необхідність охорони довкілля;
необхідність поширити спеціальний і диференційний режим на країни, що розвиваються;
можливі негативні наслідки, до яких могло призвести виконання програми реформ, для менш розвинених країн, які є нетто-імпортерами продовольства [4].
Відповідно до статті 21 Угоди [4] всі суперечностіякі які виникають між положеннями Угоди і будь-якими положеннями ГАТТ або угод СОТ, які мають відношення до торгівлі товарами, застосовуються положення Угоди про сільське господарство.
Ще одним з досягнень Угоди про сільське господарство стало прийняття нових правил доступу до ринку, за якими країни, що застосовували нетарифні заходи, мали скасувати їх шляхом розрахунку тарифних еквівалентів, які додаються до фіксованого тарифу. Однак у сільськогосподарському секторі, зберігаються винятки з цього правила:
заходи, що застосовуються відповідно до положень щодо платіжного балансу;
інші заходи, які приймаються відповідно до загальних положень ГАТТ або інших угод СОТ, а саме, захисні заходи та заходи, що застосовуються відповідно до загальних винятків, передбачених статтею ХХ ГАТТ;
можливість мінімального доступу до ринку, яка надається кількома країнами щодо одного чи двох товарів, стосовно яких не була здійснена тарифікація.
Наступною особливістю стало те, що тарифи на сільськогосподарську продукцію були зв'язані усіма країнами проти підвищення понад рівні, визначених в їхніх Розкладах поступок. Країнам, що розвиваються була надана можливість зв'язувати свої тарифи, встановлюючи їх верхній граничний рівень, що перевищує діючі ставки або ті, які були отримані в результаті змін, погоджених в результаті перговорів. Однак, якщо тариф, отриманий після тарифікації нетарифних заходів, інколи залишається дуже високим, у такому випадку майже зникає сама можливість доступу імпорту на ринок. Враховуючи це, в Угоді (стаття 5.2) передбачені спеціальні положення щодо забезпечення можливостей доступу до ринку, а саме збов'язання щодо поточного та мінімального доступу.
Стаття ХІХ ГАТТ передбачає загальні захисні заходи для обмеження доступу до ринку внутрішнього виробництва від шкоди, яка може бути спричинена імпортом сільськогосподарської продукції. Крім того, стаття 5 Угоди передбачає те, що якщо країни-імпортери виявлять занепокоєння тим, що зняття кількісних обмежень може призвести до непередбачуваного зростання імпорту, Угода дозволяє їм застосовувати спеціальні захисні заходи щодо сільськогосподарських товарів, які були охоплені тарифікацією. Однак стаття 5.8 Угоди передбачає, що країна-Член може застосовувати або захисні заходи, або спеціальні захисні заходи, але не обидва заходи одночасно.
Висновки та перспективи подальших досліджень
Таким чином, принципи міжнародного торгівельного права і права СОТ враховують інтереси всіх країн, незалежно від їх економічного розвитку. Система СОТ урівнює шанси всіх членів, надаючи право голосу невеликим країнам, обмежуючи можливості економічного диктату великих держав. Об'єднуючись в союзи, невеликі країни здатні домагатися більшого успіху. Утой самий час великі держави-учасниці звільняються від необхідності вести переговори по торгових угодах з кожним із своїх численних торгових партнерів, оскільки відповідно до принципу недискримінації досягнуті в ході переговорів рівні зобов'язання автоматично поширюють свою дію на всіх учасників.
Література
1. Осика С.Г., Пятницький В.Т. Свтова організація торгівлі / 3-є видання, перероблене і доповнене. - К.: „К.І.С.”, 2005. - 514 с.
2. Rohini Acharya, Michael Daly Selected Issues Concerning the Multilateral Trading System. DISCUSSION PAPER NO 7. Printed by the WTO Secretariat. Centre William Rappard. WTO Pulications Geneva Switzerland. XI-2004.
3. „Генеральна угода за тарифами і торгівлею ГАТТ”. / Міжнародні договори - Київ 2003р. - С.11-44.
4. „Угода про сільське господарство” вiд 15.04.1994 року // [Електронний ресурс] : Режим доступу http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi?nreg= 981005&c