Материал: Земельне право Корнєєв

бу її набуття. Найбільш поширеним способом виникнення спільної часткової власності є об’єднання власниками належних їм земельних ділянок. Наприклад, згідно із п. 1 ст. 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатись із земельної ділянки, що належить господарству як юридичній особі. Пунктом 1 статті 25 ЗК України встановлено, що у випадку приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, а також пенсіонерам з їх числа з виділенням кожному а них земельної частки (паю).

Згідно зі ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельного ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди — у судовому порядку.

Спільна сумісна власність характеризується тим, що земельна ділянка на такому праві може належати лише громадянам. Вона відрізняється від попереднього виду власності тим, що у ній не визначаються заздалегідь частки учасників земельної ділянки і права на неї. Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України у спільній сумісній власності можуть перебувати земельні ділянки подружжя, членів фермерського господарства (якщо інше не передбачено угодою між ними), співвласників житлового будинку. Цей перелік є вичерпним. Згідно з ч. 4 ст. 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебувають у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюється за законом щодо земельної ділянки подружжя (якщо інше не передбачено шлюбним контрактом), членів фермерських господарств (якщо інше не передбачене угодою між ними), співвласників багатоквартирних жилих будинків, а також належних до них будівель, споруд та прибудинкових територій.

5. Підстави та порядок виникнення і припинення права власності на землю.

Суб’єктивне право власності на землю виникає на підставах та у порядку, визначеному Земельним кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підстави та порядок виникнення права власності на землю зумовлені формою власності на землю. Тому, на думку авторів підручника з земельного права за редакцією М. В. Шульги, їх доцільно класифікувати на дві основні групи: підстави та порядок виникнення права приватної власності на землю і порядок та підстави виникнення права суспільної (публічної) власності на землю. Крім того, підстави та порядок виникнення права приватної власності на землю можна поділити ще на дві самостійні підгрупи: підстави та порядок виникнення права приватної власності громадян на землю і підстави та порядок виникнення права власності юридичних осіб на землю. Що стосується виникнення права суспільної (публічної) власності на землю, то його підстави також можна

31

поділити на дві групи — підстави та порядок виникнення права державної власності на землю і підстави та порядок виникнення права комунальної власності на землю.

Підстави та порядок виникнення права приватної власності на землю. Підставою виникнення права власності па землю є юридичний факт, з яким он пов’язує виникнення цього права. Згідно з ЗК України до юридичних фактів, на підставі яких виникає право приватної власності на землю, належать:

–рішення органу влади про передачу земельної ділянки громадянинові у приватну власність;

–цивільно-правова угода;

–успадкування земельної ділянки.

Особливістю зазначених юридичних фактів є те, що за змістом вони являють собою активні дії органів влади та осіб, які набувають права власності на землю. Ці дії є складними за змістом, І вчинення їх регулюється правовими нормами, які у сукупності становлять порядок набуття права приватної власності на землю.

Проте порядок набуття права приватної власності на землю не є однаковим, оскільки залежить від підстав набуття землі у власність. Так, земельне законодавство встановлює порядок набуття права власності на землю громадянами шляхом:

–приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації;

–приватизації земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю);

–приватизації земельної ділянки за плату;

–придбання земельної ділянки за давністю користування (набувальна давність);

–придбання земельної ділянки, що перебуває у приватній власності, на підставі цивільно-правового договору;

–успадкування земельної ділянки.

Порядок приватизації земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації. Відповідно до ст. 21 ЗК України право на безоплатну приватизацію землі мають лише громадяни України. Вони можуть претендувати на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у таких розмірах:

1.для ведення фермерського господарства — в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де перебуває фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано кілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. Якщо сільськогосподарських підприємств немає на території відповідної ради, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

2.для ведення особистого селянського господарства — не більше як 2,0 га;

3.для ведення садівництва — не більше як 0,12 га;

32

4.для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше як 0,25 га, у селищах — не більше як 0,15 га, в містах — не більше як 0,10 га;

5.для індивідуального дачного будівництва — не більше як 0,10 га;

6.для будівництва індивідуальних гаражів — не більше як 0,01 га.

Громадяни, заінтересовані одержати безоплатно у власність земельну ділянку із земель державної або комунальної власності із зазначеною метою, мають подати заяву до відповідного органу влади за місцем розташування земельної ділянки, в якій зазначаються бажані розміри ділянки та мета її використання.

Процедуру набуття права власності шляхом приватизації земельної ділянки встановлено земельним законодавством.

Якщо уповноважений орган відмовився передати земельну ділянку у власність або залишив заяву без розгляду, громадянин має право звернутися до суду з заявою про примушення відповідного органу влади до вчинення дій, необхідних для безоплатної приватизації земельної ділянки.

Порядок приватизації земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю). Громадяни — працівники державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, заінтересовані одержати безоплатно у власність земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотаннями про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

Підстави і порядок припинення права власності на землю. Підставами припинення права власності на землю с юридичні факти, з якими закон пов’язує припинення правовідносин права земельної власності. Земельний кодекс України визначає юридичні факти, що зумовлюють припинення права державної, комунальної і приватної власності на землю.

Підставами припинення права держаної власності на землю є:

1.приватизація земель, які перебувають у власності держави;

2.розмежування земель державної і комунальної власності;

3.передача земельної ділянки держаної власності у комунальну власність.

Підставами припинення права комунальної власності визнаються:

1.приватизація земель, які перебувають у комунальній власності;

2.передача земельної ділянки комунальної власності у власність держави.

Загальною підставою припинення права державної і комунальної власності на землю є укладання уповноваженими органами цивільноправових угод про перехід права власності на земельну ділянку, у тому числі і відповідно до міжнародних договорів.

Право приватної власності на землю може бути припинене з підстав, передбачених ст. 140 ЗК України. Такими підставами є:

1.добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

33

2.смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

3.відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

4.звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

5.відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

6.конфіскація за рішенням суду;

7.невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Питання для самоконтролю і семінару до розділу 2.

8.У чому полягає зміст права власності?

9.Чи може власник земельної ділянки передати свої правомочності іншій особі?

10.Яке володіння називається титульним?

11.Чому землю, як об'єкт правового регулювання, розглядають у кількох значеннях? Які особливості цього об’єкта?

12.Хто є суб’єктами права власності на землю?

13.За яких умов громадяни України можуть бути суб’єктами права власності на землю?

14.Що означає термін “спільна сумісна власність” на землю? Які особливості цієї власності?

15.За яких умов земельні ділянки можуть набуватися у приватну власність?

16.Як проводиться розмежування форм державної і комунальної власності?

17.Які органи здійснюють правомочності суб’єкта права державної власності на землі господарського та іншого призначення?

18.Якими повноваженнями щодо розпоряджання і управління землею наділено органи державної виконавчої влади?

19.Назвіть підстави припинення права приватної власності на землю.

20.Які землі можуть перебувати лише у комунальній власності і їх не можна передавати у приватну власність?

21.Які землі державної власності не можна передавати у комунальну власність?

22.Що є підставою виникнення права власності на землю?

23.На основі яких юридичних фактів виникає право приватної власності на землю?

24.В якому порядку здійснюється набуття права власності на землю громадянами?

25.Які підстави припинення права державної власності на землю?

26.Які підстави припинення права комунальної власності на землю?

27.Які підстави припинення права приватної власності на землю?

34

РОЗДІЛ 3

ВИДИ ПРАВА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

1. Право постійного землекористування.

Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу Право постійного користування земельною ділянкою.

1.Право постійного користування земельною ділянкою — це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває

удержавній або комунальній власності, без встановлення строку.

2.Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Перехід до ринкових умов господарювання на землі в процесі здійснення земельної реформи та законодавче закріплення різних форм власності на землю істотно впливає на сферу застосування постійного землекористування.

Право землекористування прийнято розглядати в різних аспектах. Як правовий інститут це право являє собою сукупність однорідних правових норм, що визначають підстави, умови та порядок виникнення, здійснення, зміни та припинення права на використання земель.

Право землекористування як правовий інститут є похідним від інституту права власності на землю. Крім того, сам характер використання землі значною мірою визначається правом власності на землю. Право постійного користування земельною ділянкою — це самостійний різновид права землекористування, особливість якого полягає в тому, що воно здійснюється без заздалегідь визначених термінів.

Виникнення права постійного користування земельною ділянкою пов'язане з переходом земельної ділянки від власника до конкретного постійного землекористувача зазначених правомочностей щодо володіння і користування землею. Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою здійснюється шляхом реалізації цих правомочностей.

Право володіння земельною ділянкою полягає в тому, що конкретна особа — землекористувач — набуває можливість здійснювати господарське «панування» над цією земельною ділянкою. Право користування — це визнані законом можливості використання постійним користувачем земельної ділянки її корисних властивостей для задоволення власних матеріальних та інших потреб.

Конкретний зміст правомочностей володіння і користування постійного землекористувача визначається законом. Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою може набуватися за рахунок земель, що перебувають у державній або комунальній власності. Перелік таких земель визначається ст. 83 і 84 ЗК. Так, відпо-

35