Кафедра правознавства
Самостійна робота №1
«Конституція України»
Виконала студентка 1 курсу 1 групи
Економічного факультету
Стешенко Тетяна Олександрівна
Київ 2021
Зміст
Вступ 3
Розділ 1. Історична та юридична природа Конституції України 4
1.1. Історія прийняття Конституції України 1996 року та етапи сучасної конституційної реформи 4
1.2. Загальні поняття та властивості Конституції України 6
1.3. Місце Конституції України в системі законодавства 7
Розділ 2. Характеристика та властивості Конституції України 8
2.1. Функції, зміст, форма та структура Конституції України 8
2.2. Принципи та порядок внесення змін до Конституції України 13
2.3. Юридичні властивості та форми реалізації Конституції України 15
Висновок: 16
Список використаних джерел та літератури 17
Волченко А. Конституції України // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 354. — ISBN 978-966-611-818-2. 17
В.М. Литвин. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996 // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 2008. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 568. — ISBN 978-966-00-0855-4. 17
Бобровник С. В. та ін. Основи держави і права. — Київ : «АН України». Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, 1993. 17
Кульчицький В. Історія держави і права України. Київ ; Львів, 1996. 17
Валентин Яблонський. Це була справді чарівна ніч! Як Україна отримала Конституцію // Історична правда Архівовано 28 листопада 2019 у Wayback Machine. 17
Салтан А. Н. Анатомия украинской конституции [Электронный ресурс]. — Режим доступа к статье: http://sled.net.ua/node/32202 Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine. — Заглавие с экрана. — 28. 06.16. 17
Михайло Роль. «Як змінити систему влади в Україні на основі чинної Конституції Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.» // Часопис «Універсум». — 2019. — № 7-8. 17
Конституція України 1996 Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine. // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6. 17
Охорона конституції України Архівовано 31 травня 2017 у Wayback Machine. // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4. 17
Вступ
Однією з найбільш шанованих суспільних цінностей сучасності є конституція. На сьогодні у світі діє більше 200 конституцій (в 2004 р. прийнята також перша наднаціональна Конституція — Конституція Європейського Союзу), а також існує понад 300 конституцій суб'єктів федерацій і автономних утворень. Конституції стали найважливішим здобутком національної політико-правової думки, втілили найкращі здобутки державотворення, а у ряді країн — нормативно закріпили перемоги у революціях, війнах за незалежність тощо. Недаремно, для більшості зарубіжних країн день прийняття конституції став найважливішим загальнонаціональним святом.
Для України Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., стала символом консолідації Українського народу в розбудові України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Водночас Конституція України 1996 року є найважливішою категорією національного конституційного права, його серцевиною.
Конституція є основним законом країни, який гарантує кожному громадянину права і свободи, а також визначає політичний устрій держави.
Конституція України була прийнята аж на п’ятий рік після набуття нею статусу незалежної. До цього часу у використанні перебувала Конституція колишньої УРСР. Тодішній спікер парламенту Олександр Мороз побоювався, що не зможе зібрати депутатів, тому перед початком засідання оголосив, що робота над прийняттям документа триватиме доти, поки він не буде прийнятий.
28 червня 1996 року депутати парламенту після 24-годинного безперервного засідання проголосували і ввели в дію Конституцію України. За її ухвалення проголосували 315 парламентарів. Зазначимо, що наша країна прийняла конституцію останньою з усіх країн колишнього СРСР – на п’ятому році незалежності. З 1991 року було запропоновано 15 проєктів документа. Активний період роботи над документом зайняв три місяці. Міжнародне співтовариство схвалило Конституцію України, назвавши її однією з найдемократичніших у світі.
Перша в світі Конституція, що регламентувала права васала та його підлеглих, була Конституція Пилипа Орлика 1710 року. Згодом подібні документи прийняли в США (1787 р.), Франції та Польщі ( 1791 р.) Конституція Пилипа Орлика насправді була договором гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика та козацтва зі старшиною (від їх імені документ підписав кошовий отаман Кость Гордієнко). Конституція була затверджена королем Швеції Карлом ХІІ в складний час для української державності. Документ був написаний двома мовами – латинською та давньоукраїнською. Має преамбулу та 16 статей. Проте Конституція була написана у вигнанні, тому чинною не була, а залишилася пам’яткою філософсько-правової історичної думки.
З розпадом Російської Імперії, Україна отримала шанс на незалежність, яку спробувала реалізувати, в тому числі, і прийняттям власного основного закону. Центральна Рада УНР затвердила Конституцію 29 квітня 1918 року. Цей день, на жаль, став останнім днем існування Центральної Ради – вона була повалена гетьманом Української Держави Павлом Скоропадським. Апарат Скоропадського, в свою чергу, опублікував «Закон про тимчасовий державний устрій України» – установчий документ, в якому закладалися основи української державності. З приходом радянської влади конституційний процес незалежної України припинився. Конституції УРСР публікувалися в 1919, 1929, 1937 і 1978 році.
Лише розпад Радянського Союзу дозволив країні відновити розробку власного основного закону і затвердити його у 1996 році.
За 25 років до Конституції України було внесено 6 змін. Востаннє вони були внесені 2 червня 2016 в частині правосуддя. Ще 7 законопроєктів про зміни до Конституції були попередньо схвалені, але не прийняті в цілому як закони або ветовані Президентом, один законопроєкт не розглядався на наступній сесії після попереднього схвалення.
22 серпня 2011 року в Києві була презентована перша мініатюрна Конституція України. Автори ідеї пояснили, що задум такого проєкту в тому, аби привернути більше уваги громадян до законодавства. Мініатюрна рукописна книжечка “Конституція України”, розміром 2х3 сантиметри, включає 160 рукописних сторінок, літери висотою не більше 1 міліметра можна читати без окулярів. Її створення зайняло приблизно два місяці.
Конституція як джерело права має наступні специфічні юридичні властивості:
1) найвища юридична чинність - закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі конституції і повинні їй відповідати;
2) основа правової системи - конституція є фундаментом національної правової системи, оскільки вона містить принципові положення всіх інших галузей права;
3) стабільність - конституція приймається з перспективою застосування її протягом довгого строку. Незмінність її положень забезпечується ускладненим порядком внесення змін (найстабільнішою конституцією у світі є Конституція США, до якої протягом майже 220 років внесено лише 27 поправок);
4) пряма дія норм - кожний може звернутися із позовом до суду для захисту своїх прав і свобод безпосередньо на підставі норм конституції;
5) особливий порядок захисту - певні організаційні та правові заходи для забезпечення дотримання положень конституції не тільки громадянами, але й державними органами. В більшості країн світу існують органи конституційного контролю у вигляді конституційного суду (трибуналу, ради), який має стежити за тим, що створення нових законів та підзаконних актів не суперечило конституції.
Особливості норм конституційного права:
1) особлива форма викладання. Норми конституції мають узагальнений характер і на основі практично кожної них може бути створено самостійний нормативно-правовий акт. Наприклад, з метою конкретизації ст. 40 Конституції України, яка закріплює право петицій, прийнято Закон України «Про звернення громадян»;
2) особливий зміст. Норми конституційного права мають не тільки нормативний, але й політично-програмний характер. Вони формулюють та закріплюють стратегічні цілі суспільства;
3) особлива побудова. Норми конституційного права не містять санкцій. Норми, які встановлюють юридичну відповідальність за порушення конституційних приписів, віднесені до інших нормативно-правових актів.
Сучасна Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року – найважливіший нормативно-правовий акт новітньої Української держави. Україна здобула свій Основний Закон – необхідний елемент сучасної законодавчої системи. Юридичне оформлення Основного Закону в Україні стало своєрідним поштовхом до активізації процесу подальшої розбудови правової держави.
Конституція України має велику юридичну цінність – вона є дуже важливим правовим документом, бо саме в ній зафіксовано відповідний стан розвитку нашої держави і суспільства, їх правової системи, вона є юридичною базою решти законів. Конституція – це Основний Закон нашої держави, який має найвищу юридичну силу. У ст. 8 Конституції закріплює одне з найважливіших положень: «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.» Усе ж, що суперечить Конституції або не відповідає їй, вважається незаконним. Тому в ієрархічній побудові системи законодавства, Конституція займає перше місце.
Зміст конституції. Зміст конкретної конституції визначають різні чинники – час прийняття, юридичні та релігійні традиції, загальний рівень правової культури суспільства, географічні та демографічні фактори тощо. Водночас аналіз існуючих конституцій дозволяє виділити норми та інститути, що є обов'язковими елементами будь-якої конституції. До них відносяться:
Найважливіші принципи організації державної влади – народний суверенітет, поділ влади, верховенство права, державний суверенітет, гуманізм.
Основи правового статусу людини і громадянина – принципи правового статусу людини і громадянина (свободи, рівності у правах і гідності, гарантованості прав і свобод людини тощо), основні права, свободи та обов'язки людини і громадянина та їх гарантії.
Форми здійснення народовладдя – пряма та представницька демократія. Організація, структура і компетенція вищих органів державної влади – інститути парламентаризму, глави держави, уряду, вищої судової влади.
Основи правового регулювання в державі – ієрархія правових актів, сфери законодавчого регулювання, співвідношення юридичної сили міжнародних договорів та актів національного законодавства.
Основи правового положення адміністративно-територіальних одиниць (статус суб'єктів федерації).
Звичайно конституції за своїм змістом не вичерпуються зазначеними обов'язковими блоками, вони також можуть установлювати основи зовнішньої політики держави, основи економічної, екологічної та соціальної політики, основи взаємовідносин держави з окремими інститутами громадянського суспільства (наприклад, церквою) тощо.
Функції конституції – це основні напрямки її впливу на суспільні відносини, які обумовлені соціальним призначенням конституції. Основні з них:
юридична функція, пов'язана з тим, що конституція є основним джерелом права, вона має найвищу юридичну силу (формально-юридична конституція), є базою чинного законодавства і визначає всю систему правового регулювання в суспільстві;
політична функція полягає в тім, що конституція встановлює основи організації публічної влади, визначає основні принципи політичної діяльності, функціонування інститутів політичної системи суспільства;
ідеологічна функція полягає у виховній ролі конституції, яка встановлює взаємовідносини держави з людиною, інститутами громадянського суспільства на основі їх взаємної відповідальності. У конституції держави чітко формулюються ті духовні цінності, на які вона орієнтована – свобода людини, непорушність прав і свобод людини і громадянина, демократія тощо.
У деяких джерелах до найважливіших функцій конституції також відносять: закріплення контінуїтету, тобто неперервності, спадкоємності державної влади; протидія лівому і правому радикалізму; протидія територіальному розпадові держави .
Дія конституції. Під дією конституції розуміють її вплив на суспільні відносини. Аналіз дії конституції передбачає визначення часових і просторових меж, кола осіб, на яких поширюються положення конституції, а також механізмів такої. Тобто, мова йде про дію конституції в часі, у просторі та по колу осіб.
Дія конституції в часі визначається початком і припиненням її дії. Конституція починає діяти від моменту набуття нею чинності, і цей момент зазначається в самому тексті конституції або в окремому законі. Наприклад, Конституція України 1996 р. згідно з її ст. 160 набула чинності від дня її прийняття. При цьому стають правочинними всі положення конституції одночасно або ж у перехідних положеннях конституції передбачається пізніший строк дієвості окремих її положень. Так, у перехідних положеннях Конституції України визначено особливий порядок введення в дію положень Конституції, що визначають грошову одиницю України (після введення національної грошової одиниці - гривні), порядок арешту, тримання під вартою і затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину (протягом п'яти років після набуття чинності Конституцією) тощо.
Момент припинення дії конституції залежить від того, є вона тимчасовою чи постійною. Тимчасові конституції приймаються на встановлений в цій конституції строк або діють до настання визначених конституцією подій (наприклад, до прийняття постійної конституції). Постійні конституції не містять будь-яких вказівок про строк своєї дії, тобто приймаються на необмежений строк.
Дія конституції в просторі характеризується тим, що її положення поширюються на всю територію держави, а зі зміною території держави одночасно змінюється і сфера просторової дії конституції.
Дія конституції за кругом осіб характеризується тим, що її положення поширюються на всіх суб'єктів права, що перебувають на території країни. Що стосується громадян, а також своїх юридичних осіб, установ та організацій, то дія конституції поширюється на них також і у випадках перебування за кордоном.
Механізм дії конституції містить виникнення прав, свобод, обов'язків і правовідносин. Механізм дії окремих положень конституції – тих, що містять загальнорегулятивні норми, що встановлюють лише загальні рамки відповідних правовідносин, – характеризується суттєвими особливостями. Вони пов'язані з тим, що конституційні норми виступають лише передумовою відповідних правовідносин, а конкретні права та обов'язки виникають згідно з приписами норм чинного законодавства, які конкретизують і деталізують положення конституційних норм. Конституція України містить положення щодо прямої дії її норм (ст. 8). Це передбачає, що норми Конституції України безпосередньо породжують права та обов'язки, але їх конкретизація в чинному законодавстві сприяє підвищенню ефективності реалізації конституційних положень.
Порядок прийняття конституції залежить від того, хто здійснює установчу владу. Після прийняття конституція легалізується, тобто стає законним документом, який має найвищу юридичну силу. В літературі виділяють три основні способи прийняття конституції: виборцями шляхом референдуму, представницьким органом та главою держави або главою виконавчої влади.
Референдум забезпечує найвищу ступінь легітимності конституції та може застосовуватися як завершальна стадія конституційного процесу, коли на всенародне затвердження виноситься конституція, попередньо схвалена представницьким органом (конституції багатьох штатів США, Бенін, Конго, Іспанія, Румунія, Польща та ін.). У деяких країнах конституції приймалися шляхом референдуму та без участі в її розробленні будь-якого представницького органу (конституції Франції, 1958 p.; Казахстану, 1995 p.; Росії, 1993 p.).
До представницьких органів, які можуть наділятися установчою владою (за дорученням народу), належать установчі збори (конституційні асамблеї, конституційні конвенти тощо), парламент, надпарламентські установи.
1. Установчі збори – це представницький орган, що обирається спеціально з метою розроблення і прийняття конституції. Вперше установчі збори (Філадельфійський конвент) було скликано у США 1787 p.; вони складалися з 74 делегатів і працювали чотири місяці. Установчими зборами приймалися, наприклад, конституції Тунісу (1956 р.), Намібії (1990 p.), Болгарії (1991 p.). Установчі збори в різних країнах мали різний спосіб формування та наділялися різним об'ємом компетенції. Так, за способом формування виділяють дві групи установчих зборів:
а) сформовані шляхом загальних і прямих виборів;
б) збори, частина делегатів яких обирається шляхом прямих або непрямих виборів, а інша частина призначається.
За обсягом компетенції установчі збори поділяються на:
а) суверенні, які наділяються правом розробляти і приймати конституцію (США, 1787 p.; Індія, 1950 p.; Італія, 1947 p.; Португалія, 1976 p.);
б) несуверенні, які розробляють і приймають проект конституції, а для затвердження вона виноситься на референдум або передається іншому органові (наприклад, конституції Кувейту, 1962 p.; Гани, 1979 p.; Туреччини, 1982 p.). Власне, такі органи виконують роль консультативних установчих зборів.
Залежно від призначення установчі збори поділяються на: а) установчі збори з обмеженими повноваженнями – представницькі органи, для яких розроблення (розроблення і прийняття) конституції є єдиною функцією, після здійснення якої вони розпускаються (США, 1787 p.); б) установчі збори з необмеженою компетенцією – представницькі органи, які одночасно з установчою владою здійснюють повноваження парламенту (Франція 1946 p.; Італія 1947 p.; Бразилія 1988 p.).
2. У багатьох країнах світу, зокрема і в Україні, конституції приймалися парламентами. При цьому застосовуються два способи:
а) реорганізація парламенту в установчі збори, що передбачає спеціальну процедуру отримання парламентом мандата виборців на те, щоб діяти.як установчі збори (Шрі-Ланка, 1972 p.; Танзанія, 1977 p.; Замбія, 1992 p.);
б) без формальної реорганізації в установчі збори, коли конституція приймається із застосуванням звичайної парламентської процедури, передбаченої конституцією, що скасовується (наприклад, конституції Мозамбіку, 1990 р.; Грузії, 1995 р.; України, 1996 p., та ін.).
Парламентський спосіб прийняття конституції застосовується також і як попереднє ухвалення конституції перед тим, як вона виноситься на референдум (наприклад, в Іспанії 1978 p.; Польщі 1997 p.). Такий спосіб прийняття конституції дозволяє поєднати кваліфіковане обговорення проекту в парламенті з реалізацією права народу висловити свою волю відносно тексту конституції.
3. Надпарламентські установи – це діючі спорадично виборні органи, які формують постійнодіючий парламент (приміром, Всекитайські збори народних представників – КНР, З'їзд народних депутатів – Росія, за Конституцією РСФСР 1978 p., Великий народний хурал – Монголія).
4. Глава держави є суб'єктом права прийняття конституції в деяких монархічних державах. Прийнятими монархом (дарованими владою монарха), себто октройованими, є, наприклад, конституції Кувейту, Бахрейну, Катару, Оману, Саудівської Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратів.
В історії конституційного розвитку відомі і деякі специфічні способи прийняття конституції, що їх, проте, не можна віднести до легітимних, приміром – прийняття конституції вищим керівним органом правлячої політичної партії – в Анголі, 1975 p.; Мозамбіку, 1975 p.; Конго, 1969 p.; Іраку, 1970 р.