Кафедра міжнародних економічних відносин
з дисципліни <<Міжнародна економіка>>
на тему:
<<Міжнародний рух капіталу >>
Виконав:
Студент 25 групи ФЕУП
Гуменюк Володимир
Перевірила:
к.і.н., доцент
Короленка Наталія Валеріївна
Одеса- 2020
Зміст
Вступ
1. Міжнародний рух капіталу
1.1 Сутність, форми руху капіталу
1.2 Причини і фактори вивезення капіталу
2.Сучасні особливості руху капіталу
3. Вплив міжнародного руху капіталу на світову економіку і його наслідки
Висновок
Список літератури
Вступ
Вивозячи кошти за кордон у вигляді кредитів іноземним партнерам або через організацію своєї справи за кордоном, залишаючи там свої гроші на банківських та інших рахунках або ж купуючи іноземні цінні папери та нерухомість - у всіх цих випадках вітчизняний підприємець здійснює вивіз капіталу з України. Капітал вивозить і Україну, наприклад, через надання іншим країнам позик. За цим же напрямках капітал ввозиться в Україну.
Будь-яка країна світу вивозить капітал, наприклад, шляхом відкриття в зарубіжних банках кореспондентських рахунків своїх банків. І кожна країна ввозить капітал з-за кордону. Тому можна говорити про міжнародний рух капіталу стосовно будь-якій країні, маючи на увазі двосторонній рух (але аж ніяк не те, що кожна країна ввозить капіталу рівно стільки, скільки вивозить).
Міжнародний рух капіталу - це рух фінансових потоків між кредиторами і позичальниками в різних країнах, між власниками і їх фірмами, якими вони володіють за кордоном.
Суть вивезення капіталу зводиться до вилучення частини фінансових і матеріальних ресурсів з процесу національного економічного обороту в одній країні і включення їх в виробничий процес в інших країнах.
Головною причиною вивозу капіталу є випередження внутрішнього економічного розвитку вивозить країни в порівнянні з ростом її зовнішньої торгівлі. Експорт капіталу викликається утворенням в промислово розвинених країнах надлишку капіталу, що обумовлено його перенакопиченням, тобто коли падіння норми прибутку в національній економіці не компенсується підвищенням її маси.
Зараз вже не можна однозначно стверджувати, що капітали рухаються лише за більш високою нормою прибутку. У стратегії вивезення капіталу з'явилися нові, більш складні мотиви. На перший план висунулися такі завдання:
1. освоєння і утримання своїх ніш на міжнародних ринках;
1. прилучення до науково-технічного управлінського досвіду інших країн;
2. подолання митних бар'єрів окремих країн і регіональних угруповань;
3. структурна перебудова міжнародного поділу праці.
Міграція капіталу зазвичай не передбачає переміщення з країни в країну будь-яких інвестиційних товарів. Коли бізнесмен набуває за кордоном будь-якої інвестиційний товар, то така угода буде вважатися зовнішньою торгівлею. Однак якщо цей інвестиційний товар перевозиться в іншу країну в якості внеску до статутного капіталу створюваної або купується там фірми, то в цьому випадку угода буде розглядатися як вивіз капіталу.
Класифікація міжнародних потоків капіталу:
1. Функціональне призначення: позичковий капітал, підприємницький капітал.
2. Цільове призначення: прямі інвестиції, портфельні інвестиції.
3. Належність: приватний капітал, державний капітал, капітал міжнародних організацій.
4. Терміни: короткостроковий капітал, середньостроковий капітал, довгостроковий капітал.
Капітал здійснює свій рух в двох основних формах: підприємницької і позичкової.
Рух позичкового капіталу здійснюється у вигляді міжнародного кредиту, а підприємницького - шляхом здійснення зарубіжних інвестицій.
Позичковий капітал приносить дохід його власнику у вигляді відсотка по вкладах, позиках і кредитах. Підприємницький капітал приносить дохід переважно у вигляді прибутку.
Підприємницький капітал ділиться на прямі і портфельні інвестиції.
Характерна риса прямих інвестицій полягає в тому, що інвестор володіє управлінським контролем над об'єктом, в якому інвестований його капітал. Портфельні інвестиції такого контролю не дають. Вони зазвичай представлені пакетами акцій, на які припадає менше 10-25% власного капіталу фірми.
Через вивезення прямих інвестицій інвестори засновують за кордоном нову фірму. За кордоном такі фірми отримали назву закордонні філії. Вони підрозділяються на відділення, дочірні компанії, асоційовані компанії.
Відділення, хоча і реєструється за кордоном, не є самостійною компанією з власним балансом і повністю (на 100%) належить батьківської фірмі, а тому не є юридичною особою.
Дочірня компанія реєструється за кордоном як самостійна компанія, тобто є юридичною особою з власним балансом. За контроль над нею здійснює батьківська компанія в силу того, що вона володіє основною частиною акцій дочірньої компанії або ж усім її капіталом.
Асоційована компанія відрізняється від дочірньої тим, що знаходиться не під контролем, а під впливом батьківської фірми за рахунок того, що тієї належить істотна (але не основна) частина акцій.
Приватний капітал представлений активами приватних фірм, комерційних банків і інших недержавних організацій, які переміщаються між країнами за рішенням керівних органів цих організацій.
Державний капітал - це кошти державного бюджету, переміщувані за рубіж за рішенням уряду країн.
Капітал міжнародних економічних організацій використовується за рішенням керівних органів міжнародних організацій (МВФ, Світового банку, Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), Європейського центрального банку та ін.)
Рух потоків капіталу по світу засноване на його міжнародному поділі як одному з чинників виробництва. Справді, історично склалося або придбане зосередження капіталу в даній конкретній країні виступає передумовою для виробництва в ній певних товарів, причому виробництва економічно більш ефективного, Чим в інших країнах. Міжнародний поділ капіталу обумовлено не тільки різної забезпеченістю країн накопиченими запасами матеріальних засобів, необхідних Для виробництва товарів, а й відмінностями історичних традицій і досвіду виробництва, рівнів розвитку товарного виробництва і ринкових механізмів, а також просто грошових і Інших фінансових ресурсів.
Крім того є інші важливі причини вивезення капіталу, а саме:
розбіжність попиту на капітал і його пропозиції н різних галузях світового господарства;
необхідність освоєння місцевих товарних ринків, н Зокрема, експорт капіталу в цьому випадку прокладає дорогу експорту товарів;
наявність в країні, що приймає капітал, більш дешевої робочої сили, сировини;
більш сприятливий інвестиційний клімат (наприклад, наявність вільних економічних зон) і менш жорсткі економічні стандарти в приймаючій країні, ніж в країні - донора капіталу;
можливість "обходити" високі тарифні або нетарифні обмеження на ринки третіх країн (як, наприклад, при імпорті японських автомобілів на ринки Республіки Корея).
До факторів, що сприяють і стимулюючим вивезення капіталу, можна віднести:
інтернаціоналізацію виробництва;
міжнародну промислову кооперацію;
економічну політику ПРС, спрямовану на залучення капіталу для підтримки темпів економічного зростання, рівня зайнятості, розвитку передових галузей промисловості;
економічну політику PC, які прагнуть за допомогою іноземного капіталу прискорити темпи свого економічного розвитку, вирватися з "порочного кола бідності": лібералізацію світової і національних економік (угоди про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталів між країнами сприяють розвитку торгового, науково-технічного співробітництва, залученню інвестицій );
розвиток довгострокового кредитування на міжнародному рівні (за допомогою МВФ, СБ, регіональних банків реконструкції та розвитку, інших міжнародних кредитних організацій).
Капітал є одним з факторів виробництва - ресурсом, який необхідно затратити, щоб зробити товар. Він являє собою весь накопичений запас коштів в продуктивній, грошовій і товарній формі, необхідних для створення матеріальних благ.
Міжнародна міграція капіталу - переміщення за національну кордон щодо надлишкових в даний момент засобів в товарно-матеріальної або грошовій формі.
Мета - отримання підприємницького прибутку або отримання відсотків на вкладений капітал-Розвиток продуктивних сил світового господарства вимагає постійного припливу і рентабельного використання значних грошових і фінансових коштів. Вони надходять як з національних, так і з зарубіжних джерел. Капітал, так само як товар і праця, здатний переміщатися між країнами. Швидке зростання в останні десятиліття міжнародної торгівлі, міжнародного кредитування і страхування товарообмінних операцій, міжнародних міжбанківських кредитів, міжурядових позик і операцій на фондових і валютних біржах різних країн світу супроводжується бурхливим розвитком міжнародного ринку капіталу - важливого елемента світової економіки, що забезпечує рух одного з факторів виробництва - фінансових ресурсів.
Міжнародний ринок капіталу - система декількох тісно взаємопов'язаних світових фінансових ринків, на які відбувається торгівля фінансовими активами: грошима, облігаціями, банківськими депозитами та іншими борговими зобов'язаннями. У загальному вигляді міжнародний рух капіталу можна охарактеризувати як рух фінансових потоків між кредиторами і позичальниками в різних країнах, між власниками і їх зарубіжними фірмами.
На міжнародному ринку капіталу діють як приватні корпорації, комерційні банки, небанківські фінансові організації (пенсійні фонди і страхові компанії), так і центральні банки, державні органи, а також деякі приватні особи.
Ресурси міжнародного ринку капіталу є грошові кошти, що інвестуються або передані промисловцями, торговцями, державними установами, громадськими організаціями, індивідуальними зберігачами та інституційними інвесторами в розпорядження кредитної системи.
В економічній теорії рух капіталу розглядається як субінститут міжнародної торгівлі. Більш того, країна, в достатній мірі забезпечена цим фактором виробництва (капіталом), може експортувати або капіталомісткі товари, або сам капітал, наприклад, здійснивши інвестиційні вкладення капіталу, налагодити виробництво за кордоном і при цьому отримувати більший економічний ефект, ніж в результаті зовнішньої торгівлі . Пояснюється це тим, що, наприклад, рух капіталу підпорядковується загальному закону, відповідно до якого товари і фактори виробництва переміщаються в напрямку тих країн, де на них склалися більш високі ціни.
Активізувався на початку 70-х років і набирає силу процес інтернаціоналізації ринків капіталу проявляється в постійно зростаючих обсягах переливу капіталу між державами ринкової економіки. Про це свідчить загальне зростання прямих і портфельних інвестицій, збільшення обсягу довгострокових і короткострокових кредитів, зростання масштабів операцій на ринку євровалют та ін.
Міжнародний рух капіталу, займаючи провідне місце в міжнародних економічних відносинах, має великий вплив на світову економіку:
1. Сприяє зростанню світової економіки. Капітал перетинає кордони в пошуках сприятливих сфер свого застосування і приросту в світових масштабах. Приплив іноземних інвестицій для більшості країн-реципієнтів допомагає вирішити проблему нестачі продуктивного капіталу, збільшує інвестиційну спроможність, прискорює темпи економічного зростання.
2. Заглиблює міжнародний поділ праці і міжнародне співробітництво.
Вивіз капіталу є одним з найважливіших умов формування і розвитку міжнародного поділу праці. Взаємне проникнення капіталу між країнами зміцнює економічні зв'язки та співпрацю між ними, сприяє поглибленню міжнародних спеціалізації і кооперації виробництва
3. Збільшує обсяги взаємного товарообміну між країнами, в тому числі проміжними продуктами, між філіями міжнародних корпорацій, стимулюючи розвиток світової торгівлі.
Граючи стимулюючу роль у розвитку світової економіки, міжнародний рух капіталу викликає різні наслідки для країн-експортерів.
До числа наслідків для країн, що експортують капітал, можна віднести наступні:
- вивезення капіталу за кордон без адекватного залучення іноземних інвестицій веде до уповільнення економічного розвитку вивозять країн;
- вивезення капіталу негативна позначається на рівні зайнятості в країні-експортері;
- переміщення капіталу за кордон несприятливо позначається на балансі країни.
Для країн, які ввозять капітал, позитивні наслідки можуть бути наступними:
- регульований імпорт капіталу сприяє економічному зростанню країни-реципієнта-капіталу;
- притягається капітал створює нові робочі місця;
- іноземний капітал приносить нові технології, ефективний менеджмент, сприяє прискоренню в країні науково-технічного прогресу;
- приплив капіталу сприяє поліпшенню платіжного балансу країни-реципієнта.
У свою чергу є і негативні наслідки залучення іноземного-капіталу:
- приплив іноземного капіталу, "підминаючи" місцевий капітал, або користуючись його бездіяльністю, витісняє його з прибуткових галузей. В результаті за певних умов це може призвести до однобокості розвитку країни і загрозу її економічної безпеки;
- безконтрольний імпорт капіталу може супроводжуватися забрудненням навколишнього середовища;
- імпорт капіталу часто пов'язується з проштовхуванням на ринок країни-реципієнта товарів, що вже пройшли свій життєвий цикл, а також знятих з виробництва в результаті виявлених недоброякісних властивостей;
- імпорт позичкового капіталу веде до збільшення зовнішньої заборгованості країни;
- використання міжнародними корпораціями трансферних цін веде до втрат країни-реципієнта в податкових надходженнях і митних зборах.
Наслідки міжнародного руху капіталу позначаються на соціально-економічних і політичних цілях конкретної країни. Природно, вони різні для розвинених і слаборозвинених країн, а також країн з перехідною економікою. Однак в будь-якому разі не можна сподіватися на можливість використання тільки позитивних факторів, відсікаючи негативні наслідки. Державна політика повинна шукати компроміси, виділяючи пріоритетні фактори в такому складному і суперечливому процесі як міжнародна міграція капіталу.
Список літератури
1. Авдокушин Е. Ф. Міжнародні економічні відносини: Учеб. посібник.- 4-е изд., перераб. і доп.- М .: ІОЦ "Маркетинг", 2005 - 264 с.
2. Кірєєв А.А. Міжнародна економіка. -М., Міжнародні відносини, 2005.
3. Світова економіка / під ред. В. К. Ломакіна. - М., Анкил, 2004.
4. Рибалкін В.Є., Щербанін Ю.А., Балдін Л.В. Міжнародні економічні відносини. Підручник. Москва: ЮНИТИ-ДАНА, 2006, 503 с.
5. Економіка: Підручник / Ред.А.С.Булатов. -М.: Економіст, 2006.-831с