Курсовая работа (т): Облік нематеріальних активів підприємства

Облік нематеріальних активів підприємства

Дніпродзержинський Комерційний технікум

Дніпродзержинського Державного Технічного університету

Курсова робота

з бухгалтерського обліку

на тему: «Облік нематеріальних активів підприємства»

Студентка 3 курсу Групи БО-10/9-1д

Напрям підготовки

Спеціальність : «Бухгалтерський облік»

Зміст

Реферат

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи обліку нематеріальних активів

1.1.        Економічна сутність нематеріальних активів та їх класифікація

1.2.   Особливості оцінки нематеріальних активів

Розділ 2. Облік нематеріальних активів на підприємстві

2.1.Організація первинного обліку нематеріальних активів

2.2.Особливості амортизацій нематеріальних активів

.3.Синтетичний та аналітичний облік нематеріальних активів

Розділ 3. Практична частина курсової роботи

Висновок

Список використаних джерел

Реферат

Нематеріальні активи являють собою довгострокові вкладення підприємства на придбання прав на майно, яке не має матеріальної форми, але приносить підприємству дохід.

Нематеріальні активи підприємства є частиною загального капіталу підприємства. Важливою ознакою нематеріального активу є те, що він використовується понад один рік.

Нематеріальні активи відіграють важливу роль у роботі підприємств, тому для забезпечення їх обліку необхідним є дослідження цього питання.

На сьогодні методика і принципи побудови обліку нематеріальних активів є об’єктом пильного вивчення світової економічної науки і практики. Дані питання неодноразово розглядалися на сесії Міжнародної групи експертів ООН з міжнародних стандартів обліку і звітності, і продовжують постійно розроблятися економістами всіх розвинених країн.

Дана курсова робота присвячена дослідженню теоретичних питань методології обліку нематеріальних активів. В рамках даної теми буде розглянуто: економічну характеристику категорії „нематеріальні активи”, а також загальні принципи побудови їх обліку на підприємстві; види нематеріальних активів згідно з класифікацією, поданою в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.99 № 291; питання аналітичного та синтетичного обліку нематеріальних активів згідно з П(С)БО, документальне оформлення операцій з їх руху та використання на підприємстві, а також принципи відображення даної категорії активів у звітному балансі підприємства; характеристику процедур обліку нематеріальних активів, таких як: визнання, оцінка, амортизація, інвентаризація та інших у відповідності до національних стандартів бухгалтерського обліку.

Вступ

Інтелектуальна власність є відносно новим об’єктом бухгалтерського обліку, що зумовлено нематеріальною природою, особливостями правової охорони та відображенням її у складі активів. Значна частина об’єктів інтелектуальної власності тільки починає бути учасниками господарського обороту, що вимагає постійного перегляду та вдосконалення методики бухгалтерського обліку з метою врахування всієї різноманітності й різнорідності об’єктів

На сьогоднішній день значна увага приділяється використанню об’єктів нематеріальних активів у господарській діяльності підприємства як потенційного джерела отримання економічних вигод.

Метою курсової роботи є дослідження обліку нематеріальних активів на підприємстві. Для досягнення поставленої мети визначені наступні завдання:

− розглянути питання аналітичного та синтетичного обліку нематеріальних активів згідно з П(С)БО, документальне оформлення операцій з їх руху та використання на підприємстві;

− дослідити економічну характеристику категорії «нематеріальні активи», а також загальні принципи побудови їх обліку на підприємстві;

− вивчити види нематеріальних активів згідно з різноманітними підходами до їх класифікації;

− розглянути питання щодо оцінки та переоцінки нематеріальних активів;

− розглянути питання щодо інвентаризації нематеріальних активів.

Об’єктом дослідження курсової роботи є облік нематеріальних активів на підприємстві.

Предметом дослідження є система теоретичних, методичних та практичних аспектів, що стосуються обліку наявності та руху нематеріальних активів. Джерела, які були використані при написанні курсової роботи: первинні та зведені документи, регістри бухгалтерського обліку, річні звіти підприємств, а також наукова та методична література з даної теми.

Розділ 1. Теоретичні основи обліку нематеріальних активів

.1 Економічна сутність нематеріальних активів та їх класифікація

До затвердження стандартів бухгалтерського обліку нормативні акти з бухгалтерського обліку обмежувались невичерпними переліками видів нематеріальних активів без визначення їх загального поняття. За визначенням, що наведене у пункті 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8, нематеріальний актив - це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. Інакше кажучи, термін “нематеріальні активи ” охоплює будь-які безтілесні об’єкти цивільного обігу, що можуть бути капіталізовані підприємством, організацією, установою.

В свою чергу в П(С)БО 19 подано визначення терміну «немонетарні активи». Немонетарні активи - активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей. нематеріальний актив облік амортизація

Вперше можливість внесення об'єктів нематеріальних активів в рахунок внеску в статутний капітал радянських організацій з'явилася з затвердженням Указу Радміну РРФСР від 25.12.1990 601 «Про затвердження Положення про акціонерні товариства», де було вказано, що внеском учасника товариства можуть бути будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою і іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами і устаткуванням, а також інші майнові права (зокрема на інтелектуальну власність), грошові кошти в радянських рублях і в іноземній валюті [3].

Нематеріальні активи - це доступ до прав власності автора, які захищено правами, «що самі по собі і є нематеріальними активами». Нематеріальні ресурси - це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду.

Таблиця (1.1)

З позиції фінансової перспективи нематеріальні активи класифікуються як інноваційний капітал, структурний капітал (інтелектуальний капітал і знання, організаційна узгодженість і мобільність, майстерність працівників), виконувані контракти (робота з ліцензіями і франшизами, ліцензії на засоби інформації, сільськогосподарські і інші квоти виробництва, експлуатаційні та сервісні можливості), ринковий капітал (бренди, торгові марки, титульні дані) і ділова репутація .

Для цілей бухгалтерського обліку П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» передбачено поділ нематеріальних активів на декілька груп:

.Право користування земельною ділянкою - право покупця на подальше господарське або інше користування земельною ділянкою. До цього права відноситься також право оренди земельної ділянки.

.Товарні знаки і торгові марки - це зареєстровані символи, знаки, слова, речення, які дають власнику право виділяти або ідентифікувати певне підприємство, продукт чи послуги.

.Право на програми для ЕОМ - право на опублікування, відтворення, розповсюдження та інші дії по введенню в господарський обіг сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп'ютерних пристроїв з метою отримання результату.

.Право на бази даних - право на опублікування, відтворення, розповсюдження та інші дії щодо введення в господарський обіг сукупності даних (статей, розрахунків тощо), які систематизовані для пошуку та обробки

з допомогою ЕОМ.

 5.Право на використання економічних та інших привілеїв - права на користування податковими, господарськими та іншими привілеями. Визначаються на підставі документів, що засвідчують ці права. Право користування податковими привілеями визначається на підставі інформації, наданої податковою адміністрацією [8].

.Гудвіл відповідно до П(С)БО 19 - це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання. Тобто, вартість будь-якого підприємства, взятого в цілому як єдиного майнового господарського комплексу, відрізняється від сукупної вартості його активів та зобов'язань [7].

Класифікація нематеріальних активів пов’язана з особливостями їх визнання і оцінки в обліку та звітності.

− Створені власними силами;

− Отримані іншим шляхом:

) придбані за грошові кошти;

) придбані в обмін на інші активи;

) придбані в обмін на інструменти капіталу (як внесок в уставний капітал);

) отримані внаслідок об’єднання підприємств;

)отримані безоплатно;

) придбані за рахунок коштів цільового фінансування [2].

1.2 Особливості оцінки нематеріальних активів

Методологічні засади оцінки та переоцінки нематеріальних активів регламентуються П(С)БО 8 «Нематеріальні активи». На сьогодні є три класичні підходи до оцінки нематеріальних активів, а саме: витратний, порівняльний і підхід прибутковості. Найчастіше на підприємствах України використовують перший підхід.

Витратний підхід

Такі об’єкти інтелектуальної власності, як інформаційні бази даних, що підпадають під визначення нематеріального активу, як правило, створюються протягом досить тривалого періоду, і витрати на їх формування найчастіше списують за витратними статтями. Незважаючи на це, зібрана наукова бібліотека, наприклад, може становити величезну цінність - подекуди вона може бути найдорожчим активом підприємства, особливо, якщо це підприємство - науковий інститут або вищий навчальний заклад. Активи такого роду оцінюються за методом вартості створення, тобто з погляду витратного підходу.

Витратний підхід застосовується при оцінці вартості нематеріальних активів, якщо неможливо знайти аналоги, а прогнозований прибуток не є стабільним.

Оцінюючи, слід врахувати всі істотні витрати, такі як праця, маркетингові та рекламні витрати, витрати на страхування ризиків, пов'язаних з об'єктами інтелектуальної власності, витрати на вирішення правових конфліктів, на матеріали, витрачені на формування об'єкта інтелектуальної власності, собівартість науково-методичного забезпечення, індивідуалізації власної продукції - логотипа, ліцензій, сертифікатів тощо.

Порівняльний підхід

В економічній літературі цей підхід має ще одну назву - ринковий. Він застосовується, якщо є досить розвинутий ринок продажу нематеріальних активів, що оцінюються. Цей підхід ґрунтується на принципі ринку, що ефективно функціонує, на якому інвестори купують і продають активи аналогічного типу, приймаючи при цьому незалежні індивідуальні рішення.

Підхід прибутковості

При оцінці патентів і ліцензій, торгової марки, франшизи, майнових прав використовується, як правило, третій підхід - підхід прибутковості.

Він ґрунтується на розрахунку економічних вигід, пов'язаних з отриманням прибутку за рахунок нематеріальних активів, не відображених на балансі підприємства, які забезпечують прибуток на активи або власний капітал вище середнього рівня.

Придбані нематеріальні активи оцінюються за первісною вартістю, яка складається з ціни придбання з додаванням витрат на приведення їх до стану, придатного для практичного використання (витрати на одержання консультацій; витрати, пов’язані з захистом певних прав; інші витрати, що можуть виникнути при впровадженні;). Оцінка нематеріальних активів, що вносяться до статутного фонду як внесок одного із засновників, здійснюється експертним шляхом за домовленістю сторін з орієнтацією на справедливу вартість. Безкоштовно передані нематеріальні активи оцінюються за справедливою вартістю з урахуванням строку їх функціонування до моменту такої передачі .

Нематеріальний актив може бути отриманий підприємством і в результаті обміну на подібний об’єкт. В такому разі його первісна вартість дорівнюватиме залишковій вартості переданого в обмін нематеріального активу. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю отриманого нематеріального активу буде його справедлива вартість із включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

Первісною вартістю нематеріальних активів, отриманих у результаті об’єднання підприємств, є їх справедлива вартість. Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, формується із прямих нематеріальних витрат, пов’язаних з розробкою і приведенням матеріального активу до стану, придатного для використання.

Проте варто зазначити, що в будь-якому випадку до первісної вартості нематеріального активу не включають відсотки за кредит, пов'язані з його придбанням або створенням, та курсові різниці, якщо об’єкт придбано з оплатою в іноземній валюті.

За нормами П(С)БО 8 підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку).

Якщо підприємством проведена переоцінка об'єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці. Переоцінену первісну вартість та накопичену амортизацію об'єкта нематеріального активу визначають як добуток відповідно первісної вартості або накопиченої амортизації та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначають діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об'єкта нематеріальних активів дорівнює нулю, то його переоцінену залишкову вартість визначають додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми накопиченої амортизації об'єкта.