Контрольная работа: Оцінка фінансових результатів діяльності підприємства

Застосовуючи аналіз «витрати-обсяг-прибуток» необхідно враховувати припущення, покладені в його основу:

–       рівень виробництва рівний обсягу продажу;

–       постійні витрати однакові для будь-якого обсягу виробництва;

–       змінні витрати змінюються пропорційно до обсягу виробництва;

–       ціна одиниці продукції і вартість одиниці ресурсів залишаються постійними протягом досліджуваного періоду;

–       при дослідженні декількох видів продукції співвідношення між обсягами продукції виробництва повинні залишатися незмінними.

Основні етапи аналізу взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток»:

1)      збір, підготовка й аналітична обробка вихідної інформації відповідно до умов аналізу;

2)      розрахунок умовно-постійних та умовно-змінних витрат, рівня беззбитковості та зони безпеки;

)        аналітичне обґрунтування обсягу реалізації, необхідного для забезпечення запланованої суми прибутку.

Аналіз взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток» побудований на підставі розподілу витрат на змінні та постійні, а також розрахунку точки беззбитковості, що визначає критичний обсяг реалізації.

Для визначення суми умовно-постійних та умовно-змінних витрат застосовуються різноманітні способи: прямого розрахунку, графічний, алгебраїчний, кореляційно-регресивний тощо.

Вивчення співвідношення здійснюється у визначеному діапазоні ділової активності, притаманному даному підприємству (при мінімальному та максимальному обсягах виробництва). Теоретично максимальною межею ділової активності може бути проектна потужність, забезпечена відповідною технологією, сировиною, матеріалами, обладнанням, енергією, трудовими ресурсами. Максимальна величина обсягу виробництва нижча проектної. Мінімальна межа обсягу виробництва може бути визначена на рівні підтримки мінімальної працездатності основних видів технологічного обладнання.

Як зазначалося вище, аналіз взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток» використовується для розрахунку точки беззбитковості.

Точка беззбитковості (ТБ) - рівень фізичного обсягу продажу протягом досліджуваного періоду, при якому виручка від реалізації продукції (чистий дохід) співпадає з втратами виробництва, а прибуток відповідно дорівнює нулю.

Точка беззбитковості може бути виражена в натуральних одиницях (кількості продукції) (), грошових одиницях () або у відсотках до нормальної потужності. Визначальним при виборі показників є специфіка галузі.

Точка беззбитковості розраховується двома способами: алгебраїчним та графічним. Розглянемо алгебраїчний спосіб розрахунку точки беззбитковості.

Точка беззбитковості у грошових одиницях може бути виведена з рівняння:

,         (11)

де      - чистим дохід від реалізації;  і  - змінні і постійні витрати;  - прибуток.

Оскільки прибуток у точці беззбитковості дорівнює нулю, то відповідно:

  (12)

Якщо чистий дохід представити як добуток ціни одиниці продукції (Ц) на кількість одиниць реалізованої продукції (ОР), а загальну суму змінних витрат як добуток змінних витрат одиниці продукції () на кількість одиниць реалізованої продукції, то:

.         (13)

Відповідно, обсяг реалізації в натуральних одиницях виміру. що забезпечує рівність чистого доходу і витрат дорівнює:

          (14)

фінансовий результат оцінка

Оскільки знаменник означає маржинальний (граничний) дохід на одиницю реалізованої продукції, то:

,    (15)

де      - маржинальний (граничний) дохід.

Розрахунок точки беззбитковості є важливим елементом аналізу, але для визначення перспектив та альтернатив розвитку підприємства необхідне обґрунтування обсягу реалізації, що забезпечить отримання бажаної суми прибутку.

Необхідний обсяг реалізації в натуральних одиницях виміру () задля отримання бажаного прибутку, розраховується за формулою:

,      (16)

де      - сума бажаного (необхідного) прибутку.

Для ілюстрації практичного застосовування наведених вище формул розглянемо наступний приклад.

Підприємство виробляє один вид продукції - столи, за ціною реалізації 120 грн. за одиницю. Витрати підприємства на виробництво продукції складають: змінні витрати на одиницю - 40 грн., загальні постійні витрати - 800 грн. Керівництво бажає знати, який обсяг реалізації дозволить:

) досягти беззбитковості;

) отримати прибуток в сумі 600 грн.;

) визначити, яким буде прибуток при реалізації 100 столів.

. Для розрахунку точки беззбитковості в натуральних та грошових одиницях використаємо формулу 9:

од.

Для розрахунку  необхідно знайти загальні змінні витрати ():

грн.

Звідси:

грн.

Отже, можна зробити висновок, що підприємство в досліджуваному періоді отримає нульовий прибуток (тобто чистий дохід співпаде з витратами) при реалізації 10 столів на суму 1200 грн.

. Розрахуємо необхідний обсяг реалізації столів для одержання прибутку 600 грн.:

 столів

Отже, підприємство отримає прибуток 600 грн., реалізувавши 18 столів.

. Розрахуємо суму прибутку від реалізації 100 столів:

грн.

Важливим напрямом аналізу взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток» є прогнозування чутливості прибутку на зміни інших параметрів діяльності. Для визначення виливу на прибуток зниження обсягу реалізації продукції можна використати запас міцності.

Різниця між фактичним обсягом реалізованої продукції і беззбитковим обсягом продаж складає зону безпеки або запас міцності (ЗМ) тобто:

       (17)

Запас міцності відображає граничну величину можливого зниження обсягу продаж без ризику зазнати збитків.

Поряд з абсолютним значенням показника запасу міцності широко використовують коефіцієнт запасу міцності (), що розраховується як співвідношення запасу міцності та фактичного обсягу реалізації:

     (18)

Коефіцієнт запасу міцності є вимірником ризику нерентабельної роботи підприємства. Значення цього коефіцієнту знаходиться у межах:

Чим більше значення коефіцієнту запасу міцності, тим менша імовірність того, що підприємство отримає збитки при зменшенні обсягу реалізації.

Обсяг виробництва продукції, ціна на продукцію і витрати знаходяться у визначеній функціональній залежності один від одного, тому одержання максимального прибутку можливо при певних поєднаннях цих величин. При прийнятті рішень, направлених на збільшення прибутку підприємства, необхідно враховувати можливі величини граничного доходу і граничних витрат.

Таким чином, метод аналізу співвідношення «витрати-обсяг-прибуток» є теоретичною основою перспективного аналізу, що базується на інтеграції обліку, аналізу, регулювання; є базою для прийняття оптимальних управлінських рішень. Результати такого дослідження дають можливість вирішувати наступні завдання перспективного аналізу діяльності підприємства:

–       оптимізувати обсяг виробництва (реалізації) продукції, виграти і прибуток, що дозволяють обрати правильний стратегічний напрям розвитку підприємства на перспективу;

–       оптимізувати структуру виробництва продукції;

–       обґрунтувати рішення про прийняття додаткового замовлення за ціною нижче собівартості;

–       обґрунтувати варіанти цін на нові вироби; вибір варіантів придбання машин і обладнання, технологій виробництва, випуску або придбання комплектуючих виробів та інше.

Отже, показник точки беззбитковості варто використовувати при:

–       введенні у виробництво нового продукту;

–       модернізації виробничих потужностей;

–       створенні нового підприємства;

–       зміні виробничої чи адміністративної діяльності підприємства.

. Оцінка ефективності використання прибутку

Чистий прибуток - це частина загального прибутку, яка залишається підприємству. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а залишок поділяється на дві частини. Перша - прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства і спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, формування фондів соціального заохочення та матеріального стимулювання). До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві і використовується на інвестиційні потреби (фонд розвитку виробництва) та створення резервного фонду. Останній є фінансовим компенсатором ймовірних відхилень від нормального бігу коштів або додаткової їх потреби. Приблизна схема використання чистого прибутку на підприємствах України наведена на рис. 8. Напрямки і суми використання чистого прибутку визначаються власниками підприємства.

Рис. 8. Схема використання чистого прибутку на підприємствах України

Від обґрунтованості розподілу чистого прибутку в значній мірі залежить фінансовий стан підприємства, курсова вартість акцій (для відкритих акціонерних товариств), зовнішнє інвестування і т. ін.

Методика аналізу розподілу чистого прибутку полягає у порівнянні фактичних даних з прогнозними та за минулі періоди за основними напрямами розподілу прибутку. На підставі такого аналізу визначаються відхилення і їх причини. Підлягає оцінці питома вага кожного напряму розподілу прибутку в загальній його сумі, що потребує порівняння розмірів витрачених коштів та отриманих результатів.

За результатами проведеного аналізу розробляються рекомендації щодо змін пропорцій у розподілі прибутку та найбільш раціональному його використанні.

Співвідношення використання прибутку на споживання і накопичення здійснює вирішальний вплив на фінансовий стан підприємства. Якщо накопичених коштів недостатньо, зростає потреба в залучених коштах, знижується потенціал розвитку підприємства, який характеризується показником рентабельності власного капіталу. Наприклад, якщо цей показник дорівнює 15%, то це означає, що можна відмовитися від споживання і збільшити власні кошти на 15%, і навпаки. Але в дійсності відбувається пошук оптимального співвідношення між споживанням і накопиченням, а також оптимальної структури джерел фінансування. Такий взаємозв'язок характеризує категорія левериджу, яка виступає у двох видах: виробничому та фінансовому.

Виробничий леверидж (важіль) полягає у потенційній можливості впливати на формування прибутку від основної діяльності за рахунок зміни обсягу виробництва (реалізації) продукції і співвідношення постійно-змінних витрат у структурі собівартості. Цей механізм діє наступним чином: зростання обсягу виробництва (реалізації) зменшує рівень постійних витрат на одиницю продукції, а отже, збільшує прибуток на одиницю, що відповідним чином відображається на обсязі та структурі основних і оборотних засобів і ефективності їх використання. Виробничий леверидж покладено в основу аналізу співвідношення «витрати-обсяг-прибуток».

Рівень виробничого левериджу можна визначити за формулою:

,          (19)

де     ЛB - виробничий леверидж;  - приріст прибутку від реалізації продукції, %;  - приріст обсягу реалізації продукції, %.

Економічний зміст виробничого левериджу полягає у тому, що він показує рівень чутливості валового прибутку до зміни обсягу виробництва (реалізації).

Фінансовий леверидж (важіль) на відміну від виробничого, тісно пов'язаний з фінансовою діяльністю підприємства. Він є потенційною можливістю впливати на фінансові результати та рентабельність підприємства шляхом зміни обсягу та структури пасивів за рахунок залучених коштів (довгострокових кредитів банку, облігаційних позик тощо). Використання залучених коштів господарюючими суб'єктами пов'язано з певними витратами (сплатою відсотків). Фінансовий леверидж дає змогу оптимізувати співвідношення між власними та залученими ресурсами та визначити їх вплив на прибуток.

Рівень фінансового левериджу зростає при зростанні питомої ваги довгострокових позик у зв'язку з тим, що зростає сума відсотків, які по них сплачуються. Якщо підприємство не використовує довгострокових позик, а отже, не сплачує відсотки, фінансовий леверидж дорівнює одиниці, тобто абсолютно не впливає на фінансові результати.

Фінансовий леверидж характеризує взаємозв'язок чистого прибутку та прибутку до оподаткування і розраховується наступним чином:

,          (20)

де     ЛФ - фінансовий леверидж;  - приріст чистого прибутку, %;  - приріст прибутку до оподаткування, %.

Даний показник показує, у скільки разів чистий прибуток перевищує прибуток до оподаткування. Він тісно пов'язаний з поняттям фінансового ризику, тобто ризику, зумовленого можливою нестачею коштів для сплати відсотків за довгостроковими кредитами. Отже, зростання рівня фінансового левериджу характеризує зростання ризикованості діяльності підприємства.

Позитивним буде значення фінансового важеля за умови, що рентабельність капіталу вище ставки позикового капіталу. Тому для підвищення рентабельності капіталу, крім зростання чистого прибутку та суми власного капіталу, необхідно залучати позикові кошти на вигідних умовах.

Розглянемо розрахунок показників левериджу на підставі вихідних даних таблиці 6.

Таблиця 6 - Вихідні дані