Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні підходи до сутності категорії доходи
.1 Класифікація доходів
.2 Теорія доходів
Розділ 2. Джерела отримання доходів
.1 Трудові доходи
.2 Доходи від власності
.3 Суспільні фонди споживання
Розділ 3. Система розподілу доходів
.1 Сутність і механізм розподілу доходів
.2 Проблеми, що пов’язані з розподілом доходів
.3 Аналіз розподілу доходів в Україні
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Найважливіший показник в ринковій економіці , що дозволяє оцінити можливості людини або сім'ї - це дохід. Дохід визначає ступінь задоволення потреб людини, його політичні переконання.
Дохід являє собою загальну суму грошей, зароблених або отриманих протягом будь-якого періоду (звичайно за рік).
При вивченні питання про рівень життя основною проблемою є проблема нерівності добробуту, а також породжуваного нею соціальної напруги в суспільстві. Працівник фірми, що виробляє дефіцитний і високоякісний товар, може мати більш високий заробіток, ніж його колега тієї ж кваліфікації, працюючий у фірмі, товари якої продаються з працею. Доходи залежать від обсягу факторів виробництва. Цілком очевидно, власник двох нафтових свердловин одержує за інших рівних умов більший дохід, ніж власник однієї свердловини.
Актуальність теми курсової роботи пов'язана з тим, що в сучасних умовах нерівність доходів може досягати величезних масштабів і створювати загрозу для політичної та економічної стабільності в країні. Саме тому практично всі розвинені країни світу змушені постійно скорочувати розрив у доходах різних груп населення.
Більш того, чим більше доходи, тим вище попит на продукцію та послуги, що виробляються різними галузями, тим вища якість продукції, тому що виникає мотив для досягнення кращих кінцевих результатів, її конкурентоспроможність, вища ефективність виробництва, значить, краща економічна ситуація в країні. Саме тому регулювання доходів, заробітної плати є важливою частиною політики будь-якої держави .
Таким чином, доходи , їх форми, джерела формування і механізм розподілу заслуговують пильної уваги, а всі проблеми, з ними пов'язані, вимагають ретельного розгляду і вирішення.
Таким чином, мета даної курсової роботи - розглянути доходи та джерела формування, а також виявити проблеми, які пов'язані з розподілом доходів, а зокрема в Україні.
Відповідно до даної мети в дослідженні були поставлені такі завдання:
. Розглянути поняття доходів та їх види.
. Визначити джерела формування доходів.
. Розглянути систему розподілу доходів.
. Розглянути особливості політики держави у галузі регулювання і перерозподілу доходів.
Об'єктом дослідження є відносини з приводу формування та розподілу доходів, а предметом дослідження виступають доходи населення в світі та в Україні .
Тема є досить широко висвітленою в економічній літературі, враховуючи її актуальність і злободенність, особливо в сучасному суспільстві.
Цю тему розробляли у своїх трудах і
класики економічної теорії: П. Самюельсон, Д. Рікардо, А. Сміт, Маршалл, Дж. М.
Кейнс та ін.
.
Теоретичні підходи до сутності категорії
доходи
.1 Класифікація
доходів
Дохід - багатогранне економічне поняття, яке застосовується у різних значеннях.
У широкому розумінні дохід розглядається як грошові та натуральні надходження до суб'єктів господарського життя.
У вузькому значенні дохід - це потік грошових надходжень в одиницю часу (годину, тиждень, місяць, рік). На відміну від багатства, яке втілюється у запасах активів (будівлях, спорудах, знаряддях праці, цінних паперах, готівкових грошах), дохід передбачає приплив грошей.
В економічній теорії доходи класифікуються за різними критеріями:
. 3арівнем формування:
· Доходи мікроекономічного рівня: заробітна плата, рента, процент, прибуток, амортизація, валовий і чистий дохід підприємства і т. ін.;
· Доходи макроекономічного рівня; національний дохід; сукупний особистий дохід; дохід кінцевого використання і т. ін.
. За суб'єктами привласнення:
· Доходи індивіда;
· Доходи домогосподарства (сім'ї);
· Доходи підприємства (фірми);
· Доходи галузі;
· Доходи територіальної громади;
· Доходи держави;
· Доходи суспільства (національний дохід).
. Залежно від цін, в яких визначається дохід:
· Номінальний дохід - визначається в цінах поточного періоду;
· Реальний дохід - визначається в цінах базового року (або в цінах поточного року за вилученням рівня інфляції).
. Для аналізу діяльності підприємства (фірми) використовують такі форми доходу:
Валовий дохід, що дорівнює виторгу від реалізованих товарів і послуг(1.1):
=PQ (1.1)
доход споживання регулювання перерозподіл
де ТR - валовий дохід; Р - ціна одиниці виробленого товару (послуги); Q - кількість одиниць виробленої і реалізованої продукції.
Середній дохід, що дорівнює валовому
доходу, поділеному на кількість реалізованих товарів і послуг(1.2):
АR =PQ /Q
(1.2)
де АR - середній дохід; Р - ціна одиниці виробленого товару (послуги); Q - кількість реалізованих товарів (послуг).
Граничний дохід - приріст валового
доходу від продажу додаткової одиниці реалізованих товарів чи послуг(1.3):
МR
=DTR
/DQ
(1.3)
де МR - граничний дохід; DTR - приріст валового доходу; DQ - приріст обсягу виробництва та реалізації на одиницю продукції.
. Залежно від включення доходу в ціну товару;
· Первинні доходи включаються в ціну товару: зарплата, процент, рента, прибуток, амортизація, непрямі чисті податки;
· Вторинні доходи виникають у зв'язку з перерозподілом первинних доходів: прямі податки, дивіденди, трансфертні виплати державою, підприємством та домогосподарством і т. ін.
. За джерелом отримання:
· Доходи від ресурсу «праця» як такого, що не має відособленого від свого власника існування:
- заробітна плата;
- доходи працівників колективних підприємств;
- доходи від індивідуальної діяльності; "- доходи від підсобного господарства; -доходи від кооперативної діяльності; -доходи підприємців.
- дивіденди від акцій;
- відсотки від паю;
- відсотки від банківських вкладів;
- доходи від облігацій;
- орендна плата тощо.
· Доходи, що безпосередньо не пов'язані з оцінкою результатів діяльності:
- часткова компенсація виплат на освіту;
- безоплатне надання послуг з охорони здоров'я;
- адресна допомога малозабезпеченим верствам населення; -благодійні послуги;
- соціальні пенсії тощо.
. Доходи, що утворюються внаслідок використання певних факторів виробництва (факторні доходи);
· доходи у вигляді заробітної плати або посадових окладів;
· рентний дохід;
· процентний дохід, або прибуток на капітал;
· підприємницький дохід (прибуток) у вигляді залишкового доходу.[3]
1.2 Теорія
доходів
За А. Смітом, дохід робітників - заробітна плата - прямо залежить від рівня національного багатства країни, визначаючи такі можливі етапи його розвитку: економічний прогрес, економічний регрес і незмінний стан. Основою величини заробітної плати є вартість засобів існування, необхідних для життя працівника і його сім'ї. "Природну" (нормальну, середню) заробітну плату на визначеному рівні підтримує стихійний ринковий механізм, що обмежує її різкі відхилення від середнього рівня. Достатність його теорії доходу полягає насамперед у тому, що, на відміну від В. Петті, фізіократів, а потім і Д. Рікардо, він не визнавав так звану закономірність зменшення величини оплати праці до рівня мінімуму. Більше того, на його думку, за наявності високої заробітної плати працівники завжди будуть більш діяльними, старанними і кмітливими, ніж за низької. Але автор "Багатства народів" попереджав: "Господарі завжди і всюди перебувають у своєрідній, мовчазній, але постійній і одноманітній змові з метою не підвищувати заробітну плату робітників вище, ніж її існуючий рівень".
Погляди Д. Рікардо на заробітну плату, або, як він зазначав, на "природну і ринкову ціну праці", напевно, сформувалися під впливом теоретичних поглядів Т. Мальтуса, який попереджав людство про катастрофічні наслідки, якщо темпи збільшення чисельності населення випереджатимуть приріст необхідних засобів для існування людей.
У будь-якому разі, визначаючи "природну ціну праці" як можливість робітника утримувати своєю працею себе і сім'ю, здійснюючи витрати на їжу, предмети першої необхідності та інші речі, а ринкову ціну праці" - як плату, що виникла під впливом реального співвідношення попиту і пропозиції на працю, економіст зробив надто сумнівний прогноз стосовно перспективного рівня заробітної плати у суспільстві у зв'язку з темпами народонаселення. Він зазначив: "Під час істинного руху суспільства заробітна плата має тенденцію зменшуватися, оскільки регулюється попитом і пропозицією, тому що приплив працівників постійно зростатиме в одному і тому самому ступені, тоді як попит на них буде повільнішим".
Щоб підтвердити песимістичний прогноз, Д. Рікардо доводив також, що заробітна плата підвищуватиметься завжди не такою мірою, "аби робітник міг купувати настільки багато предметів комфорту і необхідності, скільки він купував до збільшення ціни на ці товари". Щоправда, досліджуючи "закони", за якими регулювалася заробітна плата, він застерігав, що обґрунтована ним тенденція заробітної плати до зменшення може мати місце тільки в умовах особистої та вільної ринкової конкуренції, і тоді заробітна плата не контролюватиметься втручанням законодавства.
Неоднозначні судження висловив Д. Рікардо щодо формування, динаміки і перспектив зростання прибутку підприємця. При цьому він так само зважав на сумнівне положення про те, що "прибуток залежить від високої чи низької заробітної плати, а вона - від ціни предметів життєвої необхідності..., головним чином від ціни на їжу, тому що кількість усіх інших потрібних предметів може бути збільшена майже безмежно".
Як і у випадку із заробітною платою, в умовах вільної конкуренції, на думку вченого, прибуток має природну тенденцію падати, адже з прогресом суспільства і збільшенням чисельності населення, котре потребує додаткової кількості їжі, члени суспільства отримують заробітну плату за затрат більшої і більшої праці. Однак при цьому він додавав: "На щастя, така тенденція, так би мовити, тяжіння прибутку, призупиняється через повторні проміжки часу завдяки вдосконаленням у машинах, які використовують при виробництві предметів життєвої необхідності, а також відкриттям в агрономічній науці, що дають змогу зберегти частину праці, а отже, знизити для робітника ціну на предмети першої необхідності".
А. Сміт вважав, що прибуток як дохід на капітал визначається вартістю використаного на справу капіталу і буває більшим або меншим залежно від величини цього капіталу. Проте не слід його плутати із заробітною платою, яка нібито встановлюється відповідно до кількості, складності та важкості праці щодо нагляду й управління. На думку вченого, сума прибутку підприємця, котрий ризикує своїм капіталом, - це частина створеної робітниками вартості, яка спрямовується на оплату прибутку підприємця на весь капітал, що він авансував у вигляді матеріалів і заробітної плати; спостерігав тенденцію норми прибутку до зменшення, яку розглядав як вияв економічної розвиненості нації, адже вважав, що норма прибутку завжди нижча у найрозвиненіших країнах.
Ще одному виду доходів - ренті - присвячений останній, 11 розділ першої книги. Це поняття менш досліджене, ніж згодом у Д. Рікардо, але на окремі положення варто звернути увагу. Зокрема, за А. Смітом, харчові продукти - єдиний сільськогосподарський продукт, від якого землевласник має певну ренту. Він дав кілька визначень ренти:
) відрахування від продукту праці робітника, що їх привласнюють землевласники;
) наслідок дії природних чинників;
) результат монополії на сільськогосподарську продукцію.
Отже, економіст не підтримував попередніх поглядів, згідно з якими рента - плата за капітал, колись вкладена лендлордами у поліпшення землі, оскільки землевласник вимагає ренту за будь-яку ділянку землі, в тому числі й за ту, яку ніколи технічно не удосконалював. Також звернув увагу на те, що на характер і величину ренти впливали такі чинники, як родючість і місце розташування ділянки землі.
Д. Рікардо, на відміну від фізіократів, котрі вважали ренту (чистий продукт) даром природи, доводив, що природа у створенні ренти не брала участі та не визначала рівень цін. Джерелом ренти є не родючість землі, а праця робітників, зайнятих у сільському господарстві.
Вартість хліба й іншої сільськогосподарської продукції визначається затратами праці на гірших ділянках землі. Це регулююча ціна. За нею продають продукцію (однакової якості), отриману і на гірших, і на середніх, і на ліпших землях. На родючіших ділянках утворюється надлишок продукції, який і становить джерело рентного доходу власника землі.
Концепція ренти Д. Рікардо актуальна і нині. Головні її положення полягають у тому, що ренту завжди платять за користування землею, оскільки її кількість небезмежна, якість неоднакова" а зі збільшенням чисельності населення починають обробляти нові ділянки землі, гірші за якістю і розміщенням, що потребують більших витрат праці, за якими визначають вартість сільськогосподарських продуктів.
Як пояснював Д. Рікардо, хліб не тому дорогий, що платять ренту, а ренту платять тому, що хліб дорогий, і власне рента не є складовою ціни товару.
Переконливі його рентоутворювальні чинники: неоднаковий природний потенціал ділянок (родючість) і різна віддаленість їх від ринків, де можна реалізувати отриману з них товарну продукцію.
Очевидно, що для Д. Рікардо, як і для інших класиків, земля була невідтворюваною, її розглядали як фізичний ресурс, а не економічний. Тому вчений не тільки землю, але й ренту вважав "вільним даром землі".
Але оскільки обмежений фонд землі використовується тільки одним способом (наприклад, як рілля або пасовище) та із закономірним зменшенням віддачі, Д. Рікардо застерігав: "Праця природи оплачується не тому, що вона робить багато, а тому, що вона робить мало. Чим скупішою вона стає на власні дари, тим більшої ціни вона потребує за свою роботу".
Варто звернути увагу на те, що в часи Д. Рікардо побутувала така думка (її вперше висловив Дж. Мілль): ренту як дохід потрібно було б вилучати у вигляді податку на користь держави.
Але якби рентні суми перейшли від землевласників до орендарів, ціни на сільськогосподарську продукцію і середня норма прибутку в сільському господарстві залишились би такими самими, оскільки перехід доходу не відобразиться на граничних витратах виробництва зерна.
Тому для Д. Рікардо положення про ренту не виходило за межі суто наукових проблем, а його теорія диференціальної ренти свідчить про започаткування маржиналістського підходу в економічній теорії.
У п'ятій книзі "Про витрати правителя чи держави" А. Сміт розглядав різні правила стягнення податків, мита, принципи перерозподілу і використання доходів. Є спеціальний розділ "Чотири основні правила податків". Податки має сплачувати не один клас, як пропонували фізіократи, а всі однаково - на працю, капітал, землю.
Чотири головні правила стягнення податків полягали у такому:
) їх мали платити всі громадяни - кожен відповідно до своїх доходів;