6)Підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема, в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління.
7)Розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема, в електронній формі.
Інформація про управління правами - це інформація , що позначає твір або інший матеріал, який знаходиться під охороною, автора, виконавця, виробника фонограми або будь-якого іншого володільця прав, або інформація про умови використання твору, фонограми або виконання, будь-який номер або код, який представляє таку інформацію, коли будь-яке з вищенаведеного є прикладен им до копії твору, фонограми (відеограми) або зафіксованого виконання, або з’являється у зв’язку з програмою мовлення, сповіщення або наданням публіці твору, фонограми або зафіксованого виконання.
Підроблення, зміна, вилучення, розповсюдження без дозволу інформації про управління правами авторів, виконавців, виробників фонограм також вперше на міжнародному рівні визначені як порушення прав в Договорі про авторське право (стаття 12) та Договорі про виконання і фонограми (стаття 19).
У цілому закон не обмежує перелік дій, які можуть бути визнані як порушення авторського права та суміжних прав і встановлює норму, що вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав, надає цим суб’єктам право судового захисту.
9.3 Цивільно-правовий порядок захисту авторського права та суміжних прав
Найбільшу практичну значимість і ефективність серед названих порядків захисту авторського права і суміжних прав має цивільноправовий, що реалізується в рамках юрисдикційної форми захисту.
206
Відповідно Цивільного процесуального кодексу України справи по спорах, що виникають із цивільних авторсько-правових відносин, якщо хоча б однією із сторін у спорі є фізична особа, підвідомчі загальним територіальним судам.
Згідно Господарського процесуального кодексу України до господарських судів у підвідомчих їм справах за захистом своїх порушених або оспорюваних авторськи х і суміжних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках передбачених законодавством таке право мають органи інші органи та фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.
Підвідомчі загальним і господарським судам спори щодо авторського права та суміжних прав може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу).
Як засіб судового захисту авторського права та суміжних прав та інтересів, що охороняються законом, у цивільно-правовому порядку виступає позовна заява, тобто, з одного боку, звернена до суду вимога про відправлення правосуддя і, з іншого боку, звернена до відповідача матеріально-пра вова вимога про викона ння належного йому обов’язку або про визнання наявності чи відсутності правовідносин. Позовний порядок захисту застосовують в усіх випадках, крім тих, які прямо зазначені в законі.
Позовну заяву подають за місцем знаходження відповідача. |
|
Позовна заява має містити: назву суду, до якого подається заява; |
|
точну назву позивача та відповідача, їх місце проживання або |
|
знаходження, також назву представника позивача, коли заява |
|
подається представником; зміст позовних вимог; виклад обставин, |
|
якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що |
|
стверджують позов; зазначення ціни позову; підпис позивача або |
|
представника із зазначенням дати подання заяви. До позовної |
|
заяви додають докази щодо порушення прав. |
|
|
207 |
Строк позовної давності щодо порушених майнових прав складає три роки, від дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. На вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових авторських прав, дія позовної давності не поширюється.
Подання позову до суду має сенс тільки відносно «легального пірата», тобто підприємця (фірми або фізичної особи), який офіційно зареєстрований, має постійне місцезнаходження, чинний рахунок у банку та (або) майно. В іншому разі звернення до суду позитивних результатів не дасть, а принесе заявникові лише одні збитки у вигляді витрат,зроблених ним для відновлення порушеного права (судові затрати, оплата праці адвоката тощо).
9.3.1 Способи цивільно-правового захисту авторського права та суміжних прав
У статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено способи цивільно-правового захисту, які використовують при порушенні авторського права та суміжних прав. При порушеннях будь-якою особою авторського права та (або) суміжних прав, недотриманні передбачених договором умов використання творів та(або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, суб'єкти авторського права та (або) суміжних прав мають право:
1) вимагати від порушника визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.
Вимога визнанн я права може бути реалізована тільки в юрисдикційному порядку.
Необхідність визнання права виникає переважно тоді, коли існує спір між кількома суб’єктами про належність авторського права або суміжних прав, і цей спір вирішується судом на підставі позову
208
суб’єкта, який вимагає визнати авторське право за собою, до решти суб’єктів, які даний факт оспорюють. Визнання права можливе не тільки в порядку позовного, а й у порядку особливого провадження - встановлення фактів, що мають юридичне значення. Наприклад, в тому разі, коли спадкоємець автора вимагає визнати авторство померлого відносно твору, випущеного автором у світ анонімно. Вимога про визнання права (як вимога про встановлення факту, що має юридичне значення) буде звернена до суду.
Визнання прав як спосіб захисту дає можливість (залежно від суб’єкта авторського права або суміжних прав) домагатися визнання його: автором твору; суб’єктом авторського права, який набув майнових авторських прав відповідно до договору або закону; артистом - виконавцем твору; виробником фонограми або відеограми; виробником програми (передачі) організації мовлення; суб’єктом суміжних прав, якому на законних підставах передано відповідні суміжні майнові права щодо виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення. У більшості випадків вимога про визнання авторського права є необхідною передумовою застосування інших передбачених законом способів захисту.
Поновлення права може застосовуватися тільки в тих випадках, коли порушення авторських прав має тривалий характер, наприклад, тиражується твір або фонограма, здійснюється публічне виконання твору тощо. Цей спосіб застосовують у поєднанні з іншими способами захисту, такими як відшкодування збитків і (або) компенсації моральної шкоди, або як окремий спосіб захисту.
2) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.
Зазначені способи захисту застосовуються у поєднанні з іншими способами захисту, наприклад, з відшкодуванням збитків, або мати окреме застосування. Так, у разі бездоговірного використання твору його автор може вимагати як заборони його подальшого використання, так і відшкодування збитків, яких він зазнав у зв’язку з таким використанням. Інтерес автора може полягати також і в
209
тому, щоб лише припинити порушення цього права або усунути загрозу його порушення.
3) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Моральна шкода виражається у моральних стражданнях, яких зазнав потерпілий у результаті порушення його авторських або суміжних прав. Між протиправною поведінкою та наслідками у вигляді моральних страждань має бути безпосередній причинний зв'язок.
Такий спосіб захисту цивільних прав як компенсація моральної шкоди полягає в покладанні на порушника обов’язку щодо виплати суб’єкту авторського права або суміжних прав грошової компенсації за фізичні або моральні страждання, яких останній зазнає у зв’язку з порушенням його прав. Особливістю застосування цього способу захисту є те, що вимога про компенсацію моральної шкоди може бути заявлена тільки фізичними особами у зв’язку з порушенням їх особистих немайнових прав. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від відшкодування майнової шкоди та не пов’язана з розміром відшкодування останньої.
4) подавати позови про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Під збитками в цивільному праві розуміють затрати, які зазнала особа, права якої порушено, втрату або пошкодження її майна (реальну шкоду), а також не одержані доходи, які б ця особа одержала за звичайних умов обігу, якби її права не були порушені (упущена вигода).
Збитки, завдані у результаті порушення авторського права і суміжних прав переважно виражаються не у вигляді реальної шкоди (виняток може становити, наприклад, знищення оригіналу твору образотворчого мистецтва), а у вигляді не одержаних від можливого правомірного використання твору доходів. Якщо мало місце кілька самостійних випадків протиправного (без дозволу) використання
210