Реферат: Доходи і фінансові результати від господарської та іншої діяльності підприємства

Доходи і фінансові результати від господарської та іншої діяльності підприємства

ЗМІСТ

1. КЛАСИФІКАЦІЯ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ФОРМУВАННЯ

2. СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ

3. ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ПРИБУТКОВОСТІ

4. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗВІТУ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

5. КЛАСИФІКАЦІЯ ДОХОДІВ І ВИТРАТУ ЗВІТІ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. КЛАСИФІКАЦІЯ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ФОРМУВАННЯ

Загальний фінансовий результат господарської діяльності в бухгалтерському обліку визначається шляхом обчислення і балансування всіх прибутків і збитків за звітний період. Господарські операції (касовим способом) на цьому рахунку відображають за кумулятивним (накопичувальним) принципом, тобто наростаючим підсумком із початку звітного періоду.

Іншим принципом визначення фінансових результатів є використання методу нарахування, а не касовий спосіб. Через це прибуток (збиток), показаний у звіті про фінансові результати, не відображає реального надходження чи видатків грошових коштів підприємства в результаті його господарської діяльності. Для відновлення реальної картини про величину фінансового результату діяльності підприємства як приросту чи зменшення вартості його капіталу, який утворився у процесі його господарської діяльності за звітний період, потрібні додаткові коригувальні розрахунки.

Фінансові результати діяльності підприємства відображають у двох формах:

• як результати (прибуток чи збиток) від реалізації продукції, робіт, послуг, матеріалів, іншого майна з попереднім виявленням їх на окремих рахунках реалізації;

• як результати, не пов'язані безпосередньо з процесом реалізації, так звані позареалізаційні доходи (прибутки) і витрати (збитки).

Суттєвий вплив на фінансові результати і використання прибутку здійснює правильне групування витрат і доходів підприємства відповідно до чинних принципів оподаткування прибутку:

витрати, які включають у затрати на виробництво;

витрати і втрати, які підлягають віднесенню на рахунок № 79;

витрати, які здійснюють за рахунок цільових надходжень і за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток;

інші витрати підприємства.

Проілюструємо особливості формування статей доходів і витрат згідно з класифікацією П(с)БО (рис.1).

Прибуток - важливий показник, який характеризує фінансовий результат діяльності підприємства.

Зростання прибутку визначає зростання потенційних можливостей підприємства, підвищує ступінь його ділової активності.

За прибутком визначають частку доходів засновників і власників, розміри дивідендів та інших доходів.

За прибутком визначають також рентабельність власних і запозичених коштів, основних фондів, усього авансованого капіталу і кожної акції.

Характеризуючи рентабельність вкладення коштів в активи конкретного підприємства і ступінь умілості його господарювання, прибуток є найкращим мірилом фінансового здоров'я підприємства.

Щоб керувати прибутком, потрібно розкрити механізм його формування, визначити вплив кожного фактора на його зростання чи зниження.

Показники прибутку характеризують ефективність господарювання підприємства.

На зміну прибутку впливають дві групи факторів: зовнішні і внутрішні.

Вплив факторів може бути розгорнуто за кожною складовою прибутку.

Наприклад, візьмімо прибуток (Р) від реалізації продукції (робіт, послуг), який може бути розрахований за такою формулою:

, (1)

де  - виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додану вартість, акцизів;

- витрати на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг) за повною собівартістю.

З формули видно, що всі фактори, які впливають на обсяг продажу (виторг від реалізації) і собівартість реалізованої продукції, впливають також на прибуток від реалізації.

Причому можна оцінити не тільки абсолютний вплив факторів, а й відносний, який характеризує зміну в режимі господарювання.

Рис. 1 - Відповідність доходів і витрат у звіті про фінансові результати

Наведемо пофакторні розрахунки зміни прибутку. Загальна зміна собівартості за період становить:

, (2)

де  - загальна зміна витрат на виробництво реалізованої продукції;

- зміна витрат на оплату праці;

- зміна матеріальних витрат;

- зміна амортизації.

У свою чергу, зміна витрат на оплату праці характеризується абсолютним і відносним відхиленням. Абсолютне відхилення:

; (3)

відносне відхилення:

, (4)

де ,  - звітна і базова величини затрат з оплати праці;

- індекс зміни обсягу виручки від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг.

Зміна матеріальних затрат розкладається аналогічно. Абсолютне відхилення:

відносне відхилення:

; (5)

, (6)

де ,  - звітна і базова величини матеріальних витрат.

Вплив амортизації становитиме: абсолютне відхилення:

відносне відхилення:

; (7)

(8)

де ,  - звітна і базова величини амортизаційних відрахувань.

Таким чином, зміни в оплаті праці, матеріальних витрат і амортизації ведуть до зміни собівартості продукції. Це позначається на зміні прибутку від реалізації.

2. СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ

Для підприємств різного профілю - промислових, аграрних та інших, що функціонують в умовах ринкової економіки, головним критерієм ефективності господарювання є прибутковість. Тому кожне таке підприємство вимірює прибутковість через визначення абсолютної величини прибутку на різних етапах його формування під впливом певних факторів. Наприклад, американські фірми в консолідованому (зведеному) звіті про доходи відображають процес формування фінансових результатів через визначення таких показників прибутковості, як валовий прибуток (маржинальний дохід), операційний прибуток (дохід), прибуток до оподаткування і виплати надзвичайних збитків, прибуток після сплати податку, чистий прибуток (дохід), нерозподілений прибуток (визначається як різниця між чистим прибутком і тією його частиною, що спрямована на виплату дивідендів акціонерам і на поповнення резервного капіталу).

На основі розглянутих абсолютних показників прибутковості (валовий і операційний прибуток, чистий прибуток тощо) підприємства розраховують низку показників рентабельності. Особливість їх визначення полягає в тому, що прибуток, узятий на певному етапі його формування, відносять не до повної собівартості товарної продукції, як це практикують наші підприємства, а до обсягу чистого продажу, під яким розуміють виручку від реалізації продукції за відрахуванням з неї сум за некондиційність продукту, некомплектність і дисконтних знижок.

Показник рентабельності продажу за валовим прибутком визначається за формулою:

(9)

де  - валовий прибуток;

- обсяг чистого продажу.

Аналогічним способом визначають показники рентабельності продажу за операційним прибутком, прибутком до оподаткування і чистим прибутком.

Ці показники доповнюють одне одного і відображають, зрештою, ступінь відшкодування цінами витрат на продукцію, а також цінову конкурентоспроможність підприємства. Якщо, наприклад, показник рентабельності за операційним прибутком становить, скажімо, 50%, це означає, що ціна, за якою реалізується продукція, може бути знижена навіть на 50%. При цьому підприємство не матиме збитків, досягаючи нульової рентабельності.

У країнах із ринковою економікою широко використовується показник рівня загальної рентабельності як співвідношення прибутку до нарахування процентів та всіх активів підприємства. Він характеризує здатність підприємств до нарощування вкладеного капіталу. Цей показник є одним із головних для оцінки рентабельності.

Щоб отримати поглиблений її аналіз, слід розрахувати число оборотів капіталу за формулою:

де  - усі активи підприємства.

Звідси

, (11)

де  - прибуток до виплати процентів.

Скоротивши у правій частині рівності N5, досягаємо її тотожності з лівою частиною. Як бачимо, рівень загальної рентабельності підприємства формується як добуток рентабельності продажу і числа оборотів капіталу. Тепер стає очевидним, що досягти досить високого рівня загального продажу можна шляхом прискорення обороту всіх активів підприємства.

Нерідко підприємства вкладають багато коштів у виробничі фонди і тому знижують число оборотів капіталу. Такі вкладення супроводжуються підвищенням рівня механізації та автоматизації виробництва, забезпечення його безперервності, що приводить до високих прибутків, які з надлишком компенсують зниження рівня загальної рентабельності, спричиненого дією першого фактора (зниження числа оборотів капіталу). Викладене дає змогу зробити висновок, що один і той самий рівень загальної рентабельності може бути досягнутий за різного співвідношення розглянутих двох факторів. Тому кожне підприємство, виходячи з конкретних умов, акцентує увагу на тому з них, де є більше невикористаних можливостей. Для власників підприємств дуже важливим є показник рівня рентабельності власного капіталу (Рв.к.):

, (12)

де  - прибуток до оподаткування;

- власний капітал.

За нормальних умов господарювання рівень рентабельності власного капіталу має бути вищим від показника рівня загальної рентабельності, незважаючи на те, що  на величину виплачених процентів за використання позичкового капіталу. Досягається це за умови, коли процент виплат із позичковим капіталом не нижчий від рівня загальної рентабельності. Якби виплати за позичковий капітал були вищі від рівня загальної рентабельності, це призвело б до зниження рентабельності власного капіталу. З економічного погляду, цей показник свідчить про можливість підприємства щодо прирощення власного капіталу, тому з підвищенням його рівня змінюється економіка підприємства, зростає його платоспроможність.

Для кожного підприємства важливо знати його фінансовий стан у плановому періоді, згідно з передбачуваними витратами і кон'юнктурою ринку на ті види продукції, які воно виробляє і реалізує. Насамперед менеджерам підприємства треба знати, за якого обсягу реалізації того чи іншого виду продукції (обсяг продажу) досягається беззбитковість виробництва (нульова рентабельність). Такий обсяг реалізації (продажу) називають критичним, оскільки в разі його зменшення підприємство починає зазнавати збитків. Водночас за збільшення продажу над його критичним обсягом забезпечується прибутковість виробництва. Менеджерам підприємства також важливо знати, на скільки потрібно збільшити обсяг виробництва і реалізації продукції, щоб одержати бажану суму прибутку, і як вплине на його величину зміна витрат виробництва, що піддаються коригуванню в короткостроковий період.

Визначення критичного обсягу реалізації, а також аналіз беззбитковості виробництва та прогнозування прибутку ґрунтується на використанні принципу класифікації витрат залежно від їхнього зв'язку з обсягом виробництва. За цією ж ознакою всі витрати поділяють на постійні і змінні. Різне співвідношення між цими групами витрат, а також їх абсолютна сума істотно впливають на критичний обсяг продажу і прибуток підприємства. Щоб безпосередньо визначити їх, можна скористатися двома способами: 1) графічним, тобто побудовою графіка критичної точки обсягу реалізації продукції (обсягу продажу); 2) формулою норми беззбитковості.

За умови, що змінюється величина постійних витрат у розрахунку на одиницю продукції або ж сума змінних витрат, треба будувати нові графіки стосовно змінених параметрів розвитку галузі і за їх допомогою аналізувати беззбитковість виробництва. Аналогічний аналіз можна здійснити за загальним обсягом реалізації продукції будь-якої галузі. У цьому разі оперують загальними постійними і змінними витратами на виробництво цієї продукції.

Більш поглиблений аналіз беззбитковості виробництва і прибутковості галузі можна здійснити за допомогою формули норми беззбитковості (Нб):

, (13)

де  - постійні витрати, грн;

- ціна реалізації одиниці продукції;

- обсяг реалізації;

- змінні витрати на одиницю продукції.

На норму беззбитковості і дохідність усієї галузі загалом впливають такі фактори: сума постійних витрат, змінні витрати на одиницю продукції, ціна реалізації. Важливо знати, що підприємство лише тоді починає одержувати прибуток, коли збільшує обсяг продажу понад його критичний рівень. Цей прибуток формується вже з першої одиниці приросту продукції в розмірі різниці між ціною і змінними витратами. Тому очевидно, що підприємство працюватиме так: що більший прибуток одержуватиме, то більше продукції буде реалізовано понад критичний обсяг продажу, і навпаки.

Якщо підприємство ставить собі за мету досягти певного приросту прибутку від реалізації продукції відповідної галузі, то закономірно виникає запитання: скільки треба додатково продати цієї продукції, щоб досягти потрібної суми прибутку?

Щоб відповісти на нього, складемо рівність:

. (14)

Приріст прибутку  визначається як різниця між прибутком за збільшеного обсягу продажу  і прибутком за досягнутого (базового) обсягу продажу , тобто