1.Посадову особу Державної інспекції України з питань праці було звинувачено у корупції і притягнуто до відповідальності за зайняття підприємницькою діяльністю. Під час перевірки було з'ясовано, що ця особа була учасником одного з товариств з обмеженою відповідальністю (TOB). Працівник заперечував проти звинувачення, посилаючись на те, що він як фізична особа — учасник TOB не є підприємцем. Підприємницькою діяльністю, на його думку, займався не він, а засноване за його участю ТОВ.
Питання:
1.Які особи не можуть займатися підприємницькою діяльністю? Якими нормативними актами це визначається?
2.Чи заслуговують на увагу доводи правопорушника?
3.Чи змінилася б ситуація, якби зазначена особа була учасником не TOB, а повного товариства?
Відповідь:
Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про підприємництво» не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.
Відповідно до ст. 42 Конституції України, Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом.
Відповідно до документу «Щодо можливості державного службовця бути засновником, членом правління та заступником голови неприбуткової громадської організації» державний службовець може бути засновником, членом правління та заступником голови неприбуткової громадської організації, якщо не буде отримувати відповідний прибуток за результатами діяльності цієї організації.
Згідно п.1 ст.7 ЗУ «Про засади запобігання та протидії корупції» зазначено, що посадовим особам входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи
територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
2. Громадянин Васильніков, перебуваючи у складі учасників повного товариства, що займалося виготовленням металопластикових вікон, вирішив заснувати власне підприємство. Не виходячи з товариства, він заснував приватне підприємство, основним видом діяльності якого було виробництво жалюзі та віконних склопакетів. На неодноразові вимоги товариства припинити випуск ідентичної продукції він не реагував. Товариство звернулося до суду із позовом до Васильнікова про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.
Питання: Чи підлягає позов товариства задоволенню?
Відповідь:
Відповідно до ст.70 ЗУ «Про господарські товариства» учасники повного товариства не вправі від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних товариств), які мають однорідну з повним товариством мету діяльності. У разі порушення правил, встановлених цією статтею, учасники повного товариства зобов'язані компенсувати збитки, заподіяні товариству цими діями. Тому позов підлягає задоволенню.