Історія:
Мабуть, мало хто знає, що українське прізвище чи не найстаріше в Європі. У всякому разі в 17 століття мало чи не всі українці носили прізвища. Деякі українці мали прізвища, які дали їх предкам ще в князівські часи. Для порівняння французькі простолюдини отримали прізвища лише на початку 19 століття завдяки указу імператора Наполеона Першого. Російські селяни отримали прізвища лише після Реформи 1861 року. Тому то у росіян так багато прізвищ Іванов, Петров, Сідоров…Відомо, що виписуючи «вольну» вчорашнім кріпакам їм давали прізвища за ім’ям батька. Імена Іван, Петро, Сидір на той час були найпоширенішими в російських дєрєвнях та селах. Принагідно, хочу зазначити, що єдиним народом Європи в якого немає до сих пір сталих прізвищ є ісландці. У них ім’я батька автоматично стає прізвищем для дитини. Тому чоловіки мають прізвища на кшталт Петерсен (син Петера), а жінки Петердоттір (дочка Петера).
Шляхи формування:
Окрім давності українського прізвища воно ще має най розгалуженішу серед індоєвропейців морфологію формування.
Можна лише перелічити суфікси, які формують українське прізвище:
-енк: Коваленко, Бондаренко, Євенко, Зленко, Лученко, Майстренко, Ткаченко, Петренко, Павленко, Шевченко
-єнк: Галаєнко, Мотрієнко, Саєнко, Стратієнко
-еньк: Витребенько, Опенько, Потебенько
-очк: Семеночко, Ромочко, Борочко
-овськ (-ів-ській): Боровський, Барановський, Васильківський, Гладківський, Левадовський, Яворівський
-евськ: Алчевський, Довгалевський, Миклашевський, Могилевський, Гриневський; -євськ: Трублаєвський, Марієвський
-ецьк: Борецький, Гриневецький, Корецький, Маковецький Силецький, Сідлецький
-ко: Бутько, Гойко, Громико, Гречко, Гришко, Данилко, Лучко, Лазірко, Клічко, Осадко, Романко, Сірко, Сугоняко, Сушко, Цушко
-ськ: Скоропадський, Коцюбинський, Латанський, Лобачевський, Милославський, Ногачевський, Глинський, Ковальський
-цьк: Балицький, Брицький, Городоцький, Кульчицький, Луцький, Потоцький, Савицький, Троцький
-вич: Андрухович, Зінкевич, Шухевич, Ликович, Малкович
-ич: Білич, Ганич, Зварич, Кулинич, Маринич, Унич, Усич
-ів: Демків, Іванів, Іванців, Каськів, Луцьків, Марків, Петрів, Павлів, Пономарів, Романів, Стахів, Стецьків, Яцьків
-шин: Василишин, Гнатишин, Григоришин, Данилишин, Дмитришин, Демчишин , Іванишин, Павлишин, Петришин, Романишин, Федоришин, Юрчишин, Яцишин
-во (о): Миклухо, Хитрово, Дурново
-ій: Мамій, Палій, Плаксій, Повалій, Червоній
-ий (-ій):Горовий, Гайовий, Лановий, Латаний, Ломовий, Червоний,Луговий, Лютий, Розпутній, Цимбалістий, Яловий
-ей: Бачей, Галатей, Ромей, Тиндарей, Шиндарей
Українське прізвище, як це властиво для більшості європейців, формувалося від імені батька, дуже рідко від імені матері. Численні Петренки, Іваненки, Романенки, Лученки, Луценки, Уляненки тому яскраве підтвердження. В Західній Україні патронімічні прізвища формувалися за допомогою суфіксу «ів»: Іванів, Іллів, Іванців, на жаль, жіночий суфікс (ова) в Україні не прижився, тому нинішнє жіноцтво носить чоловічий варіант цих прізвищ.
Також в ряді випадків українське прізвище формувалося від імені діда чи баби за допомогою суфіксів «-чук», «-щук», «-ук», «-юк» ( Романчук, Іванчук, Гаврильчук, Николайчук, Петрук, Гаврилюк, Ющук, Іллюк, Маланчук, Олянчук). Хоча, в цьому випадку важко сказати чи прізвище походить від імені батька, матері, діда чи баби. Особливо слід виділити патронімічні прізвища, які ведуть свою історію від князівських часів. Це прізвища з суфіксами «вич, ич». Для прикладу візьмімо Милорадович, Юденич, Зінкевич, Малкович, Голубкевич, Левкович.
Дуже широке коло українських прізвища сформоване за професійною ознакою:
Коваль
Мельник
Швець
Чумак
Маляр
Столяр
Смоляр
Коваленко
Мельниченко
Шевченко
Маляренко
Столяренко
Смоляренко
Чумаченко
Ковальчук
Шевчук
Малярчук
Столярчук
Смолярчу
Всі ці сімейні імені є прикладами «від-професійних» прізвищ.
Наступною групою прізвищ є так звані «від-топонімічні прізвища». Такими є:
Потоцький
Вишневецький
Савицький
Кульчицький
Горецький
Всі вони походять від назв населених пунктів. Дуже рідко прізвища давали від назв річок – Дніпровий, Росьовий,Дніпренко, Дністровий, Узинець, Роставець.
На закінчення огляду шляхів формування українських прізвищ слід зазначити факт спотворення питомо українських прізвищ або самими носіями, або писарями. Такі прізвища як Міняйлов, Шумилов, Плужников, Рижков, утворені шляхом дописування російського суфіксу «- ов» або самими носіями, які з малоросів переходили у великороси, або писарями-державниками. Слід торкнутися спотворення українських прізвищ у Великоросії. Такі нині російські прізвища як Шевчєнков, Лучєнков, Іванєнков, Колєсніченков утоврені в часи загальної паспортизації під час реформи 1861 року. Їх надавали дітям українських переселенців, які не мешкали компактно на території Великоросії. В Сибіру місцеве населення також перехрещувало українців. Так утворилися прізвища Савіцкіх, Романєнкових, Чєрнєцкіх.
Написання прізвищ іншомовного походження в цілому підпорядковується принципам української орфографії, але є цілий ряд специфічних правил.
І. Російський, болгарський, чеський е, польський іе передаються:
літерою е
Після букв, що позначають приголосні звуки: Кузнецов, Петров, Лєрмонтов, Сенкевич; Пенза, Воронеж.
У суфіксі -ев після букв ц, р та шиплячих (ж, ч, ш, щ): Муромцев, Писарев, Нехорошеє; мис Рум 'янцева;
літерою є
На початку слова: Єлизаров, Єфремов, Єпифанов, Єреван, Єнісей.
У середині слова після букви, що позначає голосний, після апострофа й м'якого знака: Гуляев, Благоєв, Алябьев, Аркадьев; Колгуєв, Єгор 'євськ.
У корені російських прізвищ, якщо в цьому корені російському е відповідає український звук і: Бєдний, Слепцов, Сеченов; Бєлгород, Благовєщенськ.
Російська літера ё передається:
сполученням літер йо
На початку слова й складу: Йолкін, Бугайов; Соловйова',
сполученням літер ьо
У середині чи в кінці складу: Корольов, Семьоркін, Верьовкін; мис Дежньова;
літерою е
Якщо прізвище утворене від спільних для української і російської мов імен: Артемов, Семенов, Федоров; Орел;
літерою о
Під наголосом після ч, щ: Грачев, Щипачов; Рогачово.
Система приголосних в українських прізвищах відтворюється російською мовою без змін, більшої уваги потребує система голосних.
1. Українська літера е передається:
після приголосних російською літерою е: Демчик, Земляк, Левада, Ревун, Шелест.
на початку слів (переважно в іншомовних прізвищах, що побутують на Україні), як-от: Евенчик, Ельгарт, Ертель, - російською літерою э: Эвенчик, Эльгарт, Эртель.
2. Українська літера є передається російською літерою е: Евчук, Египко, Енацкий.
3. Українська літера и передається:
російською літерою ы переважно у прізвищах, утворених від однокореневих російських слів, у яких пишеться ы (Бык, Выдра, Лысюк, Мытник, Тыква, Рыжун); у кінцевих елементах прізвищ: -ый (Гречаный, Пшеничный); -ыш (Гаврыш, Худыш); -ырь (Бобырь, Болдырь); -ыня (Пузыня); -ыга (Малыга, Петрыга) та ін.
російською літерою и – у прізвищах, утворених від однокореневих російських слів, у яких пишеться и (Бич, Винокур, Зинченко, Литвин, Сиротенко); у префіксі при– (Привалко, Присяжнюк); у складних прізвищах із першою частиною на и (Дериземля, Тягнирядно); у кінцевих елементах прізвищ на -ик, -вик, -ник, -чик, -щик, -иц, -ич, -ина, -ица, -ило, -илко (Бобрик, Карасик; Боровик, Воловик; Будник, Дудник; Богданчик, Коновальчик; Раковщик; Кошиц; Ганич, Смолич; Грицина, Тычина; Иваница, Лисица; Журило, Шумило, Ярмилко).
після г, к, х і шиплячих через и(Гиря, Гусак, Скиба, Хитько, Шиян), зокрема у суфіксальних утвореннях типу Гапчин, Паращин, Фещин, Ильчишин.
у корені слів після ц за правилами російського правопису через ы у прізвищах типу Цыганенко та через и (Цибуля, Цимбал, Цимбалюк)і, зокрема, у суфіксальних утвореннях на зразок: Яцик, Яцишина тощо.
Українські прізвища з наголошеним закінченням типу Бережний, Кошовий, Луговий, Чепурний передаються російською мовою здебільшого із закінченням -ой: Бережной, Кошевой, Луговой, Чепурной (але за традицією – композитор Степовый).
4. Українська літера і передається російською літерою и: Ивченко, Недилько, Ищук, Ищенко, Пиддубный, зокрема у прізвищах із закінченням -ий (Бабий, Козий, Топчий, Повалий).
У прізвищах, утворених від слів типу біда, білий, дід, олія, пасіка, сліпий, стріляти, хліб та ін (тобто від тих, які мали Ъ), часто і за традицією передається російським е: Гнибеда, Бедненко, Лиходед, Олейник, Стрелец, Твердохлеб тощо.
У префіксі під- іноді передається через о: Подгорный, Подгрудный.
Українські прізвища на -івський передаються російською мовою, здебільшого, через -овский, рідше – через -евскийта-ивский: укр. Васильківський, Кардашівський, Лущівський, Бандріський; рос. Васильковский, Кардашевский, Лущевский, Бандривский.
Українські прізвища на -ів пишуться російською з -ив: Лесив, Лесива, Лесиву.
5. Українська літера ї передається російською літерою и: Ивженко, Ижакевич, Заика, Троицкий, Андриишин.
У складних прізвищах типу Жабоїд, Короїд, Мухоїд ї, відповідно до однокореневого російського слова (есть), передається російським е: Жабоед, Короед, Мухоед.
6. Апостроф передається через ъ після префіксів(Зъявин, Подъездной), через ьу коренях слів (Вьюник, Деревьяненко, Демьяненко, Марьяненко).
7. Сполучення йо передається через ио (Иовчук, Иосипенко, Иордан), йо (Майоров), е (Гаевой).
Чоловічі імена по батькові творяться за допомогою суфікса -ович.
–від імен на твердий приголосний -ович (Ігор – Ігорович);
–від імен на м’який приголосний – й – йович (Сергій – Сергійович);
–від імен на м’який знак -ь – -ьович (Василь – Васильович).
Жіночі імена по батькові творяться за допомогою суфікса -івн- (-ївн-): Ігорівна, Василівна, Сергіївна.
Інколи для творення імен по батькові використовуються старі форми імен: Микола – Миколайович, Миколаївна, і навпаки: Григорій – Григорович, Григорівна під впливом форми Григір.
Деякі імена по батькові мають інші форми: на -іч (Ілліч), -ич (Савич, Лукич , Хомич).
Жіночі імена по батькові є іменниками І відміни (Іванівна, Іванівни, Іванівні...), чоловічі імена по батькові — іменниками II відміни (Петрович, Петровича, Петровичу...).
Винятки:
Григорій: Григорович, Григорівна
Ілля: Ілліч, Іллівна
Кузьма: Кузьмич (Кузьмович), Кузьмівна
Лев: Левович (Львович), Левівна (Львівна)
Лука: Лукич (Лукович), Луківна
Микола: Миколайович, Миколаївна
Сава: Савич (Савович), Савівна
Хома: Хомич (Хомович), Хомівна
Яків: Якович, Яківна
Українські чоловічі та жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на -а, -я, відмінюємо як відповідні іменники I відміни: Олена, Олени, Олені й т. д.; Микола, Миколи, Миколі й т. д.; Ілля, Іллі й т. д.
Українські чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний та -о, відмінюємо як відповідні іменники II відміни: Антін, Антона, Антонові й т. д.; Дмитро, Дмитра, Дмитрові й т. д.
Зверни увагу!
В іменах на зразок Антін, Нестір, Прокіп, Сидір, Тиміш, Федір у називному відмінку (в закритому складі) вживаємо і, у непрямих відмінках — о: Нестір, Нестора, Несторові й т. д., АЛЕ Лаврін —Лавріна, Олефір — Олефіра.
Імена, що закінчуються в називному відмінку на -р, у родовому мають закінчення -а: Віктор — Віктора, Назар — Назара, АЛЕ імена з історично м’яким р мають закінчення -я: Ігор — Ігоря, Лазар — Лазаря.
Зверни увагу!
Ім’я Лев має паралельні відмінкові форми: Лева й Льва, Левові й Львові, але в кличному відмінку тільки Леве.
Відмінювання прізвищ
Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення -а, -я, відмінюємо як загальні назви I відміни, а прізвища із закінченням -о та нульовим відмінюємо за зразками відмінювання загальних назв II відміни.
Приклад:
Майборода — Майбороди, Майбороді й т. д.; Гнатюк — Гнатюк, Гнатюкові (Гнатюку) й т. д.; Павльо — Павля, Павлеві (Павльові, Павлю) й т. д.; Стеценко — Стеценка, Стеценку, Стеценкові й т. д., АЛЕ Жнець — Жнеця, Жнецеві (Жнецю) й т. д.; Врубель — Врубеля, Врубелеві (Врубелю).
Зверни увагу!
Усі чоловічі прізвища ІІ відміни в родовому відмінку мають закінчення -а (-я) на відміну від деяких співвідносних загальних назв.
Порівняй: прізвища Мороз — Мороз-а, Куліш —Куліш-а, загальні назви мороз — мороз-у, куліш — кулеш-у.
За таким же правилом відмінюємо неслов’янські змінювані прізвища: Окуджава — Окуджави, Окуджаві й т. д., Байрон — Байрона, Байрону й т. д., Даль — Даля, Далю й т. д.
Прізвища прикметникового типу на -ий (-ій) відмінюємо як відповідні прикметники чоловічого та жіночого роду: Павловський — Павловського, Павловському, Андієвська — Андієвської, Андієвській і т. д.