Материал: Земельне право Корнєєв

–вiдoмостi про вiдcутнicть або наявнicть обтяжень земельної ділянки правами третіх осiб (застава, оренда, особливий режим використання, сервітути, майнові права тощо );

–дата передачi прав на земельну дiлянку;

–цiна угоди;

–зобов'язання cтopiн.

Угоди щодо земельних дiлянок вважаються укладеними з дня їх нотарiального посвiдчення.

Застава земельної дiлянки — це спосiб забезпечення виконання зобов’язань.

З огляду на заставу кредитор (заставодержатель) мaє право в разi невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вapтocтi заставленої земельної дiлянки переважно перед iншими кредиторами. Застава (iпотека) земельної дiлянки виникає у зв’язку з договором чи законом.

Предметом застави (iпотеки) може бути земельна дiлянка, що перебуває у власностi громадянина чи юридичної особи, або частка в правi спiльної власностi на земельну дiлянку та земельна дiлянка, яка може бути вiдчужена заставодавцем i на яку може бути звернено стягнення.

Предметом застави може буги земельна дiлянка, яка переходить у власнicть заставодавця пiсля укладення договору застави.

Предметом застави не можуть буги земельнi дiлянки, що перебувають у державнiй або комунальнiй власностi, приватизaцiя яких заборонена вiдповiдно до вимог Земельного кодексу Укрaїни.

Земельна дiлянка, що перебуває у спiльнiй власностi, може бути передана у заставу лише за згодою вcix власникiв.

Земельнi дiлянки, якi перебувають у громадян та юридичних осiб на правi власностi або оренди, за згодою власника можуть бути передані в заставу для забезпечення кредитних органiзацiй. Якщо в заставу передається частина земельної дiлянки, попередньо встановлюються її межi. Особливостi застави земельної дiлянки регулюються законом.

Питання для самоконтролю і семінару до розділу 5.

1.Який порядок здійснення купівлі-продажу земельних ділянок?

2.Які передбачені способи відчуження земельної ділянки?

3.Як вирішується питання купівлі-продажу земельної ділянки якщо договір обтяжений заставою землі?

4.Як здійснюється купівля-продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення?

5.Які земельні ділянки несільськогосподарського не дозволено продавати?

6.Хто є продавцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення?

7.Що є підставою для укладення договору купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення?

71

8.Коли виникає право власності на придбану земельну ділянку несільськогосподарського призначення?

9.Як розподіляються кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній або комунальній власності?

10.Які відомості зазначаються в заяві громадянина що бажає придбати земельну ділянку несільськогосподарського призначення?

11.Які документи додаються до заяви купівлю-продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення?

12.За яких підстав може бути прийняте рішення у відмові в продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення?

13.Який механізм отримання безоплатно земельної ділянки у власність громадян?

14.В яких розмірах передбачена безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян?

15.Що зазначається у заяві на відведення земельної ділянки?

16.Як здійснюється право дарування земельних ділянок?

17.Як здійснюється право успадкування земельних ділянок?

18.Як здійснюється обмін земельних ділянок?

72

РОЗДІЛ 6

ГАРАНТІЇ ПРАВ НА ЗЕМЛЮ

1. Поняття гарантій прав на землю.

Термін «гарантія» (франц. gагапtіе — порука, яка щось забезпечує) часто використовують для позначення способів забезпечення різного роду зобов’язань. У юридичній літературі їх розглядають як гарантії реалізації норм права, прав та обов’язків.

Гарантії прав на землю передбачено розділом V ЗК України. Умовно їх можна поділити на три різновиди: гарантії захисту прав на землю; гарантії, пов'язані з відшкодуванням збитків власникам землі та землекористувачам;гарантії, пов’язані з розв’язанням земельних спорів.

Гарантії захисту прав на землю мають безпосередньо конституційну основу. Так, ст. З Конституції України проголошує, що права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Основному Законі закріплено положення, згідно з яким держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (ст. 13). Особливе значення має ст. 14 Конституції, яка передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. При цьому право власності на землю гарантується. Його набувають і реалізують громадяни, юридичні особи та держава виключно відповідно до закону. Зазначені положення Конституції України безпосередньо втілено у земельному законодавстві.

Серед гарантій захисту прав на землю важливими є гарантії права власності на земельну ділянку. ЗК України передбачає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Кодексом або іншими законами України. До таких випадків згідно з ЗК України належать:

–конфіскація земельної ділянки (ст. 148);

–не відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення іноземним юридичним особам, якщо вони одержали її у спадщину, та не відчужену протягом року (ст. 145);

–використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (ст.143) та деякі інші.

Гарантії, пов’язані з відшкодуванням збитків власникам землі та землекористувачам, передбачені ст. 156 ЗК України. Зазначеним суб’єктам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

–вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників для інших видів використання;

–встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

–погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників;

73

–приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників у непридатний для використання стан;

–неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Важливого значення набувають гарантії, пов’язані з вирішенням земельних спорів. Звернення до суду для захисту земельних прав сторонами у земельних спорах гарантує ст. 8 Конституції України.

Звернення до суду за вирішенням земельних спорів можливе з таких підстав:

–претензії суб'єкта земельних правовідносин щодо набуття або припинення права власності на землю чи права землекористування;

–порушення земельних сервітутів і правил добросусідства;

–порушення зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди власникам землі та землекористувачам, та деяких інших.

Вирішення земельних спорів поновлює порушені права та законні інтереси власників земельних ділянок і землекористувачів, встановлює зміст і межі повноважень сторін спору, а також обов’язкову поведінку однієї сторони щодо іншої. Тим самим вирішення земельних спорів гарантує реалізацію прав суб’єктів земельних правовідносин на землю.

2. Способи захисту прав на землю.

Захист суб'єктивного права на землю — це захист правомочностей (деяких або взятих разом) та інтересів власника земельної ділянки чи землекористувача. Право на захист становить надану уповноваженій особі можливість застосувати заходи правоохоронного характеру для відновлення її порушеного чи оспорюваного права. Сутність права на захист полягає у можливості його володільця самому вчиняти юридично значущі активні дії. Воно має конституційну природу та існує у межах відносин держави суб'єкта.

Стаття 13 Конституції України передбачає, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Вона також закріплює рівність перед законом усіх без винятку суб'єктів права власності і гарантує кожному захист його прав і свобод. Ці принципові положення мають визначальне значення і для суб'єктів земельних правовідносин.

Так, ЗК України гарантує і забезпечує фізичним і юридичним особам рівні умови і способи захисту права власності і права користування на конкретні земельні ділянки.

Власник земельної ділянки чи землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав на землю здійснюється в адміністративному та судовому порядку.

74

Слід зазначити, що згідно з Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються виключно судом; кожному гарантується право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й при порушенні земельних справ.

Земельний кодекс України (ст. 152) визначає перелік способів захисту земельних прав, який не є вичерпним. Способи захисту — це дії державних органів у межах їхньої компетенції, які безпосередньо спрямовані на захист земельних прав громадян (наприклад, визнання права на землю судом, розгляд земельних спорів радою, опротестування прокуратурою акта органу державної влади, що порушує земельні права тощо). Всі способи захисту прав на землю можна класифікувати на відносно самостійні групи. Зокрема, М. В. Шульга виділяє речово-правові, зобов'язальноправові і спеціальні способи захисту земельних прав.

Речово-правові способи захисту прав на землю безпосередньо спрямовані на захист суб’єктивного права власності на землю чи права землекористування осіб, які на момент порушення права не перебувають у зобов'язальних відносинах з порушником.

До цих способів захисту земельних прав належать:

–визнання прав на земельну ділянку;

–відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

–витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння;

–вимога власника земельної ділянки або землекористувача усунути порушення у здійсненні їхніх прав, які не пов'язані з позбавленням володіння земельною ділянкою, та ін.

Зобов'язально-правові способи захисту мають на меті захист прав суб'єкта як учасника зобов’язальних відносин. До таких способів захисту належать:

–відшкодування збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням умов договорів (відчуження, придбання, оренди (суборенди) земельної ділянки та ін.);

–повернення власникові земельної ділянки, наданої у користування за договором оренди, та деякі інші.

Спеціальні способи захисту земельних прав стосуються особливих випадків порушення прав власників земельних ділянок і землекористувачів. Вони зумовлені особливим колом уповноважених чи зобов’язаних осіб і надзвичайними обставинами. Це такі способи захисту:

–визнання угоди щодо земельної ділянки недійсною;

–визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які порушують права власників земельних ділянок і землекористувачів, тощо.

Земельним законом передбачено можливість застосування й інших способів захисту прав на землю. Так, відповідно до цивільно-правових

75