Материал: EP10_LeSt_09_TTB_2022 (1)
16
загрожує відставанням спочатку у техніко-технологічному, а потім і в
економічному плані);
-опортуністська - підтримуюча (заснована на виготовленні особливо високоякісної продукції, призначеної для вузького кола споживачів, що дозволяє підприємству контролювати невелику кількість ринкового сегменту (ринкову нішу);
-імітаційна (передбачає комерційне використання технологічних зусиль інших фірм як за рахунок придбання ліцензій на них, так і їх імітації; «безкоштовне» використання НДКР інноваторів або їх часткова компенсація знижує криву витрат на реалізацію інноваційних технологій створення нового продукту-імітатора, що робить дану стратегію достатньо успішною для фірм, які мають можливості швидкого копіювання чужих технологічних нововведень і,
перш за все, наявність висококваліфікованих спеціалістів у даній сфері бізнесу);
- оборонна (не претендуючи на провідні позиції на цільовому ринку,
підприємство на основі нарощування технічного рівня виробництва ставить за мету слідувати за іншими у техніко-технологічному розвитку);
-залежна (типова для невеликих підприємств, що виконують завдання великих компаній щодо виробництва комплектуючих або окремих компонентів нового товару і елементів виробничого процесу);
-наступальна (стратегічною метою підприємства є завоювання перших позицій на ринку, що передбачає створення бізнес-процесів, які різко підвищують усі сторони діяльності підприємства).
У табл. 9.5 наведена порівняльна характеристика стратегій технологічного розвитку, результати якої свідчать про диференціацію ефекту -
його максимальне значення при наступальній стратегії і мінімальне – при традиційній стратегії.
Таблиця 9.5
Порівняльна характеристика стратегій технологічного розвитку
підприємства [7]
Тип |
|
Джерело |
Час |
|
|
Переваги |
формування |
утримання |
Вид ефекту |
||
стратегії |
|||||
|
переваги |
переваги |
|
||
|
|
|
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
|
|
|
|
17 |
|
Традиційна |
Якість |
Удосконалена |
Оперативний |
Економічний |
|
технологія |
(дискретний) |
(комерційний) |
|||
|
|
||||
Підтримуюча |
Якість |
Висока технологія |
Тактичний |
Технологічний |
|
|
Якість |
|
Оперативний |
Технологічний |
|
Імітаційна |
Висока технологія |
Економічний |
|||
Витрати |
(дискретний) |
||||
|
|
(комерційний) |
|||
|
|
|
|
||
Оборонна |
Якість |
Удосконалена |
Оперативний |
Економічний |
|
Витрати |
технологія |
(дискретний) |
(комерційний) |
||
|
|||||
Залежна |
Якість |
Удосконалена |
Оперативний |
Економічний |
|
(вертикальної |
|||||
Швидкість |
технологія |
(дискретний) |
(комерційний) |
||
інтеграції) |
|||||
|
|
|
|
||
|
Якість |
НДДКР |
Стратегічний |
Інтегральний |
|
Наступальна |
Швидкість |
Унікальна |
(довготривалий |
||
(синергетичний) |
|||||
|
Витрати |
технологія |
) |
||
|
|
Розвиток техніко-технологічної бази виробництва
(діяльності), який за належних умов господарювання має супроводжуватися систематичним її оновленням, потребує значних інвестиційних ресурсів. У разі тимчасового браку чи нестачі власних інвестицій і сучасних засобів праці підприємства та організації можуть скористатися для оновлення й розвитку своєї технічної бази таким поширеним у світі методом фінансування, як лізинг (оренда на тривалий термін рухомого й нерухомого майна).
Згідно із Законом України «Про лізинг», який набрав чинності 10 січня
1998 року, лізинг — це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, і яка полягає в наданні лізингодавцем
(юридичною особою або індивідуальним підприємцем, які здійснюють лізингову діяльність) у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу
(особі, котра одержує майно за договором лізингу) майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність (з доручення і за погодженням з лізингоодержувачем) у продавця (постачальника-виробника майна), за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме й рухоме майно, що належить до основних фондів, у тім числі машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо, стосовно яких немає обмежень щодо передавання їх у лізинг (оренду). Не можуть бути
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
18 |
об’єктами лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти (мисливські угіддя, |
ліси, водоймища тощо). |
Можливі види лізингу за певними класифікаційними ознаками наведено |
у табл. 9.6. |
Таблиця 9.6
|
Види лізингу |
|
|
|
|
Класифікаційна ознака |
Вид лізингу |
|
Строк використання об’єкта лізингу |
Оперативний (із неповною окупністю) |
|
Фінансовий (із повною окупністю) |
||
|
||
Масштаб поширення лізингових |
Внутрішній (загальнодержавний) |
|
відносин |
Міжнародний |
|
Характер лізингових операцій |
Сервісний |
|
Зворотний |
||
|
Оперативним заведено називати лізинг із неповною окупністю орендованих основних фондів. Він здійснюється за договором лізингу, в
результаті укладення якого лізингоодержувач одержує у платне користування від лізингодавця відповідне майно на строк, менший за період амортизації 90 %
вартості об’єкта лізингу (оренди). Відтак лізингодавець може надавати майно в тимчасове користування кілька разів. Зрозуміло, що в такому разі зростає ризик щодо відшкодування залишкової вартості майна, оскільки воно зазнає фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Важливо наголосити, що за оперативного лізингу обов’язки з технічного обслуговування та ремонту орендованих засобів праці бере на себе лізингодавець.
Найбільшого поширення набув так званий фінансовий лізинг, тобто лізинг з повною окупністю орендованих матеріальних елементів основних фондів.
Офіційно під фінансовим лізингом розуміють договір лізингу, згідно з яким лізингодавець надає лізингоодержувачу майно на час, не менший за строк,
протягом котрого нараховується 60 відсотків амортизаційних відрахувань від повної вартості об’єкта лізингу (на день укладення договору). Після закінчення строку дії договору фінансового лізингу орендоване майно переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю. За
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
|
|
|
|
19 |
умови фінансового лізингу ризик втрати майна, а також здійснення його |
||||
технічного обслуговування та ремонту бере на себе лізингоодержувач. |
|
|||
Внутрішній лізинг за своєю сутністю і масштабом поширення буває |
||||
внутрішньоабо загальнодержавним. Суб’єктами внутрішнього лізингу є |
||||
українські підприємства (організації) чи їхні інтеграційні утворення. Українські |
||||
суб’єкти лізингу можуть практично здійснювати дві його форми — зворотний та |
||||
пайовий лізинг. Зворотний лізинг передбачає викуп лізингодавцем майна у |
||||
власника (виробника) і передачу цього майна в лізинг тому самому власнику. За |
||||
пайового лізингу оренда здійснюється за участю кількох суб’єктів лізингу із |
||||
залученням одного чи кількох кредиторів. При цьому сума інвестованих |
||||
кредиторами коштів не може перевищувати 80 відсотків вартості набутого для |
||||
лізингу майна. |
|
|
|
|
Чинне законодавство України дозволяє здійснювати міжнародний лізинг. |
||||
Останній реалізується суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією |
||||
різних держав, або тоді, коли лізингове майно чи платежі перетинають державні |
||||
кордони. Інакше кажучи, суб’єктами міжнародного лізингу завжди є інвестори |
||||
інших країн. Це дає змогу вітчизняним підприємствам (організаціям) оновлювати |
||||
свою технічну базу за рахунок конкурентоспроможного устаткування, |
||||
транспортних та інших засобів праці зарубіжного походження. |
|
|||
Сервісний лізинг зазвичай застосовується за умови придбання на |
||||
лізингових засадах складної техніки або такої, що зазнає швидкого техніко- |
||||
економічного |
старіння |
(наприклад, |
комп’ютерно-обчислювальна |
та |
розмножувальна техніка, транспортні засоби тощо). |
|
|||
Суть зворотного лізингу було розглянуто вище. Відповідно до чинного |
||||
законодавства його було названо формою внутрішнього лізингу. Проте з |
||||
наукового погляду (за характером лізингових операцій) його коректніше буде |
||||
вважати одним із видів лізингу. |
|
|
||
9.3. Формування і використання виробничої потужності підприємства
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
|
|
|
20 |
Сутність |
і |
види |
Виробнича потужність підприємства характеризує |
виробничої |
|
максимально можливий річний обсяг випуску продукції |
|
(видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) адекватних |
|||
ринковим потребам номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш |
|||
повного використання прогресивної технології та організації виробництва. |
|||
Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються |
|||
різні залежно від характеру виробництва та галузевої приналежності. Загальний |
|||
підхід такий: виробнича потужність визначається в тих одиницях виміру, в яких |
|||
планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що |
|||
надаються). Здебільшого, це натуральні або умовно-натуральні вимірники за |
|||
видами продукції (послуг). Для багатономенклатурних виробництв потужність |
|||
визначається також вартісним показником усього обсягу продукції (послуг), а на |
|||
підприємствах окремих галузей (наприклад, цукрової та молочної |
|||
промисловості) – характеризується кількістю сировини, що переробляється за |
|||
добу. |
|
|
|
Наука та практика господарювання виокремлюють такі види потужності |
|||
підприємства: |
|
||
Рис. 9.5. Види виробничої потужності підприємства
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.