Отчет по практике: Ґрунти Львівського Розточчя

Р(h)kgl(похов) 67- 97 см       перехідний, вологий, колір неоднорідний, жовто-бурий з сизими плямами, важкосуглинковий, Fe-Mn конкреції вохристі та сизі.

Рк - карбонатна порода (бурхливе закипання кислоти)

Грунт - дерново-карбонатний легкосуглинковий на елювії щільних карбонатних порід (розріз №2).

Розріз № 2 закладений на південному сході с. Завадів Жовківського району в 30м від розрізу №1, на схилі пагорбу, від перехрестя автодороги на південь на 50м та перпендикулярно на 150м на захід по схилу.

Глибина розрізу - 120 см.

Закипання від 10% розчину HCl - з поверхні.

Рослинність: мохоподібні.

Температура повітря на глибині 5 см 12ºС, на 26 см становить 11°С.

Рис. 4.3. Ландшафт, де закладений розріз №2.

Рис. 4.4. Ґрунтовий профіль дерново-карбонатного ґрунту в с. Завадів Жовківського району (Розріз №2).

Hо 0-2 см   - лісова підстилка

Нк 2-25 см - гумусовий карбонатний, темно-сірий, розсипчастий, легкосуглинковий, щільно переплетений корінцями, містить карбонатні щільні тверді утворення, ніздрюваті дрібні порожнини, характер переходу хвилястий.

Нрк 25-45 см      - гумусовий перехідний горизонт, світло-сірий з карбонатними утвореннями, щільний, легкосуглинковий, зернисто-грудкуватий, дрібно-тріщинуватий, карбонатні утворення, дендрити, перехід помітний за кольором.

Р(h)кgl 45-100 см         - перехідний гумусований з ознаками оглеєння, колір неоднорідний, жовто-бурий з чорними вкрапленнями, легкосуглинковий, дуже щільний, зернисто-грудкуватий, карбонатні новоутворення групуються на глибині 80 см, містить коріння середньої товщини на глибині 47 -70см.

Рк 100-150 см     - карбонатна порода

3.2 Морфологія темно-сірих опідзолених грунтів

Морфологічні особливості темно-сірих опідзолених грунтів вивчено й описано в численних наукових працях.

Темно-сірі опідзолені ґрунти майже ніколи не залягають суцільними масивами. Невеликі їх ділянки трапляються серед чорноземів опідзолених і сірих лісових грунтів.[4]

У профілі темно-сірих опідзолених грунтів виділяються три генетичні горизонти - гумусовий слабоелювійований Не, гумусовий ілювійований НІ та ілювіальний горизонт І, порода Р.

Лісова підстилка Но (0-1см) у природних відмінах темно-сірих опідзолених грунтів виражена слабо, складається не стільки з решток деревної рослинності, скільки із залишків трав’янистих рослин. Тому й гумус цих грунтів має фульватно-гуматний склад, фульвокислот відносно мало. Нижче залягає гумусовий елювійований горизонт Не потужністю 27-33см, інколи 37-40см, темно-сірого кольору, добре гумусований та елювійований, грудкувато-зернистої структури в цілинних ґрунтах і порохувато-грудкуватої чи пилувато-зернистої, із горизонтальною подільністю структури в освоєних ґрунтах, з помітною “сивиною” від присипки SiO2 , густо пронизаний корінцями рослин і переритий дощовими черв’яками.

Гумусово-ілювіальний горизонт НІ потужністю 30-35см сірувато-бурого або темнувато-сірувато-бурого кольору, з білястою присипкою SiO2, грудкувато-крупногоріхуватої структури, щільний, переритий черв’яками і личинками жуків, із пустотами від кореневищ. Гумусове забарвлення чітко вирежене до межі з горизонтом І, унаслідок чого темно-сірий грунт можна прийняти за малопотужний чорнозем.

Верхня частина ілювіального горизонту Іе(h) потужністю 25-30см, слабогумусований, темно-бурого кольору, слабоелювійований, горохуватої або горіхувато-призматичної структури, але призми нетривкі, легко розтріскуються на горіхи, по гранях структурних агрегатів тонкі, не суцільні колоїдні плівки, щільний, поступово переходить у горизонт IP.

Нижня частина ілювіального горизонту IP потужністю 25-45см, бурого, червонувато-бурого або палево-бурого кольору; горизонт неоднорідний, добре ілювійований, з окремими темними примазками, грудкувато-призматичної структури, зі слабо вираженою колоїдною плівкою по гранях структурних агрегатів, менше ущільнений від попереднього.[9]

Перехідний до ґрунтотворної породи горизонт Рік, рідше Рі - лесоподібний суглинок потужністю 20-30см, слабоілювійована порода. Цей горизонт буро-палева або палево-бура, з дуже слабкими бурими затіками, слабовираженої грудкуватої структури, слабо ущільнений, переритий землериями, переважно карбонатний, поступово переходить у ґрунтотворну породу.

Ґрунтотворна порода Рк або Р - лесоподібний суглинок, палевого або жовто-палевого кольору, безструктурний, ущільнений. Карбонати у формі прожилок або псевдоміцелію, журавчиків.[9]

У темно-сірих опідзолених ґрунтах карбонати вилугувані і трапляються в породі на глибині 120-140см. Для грунтів Західного Лісостепу в умовах підвищеного зволоження концентрації карбонатів виявлено у формі журавчиків або дутиків. Для даних грунтів характерні ознаки спорадичного перезволоження, що виявляється у профілі у формі вохристих плям, пунктацій, сизуватих розводів. За ступенем вияву оглеєння темно-сірі опідзолені ґрунти поділяються на глеюваті та глейові.

У темно-сірих опідзолених глеюватих ґрунтах ознаки оглеєння у формі пунктацій, бобовин, вохристих плям трапляються в нижній частині грунтового профілю і в ґрунтотворній породі. Темно-сірі опідзолені глейові грунти характеризуються чіткими ознаками оглеєння, починаючи з ілювіального горизонту, сизими або зеленувато-сизими плямами на бурому фоні, бобовинами, пунктаціями. Ґрунтотворна порода глеєва, в’язка, липка. На відміну від неоглеєних і глеюватих грунтів, темно-сірі опідзолені глейові грунти мають потужніший і більш гумусований профіль (Не+Ні від 70 до 80см), із пунктаціями, дрібними бобовинами. Ознаки оглеєння в цих грунтах виражені слабше: менше присипки SiO2 в гумусовому елювійованому горизонті (Не), слабше виражені натіки колоїдів в ілювіальному горизонті (Igl).

Темно-сірі опідзолені ґрунти, сформовані в умовах розчленованого рельєфу, характеризуються різним ступенем еродованості: слабо-, середньо- та сильнозмиті.[4]

Темно-сірі опідзолені слабозмиті ґрунти залягають на слабопохилих схилах вододілів (1-2о, 2-3о). Верхня частина гумусового елювіального горизонту (Не) змита. Колір поверхні ріллі темнувато-сірий з буруватим відтінком унаслідок залучення в оранку верхньої частини гумусово-ілювіального горизонту (НІ).

Темно-сірі опідзолені середньозмиті ґрунти трапляються на похилих, інколи крутих схилах (3-5о, 5-7о) вододілів. Гумусовий елювіальний (Не) та частково гумусово-ілювіальний (НІ) горизонти змиті. Оранці піддаються гумусово-ілювіальний і верхня частина ілювіального горизонту. Поверхня ріллі сіро-бура, інтенсивно запливає, легко піддається площинному змиву і глибинному розмиву.

Темно-сірі опідзолені сильнозмиті ґрунти трапляються на похилих і крутих схилах складної форми вододілів. Гумусована частина профілю (Не+НІ) змита, в орний шар залучається ілювіальний (Іе), а інколи і перехідний (ІР) горизонти. Колір поверхні ріллі бурий, вона швидко ущільнються, запливає, набуває тріщинуватого вигляду. [9]

Під час проходження виробничої практики на закладено грунтовий розріз №3 темно-сірих опідзолених грунтів.

Рис. 4.5. Ландшафт території, де закладений ґрунтовий розріз №3.

Розріз 3 закладений на північному сході с.Зашків Жовківського району на відстані 200м на північ по шосейній дорозі від залізничного переїзду і перпендикулярно на 25м на захід.

Закипання грунту при дії на нього кислоти відсутнє.

Рослинність - різнотрав’я.

Рельєф рівнинний.

Температура грунту на глибині 50 см становила 12°С, на глибині 85 см також була зафіксована на позначці 12°С.

Ґрунт: темно-сірий опідзолений легкосуглинковий на лесоподібних суглинках.

Рис. 4.6. Профіль темно-сірого опідзоленого ґрунту (Розріз №3).

Hо 0-7 см Трав’яна підстилка

Н1е ор. 7-50 см  гумусовий слабоелювійований орний горизонт, свіжий, темно-сірий з коричневими с відтінком, присипка SiO2 на гранях агрегатів, легкосуглинковий, зернисто-пилувато- грудкуватий, дуже щільний, містить дрібні корінці, перехід помітний.

Н2е п/ор. М        - гумусовий слабоелювійований підорний, свіжий, темно-сірий, однорідний, середньосуглинковий, грудкувато-зернисто- пилуватий, щільніший за верхній горизонт, дрібно- тріщинуватий, наявні дрібні корінці, копроліти, кротовина на глибині 60 см, присипка SiO2, перехід поступовий.

НР 85-134 см      - гумусовий перехідний, вологий, колір неоднорідний, сірувато-жовтий, дрібно-тріщинуватий, містить ферумо- манганові нальоти, глинистий, грудкувато-брилуватий, щільніший за верхній горизонт, характер переходу поступовий.

Рh 134-200 см     - перехідний слабогумусовий, вологий, жовто-бурий з чорними прожилками, брилувато-грудкуватий, ущільнений, глинистий, містить гумусові накопичення і ферумо-манганові утворення.

Pgl ≥200 см         - грунтотворна порода, лесоподібний суглинок, вологий, жовто-бурий, неоднорідний, безструктурний, слабкі ознаки оглеєння у формі пунктацій, зрідка кореневини, червоточини.

РОЗДІЛ 4. ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТІВ

Однією з важливих характеристик грунтів є їхні фізичні властивості, серед яких виділяють загальні фізичні, водно-фізичні, механічні, теплові тощо. їхні величини, динаміка визначаються складом, співвідношенням і взаємодією твердої, рідкої, газоподібної і живої фаз ґрунту .

Фізичні властивості впливають на напрям і інтенсивність ґрунтотворного процесу, родючість ґрунтів і умови росту та розвитку рослин. Мінералогічний і гранулометричний склад ґрунтотворних порід, а також їхній хімічний склад значною мірою впливають на фізичні властивості ґрунтів.

Досить важливим компонентом для аналізу ґрунту, зокрема дослідження фізичних властивостей грунтів є вологість. Гігроскопічна вологість грунтів була визначена термостатно-ваговим методом, а дані занесені у табл. 5.1 та 5.2.

Отже, до загальних фізичних властивостей ґрунтів відносять щільність твердої фази, щільність будови, загальну шпаруватість і шпаруватість аерації. Вони визначають складення ґрунтів. Саме ці властивості грунтів були розглянуті під час дослідження грунтів Львівського Розточчя.

4.1 Щільність будови

Щільність будови є однією із найважливіших фізичних характеристик ґрунтів, яка зумовлює їхній водний, повітряний і тепловий режими. Щільність будови грунтів, які були відібрані під час практики, є різною, та залежала від багатьох чинників, зокрема гранулометричного складу, шпаруватості, складення ґрунтів, їхнього структурного стану.

Дерново-карбонатні ґрунти (розріз 1 та розріз 2) мали певні відмінності в щільності будови, причиною цього було те, що ґрунти розміщені на різній висоті схилу та піддаються з різною інтенсивністю змиву.

Дерново-карбонатний ґрунт (розріз 2), відібраний на схилі горбу, ніж ґрунту на вирівняній ділянці у підніжжі схилу, зазнає сильнішого водного та вітрового вивітрювання, внаслідок чого щільність будови нижча (1,25 г/см3). Це також підтверджується даними шпаруватості ґрунту.

Намитий дерново-карбонатний грунт (розріз 1) має вищу щільність будови (1,73 г/см3), оскільки з вершини схилу змиваються мулисті та пилуваті частинки, які заповнюють шпари ґрунту через що збільшується щільність (табл. 5.1). Загальна шпаруватість намитого ґрунту зменшилась на 38,3% у порівнянні з дерново-карбонатним ґрунтом, розміщений на обриві схилу.

Таблиця 5.1

Загальні фізичні властивості дерново-карбонатних ґрунтів Львівського Розточчя

У темно-сірому опідзоленому ґрунті, відібраному на перелозі щільність підорного горизонту нижча за орний горизонт, оскільки гумусові горизонти (Не, Н2), а вже в горизонтах близьких до породи щільність будови зростає. (табл.5.2)

Таблиця 5.2

Загальні фізичні властивості темно-сірого опідзоленого ґрунту в межах Львівського Розточчя

Щільність будови ґрунтів Львівського Розточчя зростає вниз по профілю, досягаючи в ґрунтотворних породах максимальних величин (рис. 5.1, розріз 2, розріз 3). Це пов’язано із ущільненістю ґрунтової маси: глибиною, зменшенням кількості шпар, більш щільним складенням нижніх горизонтів, відсутністю структури й органіки.

Найнижчими показниками щільності будови серед ґрунтів відзначаються дерново-карбонатні ґрунти (розріз 2), щільність у верхньому гумусовому карбонатному горизонті 1,25 г/см3, причому найщільнишим є гумусовий перехідний горизонт з щільністю 1,42 г/см3 (рис. 5.1). У дерново-карбонатному намитому ґрунті (розріз 1) щільність зумовлена намитим і похованим ґрунтом, тому щільність будови в межах профілю змінюється без суттєвої закономірності. Намитий грунт має вищу щільність, ніж похований.

Рис 5.1 Зміни щільності будови грунтів в залежності від генетичного горизонту (розріз 1 - дерново-карбонатний намитий, розріз 2 - дерново-карбонатний, розріз 3 - темно-сірий опідзолений).