ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АКЦЕНТУАЦІЙ ХАРАКТЕРУ ТА ЇХ ВПЛИВУ НА ПОВЕДІНКУ ДИТИНИ
.1 Поняття характеру і його структури
.2 Акцентуації характеру та фактори, що впливають на їх формування
.3 Типи акцентуацій характеру та їх вплив на поведінку дитини
РОЗДІЛ 2. ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ ЯВИЩЕ
.1 Поняття «важковиховуваність» та причини його виникнення
.2 «Важкі діти» та їх поведінка
.3 Робота соціально педагога з важковиховуваними дітьми
РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ АКЦЕНТУАЦІЙ ХАРАКТЕРУ ТА ЇХ ВПЛИВУ НА ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ
.1 Опис досліджуваної групи
.2 Опис використаних методик
.3 Опис та аналіз отриманих результатів
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
У будь-якому соціальному суспільстві завжди існують соціальні норми, прийняті в даному суспільстві, тобто правила, за якими це суспільство живе. Відхилення або недотримання цих норм є соціальним відхиленням, що в багатьох випадках призводить до важковиховуваності. Антисоціальна поведінка є однією з найбільш важливих проблем будь-якого соціального суспільства. Вона завжди була, є і буде присутня в людському суспільстві. І як би ми не хотіли цього позбутися, завжди будуть існувати люди, які не можуть або не хочуть жити за правилами і нормам, прийнятим в тому суспільстві, в якому вони живуть.
Пояснити причини, умови та фактори, що детермінують це соціальне явище, стало нагальним завданням. В усі часи суспільство намагалося придушувати, усувати небажані форми людської життєдіяльності та їх носіїв.
І тому однією зі складних проблем сучасної школи є проблема антисоціальної поведінки дітей та підлітків. Педагогічна практика стверджує, що серед учнів все більше стає важковиховуваних. Таку категорію дітей класифікують як діти та підлітки з нестандартною антисоціальною поведінкою.
Відомий психолог і психіатр К. Леонгард, вважає, що творчі особистості, наприклад, вчителі, не можуть мати збалансованого характеру. Як правило, чим різкіше виражена індивідуальність, тим яскравіше стають і властиві їй акцентуйовані риси.
У підлітків збалансований характер зустрічається вкрай рідко. У більшості окремі риси вдачі надмірно посилені (психологи говорять про такі особливо посилені риси, услід за Леонгардом, як акцентуація характеру), з'являється виборча уразливість в одних ситуаціях і неймовірна стійкість в інших. Іншими словами, для людини, що має певну акцентуацію характеру, буває психологічно важко переносити деякі ситуації. Вона відчуває розгубленість, невпевненість, мучиться сумнівами, втрачає працездатність, тоді як в інших ситуаціях вона навпаки, відчуває себе адекватно або навіть відчуває прилив сил і бадьорості.
Спроби побудови типології характерів неодноразово робилися впродовж всієї історії психології. Однією з найбільш відомих і ранніх з них стала запропонована ще на початку нашого століття німецьким психіатром і психологом Е. Кречмером, а також і В. Бехтєрєвим. Дещо пізніше аналогічну спробу зробили психологи П. Ганнушкін, М. Фрамер, О. Кербіков, У. Шелдон, а в наші дні - Е. Фромм, К. Леонгард, Г. Ушаков, А. Личко і ряд інших учених [15, с. 289].
У віковій і педагогічній психології накопичений чималий досвід вивчення психології підлітків, у тому числі і важковиховуваних (М. Й. Боришевський, Л. С. Виготський, П. П. Блонський, В. М. Оржеховська, А. В. Петровський та ін) [4].
Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи. Метою курсової роботи є дослідження взаємозв’язку між акцентуаціями характеру і схильністю до важковиховуваності.
Відповідно до мети можна окреслити наступні завдання дослідження:
- теоретично обґрунтувати поняття «характер», «акцентуації характеру», «важковиховуваність»;
- визначити основні типи акцентуацій характеру і їх вплив на поведінку дітей;
- визначити основні причини важковиховуваності;
- дослідити вплив акцентуацій характеру на формування важковиховуваності в дітей.
Об’єкт дослідження - важковиховуваність як соціально-педагогічне явище. Предмет дослідження -
взаємозв’язок між акцентуаціями характеру та схильністю до важковиховуваності.
Методи дослідження - теоретичні: обробка та аналіз психологічної і
психолого-педагогічної літератури; емпіричні: психологічне тестування, бесіда,
анкетування.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ
ПІДХОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АКЦЕНТУАЦІЙ ХАРАКТЕРУ ТА ЇХ ВПЛИВУ НА ПОВЕДІНКУ ДИТИНИ
.1 Поняття характеру і його структури
Кожній людині крім динамічного боку дій, що виявляється в темпераменті, властиві істотні особливості, які позначаються на її діяльності та поведінці. Про одних говорять, що вони працьовиті, дисципліновані, скромні, чесні, сміливі, колективісти, а про інших - лінькуваті, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні, самовпевнені, нечесні, егоїсти, боягузи. Ці й подібні до них риси виявляються настільки виразно й постійно, що становлять собою типовий вид особистості, індивідуальний стиль її соціальної поведінки. Такі психологічні особливості особистості називаються рисами характеру. Сукупність таких стійких рис становить характер особистості.
Отже, характер - це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе [9, с. 241].
Термін «характер» (від грецьк. сharacter) - «риса», «прикмета, «відбиток». Введений він для позначення властивостей людини другом Аристотеля Теофpастом.
Характер людини можна зрозуміти тільки в її суспільній діяльності, суспільних відносинах.
Про характер людини судять і за тим, як вона мислить і поводить себе в різних обставинах, якої думки вона про інших та про саму себе, які манери їй властиві [9, с. 241].
Визначити структуру характеру означає виокремити в ньому провідні компоненти, без яких цілісність характеру уявити не можна.
У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти:
Спрямованість є провідною в структурі характеру особистості. Вона виявляється у вибірковому позитивному або негативному оцінному ставленні до вчинків і діяльності людей і самої себе.
Переконання - знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини, стають рисами її характеру й визначають ставлення до дійсності, вчинки, поведінку. Переконання виявляються в принциповості, непідкупності та правдивості, вимогливості до себе.
Розумові риси характеру виявляються в розсудливості, спостережливості, поміркованості. Спостережливість і розсудливість сприяють швидкій орієнтації в обставинах. Розумова ж інертність, навпаки, виявляється в пасивності, байдужості, повільності у прийнятті рішень або у поверховому підході до справ без урахування їх важливості.
Емоції стають підґрунтям таких рис характеру, як гарячковість, запальність, надмірна або вдавана співчутливість, всепрощення або брутальність, грубість, нечутливість до страждань інших, нездатність співпереживати.
Воля в структурі характеру зумовлює його силу, твердість. Отже, воля, як вважають, є стрижневим компонентом сформованого характеру. Сильна воля робить характер самостійним, стійким, непохитним, мужнім, здатним досягати поставленої мети.
Темперамент у структурі характеру є динамічною формою його прояву. Особливості умов життя, навчання та виховання формують різноманітне за змістом індивідуальне ставлення до явищ навколишньої дійсності, але форма прояву цього ставлення, динаміка реакцій особистості визначаються її темпераментом.
Повнота характеру - це всебічний розвиток основних його структурних компонентів: розумових, моральних, емоційно-вольових. Розсудливість вчинків такої людини завжди узгоджена з емоційною врівноваженістю та самовладанням. Внутрішня єдність рис характеру визначає його цілісність. Вона виявляється в єдності слова та діла або в її відсутності у вчинках.
Особливо важливою в характері є його визначеність. Твердість і незалежність особистості в її прагненнях і переконаннях, у боротьбі за досягнення окреслених цілей свідчать про визначеність її характеру. Визначеність характеру у людини як суб'єкта діяльності позначається на принциповості та сумлінності дій незалежно від важливості доручення.
Сила характеру виявляється в енергійних діях, завзятті та активності в діяльності, боротьбі за доведення справи до кінця, незважаючи на жодні перешкоди. Такі люди не бояться труднощів, уміють їх долати. Це новатори в праці, ентузіасти, ініціатори.
Справжню людину - активного діяча, колективіста, патріота, інтернаціоналіста, гуманіста - характеризує єдність усіх компонентів її характеру. Проте єдність характеру не виключає того, що в різних ситуаціях у однієї й тієї самої людини по-різному виявляються зазначені компоненти та риси характеру. Одночасно людина може бути поблажливою та надмірно вимогливою, непохитною та поступливою, щедрою та скупою. При цьому єдність компонентів характеру залишається і саме у цьому виявляється [17].
Отже, знати характер людини дуже важливо. Це дає можливість передбачити, як людина буде поводити себе за певних умов, чого від неї можна чекати, як вона виконуватиме дані доручення. Художня література дає прекрасні описи поведінки людей з різними характерами. Історія знає багато політичних, громадських і військових діячів, які завдяки силі позитивних рис свого характеру сприяли прогресу суспільства, натомість особи з негативними рисами характеру або слабохарактерні спричинили його занепад.
акцентуація характер поведінка важковиховуваний
1.2 Акцентуації характеру та фактори, що впливають на їх
формування
У психології характеру, поряд з поняттям «риси характеру», «особливості характеру», існує і поняття «акцентуація характеру». Акцентуація (від лат. <#"797466.files/image001.gif">
Рис. 3.1 Найбільш і найменш виражені акцентуації характеру в
експериментальній групі
Таким чином, можна сказати, що серед учнів експериментальної групи
переважають підвищений настрій у поєднанні з прагненням до діяльності, висока
активність, а також підвищена імпульсивність, низький рівень контролю над своєю
поведінкою, демонстративність, егоцентризм та бажання постійно бути в центрі
уваги. Рідко спостерігається сором’язливість, невпевненість у собі, почуття
відповідальності, а також малоконтактність і сумлінність, почуття
справедливості, альтруїстичність, здатність співчувати. Це свідчить, що у
середовищі учнів експериментальної групи проявляються ознаки, якості і риси
характеру, які можуть служити причинами виникнення у групі проявів важковиховуваності
і девіантної поведінки, що, у свою чергу, негативно впливає на взаємодію з
іншими і на навчально-виховний процес загалом.
Рис. 3.2 Порівняння яскраво виражених акцентуацій характеру в
експериментальній групі серед хлопців і дівчат
Отже, серед хлопців переважають наступні акцентуації характеру: гіпертимна, тривожна і циклотимна. Дистимна та екзальтована акцентуації виражені найменше. Це означає, що у колективі хлопців переважають товариськість, схильність до бешкетування та ініціативність, підвищена самооцінка, часті періодичні зміни настрою з перевагою негативних емоцій. Можна також спостерігати невпевненість у собі та самокритичність. Рідко зустрічаються сумлінність, серйозність, малоконтактність, альтруїстичність та співчутливість. Вище сказане свідчить, що загалом хлопці здатні до порушення дисципліни в класі з проявами негативних емоцій, у них не розвинені моральні риси і духовні почуття. І тому можна сказати, що саме ці прояви можуть служити причинами виникнення серед хлопців ознак важковиховуваних учнів. Серед дівчат домінують гіпертимна, збудлива, педантична і демонстративна акцентуації. Найменш вираженими є тривожна та дистимна. Це означає, що у середовищі дівчат переважають ініціативність, товариськість, винахідливість, пунктуальність та акуратність. Крім того, спостерігаються демонстративність поведінки, прагнення до лідерства, а також підвищена імпульсивність, дратівливість, схильність до провокування конфліктів. Майже не спостерігаються сором’язливість, невпевненість у собі і самокритичність, занижена самооцінка, малоконтактність і сумлінність. Отже, всі ці риси характеру і прояви поведінки у дівчат мають переважно негативне забарвлення, ускладнюють взаємодію з іншими учнями і вчителями, і можуть бути причинами вимкнення в них проявів важковиховуваності.
Таким чином, за результатами дослідження акцентуацій характеру в експериментальній групі можна сказати, що показники яскраво виражених акцентуацій характеру досліджуваних достатньо високі, деякі з них наближається до максимального - 24 бали і це в основному такі, що можуть призводити до проявів важковиховуваності в учнів експериментальної групи.
За результатами тесту на дослідження рівня акцентуації характеру за опитувальником К. Леонгарда в контрольній групі (див. Додаток Д) можна сказати наступне:
1) переважають такі акцентуації характеру: гіпертимна, емотивна, педантична;
· параметр «Гіпертимна» переважає у хлопців (88,9% ), слід відмітити, що у середовищі досліджуваного класу переважають діти з гіпертимними акцентуаціями характеру, цей показник становить 84,2%;
· кількість емотивних особистостей в класі становить 57,9%, серед них 33,4% хлопці і 80,0% дівчата, тобто за цим параметром переважають дівчата;
· яскраво виражених педантичних особистостей у відсотковому співвідношенні більше серед дівчат (70,0% і 33,4% у хлопців), загальний показник становить 52,6 %;
) найменш виражені акцентуації: збудлива, тривожна і неврівноважена;
· параметр «Збудлива» виражений тільки у хлопців (33,4%), а у дівчат зовсім не виражений (0 %); це означає, що серед досліджуваних переважають незбудливі діти;
· серед неврівноважених особистостей більше хлопців - 22,3%, загальний показник - 15,8%;
· показник тривожних загалом низький
(яскраво виражених - 5,3%), більшість серед яких знову становлять дівчата
(10,0%), а серед хлопців тривожних взагалі немає (0%).
Рис. 3.3 Найбільш і найменш виражені акцентуації характеру в
контрольній групі
Отже, серед учнів контрольної групи переважають підвищений настрій у
поєднанні з прагненням до діяльності, товариськість, чутливість і вразливість,
гуманність, а також акуратність та сумлінність. Рідко зустрічається підвищена
імпульсивність, дратівливість, запальність, сором’язливість і невпевненість у
собі, образливість, мстивість. Це свідчить, що у середовищі учнів контрольної
групи переважає позитивна психологічна атмосфера і немає жодних проявів
важковиховуваності чи девіантної поведінки.
Рис. 3.4 Порівняння яскраво виражених акцентуацій характеру в
контрольній групі серед хлопців і дівчат
Таким чином, серед хлопців переважають такі акцентуації: гіпертимна, циклотимна і дистимна. Неврівноважена та екзальтована виражені найменше. Взагалі не проявляється і зовсім не виражена тривожна акцентуація (0%). Це свідчить, що у середовищі хлопців переважають підвищена імпульсивність, товариськість, винахідливість, ініціативність, крім того, може спостерігатися періодична зміна настроїв (з підвищеного на понижений), а також слабка сила волі, сумлінність. Зовсім не виявляються сором’язливість, невпевненість у собі, самокритичність і низька контактність.