Материал: Частина 2

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

“Курс вищої математики. Частина 2.”

 

 

20

 

 

 

15

 

 

 

10

 

 

 

5

 

-10

-5

5

10

 

 

-5

 

 

 

-10

 

 

 

-15

 

 

 

-20

 

Схема дослідження функцій Процес дослідження функції складається з декількох етапів. Для

якнайповнішого уявлення про поведінку функції і характер її графіка необхідно відшукати:

1) Область існування функції.

Це поняття включає і область значень і область визначення функції.

2)Точки розриву. (Якщо вони є).

3)Інтервали зростання і убування.

4)Точки максимуму і мінімуму.

5)Максимальне і мінімальне значення функції на її області визначення.

6)Області опуклості і угнутості.

7)Точки перегину.(Якщо вони є).

8)Асимптоти.(Якщо вони є).

9)Побудова графіка.

Застосування цієї схеми розглянемо на прикладі.

Приклад. Досліджувати функцію і побудувати її графік.

Знаходимо область існування функції. Очевидно, що областю визначення

функції є область (-∞; -1) (-1; 1) (1; ).

 

 

 

 

 

У свою чергу, видно, що прямі

х = 1, х = -1 є вертикальними асимптотами

кривої.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Областю значень даної функції є інтервал (-∞; ∞).

 

 

 

 

 

Точками розриву функції є точки х = 1, х = -1.

 

 

 

 

 

Знаходимо критичні крапки.

 

 

 

 

 

 

 

Знайдемо похідну функції

 

 

 

 

 

 

 

 

y

′

 

 

 

3x2

 

(x2 −1) − 2x x3

 

3x4 −3x2 − 2x4

 

x4 −3x2

 

=

 

 

 

(x

2 −1)2

=

(x2 −1)2

= (x2 −1)2

 

 

 

 

Критичні крапки: x = 0; x = -

3 ; x = 3 ;

x = -1; x = 1.

 

 

 

 

 

Знайдемо другу похідну функції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y′′ =

(4x3

−6x)(x2 −1)2 −(x4 −3x2 )4x(x2 −1)

=

 

 

 

 

 

 

 

(x2 −1)4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

(4x3

−6x)(x4 − 2x2

+1) −(x4 −3x2 )(4x3 − 4x)

=

 

 

 

 

 

 

 

(x2 −1)4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

“Курс вищої математики. Частина 2.”

 

 

=

 

4x7 −8x

5 + 4x3 −6x5 +12x3 −6x − 4x7 + 4x5 +12x5 −12x3

=

 

 

 

 

 

 

 

 

(x2 −1)4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

2x5

+ 4x3 −6x

=

2x(x4 + 2x2 −3)

=

2x(x2 +3)(x2 −1)

=

2x(x2

+3)

.

 

 

(x2 −1)4

 

(x2 −1)4

(x2 −1)4

(x2 −1)3

 

 

 

 

 

 

 

 

Визначимо опуклість і угнутість кривої на проміжках.

 

 

 

 

 

-∞ < x < -, у′′ < 0, крива опукла

 

 

 

 

 

 

 

 

- 3 < x < -1,

 

 

 

у′′ < 0,

крива опукла

 

 

 

 

 

 

 

 

-1 < x < 0,

 

 

 

 

у′′ > 0, крива увігнута

 

 

 

 

 

 

 

 

0 < x < 1,

 

 

 

 

у′′ < 0, крива опукла

 

 

 

 

 

 

 

 

1 < x < 3 ,

 

 

 

 

у′′ > 0, крива увігнута

 

 

 

 

 

 

 

 

3 < x <∞,

 

 

 

 

у′′ > 0, крива увігнута

 

 

 

 

 

 

 

 

Знаходимо проміжки зростання і убування функції. Для цього визначаємо знаки

похідної функції на проміжках.

 

 

 

 

 

 

 

 

-∞ < x < -, у′ > 0, функція зростає

 

 

 

 

 

 

 

 

- 3 < x < -1,

 

 

 

у′ < 0,

функція убуває

 

 

 

 

 

 

 

 

-1 < x < 0,

 

 

 

 

у′ < 0, функція убуває

 

 

 

 

 

 

 

 

0 < x < 1,

 

 

 

 

у′ < 0, функція убуває

 

 

 

 

 

 

 

 

1 < x < 3 ,

 

 

 

 

у′ < 0, функція убуває

 

 

 

 

 

 

 

 

3 < x <∞,

 

 

 

 

у′′ > 0, функція зростає

 

 

 

 

 

 

 

 

Видно, що точка х = - є точкою максимуму, а точка х = 3 є точкою мінімуму.

Значення функції в цих крапках рівні відповідно 3/2 і -3 3 /2.

Про вертикальні асимптоти було вже сказано вище. Тепер знайдемо похилі асимптоти.

k = lim

x2

 

= lim

 

 

1

=1;

 

−1

 

 

1

x→∞ x2

x→∞

 

 

 

 

 

 

 

 

1

−

 

 

 

 

 

 

 

x2

 

 

x

3

 

 

 

3

− x

3

+ x

 

 

x

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

2

 

 

= lim

 

 

 

 

= 0

b = lim

−1

− x

= lim

 

x

−

1

= lim

−1

 

 

1

x→∞ x

 

x→∞

 

 

x→∞ x

 

x→∞

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

−

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x2

 

 

Разом, рівняння похилої асимптоти –

у = x.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Побудуємо графік функції:

32

“Курс вищої математики. Частина 2.”

 

 

4

 

 

 

3

 

 

 

2

 

 

 

1

 

-2

-1

1

2

 

 

-1

 

 

 

-2

 

 

 

-3

 

 

 

-4

 

Векторна функція скалярного аргументу.

z

A(x, у, z)

r

r(t) − r0

r0

у

х

Хай деяка крива в просторі задана параметрично: x = (t); ϕу = (t); ψz = f(t);

Радіусвектор довільної точки кривої: r = xir + yjr + zk =ϕ(t)ir +ψ(t) rj + f (t)kr .

Таким чином, радиусвектор точки кривої може розглядатися як деяка векторна функція скалярного аргументу t. При зміні параметра t змінюється величина і напрям вектора rr.

Запишемо співвідношення для деякої точки t0:

limϕ(t) =ϕ0 ;

limψ(t) =ψ0 ;

lim f (t) = f0 ;

t→t0

t→t0

t→t0

33

“Курс вищої математики. Частина 2.”

Тоді вектор rr0 =ϕ0ir +ψ

Очевидно, що

lim

 

rr(t) − rr

 

= lim (ϕ(t)

 

 

t→t0

 

0

 

t→t0

 

 

 

limt t rr(t) = rr0 .

→ 0

0 rj + f0 kr

- межа функції (t). lim r (t) = r0 .

 

t→t0

−ϕ0 )2 + (ψ(t) −ψ0 )2 + (f (t) − f0 )2 = 0 тоді

Щоб знайти похідну векторної функції скалярного аргументу, розглянемо приріст радиусвектора при деякому прирості параметра t.

 

 

 

 

 

 

 

rr(t)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dr

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

∆r (t)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r (t + ∆t)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

∆r = r (t + ∆t) − rr(t) ;

rr(t + ∆t) = ϕ(t + ∆t)i +ψ(t + ∆t) j + f (t + ∆t)k ;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

∆rr = (ϕ(t + ∆t) −ϕ(t))i + (ψ(t + ∆t) −ψ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

(t)) j + ( f (t + ∆t) − f (t))k

∆r

 

ϕ(t + ∆t) −

ϕ(t) r

 

 

ψ(t + ∆t) −ψ

(t)

 

r

 

 

 

f (t + ∆t)

− f (t) r

 

=

 

 

 

 

 

 

i

 

+

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

j

+

 

 

 

 

 

k

∆t

∆t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

∆t

 

 

 

 

 

 

 

 

∆t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

або, якщо існують похідні (t), (t), f(t), то

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lim

∆rr

=

 

 

′

 

r

 

 

 

′

r

 

 

′

 

r

 

r′

 

 

 

 

∆t

ϕ (t)i

+ψ (t) j + f

 

(t)k

= r

 

 

 

 

∆t→0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Це вираз – вектор похідна вектора r .

 

 

 

 

 

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dr

 

 

 

 

dx r

 

dy

r

 

dz

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

 

 

i +

 

 

 

 

j +

 

 

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

 

 

dt

 

dt

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

drr

 

 

 

 

 

 

′

2

 

 

 

′

2

 

 

 

 

 

 

′

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

 

 

=

 

 

 

 

 

 

+

 

 

 

+

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

[ϕ (t)]

[ψ (t)]

[f (t)]

 

 

Якщо є рівняння кривої:

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕу = (t);

 

 

ψz = f(t);

 

 

 

 

 

x = (t);

 

 

 

 

 

 

 

то в довільній точці кривої А(xА, yА, zА) з радиусвектором

 

 

 

 

r = xir + yrj + zkr = ϕ(t)ir + ψ(t) rj + f (t)kr

 

 

можна провести пряму з рівнянням

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оскільки похідна - вектор, направлений по дотичній до кривій, то

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x − xA

=

y − yA

=

z − zA

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dxA

 

 

 

 

 

dyA

 

 

dzA

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

dt

 

 

 

 

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

34

“Курс вищої математики. Частина 2.”

Властивості похідної векторної функції скалярного аргументу.

1)

 

d

(rr

+ rr

− rr ) =

drr1

+

drr2

 

−

 

drr3

 

dt

 

 

 

 

dt

 

 

1

2

3

 

 

 

 

dt

 

 

dt

 

 

 

2)

d (λr )

= λ

dr

, де λ = (t) λ– скалярна функція

 

 

 

 

 

 

dt

 

 

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3)

 

d(rr1 rr2 )

=

drr1

 

rr

+ rr

drr2

 

 

 

 

 

 

 

dt

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

 

 

 

 

2

 

1

 

 

 

 

 

 

4)

 

d(rr1 ×rr2 )

=

drr1

×rr + rr

×

drr2

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

 

 

 

 

 

dt

 

 

 

2

1

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рівняння нормальної площини до кривої матиме вигляд:

 

dxA

(x − xA ) +

dyA

( y − yA ) +

dzA

(z − zA ) = 0

 

 

 

 

 

dt

 

dt

dt

Приклад. Скласти рівняння дотичної і нормальної площини до лінії, заданої

рівнянням rr = i cos t + j sin t +

3tk в точці t = π/2.

 

 

Рівняння, що описують криву, по осях координат мають вигляд:

x(t)= cost; у(t)= sint; z(t)= 3t ;

Знаходимо значення функцій і їх похідних в заданій точці:

x(t)= -sint;

 

 

у(t)= cost;

x′(π/2)= -1;

 

 

у′(π/2)= 0;

 

z′(π/2)=

x(π/2)= 0;

 

у(π/2)= 1;

 

 

z′(π/2)= 3 π/2

x

 

y −1

 

z −

π

 

3

 

=

=

 

2

 

 

−1

0

 

3

 

 

- це рівняння дотичної.

Нормальна площина має рівняння:

−1 (x − 0) + 0 + 3(z −

π 3 ) = 0

 

2

− x + 3z − 32π = 0

Параметричне завдання функції.

Дослідження і побудова графіка кривою, яка задана системою рівнянь вигляду:

x = ϕ(t)

y = ψ(t) ,

проводиться загалом те аналогічно дослідженню функції вигляду у = f(x).

35

Источник: https://studfile.net/preview/16456302/