Порядок внесення змін до Конституції України безпосередньо регулюється самою Конституцією України, а саме — Розділом ХІІІ «Внесення змін до Конституції України». Самі ж процедурні нюанси процесу деталізовані в Главі 26 «Розгляд законопроектів про внесення змін до Конституції України» Розділу V «Розгляд Верховною Радою України питань за спеціальними процедурами» Регламенту Верховної Ради України. Також окремі рішення Конституційного Суду України містять важливі тлумачення розгляду та ухвалення Верховною Радою України законопроектів про внесення змін до Конституції України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII Конституції України.
Існують дві різні процедури зміни Конституції України, які залежать від того, який саме розділ Конституції України змінюється:
«Спрощений» порядок внесення змін до Конституції України
Преамбула1
Розділ II. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина
Розділ IV. Верховна Рада України
Розділ V. Президент України
Розділ VI. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади Розділ VIII. Правосуддя
Розділ IX. Територіальний устрій України
Розділ X. Автономна Республіка Крим
Розділ XI. Місцеве самоврядування
Розділ ХІІ. Конституційний Суд України
Розділ XIV. Прикінцеві положення
Розділ XV. Перехідні положення
«Ускладнений» порядок внесення змін до Конституції України (зміни в так звані «захищені» розділи)
«Спрощений» порядок внесення змін до Конституції України полягає в тому, що законопроект України подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, і, попередньо схвалений більшістю від конституційного складу ВРУ, він вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії ВРУ за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу ВРУ (ст. 154, 155 Конституції України).
«Ускладнений» порядок внесення змін до Конституції України полягає в тому, що законопроект подається до ВРУ Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу ВРУ і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу ВРУ, він затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України (ст. 156 Конституції України)
Юридична конституція розглядається у двох аспектах:
Матеріальному
Матеріально-юридична конституція - це система правових норм, що регулюють найбільш важливі політико - правові відносини, незалежно від форми закріплення цих норм.
Формальному
Формально-юридична конституція – це система правових норм, які регулюють найважливіші політико- правові відносини і містяться в одному чи кількох нормативних актах, що мають вищу юридичну силу.
ЮРИДИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ:
Найвища юридична сила.
Установчий характер.
Фундаментальність.
Політико-правовий характер.
Особлива назва.
Особливий порядок прийняття та внесення змін.
Програмний характер.
Отже, в юридичній науці й практиці конституція розглядається як основний, головний закон держави, який регламентує найважливіші з погляду держави суспільні відносини. До них належать засади суспільного ладу й політики, правового становища особи, державного устрою, організації та діяльності органів держави. Конституція також визначає герб, прапор, гімн і столицю держави.
Прийняття п'ятою сесією Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Конституції України стало найважливішою історичною подією в житті українського народу після проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України і схвалення 1 грудня 1991 р. всенародним голосуванням Акта проголошення незалежності України. Тим самим було завершено процес становлення України як суверенної держави, яка має свій Основний Закон.
Прийняття конституції насамперед свідчить про досягнення державою певної стабільності у суспільстві. Адже саме цей процес, як правило, зумовлюється переходом суспільства від одного якісного стану до іншого, зокрема, як це відбувається в Україні, - результатом зміни суспільного устрою стало формування громадянського суспільства і демократичної, соціальної, правової держави.
Ці, так би мовити, історичні передумови прийняття конституції не вичерпують усіх аргументів щодо її значення як основного закону. Найбільш вагомим аргументом є сам зміст конституції, ті важливі положення і норми, які в ній закріплено.
Так, Конституція України закріплює основи її суспільного і державного устрою, визначає напрями розвитку суспільства і держави, основи організації та діяльності державних органів, а також органів місцевого самоврядування, встановлює конституційні гарантії здійснення прав і свобод людини і громадянина, спрямовує розвиток державної та самоврядної форм народовладдя.
Список використаних джерел та літератури
Волченко А. Конституції України // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 354. — ISBN 978-966-611-818-2.
В.М. Литвин. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996 // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 2008. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 568. — ISBN 978-966-00-0855-4.
Бобровник С. В. та ін. Основи держави і права. — Київ : «АН України». Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, 1993.
Кульчицький В. Історія держави і права України. Київ ; Львів, 1996.
Валентин Яблонський. Це була справді чарівна ніч! Як Україна отримала Конституцію // Історична правда Архівовано 28 листопада 2019 у Wayback Machine.
Салтан А. Н. Анатомия украинской конституции [Электронный ресурс]. — Режим доступа к статье: http://sled.net.ua/node/32202 Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine. — Заглавие с экрана. — 28. 06.16.
Михайло Роль. «Як змінити систему влади в Україні на основі чинної Конституції Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.» // Часопис «Універсум». — 2019. — № 7-8.
Конституція України 1996 Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine. // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
Охорона конституції України Архівовано 31 травня 2017 у Wayback Machine. // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
Конституція України (чинна з 1996 р. зі змінами) // Офіційний портал Верховної Ради України
Конституція (Основний Закон) України (1978—1996 рр.) // Офіційний портал Верховної Ради України
Конституційний процес в Україні Архівовано 14 березня 2015 у Wayback Machine. (старий сайт Архівовано 18 січня 2007 у Wayback Machine.) // Офіційний портал Верховної Ради України
Акти Конституційного Суду України // Конституційний Суд України. Офіційний вебсайт
Socincom — Судова практика — Конституційний Суд України Архівовано 5 квітня 2015 у Wayback Machine. (Рішення КСУ на сайті «Socincom»)
Якою могла бути українська Конституція (2009) // Школа політичної аналітики при НаУКМА
Речицький В. Український конституційний процес у 2014 році Архівовано 11 квітня 2015 у Wayback Machine. // Часопис «Критика»: Рік XVIII, число 11-12 (205—206)
Аудіокнига «Конституція України» Архівовано 22 листопада 2020 у Wayback Machine. // Станом на 1 червня 2017 року