Фазові дієслова не копіюють, а доповнюють видові характеристики дієслів. Крім того, вони функціонують в умовах, де вид не може служити способом характеристики ситуації, зокрема, якщо фазова ситуація виражена віддієслівним іменником або прикметником. Фазова лексика структурно організовує текст. Отже, фазова лексика розглядається як альтернатива морфологічному способу вираження аспектуальних характеристик, здатну більш чітко передавати членування дієслівної дії. В умовах контексту фазові дієслова можуть передавати такі дії, як одноактну, багаторазову, раптову, інтенсивну [Павлова].
Утворення однослівних дієслів, що позначають початок дії, в українській мові обмежено незначною кількістю префіксів за-, з- (у широкому семантичному контексті дієслів): заговорити, збурити, зазирнути, наприклад:
Ліді підійти до хлопця, взяти його під руку й заговорити з ним не про те, що зараз його мучить, – зовсім про щось інше: хай би розповів, чи працює вже над другим розділом повісті про Страдчівський монастир, або ж про останню прочитану книжку; їй з Ігорем цікаво, він уміє підхопити її думку й розвинути, незважаючи на те – погоджується з нею чи ні… [проща, с. 22].
Ми всі ніби враз відчужилися, боялися зазирнути одне одному у вічі, щоб не піддатися ще більшому почуттю резиґнації і страху; сприяла нам у цьому темінь печери, проколена пломінчиком стаєнної ліхтарні, яка щедро освітлювала лише моє обличчя, й мені здалося, що на мене дивляться мої друзі з надією на розраду [проща, с. 33].
— Назджаз! Я ж не бороню тобі ніколи. Зараз звелю запрягти карету.
— Дозволь мені самій піти до неї, пішки... [проща, с. 140].
Значення початкової фази може передаватися аналітичними інфінітивними сполуками з дієсловами-зв’язками: починати, ставати.
Вона тільки-но зварила вечерю для монахів, зараз оголосять передвечірній намаз, і знову Мурах-баба гніватиметься, що дитина не вчиться впору ставати до молитви [мальви, с. 140].
Вся наша біда, Антоне, в тому, що ми не вміємо, навіть не насмілюємося ставати модерними, ми так ніжно любимо свою ветху патріархальність, що й світського елеґанта Шевченка одягнули в старий кожух й аніруш не хочемо знімати ту одежу з нього; ми стали нецікаві світові, від нас тхне нафталіном… [проща, с. 35].