РЕФЕРАТ
У дипломній роботі здійснено оцінка ефективності роботи підприємства з використанням різних методів аналізу, та показників які дозволили зробити висновки про фінансовий стан підприємства та зроблена оцінка використання потенціалу різними методами, а також визначена конкурентоспроможність потенціалу і конкурентне місце серед конкурентів.
У дипломній роботі надана характеристика ВП Ш/у «Ровеньківське» ДП "Ровенькиантрацит", його економічний аналіз, та комплексний фінансово-економічний аналіз, визначені основні напрямки поліпшення конкурентоспроможності потенціалу підприємства. Запропоновані загальні шляхи підвищення конкурентоспроможності потенціалу шахти, запропоновано упровадити використання сталевополімерних анкерів та гірничого метану для зниження собівартості вугільної продукції, та підвищення конкурентоздатності шахти.
Дипломна робота містить 112 сторінку, та представлена на 28 демонстраційних аркушах.
Ключеві слова: конкурентний
потенціал, конкурентоспроможність, партнерська надійність підприємства,
багатокутник конкурентоздатності підприємства, інтегральний показник
конкурентоздатності, квадрат потенціалу.
ЗМІСТ
ВСТУП
. ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ АСПЕКТІВ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА
.1 Основні поняття по досліджуваній проблемі
.2 Вивчення складових питань конкурентного потенціалу підприємства
.3 Обґрунтування методики дослідження
. КОМПЛЕКСНЕ УПРАВЛІНСЬКЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОБ’ЄКТА АНАЛІЗУ
.1 Характеристика об’єкта дослідження з теми дослідження
.1.1 Юридично-правова форма власності, організація системи управління, показники керування
.1.2 Господарські результати об’єкту дослідження
.1.3 Ділова активність ВП Ш/у «Ровеньківське» ДП "Ровенькиантрацит".
.1.4 Виробничий менеджмент
.2 Удосконалення управління конкурентним потенціалом ВП «Ш/у «Ровеньківське» ДП «Ровенькиантрацит»
.2.1 Фактичний стан теми дослідження на об’єкті дослідження
.2.2 Дослідження теми на об’єкті аналізу
. ЗАХОДИ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВУГІЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВП Ш/У РОВЕНЬКІВСЬКА ДП "РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ"
.1 Ефективність від використання сталевополімерних анкерів
.2 Ефективність від використання гірничого метану
.3 Загальні шляхи підвищення конкурентоспроможності потенціалу шахти
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
ДОДАТОК
ВСТУП
У останні роки у різних сферах господарської діяльності підприємств відбулись радикальні зміни. Причому це характерно не тільки для українських підприємств, але й для організацій у всьому світі.
Ще декілька десятиліть потому підприємства, які використовують успішну стратегію, могли відчувати себе на ринку достатньо спокійно на протязі довгого проміжку часу. Умови, в яких підприємства розвиваються сьогодні примушують їх проводити велику кількість змін і, як правило, стратегічного характеру.
Це явище стало наслідком відбиваючих у зовнішньому середовищу змін, пов’язаних з глобалізацією економіки, яка створює на певний час безліч потенційних можливостей і небезпек для діючих підприємств. Можливості, які відкриваються перед підприємствами, обумовлені міжнародною економічною інтеграцією, відкриттям ринків країн, які розвиваються, розвитком технологій.
У наслідок швидких змін у навколишньому середовищу перед підприємствами відкривається і більше безпек, пов’язаних з міжнародною конкуренцією, масштабами проникнення закордонних товарів на українські ринки і швидко зміняючими потребами покупців. Щоб скористатись наданими можливостями і уникнути безпеки підприємства повинні приділяти більшу увагу стратегічному управлінню конкурентоспроможністю.
Вихід України з економічної кризи нерозривно пов’язано з підвищенням конкурентоспроможності вітчизняних промислових підприємств. Конкурентоспроможність підприємства - характеристика, визначаюча його стійкість, здібність зберігати своє положення на ринку або розширяти сектор ринку, який воно займає.
У сучасних умовах, для того щоб підприємство змозі було зберегти конкурентоздатність, воно повинно рішати широкий спектр питань: від техніко-економічних - до соціальних. При цьому, до фундаментальним відноситься питання про те, яка повинна бути стратегія управління підприємством, яка буде забезпечувати створення і розвиток його конкурентоспроможного потенціалу
Досвід останніх
років свідчить про посилення конкуренції в усіх сферах ринкової діяльності.
Поява великої кількості нових підприємств і організацій, лібералізація імпорту,
утворення ринку капіталу, акціонерних підприємств, проникнення на український
ринок іноземних компаній - усе це значно ускладнило ринкову ситуацію.
Збільшення пропозицій товарів і послуг, з одного боку, і зменшення
платоспроможності попиту - з другого, створили умови, коли конкуренція стала
повсякденною справою. Тому проблема досягнення конкурентоспроможності
потенціалу підприємства є актуальною і потребує докладного вивчення. Звідси
актуальною є тама дипломної роботи «Удосконалення управління конкурентним
потенціалом вугільного підприємства», яка буде виконана на вихідних даних за
2008-2010р.р. ш/у Ровеньківське ДП «Ровенькиантрацит»
1. Дослідження
теоретичних аспектів удосконалення управління КОНКУРЕНТНИМ потенціалом
підприємства
.1 Основні поняття по досліджуваній
проблемі
Вивчення еволюції наукового розуміння терміна «потенціал» дає змогу зробити висновок, що його запровадження в економічні дослідження було пов'язане з розробкою проблем комплексної оцінки рівня розвитку виробничих сил у двадцяті роки минулого століття.
Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «роtеntіа» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю.
У вітчизняній економічній літературі цей термін у широкому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Тлумачний словник української мови також під цим терміном розуміє «приховані здатності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов».
Таким чином, терміни «потенціал», «потенційний» означають наявність у кого-небудь (будь-то окремо взята людина, первинний робочий колектив, суспільство в цілому) прихованих можливостей, які ще не виявилися, або здатності діяти у відповідних сферах.
У працях В. Вейца[1] та К. Г. Воблого[2] знайшло обґрунтування поняття потенціалу виробничих сил як потенційної можливості країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення. Згодом С. Г. Струмилін запровадив поняття «економічний потенціал», під яким розумів сукупну виробничу силу праці всіх працездатних членів суспільства. В. С. Нємчинов досліджував «потенціал розширеного виробництва», який характеризує ресурсні можливості національної економіки щодо економічного зростання.
Перехід до нового механізму господарювання значно підвищив актуальність дослідження тих ринкових ознак потенціалу, котрі якнайповніше виражають, на нашу думку, поняття «потенціал підприємства».
Потенціал, що об'єднує в собі як просторові, так і тимчасові характеристики, концентрує одночасно три рівні зв'язків і відносин:
Він відображає минуле, тобто сукупність властивостей, нагромаджених системою в процесі її становлення і таких, що зумовлюють можливість до її функціонування та розвитку. У цьому плані поняття «потенціал» фактично набуває значення поняття «ресурс».
Він характеризує рівень практичного застосування і використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежування реалізованих і нереалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття «потенціал» частково збігається з поняттям «резерв».
Однією з рушійних сил зростання потенціалу підприємства є конкуренція.
Конкуренція - одна з найголовніших рис ринкового господарства. Саме конкуренція забезпечує творчу свободу особи, створює умови для її самореалізації в сфері економіки шляхом розробки і створення нових конкурентоспроможних товарів і послуг [13]. У сучасних умовах процесу глобалізації, що підсилюється, і інтернаціоналізації проблеми міжнародної конкуренції виходять на перший план.
Показником визнання провідної ролі конкуренції для успішного функціонування ринкового господарства є той факт, що в більшості країн світу, включаючи країни з перехідною економікою, до дійсного часу прийняті закони про конкуренцію і створені національні органи, що займаються цими питаннями.
Конкурентоспроможність - багатопланова економічна категорія, що може розглядатися на декількох рівнях:
- конкурентоспроможність країни;
- конкурентоспроможність галузі;
конкурентоспроможність товаровиробника;
конкурентоспроможність товару.
Між усіма цими рівнями конкурентоспроможності існує досить тісна внутрішня і зовнішня залежність і взаємозалежність.
Конкурентоспроможність країни і галузева конкурентоспроможність в остаточному підсумку залежить від здатності конкретного товаровиробника випускати конкурентоздатний товар.
Конкуренція є наслідком обмеженості ресурсів, і в цьому контексті конкурентоспроможність визначає умови існування біологічних видів, продуктів, процесів, структур, співтовариств, суспільств. Серед ознак конкурентоспроможного суспільства можна виділити такі:
- стабільне та передбачуване законодавче середовище;
- гнучка і стійка економічна структура; швидкість та якість адміністративних та економічних реформ;
- інвестування традиційної та технологічної інфраструктури, середньої освіти, підвищення кваліфікації;
- сприяння приватним заощадженням та внутрішнім інвестиціям шляхом перерозподілу доходів і зміцнення середнього класу;
- агресивність на зовнішніх ринках і привабливість внутрішнього ринку для іноземних інвестицій;
- взаємозв’язок між доходами, продуктивністю, податками;
- збалансованість внутрішнього та зовнішнього ринків.
Факторами конкурентоспроможності є :
- інтернаціоналізація (участь у міжнародній торгівлі та інвестиціях);
- людські ресурси (доступність і кваліфікація);
- уряд (якість державної політики, спрямованої на досягнення конкурентоспроможності);
- внутрішня політика;
- інфраструктура (спроможність обслуговувати бізнес);
- наука і технологія (потенціал використання науково-дослідницьких, дослідних і конструкторських розробок);
- менеджмент (якість управління, поєднання економічних і соціальних цілей);
- фінанси (ринки капіталів та якість фінансових послуг).
З моменту створення й у процесі функціонування кожен товаровиробник, промислова компанія, комерційна фірма повинні постійно вирішувати проблеми забезпечення конкурентоздатності, у тому числі міжнародної.
Міжнародна конкурентоздатність будь-якого господарського суб'єкта складається з цілого ряду конкурентних переваг, що виявляються на світовому ринку шляхом зіставлення з відповідними показниками закордонних фірм-конкурентів.
До важливих конкурентних переваг варто віднести:
- рентабельність виробництва;
- характер інноваційної діяльності;
рівень продуктивності праці;
ефективність стратегічного планування і керування фірмою;
адаптивність (здатність швидко реагувати на мінливі вимоги й умови ринку) і т.ін.
Очевидно, що, чим ширше в підприємстві набір конкурентних переваг і вище їхні якісні характеристики, тим більш сприятливі передумови воно має для успішної діяльності на світовому ринку, тим більше стійкі позиції воно може зайняти на його окремих сегментах.
У сучасному світі великі компанії забезпечують збереження високої конкурентоздатності насамперед за рахунок збільшення асигнувань на науково-дослідні розробки.
На жаль, в України протягом 90-х років всі асигнування на розвиток науки були менше щорічних вкладень у цю сферу однієї лише американської "General Motors".
Серед українських компаній реальною міжнародною конкурентоздатністю в даний час володіють лише ті компанії, що зайняті в експортно орієнтованому сировинному секторі, виробництвом військової техніки й озброєнь, випуском унікального сучасного технологічного устаткування, розробкою нових товарів і матеріалів.
На сьогодні українські компанії в конкурентній боротьбі на світових товарних ринках мають можливість використовувати лише цінові фактори, причому, щоб закріпитися на закордонному ринку, нерідко прибігають до продажу товарів за демпінговими цінами.
Однак така політика в довгостроковій перспективі може мати зворотний ефект, тобто може привести не до розширення ринку збуту і збереженню конкурентоздатності, а до звуження частки на ринку або до повного витиснення з його.
Найважливішим фактором конкурентоздатності підприємства, фірми є рівень менеджменту.
Конкурентоспроможність потенціалу підприємства - комплексна порівняльна характеристика, яка відображає рівень переважання сукупності показників оцінки можливостей підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу стосовно сукупності аналогічних показників підприємств-конкурентів.
Конкурентоспроможність потенціалу підприємства - комплексне, багатопрофільне поняття, оскільки передбачає врахування взаємодії всіх його складових (виробництво, персонал, маркетинг, менеджмент, фінанси та ін.).
Конкурентоспроможність потенціалу підприємства має кілька особливостей, а саме:
Конкурентоспроможність не є іманентною якістю підприємства (тобто його внутрішньою, природною якістю). Вона може бути виявлена й оцінена тільки за наявності конкурентів (реальних або потенційних).
2 Це поняття є відносним, тобто воно має різний рівень стосовно різних конкурентів.
3. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства визначається продуктивністю використання залучених до процесу виробництва ресурсів.
4. Рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства залежить від рівня конкурентоспроможності його складових (передовсім продукції), а також від загальної конкурентоспроможності галузі та країни.
На сучасному етапі розвитку наукових досліджень конкурентоспроможності потенціалу підприємства намітився дуалістичний підхід до визначення її рівнів.
Залежно від глобалізації цілей дослідження виділяють такі рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства :
1) - світове лідерство;
2) - світовий стандарт;
3) - національне лідерство;
4) - національний стандарт;
5) - галузеве лідерство;
6) - галузевий стандарт;
7) - пороговий рівень
Якщо підприємство перебуває нижче за порогів рівень, то його потенціал вважається зовсім не конкурентоспроможним.
Згідно з другим поглядом виокремлюють чотири рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства. Підприємства першого рівня розглядають організацію апарату управління як внутрішньо нейтральний елемент потенціалу, а роль керівника обмежують налагодженням випуску продукції, без огляду на проблеми конкурентоспроможності та задоволення потреб споживачів. Зайвими вважають зміну конструкції чи підвищення технічного рівня продукції, удосконалення структури й функції відділу збуту та служби маркетингу, оскільки не беруться до уваги зміни ринкової ситуації та потреб споживачів. Підприємства другого рівня конкурентоспроможності намагаються зробити виробничий елемент потенціалу «зовнішньо нейтральним». Це означає, що потенціал підприємства повинен повністю відповідати стандартам, встановленим його основними конкурентами. А якщо керівники підприємства розуміють конкурентні переваги на ринку дещо інакше, ніж їхні основні суперники, та намагаються не обмежуватися тими загальними стандартами виробництва, що чинні в галузі, то потенціал підприємства еволюціонує до третього рівня конкурентоспроможності. На таких підприємствах виробнича складова потенціалу зазнає сильного впливу з боку складової управління, що сприяє її розвитку та удосконаленню. Коли успіх у конкурентній боротьби стає не стільки функцією виробництва, скільки функцією управління та починає залежати від якості, ефективності управління, організаціє виробництва, тоді підприємства досягають четвертого рівня конкурентоспроможності свого потенціалу й опиняються попереду конкурентів протягом тривалого часу.