Практичне завдання до теми 4
«Покликання. Як його знайти?»
Виконала студентка 1 курсу 1 групи
Економічного факультету
Іваненко В.М.
Київ - 2021
Зміст
1.Що таке покликання? Чи може кожен знайти його? 3
2. Праця – це задоволення чи засіб існування? 5
3.Як ти думаєш, вибір професії це особиста справа чи громадська? Чи повинен хто-небудь втручатися у твій вибір? 6
4. Чи можна вважати рівнозначними поняття – „свідомий вибір професії” і „мета життя”? 7
5. Що робити, якщо не маєш всіх потрібних для обраної професії особистих якостей? 8
6. Чи сприяє книга вибору професії? Герої яких книг – твої сучасники, мали вплив на твій вибір? 9
7. Що означає правильний вибір професії? 10
8. Як ти уявляєш обрану професію в майбутньому? 11
Що ж таке покликання як не процес, коли тебе до чогось або кудись закликають або ти сам відчуваєш, що тебе тягне кудись. Покликання не може бути одиничним і доконаним фактом, як ніби щось вроджене або остаточно визначеним. Більш того, якби воно було статичним, то його б не існувало зовсім. У такому випадку це був би одиничний акт, схожий на постанову місії, яку можна або виконати в повному обсязі - і вона зникає і на її місце приходить інша, або провалити. Покликання здійснюється інакше, воно постійно повинно себе підтверджувати, розкривати з нових сторін і новими гранями. Єдине, до чого воно закликає - так це до діяльності, створювати себе, ставати людиною. Найголовніше - що воно значно ширше за просту «професійну приналежність». Навряд чи навіть в побутовому лексиконі ми можемо говорити про «покликання продавати парфумерію», наприклад. Хоча, уживаються вирази як «покликання продавати (природжений продажник)», так і «покликання робити людей привабливими». Тобто в обох випадках ці «покликання» дають широке поле для діяльності і знаходження себе в ній.
Якщо ж ми все-таки розглянемо покликання як «приналежність до певної професії», варто згадати чудовий виступ Емілі Вапник на TEDx, яке так і називається «Чому не у всіх є одне справжнє покликання?»
Спікер робить чудові спостереження і констатує: «Не всі є вузькими спеціалістами». Шкода, що в своїх міркуваннях вона не йде далі і не приходить до того, що «професіоналів» і «мультипотенціалів» також немає.
Є в першому випадку люди, яких з дитинства виховували і заточували під один вид діяльності, під те, що вони повинні бути успішні і реалізуватися в чомусь конкретному, і є інші люди в другому випадку, які, з якоїсь причини, не пішли таким шляхом.
У даному випадку нас не цікавить питання, чому у перших склалося так, а у других інакше. Нам потрібно зрозуміти, що всі ми не тільки спочатку є, але і продовжуємо бути «[мульти] потенціалами».
Наскільки б серйозно і глибоко людина не була зануреною в свою суто професійну сферу інтересів, діяльність її все одно тягнеться за її межі. Але чим дорослішими ми стаємо, тим старанніше воліємо заплющувати на це очі.
У кожного з нас є хобі, є побутові справи, є інтереси в сфері суспільного життя (не дивлясичь на те, чи це жовта преса про знаменитостей, чи макроекономіка). Найзнаменитіші люди, які рухали історію (все людство), з часом отримали назву «Людина епохи Відродження», що означає всебічно розвинений, той, хто займається різними сферами науки, культури, мистецтва, не хворіє «професійним кретинізмом».
Певною мірою, кожна мама (найчастіше мама) одночасно є і бухгалтером, і швачкою, і вихователем, і прибиральницею, і кухарем, і аніматором, і водієм, і т. ін. І це нормально.
Більше того, в реальному світі не існує суворого професійного поділу. Кількість життєвих сфер, у яких задіяна людина, різнобічність, багатозадачність тільки розвивають людину, роблять її мислення більш гнучким, а значить, більш живим.
Тепер варто сказати про те, як же все-таки знайти свою спеціалізацію, адже не працювати в звичному сенсі цього слова можуть дозволити собі не всі. Існує давно розроблена і перевірена формула «роботи мрії», те, що надає життю сенс.
Для початку можна спробувати виписати ці пункти і заповнити їх. Для більш детальної і вдумливої роботи є тестування на профорієнтацію як для підлітків, так і для дорослих (в Україні найбільш достовірними вважаються MagellanoUniversity і SDS5 до 25 і до 60 років відповідно).
У даному випадку мова йде про роботу з профессіоналом - психологом або кар'єрним консультантом. Насправді, важливість такої роботи важко переоцінити.
У США, наприклад, в школах, крім психологів, працюють фахівці з кар'єрного планування або профконсультанти. Їх завдання - не тільки провести тестування і прояснити з учнем його результати, а й скласти дорожню карту подальших дій, враховуючи як переваги, результати тестування, так і оцінки, наявність відповідних курсів або місць в університетах, справи на ринку праці. Важливо щоб у кожному випадку, таких варіантів було хоча б три, для того щоб у людини був вибір. Додатковим плюсом буде можливість пройти стажування за тими спеціальностями, які ти вибрав. Адже вибрати ту спеціальність, яка тобі до душі - це півсправи, потрібно ще самому відповідати вимогам реальності в цій спеціальності. І після всіх цих маніпуляцій все одно ніхто не застрахований від того, щоб «зробити помилку».
Те, чим людина займається, повинно бути їй близьке. Хтось в школах навчає мудрості маленьких діточок, хтось проектує нові будівлі, для когось найбільшим щастям є смачно почастувати оточуючих, а для когось – порадувати людей дотепною гуморескою. Будь-яка людська праця приносить суспільству чималу користь.
Але саме праця до душі приносить справжнє задоволення для самої людини. Таку тезу подає мандрівний філософ і письменник Григорій Сковорода. Тема “сродної праці” постає у його байці “Бджола і шершень”. Невпинна трудівниця бджілка є повною протилежністю лінивого і байдужого шершня, ласого до наживи.
Мораль цієї байки дуже проста: життя без праці нічого не варте.
Іншим прикладом любові до праці є мої батьки. Саме вони змалечку привчали мене до роботи. Починалося все з простих домашніх обов’язків: помити посуд, прибрати в кімнаті, підготувати шкільний портфель.
Зараз же я допомагаю їм в усьому та отримую насолоду від того, що можу бути корисним.
Я вважаю, що без праці немислиме життя жодної людини. Кожен має займатися якоюсь справою. І дуже добре, якщо це й улюблене заняття. Тоді людина може повністю йому віддатися.
Важливим є і саме відношення до праці. Приносити комусь користь, бути потрібним – це і є те, без чого не може існувати ніхто. Тому любов до праці потрібно виховувати ще з колиски.
Отже, людині варто шукати себе в праці. Адже саме вона надихає, возвеличує людину і робить її безмежно щасливою.
На мою думку вибір професії це більше за все особиста справа. Кожен повинен вибирати чим йому займатися по життю, дивлячись на свої захоплення та здібності. Але по суті, на жаль, не усі вибирають свою професії особисто. На деяких впливає суспільство, інших батьки, ще інших це якісь медіа чи друковані джерела(кіно, виставки, книги, театри). Це все впливає на кругозір ще не сформульованої особистості і підштовхує до вибору, в якому людина зовсім «нульова». Це має більш негативний вплив, аніж позитивний. Тому що, ніхто зі сторони не може знати, що відбувається в твоїй голові. Але з іншого боку, якщо це близькі люди, вони можуть допомогти в пораді з вибором професії. Вони бачать нас зі сторони і можуть аналізувати наші здібності, щоб підібрати кращий для тебе варіант. Але не потрібно вважати їх думку, як найправильніший і єдиний для вас варіант. Треба завжди приймати рішення особисто, тверезо осмисливши всі варіанти і співставити різні фактори. Треба пам’ятати, навіть якщо усі будуть проти вашого вибору, але вам це до вподоби і ви дійсно хочете цим займатися, то обов’язково треба йти своєю дорогою і не слухати тих хто гальмувати ваш успіх.
В якійсь мірі можна вважати «свідомий вибір професії» і «мета життя» - це дуже схожі поняття, але вони мають не однакове значення. Мета в житті - найбільша задача, яку хочеться в житті реалізувати. У людини може бути багато великих життєвих цілей - отримати гідну освіту, жити в своєму особняку на березі такого-то моря, виростити таких дітей, але мета в житті - це найголовніше з усіх інших життєвих цілей. А от «свідомий вибір професії» - це дуже вважливе рішення до якого треба підходити дуже відповідально. Але навіть, якщо прийняв не правильне рішення, щодо вибору професії то у тебе є можливість змінити своє покликання і опанувати іншу спеціальність. Нажаль люди забувають про це, і потім усе життя вимушені займатися не любимою роботою.
Перш за все, потрібно заздалегідь думати на питанням: «Чи мою я здібності до обраної професії?». І приймати обдумане рішення. Але якщо вже так сталося, що ти вибрав якусь професію, але в процесі зрозумів, що не маєш потрібних професійних якостей, то не потрібно опускати руки. Треба добре подумати чи подобається тобі ця професія. І якщо твоя відповідь – «Так», тоді треба починати щось робити. Потрібно прикладати максимально зусиль, щоб набути саме тих навиків яких тобі не вистачає.
Безумовно, для людей які читають книги то на їх вибір дуже впливає книга. Але в сучасному світі підлітки не дуже люблять читати книги, тому на вибір професії впливає усе, що завгодно, але не книги. На мій вибір книги не мали ніякого впливу, тому що я люблю читати більш фантастичні і драматичні книги. Але деякі люди дуже захоплюються прочитаною книгою настільки сильно, що вирішують все своє життя пов’язати саме з тою професією, що описана в книзі. Не можна сказати добре це, чи погано. Але таке існує і треба прийняти рішення цих людей.
Кожен із нас особливий. У кожного є свій дар, тобто те, чого не має більше ніхто. І не намагайтеся, а копій не знайдете, є тільки люди-оригінали зі своїми «плюсами» та «мінусами».
Існує думка, що для кожної людини є своє місце на землі, кожна людина має своє покликання. Та, на жаль, це усвідомлює далеко не кожен…
При виборі своєї майбутньої професії не варто спиратися на чиїсь рекомендації та поради, тим більше не потрібно підкорятися своїм батькам, які досить часто вирішують без вас самостійно, куди поступити після 11 класу. Варто замислитися, наскільки успішною буде ваша діяльність на роботі, якщо вона вам не до душі. Треба стати самостійною людиною, який здатний сам вибрати місце для свого навчання.
Часто чується фраза «як швидко летить час». Це насправді так. Судіть самі, адже зовсім недавно ви могли після виконання домашнього завдання сидіти за комп’ютером або йти грати у футбол з друзями у дворі. Роздуми на тему «куди поступати після 11 класу» виникають далеко до закінчення школи, але потім вони відкладаються. Часто школярі відтягують прийняття важливого у їхньому житті рішення, не розуміючи серйозності даного питання. «Ось ближче до випускного і буде видно, куди можна вступити після коледжу або школи» — дуже поширена думка.
Кожна людина хоча б раз в житті обирала собі професію. Щоб прийняти правильне рішення, необхідно враховувати ряд факторів - власні побажання, психологічні особливості та можливості не слід забувати й про потреби ринку праці. Усвідомлений вибір професії впливає на подальше життя, визначає успішність самореалізації, соціалізації, кар'єрного і професійного зростання.
Я сподіваюся, що моя професія зробить моє майбутнє райдужним і щасливим. Я сподіваюсь, що прийняв правильне рішення коли обрав саме професію економіста. Економіка - складна, багаторівнева наука, і всі її рівні взаємозалежні. Приватизація, розвиток підприємництва, конкуренція - це нові для України ритми економіки, що зародилися в процесі зміни суспільного ладу. Щодня засоби масової інформації приносять численні повідомлення про успіхи і невдачі бізнесменів, про падіння і зростання курсів акцій на біржах, прогнози економістів відносно майбутнього народного господарства.
Бути потрібним - це важливо. Дивлячись на нашу сьогоднішню економіку, кожен справжній патріот та громадянин хоче внести свій вклад у її розвиток.
Професія економіст мені цікава тим, що ця робота пов'язана з підрахунками. На факультеті економіки в університеті є багато математики - мого улюбленого предмету.
Той, хто хоче бути економістом, в першу чергу повинен любити і добре знати математику. Крім того, робота економіста вимагає акуратності і точності, а оскільки йому часто доводиться відстоювати інтереси підприємства, він повинен бути принциповим і чесним людиною. Щоб стати грамотним економістом, треба закінчити економічний ВНЗ. Там вивчають теоретичні основи економіки, статистику, основи фінансової і банківської діяльності. Крім того, економіст обов'язково повинен добре знати специфіку того підприємства, на якому йому належить працювати.
Основним плюсом професії економіста є те, що економісти були і залишаються найбільш популярними фахівцями на ринку праці. Також невід'ємним складовим є висока заробітна плата.
Економіст один із найзначніших фахівців для підприємства. Жодна підприємство неспроможна вести своєї діяльності без бізнес-плану. Саме цей співробітник задає вектор руху спільних зусиль всіх працівників. Потрібно правильно розставляти пріоритети і цілі, щоб забезпечити максимальну прибуток.
Особливістю цій професії у сприйнятті сучасних реаліях є те, що нині ринку праці надлишок економістів. Попит породив аж надто велике пропозицію, тому роботодавці вибирають не вчорашніх випускників, а фахівців із досвідом. Практика показує, в усіх випускники вільно орієнтуються у бухгалтерському і податковому обліку, йдеться про точності прогнозів узагалі можна говорити годі й говорити.
Так чи інакше, вищу освіту – відмінний фундамент до роботи на найрізноманітніших галузях бізнесу. Треба тільки дуже заздалегідь вибудувати кар'єрну ланцюжок.
Економісти працюють за кількома напрямами. Наприклад, економіст з праці розраховує розмір зарплати для представників кожної професії - від бухгалтера до шахтаря. Крім того, він знає, як оцінити результати праці працівників підприємства