План
Вступ
Розділ 1. Теоретичні аспекти впливу інновацій на міжнародну конкурентоспроможність підприємств.
.1 Роль інновацій у підвищенні міжнародної конкурентоспроможності підприємств
.2 Огляд сучасних підходів до розробки та впровадженні інноваційних конкурентних стратегії
Розділ 2. Аналіз ефективності інноваційних конкурентних стратегій компанії «Apple»
.1 Організація управління інноваційною діяльністю в компанії «apple»
.2 Оцінка ефективності інноваційних конкурентних стратегій компанії «Apple» на світовому ринку
Розділ 3. Напрями підвищення міжнародної конкурентоспроможності підприємств на основі використання досвіду компанії «Apple»
Висновки
Список використаної літератури
інноваційний конкурентний стратегія
Вступ
Успішність функціонування будь-якої організації залежить, у кінцевому підсумку, від рівня її конкурентоспроможності. Тим самим доводиться визнати необхідність удосконалення існуючих методик оцінки і управління конкурентоспроможністю підприємства, яка заснована на тісному взаємозв`язку загальновизнаних законів економіки і менеджменту.
Дана робота присвячена вивченню ролі інноваційних рішень у процесі підвищення рівня міжнародної конкурентоспроможності підприємства, зокрема на прикладі компанії Apple - лідера списку найбільш інноваційних компаній світу. Apple впевнено зберігає за собою імідж символу інноваційної епохи.
Вивчення цієї проблеми має як теоретичне, так і практичне значення.
Теоретична частина питання полягає в тому, що швидкі темпи зростання науково-технічного прогресу, а також виникнення нових технологічних рішень і підходів до управління інноваційною діяльністю, змушують великі підприємства шукати все нові і нові способи виживання на ринку. Особливо коли мова йде про один з найбільш інноваційномістких ринків - ринок високотехнологічної продукції.
Практичне значення виявляється в необхідності оперативного та ефективного впровадження інноваційних рішень у виробничий процес з метою поліпшення її якісних характеристик і підвищення на неї попиту на міжнародному ринку. Даній темі приділяється увага в працях вітчизняних і зарубіжних авторів, в наукових і економічних періодичних виданнях, у ЗМІ - це неоднозначно підтверджує, що дана проблема актуальна на сьогоднішній день.
Метою даної роботи є аналіз ролі інновацій у підвищенні рівня міжнародної конкурентоспроможності компаній.
Об’єктом курсової роботи виступає аналіз досягнення конкурентних переваг компанією Apple на основі впровадження інноваційних рішень.
Предмет дослідження - інноваційний
фактор у підвищенні рівня міжнародної конкурентоздатності підприємства.
РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти впливу
інновацій на міжнародну конкурентоспроможність підприємств
.1Роль інновацій у
підвищенні рівня міжнародної конкурентоспроможності підприємств
Успіх організації, що працює на ринку, багато в чому обумовлений її здатністю відповідати вимогам, висунутим її діловим середовищем. Процес прийняття організацією управлінських рішень є процес перетворення інформації про ділове середовище в дію. Організація сама створює основу власного успіху або невдачі, ухвалюючи рішення щодо того, які джерела інформації і методи її обробки вона буде використовувати, а які ігнорувати.[4,18]
У сучасних ринкових умовах, де постійно змінюється зовнішнє середовище, економічні відносини стають дедалі більш складними та ще більш інтегрованими у світове господарство, де невпинно та стрімко зростає конкуренція. На всіх етапах створення продукту та доведення його до кінцевого споживача дуже гостро постає питання у постійному підвищенні конкурентоспроможності підприємства. Вивчаючи досвід країн, які знаходяться на високому економічному рівні свого розвитку, можна зробити висновок, що інноваційна діяльність є тим чинником, який сприяє підвищенню конкурентоспроможності суб’єктів господарювання. В усьому світі інновації розглядаються як один з головних способів модернізації діяльності підприємств.
Ведення інноваційної діяльності неможливе без інвестицій. Під інвестиціями слід розуміти всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Поняття інновації та інвестиції не можуть розглядатися окремо одне від одного. Інноваційна діяльність є однією з форм інвестиційної діяльності. Реалізація інноваційної діяльності потребує великого обсягу інвестицій (національних, іноземних) у вигляді різноманітних цінностей (матеріальних, інтелектуальних), що не дає змоги підприємствам власними коштами, без додаткового їх залучення (позикові кошти, державне фінансування та ін.) впроваджувати у свою діяльність результати інноваційного розвитку з метою підвищення своєї конкурентоспроможності. Економічна ефективність нововведень полягає у тому, що можна випускати продукцію з меншими витратами і в більш короткі терміни; підвищити якість продукції, що дозволяє покращити кінцеві результати діяльності підприємства. У результаті перераховані економічні переваги інновацій зумовлюють прибуток і віддачу капіталу [3, с. 14]. Ведення інноваційної діяльності підприємствами дає їм змогу постійно займатися вдосконаленням галузей своєї діяльності (основної, забезпечуючої, допоміжної, управлінської) і тим самим підвищувати ефективність діяльності підприємства в цілому.
Інноваційна діяльність є тією необхідною умовою функціонування підприємства, завдяки якій воно в змозі впроваджувати різні новації залежно від їх типу (організаційна, технологічна, інформаційна, фінансова, комбінована [6, c. 18]), що призводить до: зниження витрат на виробництво практично за всіма статтями витрат (знижуються норми розходів матеріалів на виготовлення продукції та трудомісткість виробу, що дає змогу зменшити матеріальні витрати а також витрати на заробітну платню основним робітникам), збільшення обсягу виробництва, збільшення амортизаційних відрахувань, зростання якості продукції та прибутку від її реалізації. Все це призводить до зниження собівартості продукції та, як результат, зростання чистого прибутку підприємства, що дасть можливість підвищувати інноваційну активність підприємств, тому що вони в змозі будуть робити більше капіталовкладень на впровадження заходів, які будуть сприяти постійному покращенню результатів їх функціонування. Впровадження результатів інноваційної діяльності - це один із ефективних засобів задоволення споживачів та забезпечення постійного відтворення інноваційного покоління. Як наслідок, усе це дає можливість вистоювати боротьбу за ринки збуту (освоювати нові ринки або закріпитися на вже існуючому), споживачів (утримувати вже існуючих, залучати нових, підвищувати їх лояльність до продукції та підприємства в цілому) та з найменшими втратами для підприємств долати періоди фінансових криз. Але поряд зі всіма перевагами інновацій існують також і недоліки в їх впровадженні в діяльність підприємств та бар’єри, які перешкоджають та стримують розвиток інноваційної діяльності на цих підприємствах. [2]
Отже, впровадження інновацій та
систематичне ведення інноваційної діяльності підприємствами є необхідною умовою
підвищення їх конкурентоспроможності. Це дає змогу суб’єктам господарювання
збільшувати тривалість життєвого циклу свого існування та постійно підвищувати
ефективність своєї діяльності.
.2 Огляд сучасних підходів до
розробки та впровадження інноваційних конкурентних стратегій
На результати господарської діяльності великий вплив має технічний розвиток. У зв’язку з його багатовекторністю і великою складністю, важливого практичного значення набуває регулярна система управління інноваційними процесами на підприємстві. Процес управління інноваційною діяльністю дозволяє здійснювати ефективний вибір стратегічних програм і проектів та забезпечує належний рівень і своєчасність впровадження інноваційної системи у практичну підприємницьку діяльність.
Процес вибору стратегічних програм і проектів і забезпечення впровадження їх у практику включає такі основні етапи:
установлення цілей - визначення, ранжування, виділення пріоритетів;
підготовчий - аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;
варіантний вибір рішень - розробка, вибір критерію та оцінка ефективності можливих варіантів;
програмування (планування) робіт - узгодження вибраних і прийнятих рішень, їхнє інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технологічного розвитку підприємства на найближчу та віддалену перспективу;
супроводження реалізації програми - контроль за виконанням передбачених програмою заходів, проведення необхідного коригування програм.
Цілі та пріоритети інноваційної діяльності визначаються, виходячи із загальної стратегії підприємства, вони можуть відображати потреби розв’язання таких проблем:
кардинального підвищення якості продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на вітчизняному і світовому ринках;
розробки і впровадження ресурсозберігаючих технологій (енергозберігаючих);
скорочення до максимально можливого рівня витрат ручної праці, поліпшення умов та безпеки праці;
здійснення всебічної екологізації виробництва з метою забезпечення належної охорони навколишнього середовища.
Типовий зміст програми інноваційної діяльності підприємства:
науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи;
створення та освоєння нових видів продукції і підвищення якості тих видів, що виготовляються;
впровадження прогресивних технологій, модернізація та автоматизація виробничих процесів;
загальні результати здійснення заходів технічного розвитку. [11]
Такий підхід у певній мірі забезпечує здійснення правильного вибору стратегічної програми і процесу впровадження інноваційної стратегії, що в результаті сприяє підвищенню ефективності всієї господарської діяльності.
Процес обґрунтування і розробки інноваційної стратегії підприємства пов’язаний з управлінням змінами і його підприємницькою поведінкою. У зв’язку з цим, останніми роками на багатьох фірмах промислово розвинутих країн Заходу стала активно впроваджуватись інноваційна модель підприємництва, яка передбачає пошук нових шляхів розвитку підприємства. Це дає змогу говорити про управління ростом конкуренції, або інноваціями, які включають формування напрямків економічного прориву, розробку механізмів управління ризиком і відносин з покупцями, створення мережі обміну технологіями і ноу-хау. В даній моделі управління важливу роль відіграє інноваційний настрій управлінських робітників всіх рівнів, нейтралізація опору змінам, стимулювання різного роду ініціатив, ефективна організаційна структура.
Стратегія розвитку підприємства в інноваційній моделі підприємництва базується на постійному пошуку, прагненні до розширення ринку товарів. Така стратегія повинна передбачати створення і постійне підтримування вигідного технологічного випередження.
Подібну конкурентоспроможну модель підприємницької діяльності характеризують невеликі підрозділи, укомплектовані висококваліфікованими спеціалістами: невелике число рівнів управління; структура, заснована на інноваційних вподобаннях спеціалістів; технологічні процеси, орієнтовані на запити покупців. У цій моделі основна увага повинна звертатись на підбір висококваліфікованого персоналу, створення передової наукової бази виробництва і випередження конкурентів в оновленні технологій виробництва товарів. Від цього залежить вибір стратегії підприємництва і економічна безпека підприємства в цілому.
Необхідно відмітити, що інноваційна стратегія підприємства тісно пов’язана з виробничою стратегією, що забезпечує випуск продукції на основі використання нових технологічних і технічних рішень. [8]
Реалізація інноваційної стратегії підприємства вимагає створення адекватної системи управління. Якщо керівництво усвідомило значення інновацій для розвитку підприємства, то рішення має бути доведене до всього колективу. В цьому випадку відкривається широке поле діяльності для професіонального організатора.
Досвід великих промислових країн свідчить про те, що організаційна структура підприємства має відповідати стратегії його розвитку. Професійному організатору не слід замикатись в своєму колі завдань і обов’язків. Він повинен вміти вловлювати нові тенденції в розвитку підприємства, намагатись, по можливості, впливати на них. Тільки в такому випадку знання і досвід організатора можуть бути своєчасно використані для підвищення ефективності інноваційного розвитку підприємства.
Основні напрямки діяльності менеджера в інноваційній сфері підприємства:
) обґрунтування і розробка стратегії розвитку підприємства (включаючи інноваційну) і адекватний механізм її реалізації;
) розробка нових і модернізація існуючих методів управлінської діяльності на підприємстві;
) обґрунтування і розробка системи стимулювання інноваційної діяльності;
) розробка нових форм організації інноваційного процесу;
) формування в колективі підприємства творчого клімату;
) розробка нових моделей використання робочого часу;
) реалізація проектів впровадження інформаційних і комунікаційних технологій.
Відповідно до цього, в сучасних умовах особливу актуальність набуває технологічний менеджмент, який передбачає розробку методів управління впровадженням нових технологічних процесів на підприємстві.[9]
Сучасне підприємство, яке орієнтується на використання передових технологій, має вирішувати такі задачі, що пов’язані між собою:
розробка способів швидкого освоєння нових технологій;
розробка способів ефективного використання нових технологічних процесів у відповідності з ринковими потребами;
забезпечення поєднання способів застосування нових технологій і нових форм організації праці.
Для успішного вирішення цих завдань підприємство повинне усвідомити необхідність комплексного або інтегрального підходу до технологічного менеджменту, у відповідності з яким пропонується розробка і впровадження нових технологій управлінської діяльності (рис. 1.1):
стратегічний технологічний менеджмент;
тактичний технологічний менеджмент;
оперативний технологічний менеджмент.
Стратегічний технологічний менеджмент представляє формування довгострокових технологічних цілей розвитку підприємства і їх урахування при розробці стратегії розвитку підприємства.
У рамках стратегічного технологічного менеджменту повинні вирішуватися пріоритетні проблеми, пов’язані з оптимізацією технологічного потенціалу підприємства:
) вибір технологій, які відповідають потребам підприємства;
) вибір способу створення або придбання технологій повинен передбачати оцінку всіх альтернативних джерел отримання технологій, що відповідає цілям підприємства:
реалізація внутрішніх можливостей забезпечення технологією, розробка технологічних процесів власними силами підприємства;
пошук внутрішніх джерел забезпечення технологічними процесами.
) вибір способу розпорядження технологією може передбачати основні альтернативи:
використання технологій, розроблених на підприємстві;
придбання технологій за межами підприємства у формі технологічних угод.
Реалізація завдань стратегічного характеру значно розширює область в сфері технологічного менеджменту.
Тактичний технологічний менеджмент націлений на розв’язання таких завдань:
вибір конкретних видів технологічних процесів, визначення технологічного потенціалу, необхідного підприємству для випуску продукції в даний момент і на довгострокову перспективу;
визначення способів використання технологічних процесів;
розробка організаційних структур, необхідних для здійснення обраної технологічної стратегії.
Оперативний технологічний менеджмент передбачає розробку механізму реалізації виробничої технологічної стратегії у відповідності з короткостроковими цілями розвитку підприємства. Він акцентує увагу на конкретних НДДКР, їх кадровому і фінансовому забезпеченні.
Реалізація інтегрального підходу до технологічного менеджменту потребує відповідних змін в організаційній структурі підприємства. Для цих цілей можуть створюватись спеціальні підрозділи у вигляді технологічних груп, функції яких повинні відповідати змісту і завданням технологічного менеджменту, існуючій організаційній структурі управління підприємством.
Вивчення і аналіз досвіду інноваційної діяльності американських компаній дозволяє виділити три різні організаційні форми:
- послідовна;
- паралельна;
- інтегральна.
Послідовна форма, передбачає
поетапне проведення інноваційної діяльності, почергово в усіх функціональних
підрозділах компанії (рис. 1.2)