Материал: Формування та реалізація програм соціально-економічного розвитку

Формування та реалізація програм соціально-економічного розвитку

Анотація

соціальний економічний цільовий програма

Франків Н.I. Формування та реалізація програм соціально-економічного розвитку - Рукопис.

Дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня "Магістр" за спеціальністю 8.18010024 "Прикладна економіка". - Львівський національний університет іменні Івана Франка, Львів. 2014.

Досліджено теоретичні аспекти стратегічного формування програм соціально-економічного розвитку. Проведена аналітична оцінка реалізації програм соціально-економічного розвитку в Україні. Зроблено аналіз ефективного виконання програми соціально-економічного розвитку на прикладі Львівської області. Досліджено проблеми реалізації програм. Запропоновано напрями забезпечення цільового програмування соціально-економічного розвитку.

Ключові слова: соціально-економічна програма розвитку, стратегічне управління, програмно-цільовий підхід, регіон.

Annotation

N.І. Formulation and implementation of socio-economic development - the Manuscript.for obtaining the educational qualification of "Master" specialty 8.18010024 "Applied Economics". - Lviv National University registered Ivan Franko Lviv. 2014.aspects of the formation of strategic socio-economic development. Analytical assessment of the implementation of socio-economic development in Ukraine. The analysis of the effective implementation of socio-economic development on the example of Lviv region. The problems of implementation. Directions software programming targeted socio-economic development.: socio-economic development program, strategic management, target-oriented approach, region.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади формування програм соціально-економічного розвитку

.1 Теоретичні основи та підходи формування програм соціально-економічного розвитку

.2 Суть, форми та функції формування програм соціально-економічного розвитку України

.3 Інституційне забезпечення програми соціально-економічного розвитку

Висновки до 1 розділу

Розділ 2. Аналіз і оцінка реалізації та джерела щодо розробки програм соціально-економічного розвитку України

.1 Дослідження стану формування програм соціально-економічного розвитку України

.2 Аналіз ефективного виконання програми

Висновки до 2 розділу

Розділ 3. Удосконалення процесу формування та реалізації регіональних програм

.1 Соціально-економічний розвиток України: проблеми та шляхи вирішення

.2 Забезпечення цільового програмування соціально-економічного розвитку

Висновки до 3 розділу

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Ринкові умови вимагають переходу до стратегічного управління регіонами, яке виникло як відповідь на виклик і загрозу зовнішнього середовища: посилення його нестабільності, зростання глобалізації, загострення конкурентної боротьби. У загальному вигляді, стратегічне управління являє собою діяльність по розробці місії, найважливіших цілей України та способів їх досягнення, що забезпечують його розвиток у нестабільному зовнішньому середовищі шляхом зміни самого регіону і його зовнішнього середовища. По відношенню до регіонів України стратегічне управління створює базу для чіткого визначення позицій регіону по відношенню до конкурентів і вимог споживачів, а також дозволяє намітити заходи щодо поліпшення цих позицій.

Проблема соціально-економічного розвитку України надзвичайно важлива в наш час, адже Україна перебуває у стадії пошуку власного підходу до вдосконалення існуючих підходів розвитк Останнім часом проводиться активна робота щодо розробки програм соціально-економічного розвитку на регіональному рівні та відповідних стратегій.

Така спрямованість розвитку потребує нових підходів до використання економічного, людського та природно-ресурсного потенціалу регіонів, що забезпечить досягнення якісно нового рівня ефективності і конкурентоспроможності економіки та життя населення.

Актуальність тематики магістерської дипломної роботи зумовлена тим, що зміщення акцентів державної політики з централізованого управління на регіональний рівень, яке супроводжується передачею владних повноважень органам місцевого самоврядування та органам регіонального управління, відкриває широкі можливості для забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів України.

У реалізації функцій державного управління важлива роль належить таким інструментам прямого впливу держави на соціальний та економічний розвиток, як розробка і реалізація цільових програм регіонального характеру. Одними з найбільш поширених серед них є соціальні програми. Складність категорії "регіональна соціально-економічна програма", багатоплановість і різноманітність існуючих підходів до розуміння їхньої сутності обумовлює необхідність їх дослідження.

У сучасних умовах програми соціального розвитку територій регіону стають самостійними документами у правовому аспекті і призначаються до використання їх як інструментів регулювання регіональним розвитком.

На практиці розробка стратегії соціально економічного розвитку пов’язана з складанням дострокового і короткострокового програмно-цільового планування розвитку території. Вироблена стратегія визначає зміст основних на прямків діяльності органів місцевого самоврядування.

Зараз на різних адміністративно-територіальних рівнях складається багато соціально-економічних програм, однак значна їх частина не реалізується чи не зможе бути виконаною.

Теоретичні засади та практичні механізми стратегічного управління регіональним розвитком України досліджуються у працях О. Берданової, В. Ващенка, В. Воротіна, О. Коротич, В. Мамонової, М. Орлатого, Ю. Шарова та ін.

Теоретичні і методологічні аспекти проблеми находять своє відображення в роботах В. Геєця, В. Мамутова, В. Василенка, Н. Соловйової та ін. Програми соціально- економічного розвитку регіонів вивчають І. Беганська, П. Гурій, Т. Желюк, В. Переверзєв, В. Савченко, Д. Стеченко та ін.

Програми місцевого розвитку досліджує І. Пілунський, а державні соціальні програми є об’єктом наукового інтересу О. Макарової.

Метою магістерського дипломного дослідження є розгляд питань соціального програмування розвитку територій України, від яких залежить ефективність програм.

Мета зумовила наступні завдання:

-       вивчити теоритичні засади формування та реалізації регіональних програм соціально-економічного розвитку;

-       розкрити суть, форми і функції формування програм соціально-економічного розвитку;

-       проаналізувати інституційне забезпечення регіонального програмування;

-       з’ясувати стан формування регіональних програм соціально- економічного розвитку;

-       провести аналіз формування і виконання регіональних програм соціального-економічного розвитку;

-       запропонувати удосконалення забезпечення цільового програмування соціально-економічного розвитку регіону.

Об’єктом магістерського дипломного дослідження є формування та виконання програм соціально-економічного розвитку.

Предметом магістерського дипломного дослідження є програма соціально-економічного розвитку регіону.

Теорeтичну та інформаційну основу досліджeння склали: законодавчо-нормативна база України; науковi концепцiї i теоретичнi розробки вiтчизняних i зарубiжних вчених з проблем державного регулювання розвитку підприємництва; інформаційні матерiали статистичних, довідкових, перiодичних видань; ресурси Internet.

Методологiчним підгрунтям магістерської дипломної роботи стали сукупнiсть принципiв, прийомiв наукового дослiдження, загальнонауковi i спецiальнi аналітичні методи, що дозволило вирiшити поставленi завдання.

Структуру роботи складають: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел, додатки.

Загальний обсяг роботи складає: 115 сторінок друкованого тексту, 3 таблиці, 25 рисунків, 70 джерел використаної літератури, 7 додатків.

Розділ 1. Теоретичні засади формування програм соціально-економічного розвитку

.1 Теоретичні основи та підходи формування програм соціально-економічного розвитку

Ефективність функціонування національної економіки значною мірою залежить від рівня соціально-економічного розвитку її регіонів, які зазвичай відзначаються суттєвою галузевою, територіальною та функціональною диференціацією. Саме цим обумовлюється необхідність розробки системи управління для кожного окремого регіону країни. Термін "розвиток" досить часто використовується в наступних словосполучення: економічний розвиток, розвиток економіки України, розвиток регіону. В кожному з цих випадків під розвитком розуміються будь- які прогресивні зміни насамперед в економічній сфері. Але поряд з суто економічними характеристиками досить часто розглядають соціальні параметри розвитку. Більш того, соціальні характеристики оцінюють ступінь розвитку будь-якого регіону. Розвиток завжди має спрямованість, яка визначається ціллю або системою цілей. Якщо ця спрямованість позитивна, то можна казати про прогрес, і навпаки ,якщо негативна, то про регрес, або деградацію. Інакше кажучи природа розвитку регіону завжди передбачає певну ціль або декілька цілей [32].

Регіональний розвиток є складним, динамічним процесом, дослідження якого вимагає вивчення принципів регіонального розвитку, як його основи, та чинників впливу різного рівня, що зумовлюють подальші напрямки розвитку регіональних господарських систем та їхніх елементів. Існуючі теоретичні засади управління регіональним розвитком не можна вважати ідеальними, науково-обгрунтованими. Свідченням цього є відсутність збалансованості і пропорційності соціально-економічного розвитку регіонів, тісних прямих і зворотних виробничо-економічних зв’язків між регіональними і місцевими ланками управління, між підприємствами і 10 міністерствами та іншими організаційно-господарськими структурами, що знаходяться на території регіону [9, с. 2].

У сучасних умовах розвиток теорії і методології регіонального управління здійснюється за двома основними напрямами. Це, по-перше, розширення і поглиблення змісту досліджень (доповнення класичних теорій новими чинниками, вивчення і осмислення нових процесів і явищ). Другий напрям - це посилення "якості" методології досліджень. У працях основоположників регіональної економіки регіон не розглядався як субєкт економічних відносин, носій економічних інтересів. У сучасних теоріях регіон досліджується як багатофункціональна та багатоаспектна система.

Найбільшого поширення набули такі парадигми регіону: регіон - квазідержава, регіон - квазікорпорація, регіон - ринок, регіон -соціум (Рис. 1.1).

Рис. 1.1 Взаємозв’язок моделей та парадигм регіонального розвитку

Джерело: [26, с. 25]

Схожість регіональної і національної економіки забезпечує можливість застосування для регіональних досліджень макроекономічних теорій (неокласичних, неокейнсіанських та ін.), прерогативу мають ті, які концентруються на вивченні ефективності використання виробничих чинників, зайнятості і рівня доходів населення. Залучення мікроекономічних теорій є доцільним, в тих випадках, коли аналіз регіону як однорідного простору є недостатнім та потребує врахування внутрішніх відмінностей регіональних економічних систем. Теорія і методологія мікроекономічних досліджень більше відповідають парадигмам "регіон як квазікорпорація" і "регіон як ринок". В цілому, в парадигмах регіонального розвитку підкреслюється підвищення ролі нематеріальних цілей і чинників економічного розвитку регіонів задля переходу регіонів на новий рівень розвитку, зокрема, враховуючи принципи сталого регіонального розвитку [35].

На етапі становлення ринкових відносин на формування та реалізацію політики соціально-економічного розвитку регіонів України впливають чотири групи чинників: державна регіональна політика; чинники, що реалізують економічні відносини в регіоні (ринкова трансформація); природно-ресурсний та виробничий потенціал регіону; організаційно-управлінські чинники.

Перша група чинників - це база для досягнення соціально-економічних цілей. Чинники інших груп мають подвійне призначення. Із одного боку, вони є базою для досягнення соціально-економічних цілей, а з іншого на певному етапі виступають цілями соціально-економічного розвитку України. Важливим методологічним моментом в цьому процесі можна вважати те, що регіональна політика соціально-економічного розвитку не є складовою державної регіональної політики, а розробляється на її основі, виходячи з принципів та базових засад останньої.