Курсовая работа (т): Комплексна оцінка фінансового стану підприємства

оцінки якості управління;

оцінки спроможності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

забезпеченості зобов'язань підприємства;

визначення суми дивідентів, котрі підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби користувачів, що не можуть вимагати звітів, складених із урахуванням їхніх конкретних інформаційних потреб.

Фінансова звітність складається із: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух коштів, звіту про власний капітал й приміток до звітів.

Фінансові звіти містять з статтею, склад й зміст які визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям: існує можливість надходження й вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею; оцінка з статтею може бути вірогідно визначена.

У фінансову звітність включаються показники діяльності філій, представництв, відділень й інших відособлених підрозділів підприємства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, що охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Перший звітний період знову створеного підприємства може бути менше 12 місяців, але й не може бути більше 15 місяців. Звітним періодом ліквідованого підприємства є період з початку року до моменту ліквідації.

Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, приведена у фінансовій звітності, є достовірної, якщо вона не містить помилок й перекручень, здатних вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

фінансові звіти підприємства за різні періоди;

фінансові звіти різних підприємств. Передумовою порівнянності є приведення відповідної інформації попереднього періоду й розкриття інформації про облікову політику й її зміни.

У більшості країн світу фінансова звітність складається й подається для зовнішніх користувачів із річним інтервалом.

Зовнішні користувачі фінансової звітності та їхні інформаційні потреби:

. Уряд

Контроль за своєчасністю та повнотою сплати податків. Визначення сукупного суспільного продукту. Розподіл ресурсів.

. Інвестори

Здатність підприємства сплачувати дивіденди. Прийняття рішень щодо придбання акцій, активів іншого підприємства.

. Банківські установи

Своєчасність Повернення позики та отримання відсотків. Уникнути видачі кредитів ненадійним клієнтам.

. Постачальники та інші кредитори

Своєчасність оплати рахунків.

. Клієнти (замовники)

Надійність отримання потрібних товарів та послуг відповідно домовленостей.

6. Працівники

Стабільність й прибутковість підприємства. Збереження робочих місць, оплата роботи та пенсійне забезпечення.

Внутрішні користувачі навідміну від зовнішніх використовують більш детальну інформацію, й відповідно до інформаційних потреб їхні поділяють на наступні групи:

власники підприємств та вищий управлінський персонал використовують звітні дані системою аналізу та співставлення для визначення тактичних цілей, котрі змінюються под впливом зовнішніх факторів;

менеджери - для визначення ефективної організації виробництва у відповідності з завданнями, котрі ставити вищий управлінський персонал;

керівники підрозділів - для забезпечення ефективного функціонування виробничої ланки;

робітники й службовці підприємства - для контролю за виконанням конкретизованих завдань процесу виробництва: постачання, розподіл, зберігання, відвантаження тощо.

Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства для вирішення поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, котрі відповідають певним правилам, вимогам й нормам, є зрозумілими та прийнятними для користувачів.

1.3 Методика та показники оцінки фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства - це здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, потребою в їхнього розміщенні й ефективністю використання,фінансовими взаємовідносинами із іншими юридичними особами,платоспроможністю й фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким й кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан.

Головна позначка аналізу - своєчасно виявляти й попереджувати недоліки у фінансовій діяльності й знаходити резерви покращання фінансового стану підприємства й його платоспроможності.

На основі вивчення причин взаємозв’язку між різними показниками виробничої, фінансової й комерційної діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів й їхні використанню із позиції покращання фінансового стану підприємства.

Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних й залучених ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів.

Аналізом фінансового стану займаються не лише керівники й відповідні служби підприємства, а й його засновники, інвестори із метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування й визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету, тощо. У відповідності із цим аналіз поділяється на внутрішній й зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства й його результати використовуються для планування, контролю й прогнозування фінансового стану підприємства. Його позначка - встановити планомірне надходження грошових коштів й розмістити власні й залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку й виключення банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами на основі публікуємої звітності. Його позначка - встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку й виключити ризик втрати.

Джерелами інформації для проведення аналізу є:

баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, (форма №1);

звіт про фінансові результати та їхнього використання за звітний період та попередній рік (форма №2);

звіт про фінансово-майновий стан (форма №3);

звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

розрахунок нормативу власних оборотних коштів;

розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості;

звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос);

зведена таблиця основних показників;

звіт про рух коштів в іноземній валюті;

бізнес-план;

матеріали маркетингових досліджень;

висновки аудиторських перевірок;

інша інформація.

Фінансовий аналіз складається із підбору, групування й вивчення даних про фінансові ресурси підприємства й їхні використання із метою мобілізації ресурсів, необхідних для виконання планових чи проектних завдань й погашення фінансових зобов’язань в процесі господарської діяльності підприємства. При аналізі розглядаються запитання формування й використання окремих видів фінансових ресурсів, їхні розміщення у різні види матеріальних цінностей (активи), оцінки платоспроможності й фінансової стійкості підприємства, швидкості обіговості коштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а лише за допомогою комплексу, системи показників, що детально і усебічно характеризують господарське станови ще підприємства.

2. Аналіз фінансового стану підприємства

.1 Економічна характеристика ЗАТ «Полісся»

Юридична адреса підприємства: м. Житомир 10025, вул.Баранова,127

АТ є юридичною особою за Законодавством України і здійснює на правах самостійного господарюючого суб’єкта виробничу, комерційну та іншу незаборонену законодавством діяльність.

АТ має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку,штампи, товарний знак і фірмову марку.

Метою діяльності є:

·        посилення і покращення українського сільського господарства та створення його нових потенціалів;

·        поширення міжнародної торгівлі конкурентоспроможною продукцією;

·        насичення ринку товарами, продукцією та послугами;

·        впровадження найбільш прогресивних форм господарювання;

·        виробництво та впровадження продовольчих та непродовольчих товарів;

виробництво та реалізація комбікормів та інших продуктів зерно переробки;

·        будівництво.

АТ має право займатися зовнішньоекономічною діяльністю, імпортує в Україну та експортує за її межі продукцію та товари.

Майно АТ складається з основних засобів та оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображено в балансі. Форма власності на майно колективна.

В АТ створюється Статутний фонд у розмірі 20000 гривень, який поділений на 100 простих іменних акцій номінальною вартістю 200 гривень кожна.

Дивіденди - частина чистого прибутку, що щорічно розподіляється між акціонерами пропорційно кількості належних їм акцій.

Внутрішнє середовище підприємства є складною системою и включає в себе два взаємопов’язані елементи: трудові ресурси та організацію виробництва.

Трудові ресурси утворені найманими працівниками, які забезпечують належне функціонування підприємства.

Організація виробництва передбачає управління підприємством, а відповідно і організацію його діяльності.

Управління АТ здійснюють:

·        Загальні Збори - вищий орган АТ,

·        Генеральний директор АТ - виконавчий орган.

Основним конкурентом АТ є СТОВ „Укрзернопром-Полісся” та ВАТ «Зернятко».

Споживачами продукції є населення, заводи, тюрми, підприємства.

Підприємство самостійно забезпечує себе ресурсами та сировиною, вирощує сільськогосподарську продукцію, тобто зовсім не залежить від постачальників.

Щодо впливу політико-законодавчого сектору на діяльність підприємства, то його прояв має пряму, конкретну дію: закони, норми та постанови, якими влада регламентує функціонування підприємництва в нашій країні.

На діяльність ЗАТ також впливають сезонні фактори. Так, найбільш завантажені місяці - це квітень - жовтень. Мінімальна завантаженість припадає на листопад, грудень та січень.

Саме під впливом вищенаведених факторів зовнішнього та внутрішнього середовища функціонує ЗАТ «Полісся».

2.2 Аналіз джерел формування капіталу підприємства

фінансовий капітал рентабельність оцінка

Капітал - це засоби, які є в розпорядженні суб'єкта господарювання для здійснення діяльності з метою одержання прибутку. Формується капітал підприємства як за рахунок власних (внутрішніх), так і за рахунок позичкових (зовнішніх) джерел. Основним джерелом фінансування є власний капітал. До його складу входять статутний капітал, накопичений капітал (резервний і додатковий капітали, нерозподілений прибуток) та інші надходження (цільове фінансування, благодійні пожертвування тощо).

Статутний капітал - це сума засобів засновників для забезпечення статутної діяльності. На державних підприємствах - це вартість майна, закріпленого державою за підприємством на правах повного господарського ведення; на акціонерних підприємствах - номінальна вартість акцій; для товариств з обмеженою відповідальністю - сума, що є часткою власників; для орендного підприємства - сума внесків його працівників і т. д.

Статутний капітал формується у процесі первісного інвестування засобів. Внески засновників у статутний капітал можуть бути у вигляді коштів, у майновій формі та у формі нематеріальних активів. Величина статутного капіталу оголошується при реєстрації підприємства, і при коригуванні його величини потрібно провести перереєстрацію установчих документів.

Додатковий капітал як джерело засобів підприємства утворюється в результаті переоцінки майна або продажу акцій за ціною, вищою від їхньої номінальної вартості.

Резервний капітал створюється згідно із законодавством або відповідно до установчих документів за рахунок чистого прибутку підприємства. Він виступає як страховий фонд для відшкодування можливих збитків і забезпечення захисту інтересів третіх осіб у разі недостатності прибутку для викупу акцій, погашення облігацій, виплати процентів за ними і т. д. За його величиною судять про запас фінансової міцності підприємства. Відсутність або недостатню його величину розглядають як фактор додаткового ризику вкладення капіталу в підприємство.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) відображають у балансі накопичувальним підсумком з початку функціонування підприємства. Показує, на скільки збільшилась величина власного капіталу підприємства за рахунок результатів його діяльності.

Основним джерелом поповнення власного капіталу є прибуток підприємства. Якщо підприємство збиткове, то власний капітал зменшується на суму збитків. Значну частку в складі внутрішніх джерел становлять амортизаційні відрахування від використовуваних власних основних коштів і нематеріальних активів. Вони не збільшують суму власного капіталу, а є засобом його реінвестування. До інших форм власного капіталу належать прибутки від здавання в оренду майна, розрахунки із засновниками і т. ін. Вони не відіграють помітної ролі у формуванні власного капіталу підприємства.

Основну частку в складі зовнішніх джерел формування власного капіталу утворює додаткова емісія акцій. Державним підприємствам може надати безоплатну фінансову допомогу держава. До числа інших зовнішніх джерел належать матеріальні і нематеріальні активи, які передають підприємству безоплатно фізичні і юридичні особи в порядку добродійності.

На реальну величину власного капіталу впливає також заборгованість засновників за внесками у статутний капітал і вартість акцій, викуплених в акціонерів, з метою їх наступного перепродажу або анулювання. Тому ці статті віднімаються з його суми.

Позиковий капітал - це кредити банків і фінансових компаній, позики, кредиторська заборгованість, лізинг, комерційні папери та ін. Він поділяється на довгостроковий (більше року) і короткостроковий (до року).

Під час аналізу необхідно прослідкувати за рахунок яких джерел сформувався кожен елемент власного капіталу, і в якому напрямку був використаний.

Показниками руху власного капіталу є :

Коефіцієнт нагромадження: