Переїхавши у зв'язку із початком Першої світової війни до Москви, Цандер влаштувався на авіаційний завод «Мотор», де узявши неоплачувану відпустку, за півтора роки напруженої праці самотужки розробив літальний апарат (космічний літак) у вигляді оригінального поєднання аероплана й ракети. Найсуттєвішим у запропонованій конструкції було те, що паливом для ракетного двигуна із силою тяги 15 кН мала бути речовина (алюміній), із якої виготовлено аероплан.
У подальшому Ф. Цандер висунув й обґрунтував такі важливі для космонавтики ідеї, як створення двигуна внутрішнього згоряння на бензині й рідкому кисні, котрий міг би працювати у безповітряному просторі; використання у якості пального відпрацьованих частин ракети; планеруючий (за сучасною термінологією, аеродинамічний) спуск космічного корабля під-час його повернення на Землю, тепловий захист корабля під-час його руху в атмосфері, запуск ракети з проміжної станції - великого аероплана або супутника тощо.
Та не менш почесне місце серед талановитих українців по праву належить і Архипу Михайловичу Люльці (1908-1984). Життя та досягнення ученого й розробника турбореактивних двигунів впродовж тривалого часу привертали й продовжують привертати увагу не лише дослідників, письменників та журналістів, а й широкої читацької аудиторії. Архипу Михайловичу Люльці присвячено книги та розділи у них. Без розповіді про видатного радянського авіаконструктора, що через все своє життя проніс любов до України, де народився, зростав і формувався як спеціаліст, не обходяться книги, присвячені розвитку вітчизняної авіації й життєписам славетних авіаконструкторів. Розвідки про наукову діяльність Архипа Люльки можна побачити в поважних наукових часописах [6; 7; 8].
Започатковані А. Люлькою дослідження й розробки продовжуються й сьогодні, адже український авіаконструктор став піонером, котрий спромігся визначити основні перспективи розвитку своєї галузі. За його безпосередньої участі і під його керівництвом був створений перший вітчизняний турбореактивний двигун, після успішних випробувань якого, ним було сконструйовано цілий ряд потужних турбореактивних двигунів - «ТРД» (1937), «РД-1» (1940), «ТР-1» (1946), «ТР-2», «ТР-3» (обидва - 1947), «Ал-5» (1951), «Ал-7 Ф» (1953). Архип Люлька не лише створив понад десять типів двигунів та їх модифікацій, але й розробив та втілив у життя високоефективні розробки з використання нових енергетичних речовин. Авіаконструктор визначив межі використання турбореактивних двигунів по максимальним швидкостям польоту й обґрунтував переваги осьових компресорів перед відцентровими, першим увів поняття коефіцієнта відновлення тиску повітря у вхідному пристрої силової установки літака з турбореактивним двигуном. Саме Архип Люлька розробив метод розрахунку КЛД газової турбіни з урахуванням вихідної швидкості газів, ввів поняття повного польотного ККД турбореактивного двигуна, розробив теорію й запропонував метод розрахунків високошвидкісних характеристик ТРД. Двигуни марки АЛ, розроблені авіаконструктором й названі на його честь, не лише стали технічним бестселером XX ст., а й знаходяться на озброєнні вітчизняних військово-повітряних сил, а також Російської Федерації та десятків інших країн. Турбореактивні серця літаків, створених Архипом Люлькою чи під його керівництвом, щоденно підіймають у небо сотні літаків таких країн, як Росія, Індія та Китай [9, с. 143].
Може скластися помилкове враження, що головними у створенні ракет і освоєнні космосу завжди була СРСР, у Росії. Це не так. Значний внесок у розвиток ракетно-космічної тематики внесли француз Ено-Пельтрі (1881-1957), автор численних праць з теорії реактивного руху, міжпланетної навігації, винахідник і автор першого моноплану; австрієць Герман Оберт (1894-1989) один із перших конструкторів ракетної техніки учасник створення першого американського штучного супутника Землі і кількох ракет, автор праці з теорії польоту ракет, із проблем використанні рідинних ракетних палив; німець Вернер фон Браун (1912-1977), один із керівників німецького військово-дослідницького центру у Пенемюнд (1937-1945), конструктор ракет ФАУ-2, застосованих для обстрілів міст Великобританії і Бельгії автор американської програми освоєння космосу включаючи пілотований політ на Місяць, розробник ракет «Редстоун», «Юпітер», ракет-носіїв серії «Сатурн» та ін.
Від початку заснування і до сьогодні космонавтика є цариною людської діяльності, яка включає в себе не лише теорію космічних польотів, а й низку найсучасніших науково-технічних дисциплін: конструювання ракет, реактивних двигунів, бортових систем керування, автоматичних станцій і космічних кораблів, наукових приладів, організацію і постачання орбітальних станцій тощо. До складу космонавтики входять також медико-біологічні дисципліни - створення бортових систем життєзабезпечення, компенсація негативних явищ в організмі людини, спричинених перевантаженням, невагомістю, радіоактивним опроміненням тощо. Нарешті, космонавтика потребує належного юридичного забезпечення: нагальними стають питання правового регулювання використання космічного простору, планет та небесних тіл, зокрема, прав на використання зосереджених на них корисних копалин.
Зароджена 119 років тому космічна ера розпочалася 4 жовтня 1957 року. Відлік часу нової ери починається із запуску першого штучного супутника Землі. Далі був перший політ людини (Юрій Гагарін, 12 квітня 1961 року), перша висадка людей на Місяць (Ніл Армстронг та Едвін Олдрін-молодший, 21 червня 1969 року), на черзі - політ людини на Марс, про підготовку якого було повідомлено Президентом США [4, с. 9].
Сьогодні людина постійно запускає у космос автоматичні космічні апарати для дослідження планет Сонячної системи, Сонця, комет. Запущено чимало штучних супутників Землі прикладного призначення (для зв'язку і ретрансляції телевізійних передач, визначення координат літаків і суден в аварійних ситуаціях - «Коспас-Сарсат»), з космосу досліджуються природні ресурси Землі, здійснюється її картографування, вивчаються метеорологічні явища. У космонавтиці широко розвинене міжнародне співробітництво (програма ЕПАС).
Висновки
Таким чином з'ясовано, що Україна робить величезний внесок у розвиток космічної галузі. Основний здобуток українських учених - власні потужні ракети-носії («Космос», «Циклон», «Зеніт» та інші). Видатний винахід українських учених - ракета-носій важкого класу «Зеніт», створена у науково-промисловому об'єднанні «Південне» (м. Дніпро). Особливістю «Зеніту» є повністю автоматичний стартовий комплекс - на стартовій позиції з'являється тільки машиніст тепловоза, що доставляє носій з монтажно-випробувального корпусу. Ці переваги виявилися головною причиною того, що саме «Зеніту» була надана перевага при створенні РН для міжнародної програми «Морський старт», яка започаткована Росією, Норвегією та Україною.
Україна є нині однією з космічних держав і бере участь більш ніж у 100 міжнародних космічних проектах. Починаючи від 1990 року, Україна є членом комітету ООН з мирного освоєння космічного простору. В Україні створено Національне космічне агентство (1992 р.), основними задачами якого є координація, фінансування, формування концепції розвитку і міжнародного співробітництва у ракетно-космічній галузі, адже тема космічних досліджень, а головне величезний внесок науковців які розпочали свої дослідження в цій галузі на сьогодні дуже актуальна, бо як сказав Костянтин Ціолковський, «Земля є колискою людства, але не можна вічно жити у колисці» [4, с. 2].
Список літератури
.Горбулін В., Шеховцов В. Корпоратизація авіаційної і космічної галузей України: «за» і «проти» в умовах глобалізації / В. Горбулін, В. Шеховцов. - [Електроний ресурс]. - Режим доступу: - http: // old.niss.gov.ua old.niss.gov.ua / book/ Vlasyuk_mon/07-4.pdf
2.Храмов Ю.А., Костюк Г.Г., Мушкало Ю.И. Пионеры ракетно-космической науки и техники / Ю.А. Храмов, Г.Г. Костюк, Ю.И. Мушкало // Наука та наукознавство, 2016. - 2. - С. 86-110.
.З історії виникнення космонавтики. - [Електроний ресурс]. - Режим доступу: - http://bibliomiste4ko.kharkiv. ua/material/vitalnyafaxivca/kosmos.pdf
.Смірнов В. Рік 2007 - рік космічних ювілеїв / В. Смірнов // Фізика, 2007. - 9. - С. 2-10.
.Копил О.А. Музей космонавтики С.П. Королева / О.А. Копил. - [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gpntb.ru/win/Inter-Events/crimea2007/cd/01.pdf
.Космос український - Архип Люлька (1908-1984) // http://h.ua/story/289951/.
.Кузьмина Л.М. Огненное сердце: О создателе первого отечественного турбореактивного двигателя, Герое Социалистического Труда, лауреате Ленинской и Государственных премий генеральном конструкторе академике А.М. Люльке / Л.М. Кузьмина. - М., 1988. - 231 с.
.Петренко М. Вшанування пам'яті Архипа Люльки / М. Петренко / / Київський політехнік. - 2008. - № 13(2829) - 10 квітня.
.Дрок П. Науковий внесок Архипа Люльки в розробку турбореактивних двигунів / / Наукові записки з української історії: зб. наук. статтей / [гол. ред. В.П. Коцур, заст. гол. ред. Орлик В.М.]; ДВНЗ «ПХДПУ ім. Г. Сковороди». - Переяслав-Хм. (Київ. Обл.), 2014. - Вип. 34. - С. 139-145.