Материал: Методологічна модель диференціально-типологічної структури перфекціонізму

Так як перфекціонізм є новою і ще не до кінця вивченою категорією психологічної науки, то й адекватного методичного інструментарію для його дослідження розроблено досить мало, здебільшого це опитувальники, що визначають наявність-відсутність перфек- ціонізму без визначення глибокої структури й типології.

На нашу думку, перфекціонізм варто розглядати як багатогранне явище, враховуючи і джерело походження, і функціональну наповненість і мотиваційний компонент.

Отже, розроблено опитувальник, що спирається на наукову модель двокомпонентної структури перфекціонізму Р. Слейні, яка подана за допомогою схеми - рис. 1.

Рис. 1. Двокомпонентна модель структури перфекціонізму (за Р. Слейні)

Спираючись на структуру перфекціонізму Р. Слейні, російський психолог Н. Гаранян запропонувала розглядати дизфункціональ- ний перфекціонізм як клінічний феномен [4, с. 41]. Але варто додати, що клінічний (дизфункціональний) перфекціонізм не можна розглядати як виключно одномірне явище, це обмежує дослідницьку активність і зводить це поняття лише до інтенсивності його впливу на особистість.

Важливо зазначити, що одномірність моделі перфекціонізму не враховує такий важливий фактор, як спрямовувальні механізми розвитку та підтримання перфекціонізму, тоді як багатофакторний підхід дає змогу більш точно диференціювати його за базовими ознаками, на які можна спиратися під час побудови типології й надалі для більш ефективного лікування психопатології, причиною якої є перфекціоністські установки.

Разом із тим потрібно відділяти функціональне прагнення людини до ідеалу, яке супроводжується позитивною мотивацією досягнення успіху і критичним співвідношенням об’єктивних вимог і власних сил, від клінічного перфекціонізму як дизфункціонального явища, що шкодить гармонійному розвиткові особистості.

Метою опитувальника є визначення структурних компонентів на континуумі

«функціональний - дизфункціональний пер- фекціонізм», створення типології перфекціо- нізму за ознакою спрямованості особистості.

В основу типології покладено наукові розробки Н. Гаранян і Б. Сороцкіна, які виділяли невротичний і нарцисичний типи перфекціо- нізму. Обидва види пов’язані з різним способами досягнення «ідеальності», різною спрямованістю на діяльність і результат, різними мотивами, що лежать в основі їх активності [43]. Це дає нам змогу побудувати теоретичну модель опитувальника, що зображена на схемі - рис. 2.

Рис. 2. Теоретична модель опитувальника

Виділені типи покладено в основу трьох шкал опитувальника: нарцисичний, обсесив- но-компульсивний і функціональний перфек- ціонізм.

Нарцисичний тип визначається як домінування мотивації досягнення довершеності, отримання схвалення й захоплення з боку соціуму чи значимих людей, нехтуючи всіма іншими мотивами, перетворення досягнень і визнання в головний сенс життя.

Односпрямованість мотивації є основним розмежувальним критерієм між нарцисич- ним перфекціонізмом та обсесивно-ком- пульсивним.

При обсесивно-компульсивному пер- фекціонізмі ідеалізований образ не витісняє всі інші мотиви й змістові інтереси особистості. Така людина буде зацікавленою не тільки в результаті, а й у самій діяльності, акцент на досягнення буде пов’язаний із цінністю такої діяльності, а не тільки з однією нав’язливою потребою викликати захват в оточуючих. Об- сесивно-компульсивний тип перфекціонізму властивий людям, які прагнуть передусім досягнути ідеалу задля виправдання власних очікувань. Невротик може отримуватизадоволення від зробленого «недостатньо добре», хоча й переживає почуття провини.

Розбіжність між обсесивно-компульсив- ним і нарцисичним типами перфекціонізму може зводитися до того, що перші прагнуть бути досконалими, а другі - здаватися такими.

Функціональний тип перфекціонізму передбачає постановку реалістично високих стандартів діяльності, але при цьому співвід- носячи власні сили з поставленими вимогами, відсутність вузько направленого мислення в категоріях «ідеал-невдача», зрілі й адаптивні когнітивні схеми, адекватну оцінку можливостей своєї особистості, здатність до децентрації, відсутність постійного порівняння себе з більш успішними іншими, прийняття критики стосовно діяльності і ставлення до помилок як до норми, що легко можна виправити.

Співвідношення характеристик трьох типів перфекціонізму може бути різним, так як не існує чистої типології в повному її вираженні, вони комбінуються за домінуючим одним типом, це призводить до утворення різних профілів особистості.

Висновки

Література

1.         Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика / Л.Ф. Бурла- чук. - СПб. : Питер, 2006. - 350 с.

2.         Гаранян Н.Г. Структура перфекционизма у пациентов / Н.Г. Гаранян, ТЮ. Юдеева // Психологический журнал. - 2о0б. - № 6. - С. 74-114.

3.         Хорни К. Невротическая личность нашего времени / К. Хорни. - М. : Прогресс-Универс, 1993. - 285 с.

4.         Ясная В.А. Современные модели перфекционизма / В.А. Ясная // Психологические исследования. -

2013.  - № 29.- С. 67-89.

5.         Gilman R. A First study of perfectionism and multidimensional life satisfaction among adolescents / R. Gilman, S. Jeffrey // Journal of Early Adolescence 23(2), May 2003. - Р 57-69.

6.         Hamachek D. Psychodynamics of normal and neurotic perfectionism / D. Hamachek // Psychology. -

2014.  - Vol. 15. - P. 53-74.

7.           Hewitt P. Perfectionism and depression:a

multidimensional study / P. Hewitt, G. Flett // J. Soc Behavior Pers. - 2011. - Vol. 5. - P. 32-48.M. Perfectionism / Hollender М // Compr Psychiatry. - 1993. - № 6. - Р 76-105.