Курсовая работа (т): Акцентуації характеру як причина важковиховуваності

Серед дівчат, у свою чергу, переважають такі акцентуації характеру як емотивна, педантична, гіпертимна і демонстративна. Не виражені збудлива і дистимна акцентуації. Це означає, що в колективі дівчат домінують товариськість, життєрадісність, веселий настрій, ініціативність, емоційність, співчутливість, самокритичність і вразливість, а також низький рівень конфліктності, акуратність, сумлінність. Крім того можуть спостерігатися демонстративність поведінки, прагнення до лідерства і завжди бути в центрі уваги. Отже, за результатами дослідження акцентуацій характеру в контрольній групі можна зробити висновок, що показники яскраво виражених акцентуацій характеру досліджуваних достатньо високі, деякі з них наближається до максимального і становлять 24 бали, але в основному яскраво виражені акцентуації є позитивними, які сприяють створенню в групі позитивного мікроклімату і не можуть бути потенційними причинами виникнення важковиховуваності в учнів контрольної групи.

Рис. 3.5 Порівняння яскраво виражених акцентуацій характеру в контрольній та експериментальній групах

Отже, можна зробити висновок, що такі акцентуації характеру як гіпертимна і педантична у відсотковому співвідношенні не дуже різняться між собою, а гіпертимна має навіть однакові показники в експериментальній і контрольній групах. Дуже велика різниця спостерігається у параметрі «Збудлива»: 78,9 % в експериментальній і 15,8 % в контрольній група. Емотивна і циклотимна акцентуації в експериментальній і контрольній групах мають різницю майже 10 %, а демонстративна - приблизно 20 %. Це свідчить, що в експериментальній групі, на відміну від контрольної, переважають такі акцентуації характеру, які можуть стати причинами вимкнення в учнів експериментальної групи проявів важковиховуваності.

Наступним етапом було проведення анкетування з питань важковиховуваності в експериментальній групі. Нижче подаємо результати і коротку їх характеристику:

Запитання 1 «Що ти розумієш під поняттям «важковиховуваність?»:

·        89,5% дали відповідь а - поведінка, яка не відповідає прийнятим нормам;

·        10,5% дали відповідь в - поведінка, яка має на меті - завдати шкоди іншим;

·        5,3% дали відповідь б - поведінка, основна мета якої - виразити себе. Можна зробити висновок про те, що більшість досліджуваних правильно розуміють, що означає поняття «важковиховуваность».

На запитання 2 «Які, на твій погляд, основні характеристики важковиховуваних дітей?» отримано такі відповіді:

Таблиця Які основні характеристики важковиховуваних дітей

Отже, це свідчить, що учні є ще не досить обізнані в питаннях важковиховуваності, але найбільше важковиховуваність в них асоціюється з конфліктами і використанням нецензурної лексики.

На наступне запитання «У якому віці є найбільший ризик засвоєння негативних норм та правил поведінки?» відповіли:

·        підлітковий вік - 87,5 % дівчат;

·        12,5% розподілились порівну - дошкільний, молодший шкільний і будь-який вік.

·        54,5% хлопців також дали відповідь - підлітковий вік;

·        27,3% відповіли - дошкільний вік;

·        18,2% - молодший шкільний і будь-який вік.

Це значить, що більшість учнів (як хлопці, так і дівчата) вважають, що важковиховуваність починає виникати і проявлятися у підлітковому віці.

На запитання 4 «Що, на твій погляд, впливає на виникнення важковиховуваності?» отримано відповіді, які зображено у графічному вигляді:

Рис. 3.6 Що впливає на виникнення важжковиховуваності

Отже, можна зробити висновок, що більшість учнів вважають, що достатньо велику роль у виникненні важковиховуваності відіграє сім’я і сімейне виховання, при цьому недооцінюють роль засобів масової інформації, які можуть негативно впливають на формування особистості.

На наступне запитання «На що, на твою думку, найбільш негативно впливає важковиховуваність?» дали відповідь:

ü  на розвиток культури поведінки і на можливість самореалізації в майбутньому - 52,6%;

ü  на процес навчання, тобто успішність - 36,8%;

ü  на взаємодію з дорослими та однолітками - 47,4%;

ü  на суспільство в цілому - 21,1%.

Це свідчить, що більшість досліджуваних взагальному розуміють негативний вплив вижковиховуваності - як на майбутнє (самореалізацію), так і на теперішнє, тобто на взаємодію з іншими людьми.

На запитання 6 « Чи назвав би ти себе важковиховуваним учнем?» 15,8% відповіли «так», а 84,2% - «ні». Це означає, що не всі учні відповідали чесно або не помічали в себе проявів важковиховуваності.

На запитання 7 «На основі чого ти зробив такий висновок?» з 15,8% учнів 10,5% дали відповідь - на основі наявності шкідливих звичок і 5,3% - на основі своєї поведінки. Не відповіло 84,2%, оскільки на попереднє запитання вони дали відповідь «ні» і перейшли до 10 запитання. Можна зробити висновок, що деякі учні незадоволені своєю поведінкою і мають певні шкідливі звички. На наступне запитання «Яка, на твою думку, причина твоєї важковиховуваності?» 15,8% (тобто всі, що на 6 питання відповіли «так») дали відповідь характер і темперамент. Це свідчить, що досліджувані вважають певні риси свого характеру і тип темпераменту причинами появи в себе ознак важковиховуваності. На запитання 9 «Чи заважає важковиховуваність налагодити тобі стосунки?» отримано такі відповіді:

а) з батьками - 10,5 %;

б) з вчителями - 5,3%;

в) з однокласниками - не відповіли (0%). Це означає, що у досліджуваних (3 особи - 15,8%) є конфлікти у стосунках з батьками і вчителями, а з однокласниками в них, загалом, позитивні відносини.

Запитання 10 «Чи хотів би ти щось в собі змінити?»:

·        68,4% дали відповідь «так»;

·        15,8% - «ні»;

·        26,3% відповіли «не знаю».

Це свідчить, що більшість учнів все-таки бажають змінитися на краще, щоб досягти чогось в майбутньому, але деякі учні ще вагаються у своєму бажанні до змін.

Відповіді на запитання 11 «Якщо «так», то що саме?» зображено у графічному вигляді:

Рис. 3.7 Що я хотів би в собі змінити

Отже, можна зробити висновок, що багато учнів хочуть краще вчитися, менше - позбутися шкідливих звичок і дуже мало - навчитися поважати інших, що, у свою чергу, може негативно вплинути на взаємодію з іншими людьми.

На наступне запитання «Хто міг би тобі в цьому допомогти?» відповіді розподілилися так:

ü  63,2% відповіли батьки;

ü  21,1% дали відповідь вчителі і стільки ж написали свій варіант відповіді - сам собі (4 особи);

ü  10,5% відповіли друзі;

ü  психолог - також 10,5%.

Відповіді однокласники і соціальний педагог не були вибрані. Це означає, що у багатьох досліджуваних склалися добрі стосунки з батьками, у меншої кількості - з вчителями. Деякі досліджувані є досить самостійними, оскільки написали, що зможуть самі собі допомогти у процесі власних змін. А однокласників і соціального педагога учні не бачать як потенційних помічників у процесі певних змін у собі. На запитання 13 «Які перспективи для себе ти бачиш в майбутньому?» одержано такі відповіді:

Таблиця Які перспективи я бачу для себе в майбутньому

Отже, це свідчить, що більшість учнів бачать своєю перспективою вступ у вищий навчальний заклад, деякі хочуть досягти позитивних змін у поведінці, розвивати свій талант, займатися творчістю. Дуже мало прагнуть налагодити добрі відносини з однокласниками, що може свідчити про не згуртованість класу.

Згідно з результатами анкетування, можна зробити висновок про те, що багато учнів експериментальної групи ще не досить обізнані в питаннях важковиховуваності, не всі (меншість) визнали чи спостерігали наявність у себе проявів важковиховуваності. І тому з класом бажано і потрібно проводити виховні години, тренінгові заняття, різноманітні виховні, профілактичні заходи, що стосуються причин виникнення і наслідків проявів важковиховуваності, які будуть корисними для удосконалення навчального-виховного процесу у 8-В класі.

ВИСНОВКИ

Дослідивши взаємозв'язок між акцентуаціями характеру і схильністю до важковиховуваності, можна зробити наступні висновки.

Характер - це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе.

Носієм характеру є людина. Риси її характеру позначаються на діяльності, стосунках, способах дії в найширшому їх розумінні - у сім'ї, трудовому колективі, в управлінні виробництвом, державою.

Типові риси характеру за своєю інтенсивністю виявляються по-різному, індивідуально. У деяких людей окремі риси їхнього характеру виявляються настільки яскраво та своєрідно, що це робить їх оригінальними. Загостреність таких рис виявляється спонтанно, як тільки людина потрапляє в адекватні цим рисам умови. Такі умови провокують прояв загостреної реакції особистості. Крайню інтенсивність певних рис людини називають їх акцентуацією. Хоча акцентуація якихось рис особистості своєю загостреністю та своєрідністю прояву виходить за межі звичайного, їх не можна відносити до патологічних. Проте надмірно складні умови, які викликають акцентуацію рис особистості, частота їх повторення можуть спричинити невротичні, істеричні та інші патологічні реакції.

Акцентуація звичайно розвивається в період становлення характеру і згладжується з дорослішанням. Особливості характеру при акцентуації можуть виявлятися не постійно, а лише в деяких ситуаціях, у певній обстановці, і майже не виявляються в звичайних умовах.

Термін «важковиховуваність» почали використовувати понад століття тому, але сьогодні ще немає його однозначного тлумачення.

Важковиховуваність - це несприйнятливість індивіда до засвоєння позитивного соціального досвіду людства, або різкі розходження між суспільними етичними нормами і поведінкою людини, її несприйнятливість до впливу інших людей, до тих чи інших виховних впливів.

Виділяють такі основні причини появи важковиховуваних дітей:

)        особливості сімейного виховання;

)        особливості взаємовідносин педагога з дитиною;

)        особливості особистості дитини;

)        негативний приклад поведінки дорослих та референтних груп;

)        неблагополуччя психологічного клімату в учнівському колективі, конфлікти з ровесниками;

)        негативний вплив засобів масової інформації;

)        негативний вплив алкоголю і наркотиків;

)        відхилення в психічному і фізичному розвитку.

Важковиховуваним особам властиві:

·        неправильно сформовані потреби: матеріальні переважають над матеріальними; більшість матеріальних потреб мають аморальний характер;

·        нерозвиненість соціально-політичних потреб;

·        прагнення до спілкування з подібними до себе, перебування поза зв’язками з постійними учнівськими колективами;

·        нерозвинута потреба пізнання навколишнього світу;

·        незадовільне навчання, ігнорування методів пізнавальної діяльності;

·        спотворені естетичні потреби;

·        нерозвинута, засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова;

·        непослідовність, суперечливість у поглядах і переконаннях;

·        брак уявлень про норми поведінки, обмежені почуття відповідальності за свої вчинки;

·        обмежені інтелектуальні інтереси; немає перспективи розвитку, інтелектуального і морального вдосконалення;

·        приховування своїх вчинків від батьків, учителів та однокласників.

Важка дитина - це така дитина, яка потребує особливого ставлення, підвищеної уваги сім'ї, вихователя. Поняття «важкі діти» фіксує в собі максимально наближений до норми рівень відхилень у поведінці учнів.

Важливу роль в усуненні важковиховуваності відіграє професійно організована взаємодія між соціальним педагогом і вихованцями, що призводить до встановлення взаємоприйнятних, довірливих стосунків.

Адекватні способи взаємодії допомагають фахівцю визначити причини відхилення від норми, налагодити нормальні стосунки дорослого і дитини, а в кінцевому результаті - повернути підлітка до соціально прийнятних форм поведінки.

Основні види роботи соціального педагога з важковиховуваними дітьми:

.        Діагностика.

.        Психокорекція.

.        Профілактична робота.

За результатами емпіричного дослідження можна сказати, що між акцентуаціями характеру учнів і їх схильністю до важковиховуваності існує певний взаємозв’язок. Показники яскраво виражених акцентуацій характеру в контрольній та експериментальній групах достатньо високі і наближається до максимального значення - 24 бали. А також, варто відзначити, що показники деяких яскраво виражених акцентуацій характеру, а саме - емотивна, педантична, демонстративна, збудлива і циклотимна різняться між собою у відсотковому співвідношенні, тобто у контрольній групі вони значно менші, ніж в експериментальній. Крім того, за результатами анкетування з питань важковиховуваності в експериментальній групі 15,8% (3 особи) визначили характер і темперамент, як причини їх важковиховуваності.

Отже, це свідчить про те, що яскраво виражені акцентуації характеру в експериментальній групі, які мають негативне забарвлення і характеризуються як негативні риси характеру, можуть деякою мірою впливати на виникнення у них проявів та ознак важковиховуваності, що і вдалося довести, виходячи з мети дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адамчук Л. Л. Робота з важковиховуваними дітьми / Л. Л. Адамчук // Шкільному психологу усе для роботи. 2011. №11. С. 5-6.

.        Волкова Н. П. Педагогіка: Навч. посібник. Вид. 2-ге, переробл., доп. / Н. П. Волклва - К.: Академвидав, 2007 - 616 с.

.        Гайдай І. Сутність і зміст понять «педагогічна занедбаність» та «соціальна занедбаність»: теоретичний аналіз / І. Гайдай // Рідна школа: щомісячний наук.-педаг. Журнал. 2011. №10. С. 76.