Материал: EP10_LeSt_09_TTB_2022 (1)

26

потужність виведених основних засобів протягом року; n — кількість місяців

року протягом яких працювали основні засоби певної виробничої потужності).

3) середньорічним коефіцієнтом використання резервної потужності

(співвідношення використання в часі резервної потужності до річного

календарного фонду часу).

Способи ефективнішого використання виробничих потужностей в цілому

такі самі, як і основних виробничих засобів підприємства. Проте пріоритетними

вважаються тут збільшення коефіцієнта змінності роботи устаткування, а також

обсягу випуску продукції згідно з величиною виробничої потужності і попитом

споживачів на продукцію (послуги) конкретного підприємства.

На різногалузевих підприємствах під впливом науково-технічного

прогресу розвиток і трансформація під ринкові потреби техніко-технологічної

бази відбувається в таких формах: концентрація (деконцентрація), спеціалізація,

кооперування, комбінування, конверсія, диверсифікація, кожна з яких має свої

об’єктні види та показники рівня розвитку (табл. 9.7).

Форма

Об’єктний вид

Показники рівня розвитку

організації

Концентрація

 Агрегатна

Середній розмір підприємства

 Технологічна

Частка великих підприємств

(деконцентрація)

 Заводська (фабрична)

Частка дрібних і середніх підприємств

Частка основної (профільної) продукції в

 Предметна

загальному її обсязі

Кількість видів технологічно однорідних

 Подетальна (повузлова)

Спеціалізація

виробів

 Технологічна (стадійна)

Частка продукції подетально (техно-

 Функціональна

логічно) спеціалізованих підприємств і цехів

у загальному її обсязі

Частка покупних напівфабрикатів і

комплектуючих виробів у загальному обсязі

 Предметне (технологічне)

продукції

Кооперування

 Галузеве (міжгалузеве)

Коефіцієнт кооперування (кількість

 Регіональне

підприємств-суміжників у розрахунку на

 Міждержавне

один вид кінцевої продукції)

Частка окремих видів кооперованих

поставок у загальному їхньому обсязі

27

Комбінування

 Вертикальне (поєднання

Частка виду продукції, виробляється

послідовних стадій обробки

комбінатом (комбінатами) у загальному

сировини)

обсязі її виробництва в країні

 Горизонтальне (на базі

Частка напівфабрикатів, що

комплексного використання

переробляється на інший продукт за

вихідної сировини)

послідовною технологією

 Змішане

Коефіцієнт комбінування (співвідношення

валового обороту й товарної продукції)

Частка цивільної продукції (продукції

Конверсія

 Предметно-функціональна

перепрофільованих виробничих ланок) у

загальному обсязі виробництва

Диверсифікація

 Різногалузева техноло-

Частка продукції інших галузей

гічно не зв’язана

(непрофільних видів) у загальному її обсязі

Концентрація

Концентрація виробництва

означає його

і деконцентрація

усуспільнення

через

збільшення

розмірів

виробництва

підприємств,

зосередження

процесів

виробництва,

28

виробництва (металургія, хімія, електроенергетика та ін.) оптимальна величина

виробничої потужності визначається одиничними потужностями провідних

агрегатів, які будуються у комплексі з іншими виробництвами. В галузях

обробної промисловості з дискретним виробництвом (машинобудування,

деревообробка та ін.) оптимальні розміри техніко-технологічної бази

визначаються, виходячи з раціонального набору верстатів, поточних та

автоматизованих ліній, необхідних для забезпечення випуску продукції при

мінімальних витратах трудових ресурсів.

Розрізняють абсолютний і відносний рівні концентрації виробництва.

Перший характеризується середнім розміром підприємств тієї чи тієї сфери

економіки, другий — часткою великих підприємств за певним показником. Для

визначення відносного рівня концентрації виробництва всі підприємства

групують за їхніми розмірами. Групувальною ознакою може бути чисельність

персоналу, вартість основних фондів, обсяг продукції. Однак треба

усвідомлювати,

що

чисельність

персоналу

(особливо

за

умови

високомеханізованого й автоматизованого виробництва) не спроможна дати

вірогідну характеристику рівня концентрації, а вартість основних фондів лише

опосередковано характеризує розмір підприємства. Інакше кажучи, тільки обсяг

чистої продукції найбільш точно й повно відображає рівень концентрації

виробництва. У монопродуктових галузях розмір підприємств доцільно

визначати за обсягом продукції в натуральному виразі, а в галузях з однорідним

устаткуванням, але широким асортиментом продукції, — за кількістю

встановленого устаткування (наприклад, у текстильній промисловості — за

кількістю ткацьких верстатів або веретен). У сезонних галузях (наприклад

цукровій промисловості) розмір підприємств обчислюють за показником

середньодобової переробки сировини.

Традиційно високий рівень концентрації мають виробництва: цукру (95-

99%); тютюнових виробів (94-98%); масла та жирів (80-82%); кондитерських

виробів (75-80%); вугілля (75-77;%); пестицидів (70-75%). І свою чергу, низький

рівень концентрації мають виробництва: меблів (4-5%); будівельних металевих

29

виробів (5-6%); машин та обладнання загального призначення(7-8%); дерева та

виробів з дерева (7-9%).

Підвищення рівня концентрації виробництва має забезпечувати

зростання його внутрішньої ефективності. Зі збільшенням розмірів підприємств

поліпшуються, як правило, усі техніко-економічні їхні показники: зменшуються

питомі капітальні вкладення, зростають фондовіддача й продуктивність праці,

ліпше використовуються матеріальні ресурси, знижується собівартість

продукції, зростає рентабельність. Це зумовлюється тим, що вартість

сконцентрованих засобів виробництва зростає повільніше, ніж економічний

ефект від їхнього спільного використання.

Проте рівень концентрації має верхню економічну межу, перевищення

якої унеможливлює подальше зростання ефективності виробництва. Створення і

функціонування надміру великих підприємств є часто недоцільним не лише з

економічних, а й з екологічних та соціальних міркувань; воно призводить до

посилення монополізму і через це заважає розвитку конкуренції продуцентів на

світовому й національному ринках. Тому поряд з процесом концентрації, існує

протилежна форма розвитку техніко-технологічної бази – деконцентрація

виробництва. Такий процес здійснюється завдяки утворенню широкої мережі

малих та середніх підприємств і поділу вже існуючих великих підприємств.

Спеціалізація

Спеціалізація

виробництва

відображає

виробництва

процес використання техніко-технологічної бази

підприємства для виготовлення певної продукції

або надання окремих послуг. Заведено виокремлювати кілька її об’єктних видів

(див. табл. 9.7).

До предметно спеціалізованих відносять підприємства, що випускають

кінцеву, готову до споживання продукцію (тракторний завод, взуттєва чи

кондитерська фабрика тощо); подетально спеціалізованих — підприємства з

виготовлення окремих деталей (редукторів, гумотехнічних виробів,

інтегральних схем тощо) та агрегатів і вузлів для комплектування готової

продукції (двигуни, електроустаткування, будівельні конструкції); технологічно

(стадійно) спеціалізованих — самостійні виробництва з виконання окремих

Доповнив першоджерело  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

30

стадій технологічного процесу (ливарні, ковальсько-штампувальні, складальні

заводи в машинобудуванні, прядильні та чаєрозважувальні фабрики у легкій і

харчовій промисловості тощо); функціонально спеціалізованих — ремонтні

заводи, підприємства із виготовлення стандартної тари, машиносервісні

організації.

Рівень спеціалізації характеризується для різних її видів такими

показниками: