Материал: Частина 2

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

“Курс вищої математики. Частина 2.”

∫

P2(x)dx

=Q(x) ax2 + bx + c + λ∫

ax

2

dx

;

 

ax +bx + c

 

 

+bx + c

 

у цьому виразі Q(x) - деякий многочлен, ступінь якого нижчий за ступінь многочлена P(x), а λ - деяка постійна величина.

Для знаходження невизначених коефіцієнтів многочлена Q(x), ступінь якого нижчий за ступінь многочлена P(x), диференціюють обидві частини отриманого виразу,

потім умножають на ax2 + bx + c і, порівнюючи коефіцієнти при однакових ступенях

х, визначають λ і коефіцієнти многочлена Q(x).

Даний метод вигідно застосовувати, якщо ступінь многочлена Р(х) більше одиниці. Інакше можна успішно використовувати методи інтеграції раціональних дробів, розглянуті вище, оскільки лінійна функція є похідною підкорінного виразу.

 

 

 

Приклад.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

∫3x32

− 7x2 +1 dx = (Ax2 + Bx + C) x2 − 2x + 5 + λ∫

 

x

2

dx

 

.

 

 

 

 

 

 

x

 

 

− 2x + 5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

− 2x + 5

 

 

 

 

 

 

 

Тепер продиференціюємо отриманий вираз, помножимо на

ax2 + bx + c

і згрупуємо

коефіцієнти при однакових ступенях х.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3x3 − 7x2 +1 = (2Ax + B) x2 − 2x + 5 + Ax2 + Bx + C (x −1) +

 

λ

 

 

 

 

 

 

 

 

x2 − 2x + 5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x2 − 2x + 5

x2 − 2x + 5

 

 

 

 

 

 

 

 

(2Ax + B)(x2 − 2x + 5) + (Ax2 + Bx + C)(x −1) + λ= 3x3 −7x2 +1

 

 

 

 

2Ax3 − 4Ax2 +10Ax + Bx2 − 2Bx +5B + Ax3 + Bx2 +Cx − Ax2 − Bx −C + λ = 3x3 −7x2 +1

 

 

 

 

 

3Ax3 − (5A − 2B)x2

+ (10A −3B + C)x +5B −C + λ = 3x3 −7x2 +1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A =1

 

 

 

 

 

 

 

 

A =1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

− 2B = 7

 

 

 

 

 

 

 

 

= −1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5A

 

 

 

 

 

 

B

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= 0

 

 

 

 

 

 

= −13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10A −3B + C

 

 

 

 

C

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5B −C + λ =1

 

 

 

 

 

λ = −7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Разом ∫

3x32

− 7x2

+1 dx = (x2

− x −13) x2

− 2x + 5 − 7∫

 

 

dx 2

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

− 2x + 5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(x −1)

+ 4

 

 

 

 

 

 

= (x2 − x −13) x2

− 2x + 5 −7 ln(x −1+

x2

 

− 2x + 5) +C.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

∫(4x

2

−

6x) x

2

+

3dx = ∫

(4x2 −6x)(x2 +3)

dx

= (Ax

3

+ Bx

2

+ Cx

+ D) x

2

+ 3

+ λ∫

dx

 

 

 

 

x

2

+ 3

 

 

 

 

 

x

2

+ 3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4x

4 − 6x3 +12x2 −18x

= (3Ax

2

 

+ 2Bx

+ C)

x

2

+ 3

+

(Ax3 + Bx

2 + Cx + D)x

+

λ

 

 

 

 

 

 

x2 + 3

 

 

 

 

 

 

 

x2 + 3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x2 + 3

 

 

 

4x4 − 6x3 +12x2 −18x = (3Ax2 + 2Bx + C)(x2 +3) + Ax4 + Bx3 + Cx2 + Dx + λ

 

 

4x4 − 6x3 +12x2 −18x = 3Ax4 + 2Bx3 + Cx2 + 9Ax2 + 6Bx + 3C + Ax4 + Bx3 + Cx2 + Dx + λ

 

 

 

 

4x4 − 6x3 +12x2 −18x = 4Ax4 +3Bx3 + (2C + 9A)x2 + (6B + D)x + 3C + λ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A =1; B = −2; C = 3/ 2; D = −6; λ = −9 / 2;

 

 

 

 

 

 

∫(4x2 −6x) x2 +3dx = x3

− 2x

2 + 3 x −

6

x2 + 3 −

9 ln x + x2 +3 + C.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

66

“Курс вищої математики. Частина 2.”

Приклад.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

∫

 

 

dx

 

 

 

x =

v

;

 

 

 

= −∫

 

v3dv

 

= −∫

v2 dv

 

 

(Av + B) 1 − v2 + λ∫

dv

 

x

3

 

x

2

 

 

=

 

 

 

 

2

 

1

 

 

 

1

− v

2

=

1

−v

2

 

 

 

 

−1

 

 

dv

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dx = −

v

2

 

v

 

 

 

 

 

−

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

− v2

 

= A 1 − v2 − (Av + B)v + λ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1− v2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 − v2

 

1 − v2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

−v2 = A − Av2 − Av2 − Bv + λ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

− v2 = −2Av2 − Bv + A + λ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A =1/ 2;

B = 0;

λ = −1/ 2;

 

 

 

 

 

 

v

2

dv

 

 

v 1 − v

2

 

 

1

 

 

 

1

 

x

2

 

−1

 

 

 

1

 

 

 

 

− ∫

 

 

 

 

 

 

 

arcsin v

 

 

 

 

− arcsin

 

 

 

 

 

1 −v

2

=

2

 

 

−

2

=

2

 

x

2

 

x

+ C

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Другий спосіб вирішення того ж самого прикладу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

tgt

 

 

 

 

sin t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

∫

 

 

 

 

dx

 

=

x =

cost

; dx =

cost

dt;

= ∫

 

 

cos

2

t

dt =

∫

 

sin t cos4 t

dt = ∫cos

2

tdt =

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

x

 

 

 

x

 

−1

 

 

 

x

2

−1 = tgt;

 

 

 

 

1

 

 

 

tgt

 

 

cos

 

t sin t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

cos

3

t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

1 t + 1 sin 2t =

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

x

2

−1

 

 

 

 

=

 

(1 + cos 2t)dt =

sin 2t = 2sin t cost = 2

 

 

 

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

∫2

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

1

 

 

 

 

 

1

+

x2

−1

 

+ C.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

arccos

x

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З урахуванням того, що функції arcsin і arccos зв'язані співвідношенням, а постійна інтеграції З – довільне число, відповіді, отримані різними методами, співпадають.

Як видно, при інтеграції ірраціональних функцій можливо застосовувати різні розглянуті вище прийоми. Вибір методу інтеграції обуславливается в основному найбільшою зручністю, очевидністю застосування того або іншого методу, а також складністю обчислень і перетворень.

Приклад.

 

 

dx

 

 

x = sin t;

 

costdt

 

dt

 

 

x

 

∫

 

 

 

 

 

 

= ∫

 

 

2 + C.

(1

− x

2

)

3 / 2 = dx = costdt;

= ∫

cos

3

t

cos

2

t

= tgt + C =

1 − x

 

 

 

cost =

1− x2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Декілька прикладів інтегралів, що не виражаються через

 

 

 

 

 

 

 

 

 

елементарні функції.

 

 

 

 

 

До таких інтегралів відноситься інтеграл вигляду, де Р(х) - многочлен ступеня

вище другий. Ці інтеграли називаються еліптичними.

 

 

 

 

 

Якщо

ступінь

многочлена Р(х) вище

 

четвертою,

то інтеграл називається

ультраэллиптическим.

Якщо все – таки інтеграл такого вигляду виражається через елементарні функції, то він називається псевдоеліптичним.

67

 

 

“Курс вищої математики. Частина 2.”

 

Не можуть бути виражені через елементарні функції наступні інтеграли:

1)

∫e−x2 dx - інтеграл Пуассона ( Сімеон Подіни Пуассон – французького математика

 

(1781-1840))

 

2)

∫sin x2 dx; ∫cos x2 dx - інтеграли Френеля (Жан Огюстен Френель – французький

 

учений (1788-1827) - теорія хвилевої оптики і ін.)

3)∫lndxx - інтегральний логарифм

4)∫exx dx - приводиться до інтегрального логарифма

5)∫sinx x dx - інтегральний синус

6)∫cosx xdx - інтегральний косинус

Певний інтеграл.

Хай на відрізку [а, b] задана безперервна функція f(x).

у

M

m

0

а

xi

b

x

Позначимо m і M найменше і найбільше значення функції на відрізку [а, b] Розіб'ємо відрізок [а, b] на частини (не обов'язково однакові) n крапками.

x0 < x1 < x2 < . < xn Тоді x1 – x0 = ∆x1, x2 – x1 = ∆x2 .,xn – xn-1 = ∆xn;

На кожному з отриманих відрізань знайдемо найменше і найбільше значення функції.

[x0, x1] → m1, M1; [x1, x2] → m2, M2; . [xn-1, xn] → mn, Mn.

Складемо суми:

S n = m1x1 + m2x2 + . +mn∆xn = S n = M1x1 + M2x2 + . + Mnxn =

Сума S називається нижньою інтегральною сумою, а сума S – верхньою

інтегральною сумою.

Оскільки mi ≤ Mi, то S n ≤ S n, а m(b – а) ≤ S n ≤ S n ≤ M(b – а) S

68

“Курс вищої математики. Частина 2.”

Усередині кожного відрізання виберемо деяку крапку ε. x0 < ε1 < x1, x1 < < x2 ., xn-1 < ε < xn.

Знайдемо значення функції в цих крапках і складемо вираз, який називається інтегральною сумою для функції f(x) на відрізку [а, b].

Sn = f(1)∆x1 + f(2)∆x2 + . + f(n)∆xn =

Тоді можна записати: mixi≤ ≤ f(i)ε∆xi≤ ≤ Mixi

Отже

Sn ≤ Sn ≤ Sn

Геометрично це представляється таким чином: графік функції f(x) обмежений зверху описаною ламаною лінією, а знизу – вписаною ламаною.

Позначимо maxxi – найбільший відрізок розбиття, а minxi – найменший. Якщо maxxi →0, то число відрізань розбиття відрізання [а, b] прагне до нескінченності.

n

ЯкщоSn = ∑ f (εi )∆xi , то

i=1

Визначення: Якщо при будь-якому розбитті відрізання [а, b] таких, що maxxi

n

→0 і довільному виборі точок i інтегральна сума Sn = ∑ f (εi )∆xi прагне до межі S,

i=1

яка називається певним інтегралом від f(x) на відрізку [а, b].

Позначення :

а – нижня межа, b – верхня межа, х – змінна інтеграції, [а, b] – відрізок інтеграції.

 

 

 

n

b

Визначення: Якщо для функції f(x) існує межа maxlim∆xi →0

∑ f (εi )∆xi

= ∫ f (x)dx, те

 

 

 

i=1

a

функція називається інтегрованою на відрізку [а, b].

 

 

Також вірні твердження:

 

 

 

 

 

n

b

 

 

maxlim∆xi →0

∑M i ∆xi

= ∫ f (x)dx

 

 

 

i=1

a

 

 

Теорема: Якщо функція f(x) безперервна на відрізку [а, b], то вона інтегрована на цьому відрізку.

 

 

 

 

Властивості певного інтеграла.

1)

∫b Af (x)dx = A∫b

f (x)dx;

 

 

a

a

 

 

 

b

 

b

b

2)

∫( f1 (x) ± f2 (x))dx = ∫ f1 (x)dx ± ∫ f2 (x)dx

 

a

 

a

a

 

a

 

 

 

3)

∫ f (x)dx = 0

 

 

 

a

69

“Курс вищої математики. Частина 2.”

4)Якщо f(x) ≤ (x) ϕна відрізку [а, b] а < b, то

5)Якщо m і M – відповідно найменше і найбільше значення функції f(x) на відрізку

[а, b], то:

b

m(b − a) ≤ ∫ f (x)dx ≤ M (b − a)

a

6) Теорема про середній. Якщо функція f(x) безперервна на відрізку [а, b], то на цьому відрізку існує крапка ε така, що

b

∫ f (x)dx = (b − a) f (ε)

a

Доказ: Відповідно до властивості 5:

1 b

m ≤ b − a ∫a f (x)dx ≤ M

оскільки функція f(x) безперервна на відрізку [а, b], то вона приймає на цьому відрізку всі значення від m до М. Другимі словами, існує таке число ε [а, b], що якщо

1

b

 

b

∫ f (x)dx = µ і µ = f(ε), а

а ≤ ε ≤ b,

тоді ∫ f (x)dx = (b − a) f (ε) . Теорема

 

 

 

b − a a

 

a

доведена.

 

 

7) Для довільних чисел а, b, із справедливо рівність:

 

 

b

c

b

 

 

∫ f (x)dx = ∫ f (x)dx + ∫ f (x)dx

 

 

a

a

c

Зрозуміло, ця рівність виконується, якщо існує кожен з вхідних в нього інтегралів.

ba

8)∫ f (x)dx = −∫ f (x)dx

ab

Узагальнена теорема про середній. Якщо функції f(x) і (x) ϕбезперервні на відрізку [а, b], і функція (х) ϕзнакопостоянна на нім, то на цьому відрізку існує крапкаε, така, що

b

b

∫ f (x)ϕ(x)dx = f (ε)∫ϕ(x)dx

a

a

Обчислення певного інтеграла.

b

Хай в інтегралі ∫ f (x)dx нижня межа а = const, а верхня межа b змінюється.

a

Очевидно, що якщо змінюється верхня межа, то змінюється і значення інтеграла.

x

Позначимо ∫ f (t)dt = Ф(х). Знайдемо похідну функції Ф(х) по змінній верхній

a

межі х.

d ∫x f (t)dt = f (x) dx a

70

Источник: https://studfile.net/preview/16456302/