ЗМІСТ
Вступ
. Загальна характеристика та геологічна будова об’єкта дослідження
.1 Географо-економічна характеристика району досліджень
.2 Загальні риси геологічної будови родовища
.2.1 Стратиграфія
.2.2 Тектонічна будова
.3 Газоносність і стан запасів родовища
.4 Коротка історія розробки родовища
. Теоретичні основи геолого-економічної оцінки запасів та ресурсів газу
.1 Методика подальших геологорозвідувальних робіт на Кегичівському родовищі та проектні технологічні показники
.2 Теоретично-методичні основи ГЕО
. Економічна оцінка геологорозвідувальних робіт на газ та конденсат
.1 Обґрунтування капітальних вкладень у ГРР
.2 Визначення експлуатаційних витрат на розробку родовища
.3 Визначення показників економічної ефективності інвестицій
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Неефективна та затратна економіка України, технологічно відстале виробництво, недосконалі механізми господарського управління, інерція мислення керівників підприємств та багато інших факторів вимагають докорінної перебудови всієї господарської системи держави як на макро- так і на мікрорівнях.
Геолого-економічна оцінка нафтогазорозвідувальнпх робіт проводиться з метою визначення ефективності виробничих процесів на геологорозвідувальних роботах, а також прогнозування промислового значення їх результатів. Така оцінка може здійснюватися на замовлення державних органів управління, надкористувачів, геологорозвідувальних підприємств для вирішення таких задач:
- обгрунтування доцільності та черговості проведення геологорозвідувальних робіт;
- поділу запасів і ресурсів за їх промисловим значенням;
- обгрунтування черговості введення розвідувальних родовищ в розробку;
- формування статутних фондів підприємств для спільної розробки родовищ нафти і газу;
- визначення частки майна при спільній інвестиційній діяльності;
- визначення орендної плати за користування родовищами, покладами, нафтовим і газовими свердловинами;
- визначення вартості геологічної інформації тощо.
Геолого - економічній оцінці виділяють дві складові: геологічну і економічну.
Геологічною складовою є обґрунтування очікуваних геологічних результатів ГРР і розробка багатоваріантного сценарію проведення пошуково розвідувальних робіт та розробка промислових скупчень нафти і газу.
Економічною складовою є розрахунки для визначення фінансового результату інвестицій в реалізацію вибраного варіанта проведення ГРР.
Геолого - економічній оцінці підлягають результати
- геологорозвідувальних робіт, що вже отримані, і ті. що очікується отримати внаслідок виконання
- проектного обсягу конкретних робіт. Така оцінка виконується з детальністю, що залежить від стадії нафтогазорозвідувальних робіт, тобто ступеня геологічної вивченості об’єкта робіт.
Метою даної курсової роботи є засвоєння навиків з виконання геолого-економічного обґрунтування доцільності ведення експлуатаційних витрат на розробку родовища.
Основні завдання курсового проекту зведені до наступних:
зібрати та провести аналіз фондових та літературних матеріалів з району досліджень;
обґрунтувати систему техніко-економічних показників для проведення геолого-економічної оцінки родовища нафти і газу;
розрахувати капітальні вкладення у розробку родовища нафти і газу;
розрахувати експлуатаційні витрати на видобуток нафти і розчиненого газу;
розрахувати собівартість та рентабельність продукції;
розрахувати грошові потоки, включаючи врахування фактору часу (дисконтування);
розрахувати термін окупності інвестицій у розробку родовища нафти і газу;
визначити величину податків і
відрахувань у бюджет.
. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА
ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА КЕГИЧІВСЬКОГО РОДОВИЩА
.1 ГЕОГРАФО-ЕКОНОМІЧНА
ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
Кегичівське родовище розташоване в Кегичівському районі Харківської області на відстані 35 км від м Красноград.
У легкій промисловості виділялись такі виробництва, як хутрове, переробки вовни, текстильне, швейне та трикотажне.
Багато зусиль трудящі Харківщини доклали до створення інфраструктури, а особливо транспортного забеспечення міст і селищ. Споруджується і експлуатується (три лінії) метрополітен. Міста і селища зв'язуються новими маршрутами залізничного і автобусного руху. Високу потужність має Харківський аеропорт.
Сьогодні, Харківщина - одна з найбільш індустріально розвинених областей України. В структурі промислового виробництва переважають машинобудування та металообробка, електроенергетика, паливна та харчова промисловості.
У сільськогосподарському секторі області 2,391 млн. гектарів угідь, серед яких 1,952 млн. гектарів займають орні землі. У рослинництві переважає вирощування зернових культур, у тому числі кукурудзи, а також цукрових буряків і соняшнику. В тваринництві розвинене м'ясо-молочне скотарство, свинарство, птахівництво.
Харчову та переробну промисловості представляють 18 галузей, найважливіші з яких - м'ясна, молочна, цукрова, борошномельне-круп'яна.У загальному обсязі валової продукції області 44% займають особисті господарства громадян і фермерські господарства.Харківщина є батьківщиною багатьох фундаментальних наукових досліджень. В Харкові уперше було розщеплено атом, досліджено природу надпровідності, створено перший радіотелескоп, розроблено основи теорії коливань у плазмі, процесів розсіювання повільних нейтронів у кристалах. Тут були створені школи танко- і тракторобудування, турбобудування.
Північно-Східний район багатий на різноманітні корисні копалини. Із паливно-енергетичних ресурсів тут є природний газ, що виявлений в усіх областях району, але основні промислові запаси зосереджені в Харківській області (Шебелинківське, Хрестищенське, Кегичівське, Мелехівське, Єфремівське та інші родовища).
У Північно-Східному економічному
районі знаходиться 47 міст, у тому числі 19 обласного підпорядкування та 102
містечка, з яких половина розташована у Харківській області. Пересічна людність
міського поселення в регіоні складала 27197, що є більшим на 13% від аналогічного
показника в Україні.
.2 ЗАГАЛЬНІ РИСИ ГЕОЛОГІЧНОЇХ БУДОВИ
РОДОВИЩА
.2.1 СТРАТИГРАФІЯ
Залягаючий на кристалічному фундаменті комплекс осадових порід, які приймають участь в геологічній будові Кегичівського родовища, представлений палеозойськими, мезозойськими та кайнозойськими відкладами. Даних про будову кристалічного фундаменту дуже мало. По сейсмічних дослідженнях він залягає на глибині близько 15 км.
Палеозойська група.
Палеозойська група представлена відкладами девонської, кам’яновугільної та пермської систем. Так як відклади девонської системи не будуть розкриті на площі проектних робіт, опис їх не проводиться.
Кам’яновугільна система (С).
Відклади кам’яновугільної системи представлені нижнім, середнім та верхнім відділами.
Нижній відділ (С1).
В складі нижнього відділу виділяються турнейський, візейський та серпухівський яруси.
Турнейський ярус (С1t).
По літології в турнейських відкладах виділені піщана (С1tа), карбонатна (С1tb) та піщано-карбонатна товщі (С1tc-d).
Піщана товща (С1tа) представлена пісковиками від світло- до темно-зелено-сірих, різнозернистими, кварцевими, глинистими, міцносцементованими, тріщинуватими з прошарками алевролітів та аргілітів темно-сірих та сірих слюдистих, вапняків сірих кристалічних. Товщина пластів пісковиків від десятих долей метра до 10 м. Пористість пісковиків 1-12%, проникність 0-200 мД. Загальна товщина піщаної товщі 90-500 м.
Карбонатна товща (С1tb) неузгоджено залягає на відкладах (С1tа). Представлена в основному вапняками тріщинуватими, часто тріщини виповнені кальцитом; в нижній частині з прошарками карбонатних дрібнозернистих пісковиків та алевролітів, в верхній та середній частині з прошарками карбонатних дрібнозернистих пісковиків та алевролітів, аргілітів. Пористість вапняків може бути 4-8%. Товщина карбонатної товщі до 500 м.
Піщано-карбонатна товща (С1tc-d) розвинута невсюди. Складена вона аргілітами з прошарками пісковиків, вапняків, алевролітів.Товщина 0-200 м.
Загальна товщина турнейських відкладів до 1200 м.
Візейський ярус (С1v)
Нижньовізейськийпід’ярус (С1v1) розкритий в об’мі ХІІІ та ХІVмікрофауністичних горизонтів ДДЗ.
Літологічний під’ярус представлений двома товщами: нижня - переважно карбонатна, прибережно-морська складає літологічну пачку В-26; верхня - глиниста з прошарками алевролітів та пісковиків, утворена в віддаленій зануреній зоні шельфу та складає літологічні пачки В-25 та В-24.
Літологічна пачка В-26 представлена різнозернистими пісковиками.
Літологічні пачки В-25 та В-24 представлені аргілітами та алевролітами з шарами пісковиків, товщиною 5-10 м. Пісковики сірі та темносірі, переважно дрібнозернисті, літологічно не витримані на площі. Товщина нижньовізейських відкладів близько 800 м.
Верхньовізейськийпід’ярус (С1v2). В межах ярусу виділені ХІІ а, ХІІ та ХІ мікрофауністичні горизонти ДДЗ.
ХІІ а мікрофауністичний горизонт складений пісковиками, алевролітами, аргілітами та рідкими прошарками вапняків.
Пісковики в розрізі горизонту малопомітні, вони світло-сірі та сірі, середньо-дрібнозернисті, кварцеві, хвилястошаруваті, щільні з дрібним вугільним детритом.
Пісковики та алевроліти складають літологічні пачки В-21, В-22, В-23. Літологічні пачки В-23-22 представлені глинами, що чергуються з пісковиком (5-8 м), алевролітами та аргілітами. Шари пісковиків мають лінзовидний характер, часто заміщаються аргілітами та алевролітами.
Товщина відкладів 180-200 м .
ХІІ мікрофауністичний горизонт складений пластами пісковиків, алевролітів та аргілітів, що чергуються, з малопотужними прошарками вапняків. Прошарки пісковиків та алевролітів згруповані в літологічні пачки В-20, В-19, В-18 та В-17.
Літологічна пачка В-20 представлена алевролітами та аргілітами з пластом пісковика товщиною до 15 м в середній частині розрізу.
Літологічна пачка В-19 представлена пісковиками, алевролітами, аргілітами з рідкими прошарками вапняків. Пісковики в основному представлені трьома шарами товщиною до 3-14 м.
Літологічна пачка В-18 представлена, в основному пісковиками товщиною до 25 м, а також аргілітами та алевролітами.
Літологічна пачка В-17 представлена пластами пісковиків товщинами до 6-15 м. Пласти пісковиків мінливі, часто заміщуються алевролітами та аргілітами.
Товщина відкладів ХІІ горизонту 350-370 м.
ХІ мікрофауністичнийгоризогт складений переважно аргілітами з пачками та прошарками пісковиків, алевролітів та вапняків. Товщина відкладів мікрофауністичного горизонту 380-400 м.
Загальна товщина візейських відкладів до 700 м.
Серпухівський ярус (С1s).
Відклади неузгоджено залягають на верхньовізейських і діляться на нижній і верхній під’яруси.
Нижньосерпухівський під’ярус (С1s1) літологічно складений переважно аргілітами, які чергуються з алевролітами, з прошарками пісковиків та рідкими прошарками вапняків.
Аргіліти темно-сірі, дрібно та середньозернисті з лінзовидними включеннями матеріалу. Товщина шарів пісковиків до 10 м.
Вапняки темно-сірі, глинисті, з значним вмістом детриту та рідкими залишками фораменіфер. Товщина відкладів під’ярусу180 м.
Верхньосерпухівськийпід’ярус (С1s2) складений аргілітами, алевролітами та пісковиками з рідкими прошарками вапняків.
Аргіліти та алевроліти подібні до вищевказаних. Вапняки темно-сірі до чорних, глинисті, детритові.
Пісковики кварцеві, сірі та світло-сірі, дрібно- та середньозернисті з глинисто-карбонатним цементом. Пісковики невитримані по площі, заміщуються щільними породами. Товщини окремих шарів можуть сягати 40 м.
Товщина верхньосерпухівських відкладів 520 м.
Середній девон. (С2).
Представлений відкладами башкірського та московського ярусів.
Башкірський ярус(С2b).
Літологічно ділиться на нижню глинисто-карбонатну товщу та верхню глинисто-піщану.
Глинисто-карбонатна товща складена аргілітами темно-сірими з прошарками потужніх до 15 м. приховано кристалічних, темно-сірих вапняків, пісковиків та алевролітів.
Глинисто-піщана товща складена чергуванням пісковиків з аргілітами, алевролітами. Товщина окремих шарів пісковиків сягає 50 м. Загальна товщина башкірського ярусу сягає 1300-1400 м.
Московський ярус (С2m).
Представлений аргілітами, пісковиками та алевролітами, що чергуються.
Пісковики сірі, кварцеві, різнозернисті, міцні, піщанисті, щільні, слюдисті, алевритисті. Товщина відкладів московського ярусу 650-700 м.
Верхній відділ (С3).
Представлений відкладами касимівської і гжельської світ.
Літологічно представлений чергуванням буро-коричневих глин, пісковиків кварцевих, зеленувато- та темно-сірих, червонувато- та жовтувато-бурих з обвугленими рослинними рештками; алевролітами буро-коричневими, шаруватими, товщини пачок пісковиків часто сягають 40-50 м..
Товщина відкладів верхнього карбону 1500-1700 м.
Пермська система (Р).
Відклади пермської системи представлені представлені теригенними породами Асельського ярусу. Асельський ярус за літостратиграфічними критеріями включає картамиську, микитівську та слов’янську світи.
Картамиськасвіта (Р1kt).
Межує з араукаритовою свитою верхнього карбону по покрівлі карбонатного пласта Р8. Вона являє собою червоноколірну алевроглинисту товщу, що містить піщані тіла і проверстки вапняків, останні відіграють роль стратиграфічних реперів. Товщина картамиської світи змінюється в межах 200-300 м.
Микитівськасвіта (Р1nk).
Микитівськасвіта представлена циклічним чергуванням прошарків доломітів і глинистих карбонатів. Вапняки сірі, темно-сірі, глинисті, з значним вмістом детриту та рідкими залишками фораменіфер.
Мезозойська група (MZ).
Тріасова система (Т).
Відклади тріасової системи з кутовим неузгодженням залягають на пермських.
Вони являють собою потужну континентальну товщу піщано-глинистих порід, яка за фаціально-літологічними ознаками ділиться на:
піщано-глинисту, піщану, піщано-карбонатну та глинисту.
Товщина піщано-глинистої товщі 130-180 м.
Піщана товща сягає 120-140 м.
Піщано-карбонатна товща представлена чергуванням строкатобарвних глин з прошарками зелено-сірих та строкатих пісковиків та вапняків. Товщина сягає 50-60 м.
Товщина глинистої товщі 210-230 м.
Юрська системи (J).
Відклади системи залягають неузгоджено на тріасових. Представлені вони середнім та верхнім відділами.
Середній відділ (J2).
Представлений байоським, батським ярусами, складеними пісками та глинами з прошарками пісковиків та алевролітів. Товщина відкладів байоського ярусу - 50-80 м, батського - 100-110 м.
Верхній відділ (J3).
Представлений келовейським, оксфордським та кімеріджським ярусами.
Келовейський ярус (J3k).
Складений двома пачками порід. Нижня - пачка пісковиків з прошарками сірих і темно-сірих глин, верхня - зеленувато-сірі глини з прошарками вапняка.\