Курсовий проект
Економічна
ефективність виробництва картоплі та шляхи її підвищення
картопля коренеплід сільськогосподарський економічний
Необхідність прискорення соціально-економічного розвитку України обумовило пошук надійного та ефективного економічного механізму господарювання, який би дозволив тенденції в розвитку економіки змінити на сприятливі, надати їй певний динамізм і заохочувати ініціативу. Особливу важливість даний процес набуває в АПК України і, в тому числі, в його головному ланцюгу - сільському господарстві. При цьому прискорений шлях розвитку і нові методи господарювання, в сукупності з іншими, направлені на більш повне і правильне використання ресурсного потенціалу. Глибокі якісні зміни в галузі, що базуються на інтенсивному використанні економічного потенціалу країни, прискорення науково-технічного прогресу, технічне переозброєння і реконструкція виробництва впливають також і на галузь картоплярства.
Серед сільськогосподарських культур важко знайти таку, яка могла б зрівнятись з картоплею за універсальністю використання. Окрім харчових цілей вона використовується для виробництва крохмалю, спирту. Науковообгрунтована норма споживання картоплі становить 135 кг однією людиною в рік, реальне споживання населенням України - 116-130 кг. Сучасні обсяги виробництва картоплі в Україні протягом останніх п’яти років коливаються в межах 17-18 млн. тон на рік, що при нинішній структурі споживання цілком достатньо для задоволення внутрішнього попиту.
Актуальність роботи полягає в тому, що на даний момент існує проблема збільшення обсягів і підвищення стабільності виробництва картоплі та картопле продуктів, яка є однією з ключових у національній аграрній політиці. Її вирішення має чітко виражений регіональний характер, що обумовлено зростанням відповідальності регіонів за забезпечення населення продуктами харчування. Незважаючи на значне народногосподарське значення картоплі, за останні роки відбулися досить негативні зміни в структурі її виробництва, які ставлять під загрозу існування стратегічно важливої галузі. Зосередження площ посадки цієї культури в господарствах населення (98%) в теперішніх умовах призвело до зниження ефективності її виробництва. Враховуючи практичну важливість відродження товарного виробництва картоплі, насамперед для гарантування продовольчої безпеки країни, виникає необхідність наукового дослідження шляхів ефективного розвитку галузі.
Мета дослідження полягає у вивченні специфічних особливостей і закономірностей становлення і розвитку картоплярства, пошуку теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо підвищення економічної ефективності картоплярства на основі інтенсифікації галузі.
У відповідності з метою були визначенні такі завдання:
· дослідити теоретичні та практичні розробки галузі картоплярства;
· проаналізувати економічний стан підприємств та галузі картоплярства;
· визначити основні напрямки підвищення ефективності галузі картоплярства і розробити технологічну карту вирощування картоплі за інтенсивною технологією.
Теоретичною базою курсової роботи є наукові праці
вчених-економістів аграріїв, закони України, Укази Президента України,
нормативні документи з питань розвитку досліджуваної галузі. Вихідні
інформаційні матеріали для роботи були отримані з первинної документації,
звітів, оперативного бухгалтерського обліку господарства, економічних
довідників та інших джерел.
Основною метою виробництва є найбільш повне задоволення матеріальних потреб населення, які постійно зростають. З досягненням даної мети пов’язана сутність однієї з важливих категорій економіки - ефективності суспільного виробництва, однією з складових якої є ефективність сільськогосподарського виробництва.
Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект - це результат тих чи інших заходів, які проводяться в сільськогосподарському виробництві. Він характеризується підвищенням урожайності культур та продуктивності худоби і птиці.
Економічна ефективність - результативність економічної діяльності, економічних програм і заходів, що характеризується відношенням отриманого економічного ефекту, результату до затрат факторів, ресурсів, які зумовили одержання цього результату, досягнення найбільшого обсягу виробництва із застосуванням ресурсів відповідної вартості [6, 1224 с.].
Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва формується під дією багатьох різноманітних факторів, які І. Петренко, П. Чужинов [19, с. 265] класифікували за:
) ресурсами і затратами (трудомісткість, землемісткість, фондомісткість, матеріаломісткість);
) основними напрямами формування (технологія, спеціалізація і концентрація, організація та оплата праці, науково-технічний прогрес та передовий досвід, госпрозрахунок, оренда);
) рівнями господарювання (галузевий, внутрішньогосподарський).
Сільськогосподарське виробництво вимагає органічного поєднання і взаємодії чотирьох факторів - робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі. В процесі виробництва здійснюється виробниче споживання вказаних ресурсів з метою отримання певних споживних вартостей, спроможних задовольнити відповідні потреби людей. Будь-яке виробництво передбачає витрати ресурсів і одержання певних результатів. Але на однакову кількість витрачених ресурсів підприємства можуть одержувати далеко не однакові за величиною результати. В такому випадку кажуть, що підприємства ведуть виробництво з різною ефективністю. [16, с. 234]
В першій українській економічній енциклопедії проф. Мочерний С.В також характеризує ефективність як «здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо, які визначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат.» [1; 508] Таке трактування відображає загальний підхід до визначення ефективності, яке математично відображають як в прямому, так і оберненому співвідношенні.
Однак, при такому підході поняття «ефективне виробництво» ще не означає що воно є найбільш доцільне з позицій оптимальності рівня витрат чи суспільної корисності продукту. Адже результатом може бути продукт, який не має належної якості, не відповідає суспільним потребам або його виробництво вкрай негативно впливає на навколишнє середовище, що згодом тягне додаткові витрати як для суспільства, так і для підприємства. Таке виробництво, ясна річ, ефективним назвати не можна.
Серед учених економістів-аграрників більшість питань відносно критерію економічної ефективності сільськогосподарського виробництва викликають дискусії. Але в той же час науковці поділяють думку, що в умовах ринкової економіки таким критерієм виступає прибутковість.
У науці немає чіткого поділу двох споріднених понять - «ефективність» і «економічна ефективність». Більшість вчених сходиться на тому, що економічна ефективність виробництва відображається через відношення отриманого результату до здійснених витрат. Проте існують розбіжності у трактуванні понять «результат» та «витрати», співвідношення яких і складають суть економічної ефективності [17, с. 5-7].
Андрійчук В.Г. трактує ефективність як результативність певного процесу, дії, що вимірюється співвідношенням між одержаним результатом і витратами (ресурсами), що його спричинили [3, с. 624].
Бугуцький О.А. визначав суть поняття «ефективність виробництва» як відношення одержаних результатів до витрат праці та засобів виробництва у матеріальному виробництві; що ефективність виробництва є комплексною, узагальнюючою економічною категорією, якісна характеристика якої відбивається насамперед у результативності використання живої й уречевленої в засобах виробництва праці [7, с. 264].
Кісіль М. І. підкреслює, що ефективність визначається зіставленням економічного результату (вигід від бізнесу) з витратами на досягнення цього результату [15, с. 59].
У працях багатьох учених суть ефективності полягає саме в досягненні максимальної кількості продукції за мінімальних витрат. Зокрема Голик М.А. підкреслює, що економічна ефективність сільського господарства полягає у виробництві максимальної кількості високоякісної продукції з одиниці сільськогосподарських угідь чи від однієї голови худоби за найменших витрат ресурсів з метою найповнішого задоволення потреб населення у продуктах харчування і промисловості, у сировині [9, с. 104].
Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно пов'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення України. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.
Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема, в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливого значення набуває земля як головний засіб виробництва, а в тваринництві - продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосується і співвідноситься до земельної площі або продуктивної худоби.
Виходячи з цього, Мацибора В.І. зазначає, що економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. У цьому визначенні вказана не тільки суть економічної ефективності, але і основні шляхи її підвищення, тобто зниження затрат праці та матеріально-грошових засобів на одиницю продукції [17, c. 153].
Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбивається також якість продукції і здатність її задовольняти певні потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.
Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є одним з найважливіших завдань, розв'язання якого сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються [2, с. 257].
Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат - матеріальних, трудових і фінансових - досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.
Важливим напрямом зростання ефективності сільськогосподарського виробництва є підвищення рівня забезпеченості господарств основними і оборотними фондами та поліпшення їх використання. Із зростанням фондооснащеності сільськогосподарського виробництва відбувається підвищення його ефективності, проте спостерігається деяке зниження фондовіддачі. Тому очевидне значення раціонального використання машинно-тракторного парку, автомобілів, виробничих приміщень і їх обладнання, кормів, насіння, мінеральних добрив та інших засобів виробництва. На рівень ефективності виробництва в господарствах істотно впливають склад виробничих фондів, співвідношення основних виробничих фондів і оборотних засобів, частка технічних засобів в основних виробничих фондах. Підвищення віддачі основних фондів є одним з головних факторів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва і зростання його ефективності. [1, с. 267]
Як економічна категорія критерій ефективності відображає основну мету виробництва, суть якої полягає в нерозривній єдності кількісної і якісної оцінки. Ефективність виробництва з кількісного боку характеризується системою економічних показників, між якими повинна бути відповідність щодо змісту та методики обчислення.
Для досягнення максимального збільшення
виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції треба визначити
раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів (насіння, добрив,
кормів та ін.), необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно
чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. При цьому
економічну ефективність сільськогосподарського виробництва необхідно вивчати у
відповідності з вимогами економічних законів, що його регулюють, і виробничими
відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види
господарювання.
Економічна ефективність - це категорія, яка відображає широкий комплекс засобів, предметів праці, робочої сили та їх використання. Враховуючи особливості картоплярства, суть економічної ефективності виробництва картоплі полягає у підвищенні урожайності картоплі при найменших витратах ресурсів на одиницю продукції. З точки зору економічної теорії, категорію економічної ефективності важливо розуміти як найважливішу у системі економічних категорій, від адекватності трактування якої залежить правильність всієї системи ефективності виробництва [19].
Слід розрізняти критерій, що визначає економічну ефективність усього сільськогосподарського виробництва, і показники, що визначають окремі сторони ефективності. Між критеріями і показниками є певний взаємозв’язок і залежність. Критерій не може бути кількісно виражений без показників, які значною мірою втрачають свою соціальну значимість і визначення без критерію. Методологічне розмежування між ними полягає у тому, що критерій являє собою внутрішню сутність процесів, а показник є конкретною формою відображення даного критерію.
Ефективність сільськогосподарського виробництва характеризується в цілому тими ж критеріями та показниками, що й ефективність інших галузей народного господарства, всього суспільства. Разом з тим ефективність сільськогосподарського виробництва безпосередньо пов’язана з особливостями цієї галузі, які обумовлені:
‒ Використанням у складі виробничих ресурсів специфічного і головного засобу виробництва в сільському господарстві - землі;
‒ Робочий період на збігається з періодами виробництва, чому причиною сезонність виробництва;
‒ Територіальне розміщення виробництва [11, с. 84].
В умовах переходу економіки України до ринкових відносин ефективність виробництва картоплі визначає його конкурентоздатність, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, тобто здатність до розширеного відтворення, зростання обсягів виробництва, збільшення кількості робочих місць, підвищення заробітної плати працівників та інше.