ЛЕКЦІЯ №1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ
ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ
1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ
УКРАЇНИ
1.1. Закон України «Про інформацію»
Документ – матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Захист інформації – сукупність правових, адміністративних,
організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження,
цілісність інформації та належний порядок доступу до неї.
Інформація – будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Суб'єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Основними принципами інформаційних відносин є:
гарантованість права на інформацію;
відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією;
достовірність і повнота інформації;
свобода вираження поглядів і переконань;
правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації;
захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Суб'єкти і об'єкт інформаційних відносин
1. Суб'єктами інформаційних відносин є:
фізичні особи;
юридичні особи;
об'єднання громадян;
суб'єкти владних повноважень.
2. Об'єктом інформаційних відносин є інформація.
Основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання,
одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації.
Види інформації за змістом
За змістом інформація поділяється на такі види:
інформація про фізичну особу;
інформація довідково-енциклопедичного характеру;
інформація про стан довкілля (екологічна інформація);
інформація про товар (роботу, послугу);
науково-технічна інформація;
податкова інформація;
правова інформація;
статистична інформація;
соціологічна інформація;
інші види інформації.
Доступ до інформації
За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація,
доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за
бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.
До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості:
1)про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;
2)про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей;
3)про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення,
атакож про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
4)про факти порушення прав і свобод людини, включаючи інформацію, що міститься в архівних документах колишніх радянських органів державної безпеки, пов’язаних з політичними репресіями,
Голодомором 1932-1933 років в Україні та іншими злочинами, вчиненими представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного
(нацистського) тоталітарних режимів; 5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їх посадових та службових осіб;
6) щодо діяльності державних та комунальних унітарних підприємств,
господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або територіальній громаді, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарському товариству, частка держави або територіальної громади в якому становить 100 відсотків, що підлягають обов’язковому оприлюдненню відповідно до закону;
6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
1.2. Закон України «Про доступ до публічної інформації»
Конфіденційна інформація – інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією,
можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди – лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таємна інформація – інформація, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю,
таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
До службової може належати така інформація:
1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки,
рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування".
Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування,
іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
1.3. Закон України «Про державну таємницю»
Регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.
Визначення термінів
– державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки,
науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом,
державною таємницею і підлягають охороні державою;
– гриф секретності - реквізит матеріального носія секретної інформації,
що засвідчує ступінь секретності даної інформації;
–допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації;
–категорія режиму секретності - категорія, яка характеризує важливість та обсяги відомостей, що становлять державну таємницю, які зосереджені в органах державної влади, органах місцевого самоврядування,
на підприємствах, в установах і організаціях;
– охорона державної таємниці - комплекс організаційно-правових,
інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів,
спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв;