Отже, якщо стратегічний та оперативний рівні є прерогативою виключно відповідних розвідувальних органів, і проведення розвідки такого рівня можливе лише за їхньою ініціативою, то на тактичному рівні для забезпечення власної діяльності підрозділи НГУ можуть (а на глибоке переконання автора статті, і повинні) здійснювати розвідку самостійно. Проте для однозначного розуміння та застосування це положення необхідно закріпити у законодавстві.
Однією з проблем функціонування системи розвідки у Національній гвардії України, на думку Р. О. Гончара, є організація взаємодії із розвідувальними органами складових сектору безпеки і оборони. Не деталізовано за часом порядок надходження необхідної органам управління НГУ розвідувальної інформації [6, с. 15]. У таких умовах важко говорити про ефективність застосування підрозділів. Як справедливо зазначено у наукових працях, у сучасних умовах фактор своєчасного отримання розвідувальної інформації не менш важливий, ніж ураження і маневр. Для ефективного використання на полі бою засоби розвідки і ураження концентруються у потрібний час, у потрібному місці, у необхідній кількості, що дає змогу досягти переваги над противником, і, навпаки, недовикористання інформаційних технологій унеможливлює максимізацію сил операцій та сприяє втраті ініціативи і шансу на успіх [7, c. 114].
У літературних джерелах запропоновано такі етапи формування перспективної системи розвідки у НГУ
Перший етап - формування розвідувальних органів залежно від обсягу завдань. На цьому етапі до службово-бойових завдань, які виконують підрозділи Національної гвардії України у звичайному режимі, додається перелік завдань територіальної оборони. Здійснюється розподіл службово-бойових завдань між силами створеного угруповання НГУ та управліннями оперативно-територіальних об'єднань НГУ у конкретній операційній зоні. Визначаються порядок, терміни, способи їх виконання, проводиться розрахунок сил та засобів НГУ. Паралельно вирішуються питання розвідувального забезпечення службово-бойових завдань, визначаються необхідний склад, (чисельність) і розподіл розвідувальних органів НГУ залежно від кількості і характеру службово-бойових завдань.
Другий етап - формування необхідної кількості засобів (комплектів) розвідки залежно від обсягу завдань. Залежно від визначених завдань, кількості та складу розвідувальних органів Національної гвардії України планується і розраховується необхідна кількість засобів розвідки. Під час переліку засобів розвідки, які будуть залучатися, треба врахувати: характер розвідувального завдання (завдань); спосіб виконання; термін виконання; тактичні та технічні характеристики засобу (засобів) розвідки; фізико-кліматичні умови виконання завдання; ступінь автономності використання засобів; взаємозамінність та уніфікованість засобу (засобів) розвідки НГУ з аналогічними засобами розвідки взаємодіючих розвідувальних органів (наприклад, Збройні Сили України, Державна прикордонна служба України, Служба безпеки України).
Третій етап - формування системи розвідки угруповання, розподіл сил та засобів розвідки. На цьому етапі всі сили і засоби розвідки Національної гвардії України, які виділені для виконання службово-бойових завдань угруповання НГУ у визначеній операційній зоні, повинні бути структуровані у певну систему розвідки, яка функціонує за єдиним замислом і чітким розподілом функцій, визначеною ієрархією подання та розподілу розвідувальної інформації.
Визначена система розвідки НГУ буде підсистемою системи вищого порядку - військової розвідки угруповання (оперативного командування) в операційній зоні.
Четвертий етап - формування каналів отримання розвідувальної інформації та обміну нею. На цьому етапі здійснюється формування каналів здобуття, отримання, передавання розвідувальної інформації між елементами системи розвідки НГУ та розвідувальними органами взаємодіючих силових структур. Визначаються способи передавання розвідувальної інформації, канали зв'язку (основні, запасні). Розробляються заходи захисту розвідувальної інформації, яка передається. Планується оперативна гра щодо поширення дезінформації, демонстративних дій та приховування дій НГУ у визначеній операційній зоні [6, с. 18].
Що ж стосується мирного часу, то в цей період доцільність існування розвідувальних підрозділів у Національній гвардії України суттєво зменшується. У таких умовах розвідувальне забезпечення підрозділів НГУ цілком можливе завдяки розвідувальній інформації, що надходить від розвідувальних органів держави. Звісно, своєчасне отримання розвідувальної інформації здатне істотно підвищити ефективність виконання функцій, покладених на підрозділи НГУ у мирний час, зокрема щодо захисту конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом; охорони громадської безпеки і порядку, забезпечення захисту та охорони життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян; охорони важливих державних об'єктів тощо. Проте, на думку автора, розширення кола розвідувальних органів може призвести до зайвої конкуренції у цій сфері, нераціонального використання ресурсів держави, порушення балансу між різними правоохоронними органами, а також ускладнити контроль за діяльністю розвідувальних органів.
Слід погодитися з авторами, які зазначають, що одним з методів організації і проведення розвідувальної діяльності є метод спеціалізації розвідувальних органів. Зміст цього методу полягає у чіткому розмежуванні повноважень розвідувальних органів щодо здійснення окремих видів розвідувальної діяльності. Таке розмежування сприятиме збільшенню ефективності розвідувальної діяльності та підвищенню професіоналізму розвідувальних органів [8, с. 109].
За таких умов пріоритетним напрямом залишається необхідність поліпшення взаємодії між НГУ та розвідувальними органами держави, забезпечення своєчасного отримання підрозділами НГУ розвідувальної інформації, необхідної для здійснення покладених на неї функцій.
Висновки
Аналіз чинного законодавства дає можливість виділити такі основні проблеми нормативно-правового регулювання розвідувального забезпечення Національної гвардії України.
1. Брак законних повноважень на здійснення підрозділами Національної гвардії України самостійної розвідувальної діяльності в особливий період. Підрозділи НГУ мають право здійснювати розвідувальну діяльність в особливий період у сфері воєнної розвідки тільки за дорученням Головного управління розвідки Міністерства оборони України, а самостійно для задоволення власних потреб - тільки на тактичному рівні (останнє повноваження пропонується закріпити на законодавчому рівні).
2. Брак у мирний час законних повноважень на здійснення розвідувальної діяльності підрозділами Національної гвардії України. Таке положення обумовлено принципом спеціалізації розвідувальних органів.
3. Брак законодавчого регулювання порядку обміну (зокрема часових меж) розвідувальною інформацією між розвідувальними органами та підрозділами Національної гвардії України.
Матеріали статті можуть бути використані у процесі формування розвідувальних підрозділів НГУ.
Перспективою подальшого розвитку цього напряму є дослідження розвідувального забезпечення підрозділів Національної гвардії України.
Перелік джерел посилання
1. Кривенко О. В., Клібанський Ш. П., Ігнатенко В. Л., Гриняк В. П. Нормативно-правове регулювання розвідувального забезпечення Національної гвардії України. Честь і закон. 2020. № 2. С. 129-134.
2. Про Національну гвардію України: Закон України від 13.03.2014 р. № 876-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 17. Ст. 594.
3. Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 р. № 2469-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 31. Ст. 241.
4. Про розвідку: Закон України від 17.09.2020 р. № 912-IX. Офіційний вісник України. 2020. № 86. Ст. 2761.
5. Військова розвідка: навч. посіб. / за ред. В. Б. Добровольського ; упоряд.: Д. В. Зайцев, А. П. Наконечний, С. О. Пахарєв, І. О. Луценко. Київ: Київський університет, 2016. 335 с.
6. Гончар Р. О. Концептуальні підходи до розроблення методики формування перспективної системи розвідки Національної гвардії України. Честь і закон. 2019. № 3. С. 14-20.
7. Прозапас І. М. Імплементація єдиних розвідувальних процедур на оперативно-тактичному рівні - шлях до переваги на полі бою. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Київ: НУОУ, 2018. № 2. С. 114-123.
8. Фірсов В. Д. Поняття, ознаки та принципи здійснення розвідувальної діяльності в Україні. Вісник Одеського національного університету імені 1.1. Мечникова. Правознавство. Одеса: ОНУ, 2018. Т. 23. Вип. 2. С. 106-116.