Отчет по практике: Ґрунти Львівського Розточчя

Щільність будови темно-сірого опідзоленого ґрунту ( розріз 3) зростає в межах профілю та змінюється в межах 1,37 - 1,54 г/см3. Верхні менш щільні гумусові горизонти (Не(ор), Не(п/ор)), а в горизонтах близьких до породи щільність будови зростає.

Отже, щільність будови є динамічним показником, змінюється у часі та просторі, особливо у верхніх горизонтах ґрунтів, які найбільше піддаються впливам як природного, так і антропогенного характеру, тому в однакових типах грунтів можуть бути суттєві відмінності в щільності будови, але загалом залишається важливим фізичним показником для характеристики ґрунтів.

4.2 Щільність твердої фази ґрунту

Щільність твердої фази є одним із найстабільніших показників ґрунтів. Порівняно з іншими фізичними величинами вона коливається у вузьких межах і є найменш динамічною у часі. Щільність твердої фази ґрунтів залежить від їхнього хімічного й мінералогічного складу, а також від співвідношення мінеральної та органічної частин у них.

Серед первинних мінералів ґрунтах Львівського Розточчя переважає кварц (82 %) і польові шпати (10 %), серед вторинних - гідрослюди (60-80 %), каолініт (10-20 %), монтморилоніт (5-25 %) [ 102]. Щільність твердої фази кварцу та польових шпатів становить 2,5-2,7 г/см3 глинистих мінералів - близько 2,6г/см3. Гумусові речовини характеризуються значно нижчими показниками щільності твердої фази - 1,2-1,4 г/см3 [43. - С 42]. Тому чим більше в ґрунтах гумусу, тим нижча щільність твердої фази, і навпаки - чим більше в ґрунтах мінеральної частини, зокрема фракції важких мінералів, тим вища їхня цільність твердої фази. Майже усі ґрунти Львівського Розточчя характеризуються легким гранулометричнім складом, переважають грубі фракції, складені первинними мінералами (головно кварцом і польовими шпатами). Тому можна стверджувати, що щільність твердої фази грунтів буде високою (табл. 5.1.,5.2.)

Щільність твердої фази ґрунтів Львівського Розточчя коливається у вузькому діапазоні величин. Вона є досить низькою у гумусових горизонтах, з глибиною щільність твердої фази поступово, хоч і не завжди чітко витримано, зростає, досягаючи максимальних значень у ґрунтотворній породі (рис 5.2).

Рис 5.2 Зміни щільності твердої фази грунтів в залежності від генетичного горизонту (розріз 1 - дерново-карбонатний намитий, розріз 2 - дерново-карбонатний, розріз 3 - темно-сірий опідзолений).

Дерново-карбонатні ґрунти (розріз 2) характеризуються нижчими показниками щільності твердої фази у верхньому горизонті 2,14 г/см3, у порівнянні з намитим грунтом (розріз 1), де щільність будови складає 2,40 г/см3 у гумусовому горизоні. До причин такої залежності можна віднести різний вміст гумусу, що зумовлений процесами гуміфікації. Зокрема, в підліску на поверхні грунту формується багатий листяний опад, який швидше і активніше піддається гуміфікації, ніж трав’яний покрив у підніжжі схилу, і сприяє накопиченню гумусу у верхніх горизонтах грунту (розріз 2). З глибиною щільність твердої фази дерново-карбонатних грунтів зростає (розріз 1, розріз 2).

Похований грунт у розрізі 1 в гумусовому горизонті Нк(похов) за щільністю твердої фази не відрізняється від намитого грунту, що вказує на подібні умови грунтотворення та однаковий гранулометричний склад.

Отже, щільність твердої фази дерново-карбонатних та темно-сірих опідзолених ґрунтів змінюється закономірно в межах профілю: збільшується від гумусово-акумулятивного горизонту з глибиною.

4.3 Шпаруватість ґрунтів

ґрунт щільність дерновий карбонатний

Залежно від характеру ґрунтових агрегатів, їхньої форми, розмірів, а також упакуванням у об’ємі ґрунту формується ґрунтова шпаруватість - важлива властивість ґрунтів, яка значною мірою визначає їхню родючість [3]. Шпаруватість зумовлює водно-повітряний режим і водно-фізичні властивості ґрунтів. Загальна шпаруватість є функцією від щільності будови, тому зі збільшенням щільності будови вона зменшується, погіршується водопроникність і водомісткість ґрунтів. Шпаруватість аерації характеризує об’єм простору, зайнятого повітрям, при польовій вологості ґрунтів.

Загальна шпаруватість ґрунтів Львівського Розточчя коливається у середньому в межах 35-59 %, зменшується зверху вниз майже чітко витримано, досягаючи в ґрунтотворних породах мінімальних значень. (див. рис. 5.3).

Рис 5.3 Зміни загальної шаруватості грунтів в залежності від генетичного горизонту (розріз 1 - дерново-карбонатний намитий, розріз 2 - дерново-карбонатний, розріз 3 - темно-сірий опідзолений).

Величина загальної шпаруватості верхніх горизонтах ґрунтів становить близько 40 % , що є досить високим показником, який вказує на можливість використання грунтів в агрокористуванні. У нижніх горизонтах загальна шпаруватість поступово зменшується, хоча в дерново-карбонатних ґрунтах (розрізи 1, 2), відсоток шпаруватості збільшується до глибини 50 - 55 см, а дальше поступово зменшується.

У темно-сірих опідзолених ґрунтах шпаруватість аерації у верхніх горизонтах найвижча і становить 36-40 %, а дальше поступово зменшується до 29 % з просуванням в глиб (в нижніх горизонтах). Такі зміни величина загальної шпаруватості пов'язані з тим, що вона тісно корелює із величиною щільності будови - горизонту, максимальних значень щільності будови характеризуються найнижчими величинами загальної шпаруватості в межах ґрунтових профілів.

Шпаруватість аерації досліджуваних профілів дерново-карбонатних та темно-сірих опідзолених грунтів мала певні закономірності. В дерново- карбонатних ґрунтах вона найбільша в гумусово-перехідних горизонтах, де досягала 37 -38 %, а в нижніх горизонтах поступово зменшувалася до 26 - 20 %. (рис. 5.4).

Рис 5.4 Зміни шпаруватості аерації грунтів в залежності від генетичного горизонту (розріз 1 - дерново-карбонатний намитий, розріз 2 - дерново-карбонатний, розріз 3 - темно-сірий опідзолений).

Шпаруватість аерації темно-сірих опідзолених грунтів є дещо нищою. Найвищі показник аерації зафіксовані у верхніх гумусових горизонтах і становлять 15 і 23 %, дальше ця величина поступово знижується, і уже у перехідному до породи горизонті становить 1,3%.

ВИСНОВКИ

Грунтовий покрив Львівського Розточчя представлений зональними (дерново-підзолистими, сірими лісовими), азональними (лучними, лучно-болотними, болотними, торфово-болотними) та інтразональними (дерново-карбонатними) ґрунтами. Одним із головних чинників його формування є літологічні особливості грунтотворних і підстилаючих порід.

На території Львівського Розточчя закладено 3 грунтових розрізи: дерново-карбонатного та темно-сірого опідзоленого грунтів. У досліджуваних грунтах вивчено морфологічні властивсоті профільним методом.

Дерново-карбонатні грунти характеризуються недиференційованим профілем та сформувались на елювії щільних карбонатних порід. Потужність профілю на вершині горба нижча, ніж у підніжжі горба, і складає 45 см. В останніх грунтах виявлено похований грунт на глибині 54 см. Нижні горизонти характеризуються оглеєнням. Карбонати у профілі представлені уламками породи, кількість та розмір яких зростає зверху вниз. Переходи між горизонтами мають хвилясту будову.

Дерново-карбонатні грунти, відібрані на вершині та у підніжжі горбу, мають дещо відмінні морфологічні властивості. На вершині горбу гумусовий горизонт меншої потужності у порівнянні з грунтом, який залягає у підніжжі схилу, оскільки вздовж схилу відбувається змивання грунту і накопичення на вирівняній ділянці. Гумусовий шар має темно-сірий колір, але інтенсивніше забарвлення горизонту в грунті на вершині пагорбу у підліску, де збирається щорічно листопадевий опад і швидше нагромаджується гумус.

Темно-сірі опідзолені грунти сформувались на лесоподібних суглинках, мають слабодиференційований профіль, оскільки ознаки опідзолення виражені слабо. Це добре розвинений грунт, де потужність гумусово-слабоелювійованого та гумусово-ілювіального горизонтів складає 134 см. Для перехідних горизонтів характерні ознаки перезволоження, які зустрічаються у вигляді охристих плям, розводів.

У грунтах визначені загальні фізичні властивості, а саме щільність будови, щільність твердої фази та шпаруватість загальна і аерації. Щільність будови темно-сірих опідзолених ґрунтів Львівського Розточчя зростає вниз по профілю, досягаючи в ґрунтотворних породах максимальних величин (1,54 г/см3). Це пов’язано із ущільненістю ґрунтової маси: глибиною, зменшенням кількості шпар, більш щільним складенням нижніх горизонтів, відсутністю структури й органіки. Найнижчими показниками щільності будови серед ґрунтів відзначаються дерново-карбонатні ґрунти (розріз 2), щільність у верхньому гумусовому карбонатному горизонті 1,25 г/см3, причому найщільнишим є гумусовий перехідний горизонт з щільністю 1,42 г/см3. У дерново-карбонатному намитому ґрунті (розріз 1) щільність зумовлена намитим і похованим ґрунтом, тому щільність будови в межах профілю змінюється без суттєвої закономірності. Намитий грунт має вищу щільність, ніж похований.

Загальна шпаруватість ґрунтів Львівського Розточчя коливається у середньому в межах 35-59 %, зменшується зверху вниз по профілю. Проте оскільки з вершини схилу змиваються мулисті та пилуваті частинки, які заповнюють шпари ґрунту в підніжжі схилу, то загальна шпаруватість намитого ґрунту зменшилась на 38,3% у порівнянні з дерново-карбонатним ґрунтом, розміщений на вершині схилу.

Грунти Розточчя аеровані, обєм шпар, зайнятих повітрям складає понад 50% від загальної шпаруватості. Найвищі показник аерації зафіксовані у верхніх гумусових горизонтах і становлять 15 і 23 %, дальше ця величина поступово знижується.

Щільність твердої фази дерново-карбонатних та темно-сірих опідзолених ґрунтів змінюється закономірно в межах профілю: збільшується від гумусового горизонту. Дерново-карбонатні ґрунти (розріз 2) характеризуються нижчими показниками щільності твердої фази у гумусовому горизонті 2,14 г/см3, ніж намитий і похований ґрунти (розріз 1), що складає 2,40 г/см3 за рахунок більшого вмісту гумусу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Атлас почв Украинской ССР/ Под ред. Н.К. Крупского, Н.И. Полупана. - К: Урожай, 1979

. Гнатюк Р .М. «Геморфологічні райони Південного Розточчя»

3. Кирильчук А.А. <http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9A%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%87%D1%83%D0%BA%20%D0%90.%D0%90.$> «Дерново-карбонатні грунти (рендзини) Малого Полісся: Львів.,2000р

. Назаренко І.І., Польчина С.М. Нікорич В.А. Грунтознавство: Підручник. - Чернівці: Книги - XXI, 2004. - 400 с.

. Підкова О. М., Кіт М.Г. «Літолого - генетична обумовленість формування ґрунтового покриву Розточчя». Львів 2010р

.Позняк С.П., Красєха Є.Н., Кіт М.Г. Картографування грунтового покриву: Навчальний посібник. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. - 500с.

.Позняк С. П., Красєха Є. Н. Чинники ґрунтоутворення: Навчальний посібник. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. - 400с.

.Тютюнник Д.А., Вернандер Н.Б., Ковалишин Д.И. Генезис и свойства основних типов почв Украини// Природа Украинской ССР. Почви .- Киев: Наук. Думка, 1986.

.Природа Львівської області / За ред. К.І.Гаренчука. - Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1972. - 152с.