Курсовая работа (т): Використання методів економічного управління на підприємстві

Основне завдання змін економічних методів управління в готельно-ресторанному бізнесі полягає у тому, щоб створити такі організаційні умови, за яких підприємства виконували б усі функції на найвищому рівні.

На відміну від організаційно-адміністративних економічні методи передбачають розробку планово-економічних показників і способи їх досягнення. Вони є досить ефективним засобом економічного механізму в господарських відносинах. У результаті підвищення дієвості економічних важелів і стимулів формуються такі умови, в яких трудові колективи та їх члени спонукаються до ефективної роботи не стільки через адміністративний вплив (накази, директиви, вказівки), скільки через економічне стимулювання. На основі економічних методів управління розвиваються й стають ефективнішими організаційно-адміністративні й соціально-психологічні методи, підвищуються професіоналізм і культура їх застосування.

В умовах ринку економічні методи управління мають набувати подальшого розвитку, розширюватиметься сфера їх дії, підвищуватиметься дієвість і результативність економічних стимулів, що дозволить поставити кожного працівника й кожний колектив в цілому в такі умови, за яких найповніше задовольнятимуться особисті інтереси й загальнодержавні.

Діюча система економічних методів управління ділиться на методи, передбачені державним законодавством і такі, що застосовуються безпосередньо керівництвом підприємства. (дод. А)

До економічних методів управління, застосовуваних державою відносять: систему пільг та кредитів, систему оподаткування, цінове регулювання та економічні санкції. До методів, застосовуваних керівництвом підприємства відносять: систему матеріального стимулювання, метод госпрозрахунку та матеріальні санкції.

Конкретний набір і зміст економічних важелів визначається специфікою діяльності підприємств готельно-ресторанного бізнесу. В управлінській практиці підприємств цієї сфери економічні методи управління виступають у таких формах: планування, економічне стимулювання, фінансування, кредитування й ціноутворення. Ефективність використання економічних важелів і стимулів, що визначають зміст кожної форми, залежить від умов господарської діяльності. Планування як складова економічних методів управління необхідне для: - визначення основних шляхів та засобів щодо зміцнення власності; - передбачення тенденцій щодо економічного зростання; - визначення потреб у виробничих ресурсах і шляхів найефективнішого їх використання.

Економічне стимулювання як метод управління реалізується через відповідні принципи управління. Основними його джерелами є: - фонд соціального розвитку, який колектив використовує для зміцнення матеріально-технічної бази та соціально-культурної сфери, проведення оздоровчих, культурно-масових заходів; - фонд оплати праці та матеріального заохочення, який використовується на заробітну плату, матеріальну допомогу та інші потреби колективу підприємства.

Матеріальне заохочення сприяє удосконаленню організації та зміцненню дисципліни праці, підвищенню рівня її нормування та продуктивності, досягненню високих показників діяльності підприємств в цілому. Воно є ефективним лише тоді, коли всі категорії працюючих однаковою мірою зацікавлені в його збільшенні. Особливе значення тут має особиста зацікавленість управлінського персоналу. Від якості управлінських рішень залежить ефективність використання матеріально-сировинних та інших ресурсів, якість виготовлених послуг та продукції, тобто ефективність діяльності підприємства.

Фінансування, кредитування та ціноутворення є найважливішими важелями економічного впливу на всі напрями діяльності підприємства.

Фінансування як метод управління є самостійною економічною категорією й водночас, воно зумовлюється іншою категорією - цінами. За допомогою фінансів формуються пропорції розподілу фондів накопичення та споживання, утворюються фінансові ресурси для виробничого і соціального розвитку підприємства, забезпечення збільшення прибутку. Управлінський вплив фінансування реалізує через планування, формування фондів стимулювання та контроль за їх використанням.

Кредитування - це метод управління, який поєднує можливості централізованого управління з найгнучкішим і найоперативнішим впливом на діяльність підприємств. Надаючи кредит підприємствам, банк чітко контролює виконання ними принципів кредитування.

Ціноутворення в сучасних умовах є важливим методом економічного впливу на функціонування всіх ланок господарського механізму. Йому належить провідна роль в розвитку та використанні економічних методів управління. Без нього є неможливим планування виробництва, його стимулювання та фінансування. Ціна використовується як активний засіб впливу на зростання ефективності виробництва, підвищення якості та зниження собівартості готельних послуг і ресторанної продукції.

Удосконалення економічних методів управління тісно пов'язане із удосконаленням системи нормативів, що є особливо важливим, оскільки економічні методи є основною економічною складовою механізму управління й водночас виступають базою реалізації організаційно-адміністративних методів.

Висновки

Розглянуті вище економічні методи управління спрямовані в основному на виробничо-господарську діяльність організацій і підприємств.

Особливе місце управління в ринковій економіці обумовлене тим, що саме воно має забезпечувати інтеграцію економічних процесів на підприємстві. Управління підприємством зв'язує воєдино внутрішні ресурси і зовнішнє середовище, найбільш істотними компонентами якого є державне регулювання економіки, конкуренція, стан соціального середовища й ін. Управління підсилює адаптивність, конкурентноздатність бізнесу.

Узагальнюючи розробки в галузі менеджменту підприємства (організації), можна сформулювати наступні принципові положення (основні характерні риси) сучасного управління.

Поступова відмова від управлінського раціоналізму класичних шкіл менеджменту, згідно якого успіх підприємства визначається, насамперед, раціональною організацією виробництва, зниженням витрат, розвитком спеціалізації, тобто впливом управління на внутрішні фактори виробництва. На перший план висуваються проблеми гнучкості й адаптованості до постійних змін зовнішнього середовища. Значення факторів зовнішнього середовища різко підвищується у зв'язку з ускладненням усієї системи суспільних відносин (економічних, політичних, соціальних), які формують середовище менеджменту організації. Доцільна, розумна інтеграція методів "твердого" і "м'якого" типів управління в єдину, адекватну умовам середовища систему управління.

Розгляд підприємства як цілісної системи, що дозволяє досліджувати організацію в єдності її складових, нерозривно пов'язаних із зовнішнім середовищем (причому границі підприємства із зовнішнім середовищем є проникними). Підприємство як система не само забезпечується, а залежить у своїй діяльності від енергії, інформації та інших ресурсів, які надходять ззовні.

Використання в управлінні ситуаційного підходу, згідно якого вся організація всередині підприємства є реакцією на різні впливи ззовні. Головне - це ситуації, тобто конкретний набір обставин, які впливають на роботу підприємства в даний період.

Визнання необхідності розробки та реалізації системи стратегічного управління підприємством. Суть системи стратегічного управління полягає в тому, що на підприємствах, з одного боку, має існувати чітко виділене й організоване так зване стратегічне планування. З іншого боку, структура управління підприємством, системи і механізми взаємодій її окремих ланок мають бути побудовані так, щоб забезпечити розробку та гнучку реалізацію довгострокової стратегії конкуренції в мінливих умовах зовнішнього середовища та створити інструментарій для перетворення цієї стратегії на поточні виробничо-господарські плани. Метод стратегічного управління поєднує стратегічний підхід до постановки завдань і програмно-цільовий підхід до їхньої реалізації.

Орієнтація бізнесу до управління "організаційною культурою" як системою цінностей персоналу фірм, пов'язану з кінцевими цілями організації. "Організаційна культура" підприємства включає і встановлення високих стандартів діяльності, і забезпечення гнучкого лідерства з акцентом на особисті контакти, створення атмосфери загального залучення до справ фірми й ін. Цінуються здатність і готовність делегувати повноваження підпорядкованим рівням структури управління і виконавцям, продуктивна взаємодія керівників і підлеглих, зацікавлений підхід до стратегії управління, використання сучасних інформаційних технологій.

Визнання визначального значення для майбутнього організації формування і функціонування інноваційного менеджменту, що забезпечує сприйнятливість підприємств до досягнень науково-технічної думки. Основою інноваційного менеджменту на підприємстві є створення відповідного організаційного клімату, ініціатива співробітників, створення адекватних форм інноваційної діяльності та її стимулювання.

Усвідомлення ролі лідера в організації як носія нового господарського мислення, орієнтованого на нововведення й інтеграцію зусиль працівників на раціональний, виправданий ризик, на використання культурно-етичних інструментів управління.

Визнання соціальної відповідальності менеджменту як перед суспільством у цілому, так і перед окремими працівниками організації. Підприємство - це, насамперед, соціальна система, ефективність якої залежить від її головного ресурсу - людини. Завдання менеджера полягає у тому, щоб організувати ефективну спільну роботу, у процесі якої кожна людина здатна в максимальному ступені розкрити свій потенціал.

Сучасний підхід до організації являє собою збалансоване поєднання людських цінностей, організаційних змін і безперервних адаптацій до змін зовнішнього середовища.

Список використаної літератури

1.      Аппенянский А. И. Человек и бизнес. Путь совершенства / Аппенянский А. И. - М. : Барс, 2009. - 228 с.

2.      Ансофф И. Стратегическое управление / Пер. с англ. - М.: Экономика, 2009.

.        Ареф'єва О. В. Фінансовий менеджмент. - К., 2009.

4.      Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента / Балабанов И. Т. - М. : Финансы и статистика, 2010. - 528 с.

.        Бойчик І. М. Економіка підприємства: [навч. посібник] / Бойчик І. М. - К. : Атіка, 2010. -480 с.

6.      Бреддик У. Менеджмент в организации: [учебное пособие] / Бреддик У. - М. : Инфра-М, 2007. - 344 с.

7.      Вихруп А.П., Андрушків Б.М., Харів П.С. Економіка підприємств. - К.: Скарби, 2008. - 343 с.

8.      Герчикова И. Н. Менеджмент: [учебник] / Герчикова И. Н. - М. : ЮНИТИ, 1995. - 480 с.

.        Економічна енциклопедія: В 2 т. / Гаврилишин Б. Д., Мочерний С. В., Устинко О. А., Амо-ша О. I. - К., 2000. - Т. 1.

10.    Дятлов В. А. Управление персоналом / Дятлов В. А., Кибанов А. Я., Пихало В. Т. - М. : ПРИОР, 1998. - 385 с.

.        Ладанов И.Д. "Практический менеджмент", М., 1995. - 230 с.

.        Мескон М. X, Алберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. - М.: Дело, 1992.

.        Монден Я. "Тоета". Методы эффективного управления. - М., 1989.

.        Немцов В. Д., Довгань Л. Є., Сініок Г. Ф. Менеджмент організацій: Навч. посібник. - К.: УВПК ЕксОб, 2009.

.        Покропивний С.Ф. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність, К:КНЕУ, 1998 р.

.        Ребрин Ю.И. Основы экономики и управления производством: Конспект лекций. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2010. 145 с.

.        Симонов П. Ф. Научные методы организации промышленности й труда. - М.;Л., 1925.

.        Тимошенко И. И., Соснин А. С. Мотивация личности и человеческих ресурсов. - К.: Изд-во Європ. ун-та, 2004.

.        Травин В., Дятлов В. Основы кадрового менеджмента. М., 1995.

21.    Турило А. М. Управління витратами підприємства: [навч. посібник] / Турило А. М., Кравчук Ю. Б., Турило А. А. - К. : Центр навчальної літератури, 2010. - 120 с.

.        Управление персоналом./Под ред. Т.Ю.Базарова. "Центр Кадровых Технологий - XXI век". М. 2009.

.        . Фатхутдинов Р.А. Производственный менеджмент: Учеб. для ВУЗов. - М.: Банки и биржи, "ЮНИТИ", 2007. - 447 с.

.        Хміль Ф. Міфи зарубіжної науки менеджменту і українські реалії // Економіка України.- 2005.-№5. -С. 66-81.

Додаток

Діюча система економічних методів менеджменту