Статья: Теорія і практика застосування стратегічного планування інвестиційної діяльності підприємств аграрної сфери

Нині вітчизняна аграрна продукція не може достойно конкурувати з аналогами іноземного виробництва, адже лише потужні агрохолдинги спроможні застосовувати інноваційні технології при виробництві, інші виробники не мають для цього достатньо капіталу. Макроекономічна ситуація в країні призвела до того, що обсяги інвестування в підприємства аграрної галузі скорочуються і товаровиробники обмежуються простим відтворенням основних виробничих фондів і залученням у виробництво резервних потужностей. Відсутність в учасників інвестиційного процесу продуманої інвестиційної стратегії, яка охоплювала б стратегічний період в п'ять і більше років не дозволяє впроваджувати інноваційні технології, підвищувати ефективність виробництва і виходити на ринок з новим продуктом. У результаті - низька конкурентоспроможність вітчизняних аграрних підприємств.

На думку директора Світового Банку в Україні та Білорусії Чімяо Фан довгостроковим капіталовкладенням в Україну перешкоджають наступні фактори:

середньоринкова вартість кредитного ресурсу більше 20% річних при нульовій інфляції;

корупція;

зарегульованість ринку;

зовнішній борг країни (за 2014-2015 роки прямий державний борг становить понад 126 мільярдів доларів, в структурі якого на гривню доводиться 1,7%, на доллар - 78,2%, на СДР - 6,0%) [15];

залежність від зовнішніх ринків ціноутворення на імпортований товар;

низький рівень довіри у фінансовому секторі.

За даної негативної інвестиційної ситуації потрібно застосувати економічні методи та інструменти, які дозволять покращити загальне фінансове становище в країні, створять сприятливий інвестиційний клімат, а також визначать пріоритетні напрями розвитку та загрози, які можуть позначиться на діяльності аграрних підприємств. Стратегія інвестування сільського господарства є основою стратегічного планування його економічного розвитку, адже саме вона визначає джерела та напрями використання інвестиційних ресурсів. Вона повинна включати в себе напрями, вектори, проекти, програми, тощо, які визначають шляхи досягнення перспективних результатів. Наприклад, «Стратегією сталого розвитку «Україна - 2020» передбачено здійснювати рух за такими векторами:

вектор розвитку - це забезпечення сталого розвитку держави, проведення структурних реформ та, як наслідок, підвищення стандартів життя;

вектор безпеки - це забезпечення гарантій безпеки держави, бізнесу та громадян, захищеності інвестицій і приватної власності;

вектор відповідальності - це забезпечення гарантій, що кожен громадянин, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, матиме доступ до високоякісної освіти, системи охорони здоров'я та інших послуг в державному та приватному секторах;

вектор гордості - це забезпечення взаємної поваги та толерантності в суспільстві, гордості за власну державу, її історію, культуру, науку, спорт.

Дана «Стратегія сталого розвитку «Україна - 2020» передбачає в рамках названих чотирьох векторів руху реалізацію 62 реформ та програм розвитку держави [14].

Особливістю стратегічного планування та реалізації стратегій соціально-економічного розвитку є те, що в системі «національна економіка - макроструктурна галузь - область - місто - селище - село - підприємство» повинна простежуватися цілісність, стратегії соціально-економічного розвитку підсистем мікро-, мезо- та макрорівнів не повинні суперечити одна одній. Відповідно інвестиційна стратегія повинна підпорядковуватися основним векторам загальної стратегії розвитку на всіх рівнях. Лише за умови взаємоузгодженої розробки і впровадження стратегічних планів на всіх ієрархічних рівнях можна забезпечити ефективність функціонування усієї системи стратегічного планування в контексті управління національним господарством [16].

Розробка інвестиційної стратегії є найважливішою складовою частиною загальної стратегії і включає:

постановку цілей інвестиційної стратегії;

обґрунтування та оптимізацію структури формування та розподілу інвестиційних ресурсів;

вироблення інвестиційної політики по найбільш важливим аспектам інвестиційної діяльності;

підтримка взаємин із зовнішнім інвестиційним середовищем.

Ми погоджуємося з думкою вітчизняних та іноземних вчених до того що, інвестиційна стратегія перебуває в певній підпорядкованості з іншими елементами стратегічного вибору держави. Розуміння цього взаємозв'язку дозволяє більш ефективно будувати процес розробки інвестиційної стратегії аграрної галузі.

Ще К. Ендрюс у своїх працях відзначав, що розробка, реалізація та контроль за виконанням інвестиційної стратегії має велике значення у забезпеченні ефективного розвитку галузі чи підприємства. Це проявляється в наступному:

Інвестиційна стратегія сприяє реалізації довгострокових загальних і інвестиційних цілей майбутнього економічного розвитку галузі.

Розробка стратегія дозволяє реально оцінити можливості галузі, забезпечити максимальне використання її внутрішнього інвестиційного потенціалу.

Наявність інвестиційної стратегії забезпечує чіткий взаємозв'язок стратегічного, поточного та оперативного управління інвестиційною діяльністю підприємств галузі.

Інвестиційна стратегія надає можливість швидко реалізовувати нові перспективні проекти, що виникають у процесі зміни факторів зовнішнього інвестиційного середовища.

При розробці інвестиційної стратегії формується значення основних критеріальних оцінок вибору реальних інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування.

Інвестиційна стратегія є передумовою стратегічних змін загальної організаційної структури управління та організаційної культури підприємств агарної галузі.

Розробка інвестиційної стратегії аграрної галузі визначається рядом умов, найбільший вплив на її зміст мають фактори зовнішнього інвестиційного середовища, адже нині при відкритих зовнішніх ринках вітчизняні товаровиробник майже не витримують конкуренції з іноземними, що володіють новітніми технологіями та капіталом. Відсутність розробленої інвестиційної стратегії, адаптованої до можливих змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища, може призвести до зниження ефективності інвестиційної діяльності в цілому.

Передумовою ефективної реалізації інвестиційної стратегії є також відповідні зміни організаційної структури управління та інвестиційної культури підприємств галузі. Передбачені стратегічні зміни в галузі організаційної структури та інвестиційної культури повинні бути складовою частиною параметрів інвестиційної стратегії, що забезпечують її реалізацію.

При розробці інвестиційної стратегії аграрної галузі необхідно обов’язково враховувати досягнення позитивного соціального ефекту, який має сприяти вирішенню цілого ряду соціальних завдань. Адже зростання доходів населення означатиме підвищення рівня внутрішнього платоспроможного попиту, що є додатковим фактором економічного розвитку, створення робочих місць, розбудови інфраструктури та територіальної громади, і відповідно це позначиться на збільшенні податкових надходжень.

На ці та інші питання, що мають безпосереднє відношення до інвестиційної діяльності у галузі, стратегія дає економічно обґрунтовані і чіткі відповіді. Ми погоджуємося з думкою науковців, що у процесі розробки інвестиційної стратегії підприємства та прийнятті стратегічних інвестиційних рішень необхідно керуватися принципами, які згруповані нами в таблиці 1.

Дотримуючись зазначених принципів, процес розробки інвестиційної стратегії підприємства відбувається в певній послідовності (по етапах). В економічній літературі з інвестиційного менеджменту зустрічаються різні підходи щодо етапів формування інвестиційної стратегії. Нами на рисунку 1 представлений авторський варіант послідовної розробки інвестиційної стратегії, що складається з 5 етапів. Запропонований підхід має на меті максимально наблизити до практичних дій менеджера підприємства при розробці стратегічного плану.

На рисунку відображена послідовність розробки інвестиційної стратегії, а саме: перший етап передбачає проведення комплексного аналізу інвестиційної, операційної та фінансової діяльності підприємства; зовнішнього середовища його функціонування; сильних і слабких сторін, переваг та загроз тощо.

Логіка представленого нами підходу очевидна, адже перш ніж приступити до розробки, а потім і реалізації інвестиційної стратегії підприємства, необхідно провести аналіз. Останній слід розглядати як найважливіший елемент (етап) формування. Отже, етапи розробки інвестиційної стратегії підприємства:

Ретроспективний аналіз інвестиційної та фінансово господарської діяльності

Формування стратегічних цілей і завдань інвестиційної діяльності

Конкретизація пропозицій по реальним інвестиційним програмам (проектам)

Визначення джерел фінансування інвестиційних програм (проектів)

Обґрунтування економічної ефективності інвестиційних програм (проектів) стратегічного плану розвитку підприємства на перспективу.

Рис. 1. Етапи формування інвестиційної стратегії підприємства (авторська розробка)

За результатами проведеного аналізу формуються цілі і завдання з окремих аспектів інвестиційної та операційної діяльності підприємства на перспективу (другий етап). На цьому етапі конкретизуються завдання в галузі модернізації та оновлення виробничого потенціалу підприємства, плануються темпи його економічного зростання, доходи, прибуток та інші показники.

Досягнення визначених цілей і завдань конкретизуються пропозиціями по розробці та реалізації реальних інвестиційних проектів (третій етап). Тут же визначається вартість пропонованих інвестиційних проектів, тобто потреба підприємства в інвестиційних ресурсах.

На четвертому етапі стратегічного планування визначаються джерела фінансування реальних інвестиційних проектів, обґрунтовується їх структура. У випадках, коли підприємству для досягнення своїх стратегічних цілей потрібно використовувати позичкові кошти (кредити, інвестиції), доцільно розробити графік погашення кредиту, або розрахувати термін повернення зовнішнього боргу. Адже боргові зобов’язання негативно впливають на формування прибутку, чистих грошових потоків і в цілому на ефективність інвестицій.

На заключному п'ятому етапі розробки інвестиційної стратегії необхідно оцінити економічну ефективність запропонованих інвестиційних проектів за допомогою загальноприйнятих методів і стандартизованих критеріїв (показників). Безумовно, що визначені критерії можуть бути доповнені іншими, що характеризують ефективність інвестиційної діяльності сучасного підприємства (наприклад, модифікованими показниками економічної рентабельності інвестицій та ін.).

Висновки

Таким чином, розробка інвестиційної стратегії аграрного підприємства являє собою творчий процес, що включає в себе постановку цілей інвестиційної діяльності, визначення її пріоритетних напрямків і форм, оптимізацію структури інвестиційних ресурсів та їх розподіл, формування інвестиційної політики по найбільш важливим аспектам інвестиційної діяльності, підтримка взаємин із зовнішнім інвестиційним середовищем тощо.

Перспективи подальших досліджень полягають у розробці науково- методичного підходу до формування концепції ефективного інвестування аграрної сфери.

Література

1.       Боумэн К. Основы стратегического менеджмента. Москва: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2002. 175 с.

.        Аакер Д. Стратегическое рыночное управление. Санкт -Петербург: Питер, 2007. 496 с.

.        3 Chandler A. D., Jr. 1962. Strategy and Structure: Chapters in the History of American Enterprise. MIT Press: Cambridge, MA.

.        Learned E. A., Christensen C. R., Andrews K. R., Guth W. D. (eds). 1965. Business Policy: Texts

.        Ansoff H. I. 1965. Corporate Strategy: An Analytical Approach to Business Policy for Growth and Expansion. McGraw Hill Book Co.:N.Y.

.        Chandler A. D., Jr. 1977. The Visible Hand: The Managerial Revolution in American Business. Belknap press: Cambridge, MA.

.        Chandler A. D., Jr. 1990. Scale and Scope: The Dynamics of Industrial Capitalism. Belknap, Harvard University press: Cambridge,MA.

.        Благов Ю. Е.. Альфред Д. Чандлер и история бизнеса. Вестник С.Петербургского ун-та. Сер. Менеджмент (4): 95-101. 2002.

.        Koch R. 2000. Strategy: How to Create and Deliver a Useful Strategy. Prentice Hall: London

.        Ansoff H. I. 1965. Corporate Strategy: An Analytical Approach to Business Policy for Growth and Expansion. McGraw Hill Book Co.:N.Y.

.        Mintzberg H. 1994. The Rise and Fall of Strategic Planning: Reconceiving Roles for Planning, Plans, Planners. Free press: N. Y.

.        Катькало В.С. Исходные концепции стратегического управления и их современная оценка / В.С. Катькало // Российский журнал менеджмента.

.        2003. - № 1. - С. 7-30.

.        Указ Президента України № 5/2015 Про Стратегію сталого розвитку "Україна - 2020"/ Офіційний сайт Президента України [Електронный ресурс].

.        Режим доступу http://www.president.gov.ua/documents/18688.html

.        Стратегія розвитку аграрного сектору економіки України / Офіційний сайт міністерства агарної політики та продовольства [Електронный ресурс]. - Режим доступу http://minagro.gov.ua/node/7644

.        Валютна структура зовнішнього боргу / Офіційний сайт національного банку України [Електронный ресурс]. - Режим доступу http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=63736

.        Панухник О. В. Методичне забезпечення стратегічного планування в регіонах України // Актуальні Проблеми Економіки. - 2011.- № 1(91). - С. 152 -157.