Курсовая работа (т): Аналіз продуктивності праці та трудомісткості продукції на підприємстві

Аналіз продуктивності праці та трудомісткості продукції на підприємстві

Аналіз продуктивності праці та трудомісткості продукції на підприємстві

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти аналізу продуктивності праці та трудомісткості продукції на підприємстві

.1 Характеристика продуктивності праці та трудомісткості продукції на підприємстві

.2 Огляд нормативної бази та літературних джерел з питань аналізу продуктивності праці та трудомісткості продукції на підприємстві

.3 Організаційно-інформаційна модель аналізу продуктивності праці та трудомісткості продукції

Розділ 2. Аналіз продуктивності праці та трудомісткості продукції на підприємстві

.1 Загальна та економічна характеристика ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря"

.2 Аналіз продуктивності праці ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря"

.3 Аналіз трудомісткості продукції ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря"

Розділ 3. Удосконалення аналізу продуктивності праці та трудомісткості продукції на підприємстві

.1 Удосконалення аналізу продуктивності праці на підприємстві ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря"

.2 Удосконалення аналізу трудомісткості продукції на підприємстві ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря"

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В умовах ринкової економіки зростає роль раціонального використання виробничо-технічного потенціалу на підприємствах, який визначається ефективністю використання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів. Ефективність використання трудових ресурсів відображається показником продуктивності праці.

Проблема зростання продуктивності праці займає найважливіше місце в будь-якій країні. З її дослідженням пов'язані розуміння суті та значимості соціально-економічного прогресу, оцінка ефективності та перспектив розвитку економіки. Рівень і динаміка продуктивності праці наочно показують зрослі можливості суспільства для реалізації соціально-економічних цілей, як в найближчому майбутньому, так і у віддаленій перспективі. Зростання продуктивності праці сприяє успішному розвитку економіки будь-якої країни. Загальний рівень продуктивності праці по країні залежить від рівня продуктивності праці на кожному підприємстві. Тому необхідно прагнути до підвищення цього показника безпосередньо на кожному підприємстві.

Теоретичні аспекти продуктивності праці та трудомісткості продукції знайшли свої відображення в розробках вітчизняних вчених - О.Е. Германової, А.С. Семенова, Д.П. Богині, В.О. Єрьоменко, А.В. Калини, В. Філєва, Н.О. Павловської. Питання методології і методики аналізу продуктивності праці, виявлення резервів її зростання досить широко досліджені в працях зарубіжних дослідників-економістів А.Є. Аврутіна, Ю.Д. Борисова, Б.С. Бушуєва, В.М. Зарубіна, В.І. Золотарьова, Я.М. Купермана, В.С. Сєрова, Є.К. Сєдих, В.І. Стомахіна, А.А. Френкеля, Д. Кларка, Д. Кендрика, Д. Скотта Синка, Р. Аллепа, Ж. Ришара, Дж. Грейсона, К. О'Делла та інших. Аспекти дослідження даних проблем - найрізноманітніші (питання обліку, планування, виявлення резервів, економічного стимулювання). Проте ряд питань залишається невирішеними або ж дискусійними. У наукових працях розглядаються різні підходи щодо методів визначення продуктивності праці, класифікації факторів, резервів її зростання, планування і аналізу трудових показників.

Актуальність обраної теми курсової роботи полягає в тому, що аналіз продуктивності праці дозволяє визначити ефективність використання підприємством трудових ресурсів і робочого часу та виявити резерви підвищення продуктивності.

Виявлення резервів і шляхів підвищення продуктивності праці має спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства.

Для оцінки продуктивності праці на підприємстві необхідно проводити відповідний аналіз з метою виявлення рівня стану, динаміки та резервів зростання.

У процесі аналізу виявляються недоліки і прорахунки в роботі, відшукуються найбільш оптимальні рішення виробничих завдань, намічаються і обґрунтовуються заходи, спрямовані на вдосконалення господарської діяльності та підвищення її ефективності.

Аналізом передбачається глибоке вивчення даних обліку і звітності в тісному взаємозв'язку з особливостями і характером виробничих процесів.

Об'єктом дослідження в курсовій роботі є ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря", яке розташоване в місті Харків, вулиця Світло шахтаря, будинок 4/6. Одне із найстаріших машинобудівних підприємств вугільної галузі. Предмет дослідження - продуктивність праці в ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря".

Основна мета курсової роботи - аналіз продуктивності праці на підприємстві і виявлення резервів її зростання.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

. визначити поняття та сутність продуктивності праці;

. привести показники і методи розрахунку продуктивності праці;

. перерахувати чинники зростання продуктивності праці на підприємстві;

. провести аналіз продуктивності праці і трудомісткості продукції в ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря";

. на підставі аналізу запропонувати резерви зростання продуктивності праці в ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря".

Розділ 1. Теоретичні аспекти аналізу продуктивності праці та трудомісткості продукції на підприємстві

.1 Характеристика продуктивності праці та трудомісткості продукції на підприємстві

Продуктивність праці - це показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Продуктивність праці можна сформулювати також як плідність, ефективність діяльності людей у процесі створення матеріальних благ.

Від рівня і динаміки продуктивності праці залежить розвиток суспільства і рівень добробуту всіх його членів. Більше того, рівень продуктивності праці визначає і засіб виробництва, і навіть суспільно-політичний устрій. Існує також поняття ефективності праці. Воно ширше, ніж продуктивність, і включає крім економічного (власне продуктивність праці) ще психофізіологічний і соціальний аспекти. Психофізіологічна ефективність праці визначається впливом трудового процесу на організм людини. З цього погляду ефективною може бути визнана тільки така праця, що поряд із певною продуктивністю забезпечує нешкідливі, сприятливі санітарно-гігієнічні умови і безпеку, достатню змістовність праці і дотримання меж її поділу, можливості всебічного розвитку фізичних, розумових сил і здібностей людини в процесі праці; запобігає негативному впливу виробничого середовища на робітника. Звідси випливає і поняття соціальної ефективності праці, що включає вимогу гармонічного розвитку особистості кожного робітника, підвищення його кваліфікації і розширення виробничого профілю, формування позитивного соціального клімату в трудових колективах, посилення соціально-політичної активності й удосконалення всього способу життя. Якщо зазначені вимоги не дотримуються, то неминуче знижуються і темпи зростання продуктивності праці. Так, несприятливі санітарно-гігієнічні і шкідливі для здоров'я умови праці викликають втрати робочого часу в зв'язку із захворюваністю, наданням додаткових відпусток, скорочення активного періоду трудової діяльності людини. Занадто дрібний поділ праці обмежує можливості розширення виробничого профілю людини і зростання її кваліфікації. Негативні соціальні взаємовідносини в трудових колективах можуть також істотно знизити продуктивність праці за інших рівних умов її організації.

Отже, ефективність праці зумовлюється її продуктивністю в їхньому тісному взаємозв'язку, що необхідно постійно враховувати при визначенні чинників і резервів зростання продуктивності праці.

У широкому розумінні зростання продуктивності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ при тих самих або й менших затратах праці.

Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення реального продукту й доходу, а тому воно є важливим показником економічного зростання країни. Оскільки збільшення суспільного продукту в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня споживання, а отже, і рівня життя, то економічне зростання стає однією з головних цілей держав з ринковою системою господарювання.

Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних чинників. Підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва.

На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва.

Рівень екстенсивного використання праці показує ступінь її продуктивного використання та тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, чим менше простоїв та інших втрат робочого часу і чим триваліший робочий день, тим вищий рівень екстенсивного використання пралі і відповідно продуктивності праці. Однак зростання продуктивності праці за рахунок екстенсивних характеристик має чіткі межі: законодавчо встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня.

Якщо протягом законодавчо встановленої тривалості робочого часу останній цілком витрачається на продуктивну працю, то це і є верхня межа рівня екстенсивного використання праці.

Інтенсивність праці характеризує ступінь її напруженості і визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці також має свої межі, а саме: фізіологічні та психічні можливості людського організму. Нормальна інтенсивність праці означає таку витрату життєвої енергії людини протягом робочого часу, яку можна повністю поновити до початку наступного робочого дня при реально доступній для цієї людини якості харчування, медичного обслуговування, використання вільного часу тощо.

Отже, рівень екстенсивного використання праці та інтенсивність праці - це важливі фактори зростання продуктивності праці, які, однак, мають чіткі обмеження, тобто не можуть використовуватися безкінечно.

Джерелом зростання продуктивності праці, яке не має меж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-технічного прогресу.

Розрізняють продуктивність індивідуальної праці, яка відображає затрати лише живої праці працівників, і продуктивність суспільної праці, що відображає затрати праці живої та уречевленої.

Проблема виміру продуктивності праці є не менш складною, ніж визначення самої сутності даної економічної категорії.

Розрізняється прямий і зворотний способи визначення продуктивності праці. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток - це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу, і розраховується за формулою

де В - виробіток;

О - обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);

Чпл - планова чисельність промислово-виробничого персоналу.

Виробіток може бути годинним, денним, місячним, квартальним, річним.

Трудомісткість - це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), і розраховується за формулою

Для планування і аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості.

Трудомісткість виробнича - складається з технологічної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.

Трудомісткість обслуговування - визначається витратами праці. допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва, на виготовлення одиниці кожного виробу.

Трудомісткість продукції повна - відображає всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу.

Трудомісткість технологічна - визначається витратами праці основних робітників на виготовлення одиниці кожного виробу. Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів.

Трудомісткість управління - визначається витратами праці керівників, спеціалістів, технічних виконавців на виготовлення одиниці кожного виробу.

На практиці використовуються наступні методи виміру виробітку:

натуральний (ділення обсягу виробленої продукції у фізичних одиницях на кількість затраченого часу в нормо-годинах); різновидом натуральних вимірників обчислення виробітку є умовно-натуральні;

вартісний (ділення обсягу виробленої продукції в гривнях до затрат часу, вираженого в середньосписковій чисельності робітників, або відпрацьованій ними кількості людино-днів, людино-годин);

трудовий (ділення обсягу продукції, представленої в затратах робочого часу в нормо-годинах, на кількість робітників).

Натуральний метод вимірювання продуктивності праці характеризується показниками виробітку, обчисленими в одиницях фізичного обсягу. В цьому випадку одиниці виміру обсягу продукції (тонна, штуки, метр, кілограми) віднесені до середньоспискового числа працівників або витрат праці: люд.-годин, люд.-днів тощо. Приклади натуральних показників: виробіток, трудомісткість.

Умовно-натуральний метод вимірювання продуктивності праці застосовується у тому випадку, коли на підприємстві виробляється декілька видів однорідної продукції. Для обчислення обсягів виробленої продукції перераховують планову і фактично вироблену кількість кожного виду продукції в умовні одиниці за коефіцієнтами, встановленими за спеціальною шкалою.

Перевага даного методу полягає в безпосередній зрівнюваності показників продуктивності праці. Недолік натурального і умовно-натурального методів у тому, що можна вимірювати продуктивність праці лише в межах окремих видів продукції або робіт.

Натуральний і умовно-натуральний показники не можуть вимірювати обсягу складних виробів, які мають багатоцільове призначення. Вони не можуть застосовуватися на підприємствах, які виробляють різнорідну продукцію. Крім того, не забезпечують наскрізного обліку витрат праці навіть на одному підприємстві, не говорячи вже про галузь, народне господарство.

Вартісний метод характеризується вартісними показниками продуктивності праці, які обчислюються як співвідношення виробленої продукції в грошових одиницях до витрат робочого часу. Вартісні показники продуктивності праці є універсальними, оскільки за ними можна порівнювати продуктивність праці при виробництві неспівставних благ. Недоліком вартісного методу є те, що необгрунтоване завищення ціни продукції товаровиробниками призводить до фіктивного зростання продуктивності їх праці

Трудовий метод виміру продуктивності праці використовується в умовах випуску на підприємстві різноманітної незавершеної продукції. В якості сумірника використовуються нормо-години, тобто кількість праці, в людино-годинах, яка потрібна по нормах для виготовлення одиниці продукції. Вказаний показник вільний від впливу ціноутворюючих факторів. Застосування цього методу потребує добре поставленого нормування праці. При науково-обґрунтованих нормах цей метод точно характеризує динаміку продуктивності праці.

Застосування того чи іншого методу зумовлено, по-перше, рівнем, на якому вимірюється продуктивність пралі, а по-друге, завданням, що стоїть перед економічною службою, яка робить розрахунки.

За рівнем виміру продуктивності праці можна виділити індивідуальні робочі місця (бригади, ділянки), що випускають однорідну продукцію. Тут доцільно застосовувати натуральний метод для визначення обсягу виробленої продукції і виробітку (у штуках, тоннах, кубічних або квадратних метрах і т. д.). Метод простий, наочний і достовірний. Проте практично він використовується скоріше як виняток, ніж як правило: на рідкісному робочому місці, а тим більше в бригаді або на ділянці, виробляється цілком однакова продукція. Тому тут найчастіше використовується умовно-натуральний метод, при якому один вид продукції або роботи прирівнюється до іншого (який переважає) за відносною трудомісткістю.

Приклад. Якщо в бригаді зроблено 20 виробів із трудомісткістю 8 чол-год, кожне з 10 виробів із питомою трудомісткістю 12 чол-год, то умовно-натуральний обсяг продукції складає 20 + 10 * 12/8 = 35 виробів.