де Кз - загальна сума сплачених відсотків; Лз - загальна сума лізингових внесків, грн.
Ефект підприємства виробника від
здійснення лізингових операцій визначаємо як розмір виторгу від реалізації
продукції за наступною формулою:
Е=Кр*Цр+Кл*Л%, (2.2)
де Кр - кількість реалізованих вагонів цистерн, для ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» шт. Цр - ціна реалізації, грн.; Кл - кількість реалізованих товарів у лізинг, шт.
Якщо кількість реалізованих за 2008
рік цистерн для вагонів - 3000 шт., а ціна за одну цистерну - 2301,6 грн, тоді
виторг від реалізації складатиме 6904800 грн. Якщо певну частину продукції
передавати у лізинг (800 шт.), то кошти на рахунок підприємства будуть
надходити частками, прийнявши до уваги найвигідніші умови лізингових операцій
для споживача розраховуємо виторг від реалізації у випадку продажу однієї
частини продукції прямим шляхом, а другої у лізинг:
Е=3000*2301,6+800*2601,5= 8986000
Таким чином, виторг від реалізації збільшиться на суму лізингових відсотків, які складають у даному випадку 2081200 грн.
Фінансову оренду можна розглядати як різновид фінансового кредиту. Тобто орендодавець у цьому випадку є кредитором, а орендар - позичальником. З погляду класичної операції кредитування, такі операції обов'язково супроводжуються сплатою відсотків за користування кредитом.
Так, для того щоб проаналізувати
ефективність фінансової оренди проведемо наступні розрахунки. Використаємо для
цього попередній приклад, тільки у даному випадку будемо аналізувати
ефективність фінансової оренди у порівнянні з банківським кредитом для ВАТ
«Крюківський вагонобудівний завод».
Таблиця 2.2.
Аналіз ефективності фінансового
лізингу ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»
Показники
З врахуванням ПДВ
Лізинг
Кредит
1. Фінансування проекту
100 000 $
100 000 $
2. Використання власних коштів
-30 000
-30 000
3. Повернення запозичених коштів
-70 000
-70 000
4. Винагорода кредитора (лізингодателя)
-23 652,23
-18 595,72
5. Економія по податку на прибуток
18550,58
13705,47
6. Після податкова ліквідаційна вартість
0
0
Разом: грошовий потік
11256,51
7818,08
Вигода лізингу складає:
3438,43
В разі застосування фінансового
лізингу підприємство ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» зекономить -
3438,43 $ або 27507,44 грн. Отже, як бачимо використання у практиці
господарювання фінансового лізингу є більш ефективним засобом ніж банківський
кредит.
При укладанні лізингової угоди, як
правило підприємством лізингодавцем пропонуються різні варіанти лізингового
фінансування. Наводимо всі варіанти, які були запропоновані ВАТ «Крюківський
вагонобудівний завод» при укладанні ним лізингової угоди. Варіанти
відрізняються сумою авансового платежу і терміну договору лізингу. Авансовий
платіж - сума, що оплачується лізингоотримувачем зі своїх коштів після
укладання договору лізингу. Як правило лізингова компанія фінансує 70-75% від
вартості необхідного устаткування, а 25-30% оплачується за рахунок авансового
платежу лізингоотримувачаплатежів.
Таблиця 2.3
Стан розрахунків за орендовані
основні засоби
Авансовий платіж
Щомісячні лізингові платежі
Термін лізингу
в% до вартості ОЗ
в $
18 місяців
24 місяця
30 місяців
36 місяців
25%
25000
Платіж
4187,29 2809,91
2471,85
ПДВ
837,46
664,65
561,98
494,37
Платіж з ПДВ
5024,75
3987,9
3371,89
2966,22
26%
26000
Платіж
4131,46
3278,94
2772,44
2438,89
ПДВ
826,29
655,79
554,49
487,78
Платіж з ПДВ
4957,75
3934,73
3326,93
2926,67
27%
27000
Платіж
4075,63
3234,63
2734,98
2405,98
ПДВ
815,13
646,93
547
481,19
Платіж з ПДВ
4890,76
3881,56
3281,97
2887,12
28%
28000
Платіж
4019,8
3190,32
2697,51
2372,98
ПДВ
803,96
638,06
539,5
474,6
Платіж з ПДВ
4823,76
3828,39
3237,01
2847,57
29%
29000
Платіж
3963,97
3146,01
2660,04
2340,02 792,79
629,2
532,01
468
Платіж з ПДВ
4756,76
3775,21
3192,05
2808,02
30%
30000
Платіж
3908,14
3101,7
2622,58
2307,06
ПДВ
781,63
620,34
524,52
461,41
Платіж з ПДВ
4689,77
3722,04
3147,1
2768,47
У таблиці 2.3 приводиться кілька
можливих варіантів розміру авансового платежу: 25%, 26%, 27%, 28%, 29% і 30%.
Але лізингова компанія зберігає за собою право остаточного визначення розміру
авансового платежу в залежності від ризиків розглянутого проекту.
Термін у місяцях - тривалість дії
договору лізингу в повних місяцях. У таблиці приводиться кілька можливих
значень - 18, 24, 30 і 36 повних місяців. Кількість лізингових платежів за
договором лізингу прирівнюється до зазначеної кількості місяців.
На перетинанні рядків і стовпців
вказані значення щомісячних рівних лізингових платежів. Кожен платіж спочатку
зазначений без ПДВ, потім приведений ПДВ, а також загальний лізинговий платіж
із ПДВ.
Ґрунтуючись на інформації
вищенаведених розрахунків, сформулюємо умови, при дотриманні яких споживач, без
сумніву, надасть перевагу лізингу порівняно з кредитом:
менший банківський відсоток ніж по
кредиту;
включення у значення відсотка по
лізинговим операціям плати за технічне обслуговування техніки;
можливість придбання об’єкту лізингу
по залишковій вартості у свою власність після закінчення терміну оренди [2, с.
26- 28].
Таким чином, впровадження лізингових
операцій на ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» значно збільшить додаткові
конкурентні преваги продукції, а таке збільшення позитивно вплине на значення
комплексного показника конкурентоспроможності складної технічної продукції,
який детально розраховано в роботі.
При вивченні кредитної структури і
джерел повернення кредиту необхідно розглядати як кредит лізинговій фірмі, так
і лізинг орендарю. Основною метою такого підходу є збереження відповідності
лізингу прямому кредитуванню.
Аналіз ризиків по проекту ВАТ
«Крюківський вагонобудівний завод» повинен виконуватися при тій умові, що
маються на увазі і лізинговій фірмі й орендар. Наприклад, у стадії
функціонування проекту фінансові й економічні ризики повинні розглядатися з
погляду й орендаря і лізингової фірми, у той час як мають місце на цій же
стадії технологічні й екологічні ризики, швидше за все, варто оцінювати, маючи
у виді тільки орендаря.
Для перерозподілу ризиків, зв'язаних
з якістю активів у лізинговому портфелі, також використовується секьюритизація.
В останні роки, багато закордонних лізингових компаній шукали заміну джерел
фінансування і зміни якості активів з метою зменшення ризиків лізингового
портфеля; особливо через секьюритизацію активів. Незважаючи на те, що
секьюритизація є дуже складним механізмом, застосування якого почалося лише
недавно в країнах з розвитий лізинговою інфраструктурою, темпи росту програм
секьюритизації вражають. Секьюритизація може стати особливо корисної в що
розвиваються чи перехідних ринках, оскільки не вимагає наявності внутрішнього
фондового ринку. Інвестиції в підприємство-власника секьюритизованого
лізингового портфеля, може здійснювати також і компанія-нерезидент [12, с. 36-
37].
У змісті мінімізації ризиків,
зв'язаних з лізинговим майном важливі взаємини лізингових компаній і постачальників,
оскільки для ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» лізинг є ефективним
способом збуту своєї продукції.
Міжнародний досвід показує, що при
підвищених комерційних ризиках постачальник і лізингодавець переглядають свої
взаємини в пошуку найбільш оптимальних рішень мінімізації ризиків. Щоб не
знизити обсяги своєї діяльності постачальник і лізингодавець приходять до угоди
про розподіл комерційних ризиків між собою. Найбільш розповсюдженою практикою є
гарантії зворотного викупу (buy-back). Лізингодавці, прагнучи одержати
максимальні гарантії під свої інвестиції, часто наполягають на включенні в
договір з постачальником, як істотної умови, можливість зворотного викупу
майна. Лізингові компанії, що особливо забезпечують лізингоотримувачів новим,
технічно прогресивним устаткуванням, несуть значні ризики по лізингових
операціях [25, с. 27].
РОЗДІЛ 3.
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ
АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГУ
.1 Переваги та недоліки лізингу як
форми інвестування в Україні
Україна стала на шлях глибоких
соціально-економічних перетворень, неодмінною умовою успішного здійснення яких
є розвиток виробничої сфери. Необхідно використовувати альтернативні методи
фінансування витрат на оновлення матеріальної бази і реструктуризацію
виробництва. Однією з таких альтернатив може стати лізинг - ефективний
інструмент оновлення основних фондів без значних одноразових витрат капіталу.
Проте, незважаючи на досить великий
потенційний попит на даний вид послуг в Україні, він поки що розвинений досить
слабо і не дає повною мірою використати всі свої переваги. Експерти вважають,
що проблема розвитку лізингу в Україні лежить в трьох площинах: удосконалення
законодавчої бази, здешевлення та покращення умов користування кредитними
ресурсами, зменшення податкового тиску на лізингові компанії. Саме тому
необхідно здійснити цілий ряд заходів щодо створення сприятливого економічного
середовища для активізації лізингової діяльності, що передбачає належне
фінансування, кредитування, оподаткування, регулювання та ефективну державну
підтримку даного фінансового інструменту [3, с. 334].
В Україні не скоро буде створено
політичні, економічні й організаційні умови, які могли б залучити ефективні
іноземні інвестиції в потрібних обсягах та формах. Внутрішні ж накопичення
переважної більшості діючих підприємств різних форм власності, доведені до
глибокого фінансового кризового стану. Довгострокове кредитування виробництва
комерційними банками є високоризиковим і майже припинилося. Тому необхідно
використовувати альтернативні методи фінансування витрат на оновлення
матеріальної бази і модифікацію виробництва. Однією з таких альтернатив може
стати лізинг - ефективний інструмент оновлення основних засобів без значних
одноразових витрат капіталу.
Активне впровадження лізингових
операцій на підприємствах України може стати потужним імпульсом технічного
розвитку, переобладнання виробництва.
Варто зазначити, що в розвинутих
країнах понад 30% інвестицій здійснюється через механізм лізингу, в Україні цей
показник становить 1,2%. На думку фахівців, гостру потребу в інвестиціях
Україна значною мірою спроможна задовольнити завдяки кращому використанню
потенціалу ринку лізингових послуг [6, с. 53].
В Україні лізинг як форма товарного
кредитування перебуває на початкових етапах розвитку, але ринок лізингових
послуг має значний потенціал. Про це свідчить його досить успішний розвиток,
особливо в першій половині 2008 р. Покращенню його конкурентноздатності
посприяв вихід нових гравців на ринок, а також підвищення обізнаності про
лізинг як метод фінансування для українських компаній, що прагнуть залучити
довготермінові інвестиції. Лізинг почав формувати сильну альтернативу середньо-
та довготерміновому банківському фінансуванню, створюючи переваги для
українського бізнесу.
Проте в другій половині 2008 р.
почався спад лізингового ринку, породжений, головним чином, кредитною кризою,
браком джерел фінансування та швидким скороченням платоспроможного попиту.
Проведене дослідження дає можливість
зробити наступні висновки щодо переваг лізингу в Україні:
інвестування у формі майна на відміну
від грошового кредиту знижує ризик неповернення коштів, так як за лізингодавцем
зберігаються права власності на передане майно;
лізинг передбачає 100% кредитування
і не вимагає негайного початку платежів, що дозволяє без різкого фінансового
напруження оновлювати виробничі фонди, придбавати коштовне майно;
лізингова угода більш гнучка, ніж
позика, оскільки надає можливість обом сторонам виробити зручну схему виплат.
За взаємною домовленістю сторін лізингові платежі можуть здійснюватися після
отримання виручки від реалізації товарів, вироблених на взятому в кредит
устаткуванні. Ставки платежів можуть бути фіксованими і плаваючими;
для лізингоодержувача зменшується
ризик морального і фізичного старіння майна, оскільки майно не купується у
власність, а береться в тимчасове користування. При лізингових відносинах
лізингоодержувач має справу з прискореною амортизацією майна;
лізингові платежі відносяться на
витрати виробництва (собівартість) лізингоодержувача і відповідно знижують
оподаткований прибуток;
виробник отримує додаткові
можливості збуту продукції, оскільки обмежене фінансування інвестицій часто не
дозволяє підприємствам своєчасно оновлювати технологічну систему.
Проте, позитивний розвиток лізингу
стримують наступні недоліки:
на лізингодавця покладається ризик
морального старіння устаткування (особливо, якщо договір лізингу укладається не
на повний строк його амортизації);
для лізингоодержувача вартість
лізингу виявляється більш високою, ніж ціна купівлі устаткування (фінансовий
лізинг);
у випадку виходу з ладу устаткування
платежі за лізинговою угодою відбуваються у встановлені строки незалежно від
стану устаткування;
лізингоотримувач відіграє
визначальну роль у виборі об’єкта лізингу ще на стадії його купівлі-продажу, і
об’єкт фінансового лізингу повинен перейти у власність лізингоотримувача, тому
останній компенсує ризик випадкового знищення або пошкодження об’єкта і несе
затрати з експлуатації, технічного обслуговування, ремонту об’єкта, якщо інше
не передбачене договором;
потрійне податкове навантаження ПДВ
операцій імпорту іноземних товарів на умовах лізингу: перший ПДВ (ПДВ іноземної
країни) закладено у ціну товару, другий ПДВ (20% від митної вартості
лізингового об’єкту) сплачується лізингоотримувачем при перетині лізинговим
об’єктом митного кордону України), третій ПДВ (20% від залишкової вартості
лізингового об’єкта) лізингоотримувач повинен сплатити під час викупу об’єкта;
відсутність законодавчих норм, які б
надавали право прискореної амортизації об’єктів лізингу. Наприклад, коли в
Росії коефіцієнт амортизації становить 3, в Україні - 0,6, що не дає змоги
використовувати переваги лізингу повною мірою;
якщо лізингова компанія укладає з
фізичною особою договір фінансового лізингу, вона має цей договір завіряти у
нотаріуса. Це додаткові кошти - 1% від вартості договору. В іншому випадку
договір може бути визнаний неукладеним. Така ситуація заважає працювати в
нормальному руслі з фізичними особами, тому близько 95% лізингоотримувачів
зараз юридичні особи [5, с. 77- 79].
Таким чином, лізингові операції -
відносно молодий вид діяльності фінансових установ в ринковій економіці, але
його запровадження та вдале використання є досить потужним альтернативним
джерелом поповнення матеріально-технічного забезпечення. Україні потрібно уже
сьогодні створити всі умови для використання переваг лізингу. Зокрема, надати
податкові пільги учасникам лізингового середовища, вдосконалити
нормативно-правову базу та здійснювати контроль на державному рівні за
механізмом здійснення лізингових операцій [22, с. 8].
.2 Світове становлення та розвиток
лізингових відносин
Потенційний попит на лізингові
послуги в Україні оцінюється фахівцями Світового банку від 12 до 50 млрд.
доларів США. Ці розрахункові цифри враховують теперішнє зношення основних
засобів і потребу їх заміни в різних галузях економіки. За оцінками Міжнародної
фінансової корпорації для відновлення існуючих основних фондів потрібно 172
млрд. доларів США. Країні потрібні не лише відремонтовані основні засоби, але й
нові, що уможливлять забезпечити користувачів новою технікою та технологіями,
поповнять обладнання та транспортні засоби сучасними високопродуктивними
зразками. Зазначена сума інвестицій має бути збільшена у кілька разів. В такий
спосіб проблема підвищення конкурентоспроможності економіки України переходить
в площину пошуку шляхів стимулювання розвитку міжнародного лізингу як
ефективного інвестиційного інструмента [23, с. 148].
Серед різних способів впливу на
інвестиційну політику будь-якої держави важливе місце займають податки і
амортизаційні відрахування: змінюючи розміри податків, встановлюючи податкові
пільги, збільшуючи або зменшуючи строки амортизації, держава, таким чином,
визначає галузі більш прибуткового вкладення капіталів, що призводить до
розвитку економіки у потрібному їй напрямку.
У такій ситуації стає можливим
застосування якісно нових методів оновлення матеріальної бази і модернізації
основних фондів підприємств різних форм власності. Одним із найбільш ефективних
таких методів є лізинг [13, с. 122].
Світова практика здійснення
лізингових операцій доводить, що в умовах економічної кризи, подібної до тієї,
що склалася в Україні, коли практично зупинилося фінансування оновлення
основних засобів у зв’язку із недостатністю прибутку підприємств і значним
зменшенням виробництва, цей метод фінансування є найбільш доцільним і
мобільним, а, отже, може сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств
України [20, с. 17].
За рівнем правового забезпечення
лізингових відносин можна виділити три основні групи країн: країни, в яких регулювання
відбувається спеціальними підзаконними актами (країни ”загального права” -
Англія, Австралія);
країни, що не мають спеціального
законодавства (США, Німеччина).
Для законів, прийнятих у країнах
першої групи, характерним є те, що в них регламентуються взаємовідносини не
тільки між основними партнерами (лізингодавцем і лізингоотримувачем), але й між
лізинговою компанією і постачальником, тобто весь комплекс тристоронніх
майнових відносин, що виникають при лізингу.
Наприклад, лізинг майна у Франції
почався з 1960 р., а закон, який регулював лізингові відносини і називався „Про
підприємства, що практикують кредит - оренду”, було прийнято 3 липня 1966 р.
Згідно із цим Законом, договір лізингу вважався таким, якщо:
устаткування було спеціально
придбане для здачі в оренду;
орендар має право купити власність
по закінченні терміну дії договору за ціною, встановленою на момент складання
договору;
опціон на право наступної покупки
устаткування є обов’язковим.
В другій групі країн правове
регулювання лізингу здійснюється в залежності від вартості майна, переданого в
тимчасове користування, і від суб’єктів лізингової угоди. Наприклад, у
законодавчій практиці Англії за умови, що вартість предмета лізингу не
перевищує 2000 фунтів стерлінгів, а користувачем є юридична особа,
застосовуються норми закону про оренду-продаж 1965 р. Всі інші випадки, що не
підпадають під ці умови, регламентуються нормами «загального права».
Наприклад, характерною рисою
англосаксонської системи права є той факт, що в будь-який договір складовою
частиною входять особливі умови, які сторони мали на увазі (це є специфічним
інститутом англійського права), використовувані судами для виконання волі
сторін, якщо вони не зробили застереження з якого-небудь питання у контракті.
Не є виключенням і договір лізингу. Ці вищезазначені умови містяться в Законі
„Про постачання товарів і послуг”:
умова про „спокійне” володіння
майном лізингоотримувачем протягом всього строку дії договору;
умова про те, що майно, яке є
предметом договору, відповідає вимогам щодо якості;
умова про придатність майна для
спеціальних цілей, якщо лізингоотримувач під час переговорів довів до відома це
іншій стороні.
Фінансовий лізинг в Англії має ряд
особливостей - збереження за лізингодавцем права власності на майно на весь
період договору, по закінченні якого відбувається покупка; вибір типу
устаткування і постачальника здійснюється тільки орендарем, на ньому ж лежить
відповідальність за транспортування, стан і ремонт устаткування, починаючи із
підписання договору; якщо орендар відмовляється по закінченні договору викупити
устаткування і воно продається лізинговою фірмою третій особі, то орендар має
право претендувати на частину виторгу від цього продажу.
У країнах третьої групи стосовно
лізингових угод широкого використання набувають також загальні положення
цивільного і торгового права. Цілком можливо розглянути їх на прикладі
Німеччини. У перше десятиріччя використання лізингу в ФРН з початку 60-х до
початку 70-х рр. не було спеціалізованого регулювання відносин по лізингу.
Перше судове рішення в Німеччині, у
якому йшлося про лізинг та містилося його визначення з метою оподаткування,
було прийнято Федеральним фінансовим судом 26 січня 1970 р. і відоме під назвою
„Рішення про лізинг”. Воно було взято за основу при розробці законодавчого
акту, прийнятого 19 квітня 1971 р. і названого Постановою про лізинг рухомості.
Відповідно до її умов, договором фінансового лізингу є договір, укладений на
певний строк, протягом якого він не може бути розірваний однією зі сторін, а
періодичні платежі, внесені протягом цього періоду користувачем, повинні
покрити витрати на придбання чи на виробництво устаткування, а також інші можливі
витрати, що понесла лізингова компанія.
В акті перелічуються 4 ознаки, за
якими визначається договір лізингу:
основний термін контракту - від 40
до 80% терміну амортизації;
вартість опціону повинна
співвідноситися з вартістю устаткування на момент реалізації опціону;
періодичні платежі за відновлений
термін договору лізингу (якщо це має місце) повинні бути номінальними;
якщо предметом лізингу є спеціальне
устаткування, необхідне тільки користувачу, то „економічним” власником такого
устаткування буде вважатися користувач. Тут законодавець проводить розмежування
права власності на економічну і юридичну власність: юридичним власником
виступає лізингодавець, а економічним (несе зобов’язання по утриманню та
обслуговуванню майна) є лізингоотримувач. [14, с. 31-34]
Лізинг у Японії виник значно
пізніше, ніж в інших розвинутих державах, проте значні та регулярні інвестиції
у розвиток науки та техніки вплинули на стрімкий розвиток новітніх технологій,
позначилися на темпах поступу ринку лізингу та вивели останнім часом японський
ринок лізингу на п’яту стадію еволюції світового ринку лізингу - стадію нових
лізингових продуктів. Спонукальними чинниками еволюції лізингу були жорстка
конкуренція, творчість лізингових організацій та постійне розроблення новітніх
високовартісних видів техніки та технологій. Операційний лізинг як фінансовий
продукт стає дуже розвиненим, зі складними опціонами завершення терміну
лізингу, опціонами раннього завершення, оновлення та подовження кредитів,
оновлення технологій та інші інновації. Все це створює нові можливості для
гнучкості, пристосовування терміну лізингу до фінансових, економічних та
технологічних змін у лізингоотримувача. Японські лізингові організації надають
такі послуги, як сек’юритизація, венчурний лізинг та комплексний лізинг [17, с.
146].
Доречно відмітити, що становище із
лізингом у країнах Західної Європи висвітлюється у річних звітах Європейської
федерації асоціації лізингових компаній „LEASEUROPE”, яку було створено у 1972
р. в Брюсселі. Членами цієї федерації є лізингові союзи Бельгії, Данії,
Німеччини, Фінляндії, Франції, Великобританії, Ірландії, Італії, Люксембургу,
Нідерландів, Норвегії, Австрії, Португалії, Швеції, Швейцарії, Іспанії і Росії.
Згідно зі звітом LEASEUROPE, найбільші обсяги взятого в лізинг устаткування
припадають на Великобританію, Німеччину і Францію. Найчастіше договір лізингу
укладається на автомобілі (38,7%), машини та промислове устаткування (24,4%),
комп’ютери та офісну техніку (13,9%), транспортні засоби (13,8%) [24, с. 26].
ВИСНОВКИ
Дана робота присвячена актуальній
проблемі - вдосконаленню організаційно-економічного механізму розвитку лізингу
в Україні, яка має велике значення для подальшого розвитку лізингу і управління
цим процесом.
З удосконаленням у світі економічних
систем та фінансових операцій лізинг розглядається як новий вид фінансування,
особливий вид інвестиційної діяльності. У різних формах він є альтернативою
банківського кредитування. Використання даної послуги дає змогу значно зменшити
стартовий капітал для започаткування та розвитку бізнесу. Тож, розширення
лізингових операцій стає рушієм розвитку малих та середніх підприємств.
Розвиток ринку лізингових операцій може відіграти вирішальну роль у
модернізації обладнання підприємств, розвитку малого і середнього бізнесу в
Україні, особливо враховуючи той факт, що більшість малих підприємств не може
скористатися кредитами у зв’язку з відсутністю у потрібному обсязі заставного
майна. Ринок лізингових послуг в Україні сьогодні демонструє явно виражену
тенденцію у бік їх імпорту. Так, понад 80% лізингових операцій здійснюються за
договорами міжнародного лізингу. Основними причинами цього є прийнятні умови
нерезидентів України за такими показниками, як термін лізингу, розмір
передоплати, а також те, що закордонні компанії є класичними фінансовими
посередниками і на відміну від українських, не заробляють на самому предметі
лізингу.
З наведеного розрахунку у розділі 2
можна побачити, що використання оперативного лізингу для ВАТ «Крюківський
вагонобудівний завод» є більш ефективним засобом фінансування придбання
обладнання. В нашому випадку оперативний лізинг є більш гнучким і в той же час
стабільним інструментом ніж банківський кредит. Впровадження лізингових
операцій на ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» значно збільшить додаткові
конкурентні преваги продукції, а таке збільшення позитивно вплине на значення
комплексного показника конкурентоспроможності складної технічної продукції,
який детально розраховано в роботі.
Втілення стратегії економічного
зростання нашої держави та розвитку її окремих пріоритетних галузей на засадах
лізингу можливе лише за умови створення функціонального регуляторного
механізму, що включає в себе методи цивільно-правового регулювання, методи
економічного регулювання, а також адміністративні методи регулювання лізингової
діяльності. Саме система регулювання визначає динаміку, тенденції та напрямки
розвитку лізингового ринку. Особливе значення мають економічні методи
регулювання лізингу, серед яких слід виділити систему оподаткування, яка
безпосередньо впливає на економічну доцільність та ефективність використання
даного фінансового інструменту.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Закон
України „Про лізинг” №723-97 ВР від 11.12.2003 року
Лук’яненко
Н.Е.Поняття організаційно-економічного механізму лізингу: // Держава та регіони.
Серія: Економічна теорія та підприємництво. - 2012. - №4. - c. 201-203
Богомолов
Т. Г. Лізинг, як інвестиційний механізм модернізації матеріально - технічної
бази підприємств //Проблеми материальной культури. - 2010. - № 12. - с. 163-168
Ющишина
Л. О. Лізинг як окремий вид фінансування реальних інвестицій у підприємства
України // Економічні науки. - 2012.- с. 502-507
Лісовська
Н . Фінансово економічна сутність лізингової діяльності // Вісник Київського
національного торговельно-економічного університету. -Київ.- 2010. - №1. - с.
92-100
Вітт
О. Проблеми і перспективи розвитку лізингу в Україні // Ринок цінних паперів
України. - 2008. - № 3-4. - с. 51-54
Долінський
Л. Б. Моделювання дефолтів за облігаційними позиками / Л. Б. Долінський //
Фінанси України. - 2010. -№4.- с. 65-74
Ромаєва
К. Ш. , Кравцова І.В. Лізинг на ринку фінансових послуг України / К.Ш. Ромаєва,
І.В. Кравцова // [Електронний
ресурс]:http://www.rusnauka.com/13_EISN_2013/Economics/3_135865.doc.htm
Газман
В. Аритмія ринку лізингу // Питання економіки. - 2010. - №3. - с. 97-110
Ковальов
В. В. Лізинг: фінансові, обліково - аналітичні та правові аспекти: навчально -
практичний посібник / В.В. Ковальов // Проспект. - 2011.- с. 448
Грищенко
І.М. Дослідження становлення лізингового посередництва // Актуальні проблеми
економіки. - 2010. - № 8(62). - c. 61-66
Персток
Т. Ю. Аналіз лізингового ринку як джерела інвестиційних ресурсів підприємства/
Т. Ю. Персток // Структурні реформи і трансформації в промисловості:
перспективи і пріоритети: тези доп. І повідом. Між нар. Наук. // ІЕП НАН
України. - 2010. - с. 266-267
Іонова
М. Сучасні тенденції організаційно-правового забезпечення міжнародного
лізингу//Стратегія розвитку України. - 2011. - № 1.- с.118-123
Лісовська
Н. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні // Товари і Ринки. - 2010. - № 1.
- с. 29-36
Кузьміна
З. Сутність і структура лізингових платежів // Держава та регіони. - 2011. - №
2. с.325-329
Кузьміна
З. Переваги та недоліки учасників лізингової діяльності // Держава та регіони.
- 2011. - № 3. - с. 370-373
Васильчишин
О.Лізинг в Україні : минуле і перспективи / О. Васильчишин // Світ фінансів. -
2010. - № 2. - с. 128-141
Балацький
О.- Суми : Сумський державний університет. - 2013. - № 4. - с. 156-157
Погорєлова
Н. П. Проблеми розвитку лізингу в Україні // Держава та регіони. - 2010. - № 3.
- с. 189-191
Березовська
О. Р. Визначення сутності лізингу та оцінка його використання в економіці
України // Управління іноваційно інвестиційною діяльністю. -2012. - № 2. -
Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/inek/2012_2/183.pdf
Сисоєва
Л. Ю. Взаємодія лізингових компаній з банківськими установами щодо
інвестиційного забезпечення відтворення економіки // Формування ринкових
відносин. - 2010. - № 4 . - с. 96-99
Сосюрко
Ю. Розвиток лізингу в Україні: проблеми та перспективи// Інвестиційний магазин.
- 2010. - № 9. - c. 6-9.
Старченко
Л. І. Розвиток лізингу в Україні. / Л. І. Старченко, К. В. Алексеєнко // Вісник
ДДФА: Економічні науки. - Дніпропетровськ: ДДФА, 2010. - № 1 (23). - с.147-152
Товстенко
П. Майбутнє за лізингом // Фінансовий контроль. - 2010. - №6. - с. 25-27
Рязанова
Н., Іванченко Р., Стасюк Л. / за ред. Сенькович Г. Т. - К. : ЦНТ «Гопак»;
«Технологія лізингу». - 2010. - № 1. - с. 19-28
Іонова
М. М. Міжнародний лізинг як механізм інвестування в умовах посткризового
розвитку світової економіки / М. М. Іонова // Вісник МНТУ : Зб. Наук. Пр. -
2011. - №2(5)
Кравзюк
А. Оперативний та фінансовий лізинг: відмінності в оподаткуванні ПДВ А. Кравзюк
// Вісник податкової служби України.- 2010. - № 1/2- с. 30-31
Шем’якіна
Н. В. Лізинг як важлива складова інвестиційного механізму оновлення технічної
бази виробництва. // Н. В. Шем’якіна, А. А. Пономаренко // Економіка
промисловості.-2010. - №4 - с.101-107