Реферат: Доходи і фінансові результати від господарської та іншої діяльності підприємства

. (15)

Використовуючи (14), цю формулу можна записати так:

. (16)

Звідси приріст продажу продукції  за якого досягається потрібний підприємству приріст прибутку, визначається за формулою:

(17)

Слід мати на увазі, що підприємство нерідко виробляє такі види продукції, за якими формуються спільні постійні витрати та індивідуально -змінні. Механізм визначення критичного обсягу виробництва в таких умовах модифікується, особливо, коли через певні причини фінансовий результат за цими видами виробництва негативний, - підприємство зазнає збитків. Тоді виникає запитання: якого обсягу виробництва (продажу) цих видів продукції потрібно досягти, щоб забезпечити його беззбитковість?

За таких обставин критичний обсяг виробництва (продажу) досягається, коли

, (18)

де  - обсяг виробництва (продажу) і-го виду продукції;

- змінні витрати на 1 ц і-го виду продукції;

- спільні постійні витрати для і-тих видів продукції.

3. ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ПРИБУТКОВОСТІ

Аналіз критичних співвідношень або беззбитковості є методом дослідження, за допомогою якого оцінюють зусилля компанії, докладені для одержання певного прибутку. Сама собою беззбитковість не є метою фірми, котра, звичайно ж, орієнтована на прибутки. Проте дослідження беззбитковості надзвичайно корисне для визначення політики компанії щодо досягнення бажаного результату та для оцінювання її шансів при цьому.

Аналіз побудовано на пошуку співвідношень між собівартістю продукції, виручкою від її реалізації та прибутком. Починається дослідження з трьох звичайних умов.

. У компанії є витрати, котрі не залежать від того, наскільки успішно вона працює, наприклад орендна плата, заробітна плата. Це постійні витрати.

. Зі збільшенням обсягів реалізації продукції зростають певні витрати, що прямо або опосередковано пов'язані з цим процесом. До них належать витрати на придбання та виготовлення необхідних додаткових товарів. Це змінні витрати.

. За певного обсягу реалізації продукції виручка дорівнює валовим витратам (постійним і змінним). У такий момент функціонування компанії беззбиткове. Тобто немає прибутку, але немає і збитків (рис. 2).

Рис. 2 - Графік критичних співвідношень або беззбитковості

Постійні витрати показані горизонтальною лінією. їх підсумовують зі змінними і відкладають на похилій валових витрат, котра паралельна до похилої змінних витрат.

У певний момент лінія валових надходжень від реалізації перетнеться з прямою валових витрат. Наприклад, це станеться за реалізації певної кількості одиниць обсягу продукції. Тобто до того часу, поки компанія не реалізує таку кількість одиниць продукції, вона зазнаватиме збитків, оскільки її витрати не покриватимуться доходами від реалізації. Як тільки реалізація перевищить певну кількість одиниць, фірма почне отримувати прибуток.

Така схема допомагає аналітикові знайти відповідь на важливі запитання: скільки зусиль і капіталу потрібно фірмі для того, щоб бути беззбитковою? Чи обов'язково збільшувати обсяг продажу для підвищення прибутковості фірми? Аналіз дає змогу побачити, наприклад, що компанія, котра одержує високі прибутки на одиницю продукції, не збільшила обсягу реалізації до безпечного рівня, тобто вище від лінії беззбитковості.

На варіюванні змінних і постійних витрат ґрунтується концепція граничного доходу, котру частіше називають концепцією сприяння маржі, тобто сприяння доходу. Сприяння може бути визначено як величина, що залишилася після покриття змінних витрат, які сприяли оплаті постійних.

Поділ усієї сукупності операційних витрат підприємства на постійні і змінні дозволяє використовувати також механізм управління операційним прибутком, відомий як "операційний леверидж". Дія цього механізму заснована на тому, що наявність у складі операційних витрат будь-якої суми постійних їх видів приводить до того, що за зміни обсягу реалізації продукції сума операційного прибутку завжди змінюється ще вищими темпами. Іншими словами, постійні операційні витрати самим фактом свого існування викликають непропорційно вищу зміну суми операційного прибутку підприємства за будь-якої зміни обсягу реалізації продукції незалежно від розміру підприємства, галузевих особливостей його операційної діяльності та інших факторів.

Що вище значення коефіцієнта операційного левериджу на підприємстві, то більше воно здатне прискорювати темпи приросту операційного прибутку щодо темпів приросту обсягу реалізації продукції. Іншими словами, за однакових темпів приросту обсягу реалізації продукції підприємство, що має більший коефіцієнт операційного левериджу, за інших рівних умов завжди більше прирощуватиме суму свого операційного прибутку, якщо порівняти з підприємством, де значення цього коефіцієнта менше.

Конкретне співвідношення приросту суми операційного прибутку і суми обсягу реалізації, що досягається за визначеного коефіцієнта операційного левериджу, характеризується показником "ефект операційного левериджу".

У зв'язку з викладеним дуже важливо визначити, які фактори вплинули на масу прибутку у звітний період, порівнюючи з минулим, і якою мірою цей вплив зумовив зміну його абсолютної величини. Економічний механізм утворення прибутку дає змогу вичленити три найважливіші фактори, що впливають на масу прибутку підприємства або його окремої галузі: 1) обсяг реалізації; 2) рівень повної собівартості реалізованої продукції; 3) середня ціна реалізації продукції.

Кількісний вплив кожного з названих факторів на зміну прибутку можна визначити, розклавши його загальний індекс на три взаємопов'язані часткові індекси:

, (19)

де ,  - обсяг реалізації продукції відповідно у звітному і базовому роках;

,  - середня ціна реалізації одиниці продукції відповідно у звітному і базовому роках;

,  - комерційна собівартість одиниці продукції відповідно у звітному і базовому роках.

Перший індекс правої частини формули фіксує відносну зміну прибутку залежно від зміни обсягу реалізованої продукції, другий - від зміни середньої ціни реалізації і третій - від зміни повної собівартості продукції. Абсолютний вплив кожного фактора на зміну прибутку у звітний рік визначається відніманням знаменників індексів від їх чисельників. Що більший загальний індекс прибутку, то більшу масу цього ефекту отримало підприємство, і навпаки. Треба пам'ятати, що співвідношення і спрямованість дії розглянутих факторів можуть бути в кожному конкретному випадку різними. Тому потрібно з'ясувати причини, які зумовили зміни в обсязі реалізації, а також у рівнях ціни та собівартості одиниці продукції, і прийняти обґрунтоване рішення з підвищення прибутковості виробництва.

4. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗВІТУ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Форма і зміст звіту про фінансові результати визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 3 [далі - П(с)БО № 3] "Звіт про фінансові результати", який є аналогом звіту про прибутки та збитки за МСБО. За

П(с)БО № 1, звіт про фінансові результати - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства. Зазначені вимоги стосуються підприємств, організацій, установ та інших юридичних осіб (далі - підприємств) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Особливості складання консолідованого звіту про фінансові результати визначаються окремим П(с)БО. Малі підприємства складатимуть такий звіт за спрощеною формою.

Щодо першого розділу звіту про фінансові результати, то дотримані всі вимоги МСБО до структури звіту про прибутки та збитки - виділені статті, які дають змогу визначити фінансовий результат від звичайної і надзвичайної діяльності, а також у складі звичайної діяльності - від операційної та іншої діяльності (фінансової та інвестиційної). Така класифікація доходів і витрат має дуже важливе значення для оцінювання діяльності підприємства.

Якісний склад показників цього розділу також зазнав змін, передусім завдяки визначенню та відображенню доходів і витрат відповідно до вимог МСБО. Основні відмінності пов'язані з визначенням, визнанням та класифікацією доходів і витрат. Проте збережено підхід до первинного відображення доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) методом брутто з подальшим вирахуванням наданих знижок, повернення проданих товарів та податків (на додану вартість, акцизів). Лише стаття "Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" за своїм змістом відповідає вимогам МСБО.

Витрати від операційної діяльності надані за функціональною класифікацією витрат, тобто поділяються за такими функціями, як виробництво, управління та збут. Тому до собівартості реалізації будуть включені лише:

• під час реалізації продукції - виробнича собівартість реалізованої продукції;

• під час реалізації послуг - виробнича собівартість наданих послуг;

• під час реалізації товарів - витрати на їх придбання, доставку та доведення до придатного для реалізації стану.

Решту витрат відносять до складу інших операційних, адміністративних витрат і витрат на збут. Згідно з МСБО, вони є витратами того звітного періоду, в якому виникли. Нарешті склад собівартості реалізації буде визначатися відповідно до економічного змісту цієї категорії, а не примхами податкового законодавства.

Таким чином, нова структура першого розділу звіту про фінансові результати надає нам інформацію про доходи і витрати з погляду власника підприємства і на відміну від попередньої:

• розглядає прибуток в основному як джерело розподілу власникам (нарахування і сплати дивідендів тощо);

• усі витрати, пов'язані з отриманням доходу звітного періоду, включаючи і податок на прибуток, вважає витратами звітного періоду.

Обраний П(с)БО № 3 підхід до надання витрат за елементами, на перший погляд, цілком узгоджений з формою розділу III "Затрати на виробництво (витрати обігу)" звіту про фінансові результати, де ці дані наводились. Проте він враховує вимоги МСБО щодо обов'язкового розкриття інформації про елементи витрат під час використання форми звіту про прибутки і збитки на підставі класифікації витрат за функціями і стосуватиметься витрат на всю операційну діяльність загалом (включаючи собівартість реалізації, адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати).

Третій розділ звіту про фінансові результати - розрахунок прибутковості акцій - стосується лише акціонерних товариств, прості або потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, у тому числі таких товариств, які перебувають у процесі випуску зазначених акцій. Це новий розділ, який відповідає вимогам МСБО № 33 "Прибуток на акцію".

Загальні критерії визнання доходу і витрат

Загальні критерії визнання статей у фінансових звітах - імовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигід, пов'язаних із цією статтею, та можливість достовірного визначення оцінки статті - встановлені П(с)БО № 1. П(с)БО № 3 деталізує ці критерії стосовно доходу і витрат.

Дохід має відображатись у звіті про фінансові результати, коли внаслідок господарської операції збільшуються економічні вигоди у формі надходження активів або зменшуються зобов'язання, що приводить до зростання власного капіталу за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників.

Витрати визнаються у звіті про фінансові результати:

• на момент зменшення активу або збільшення зобов'язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власникам) за умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена;

• на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад у формі амортизації) протягом тих звітних періодів, коли

надходять відповідні економічні вигоди, пов'язані з використанням відповідного активу;

• негайно, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню їх як активу балансу.

Доходи і витрати включають до складу звіту про фінансові результати на підставі принципів нарахування та відповідності і відображають у бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Крім того, витрати визнаються у звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними і отриманими доходами.

Особливості визнання різних видів доходу від реалізації

З метою визнання доходу та визначення його суми розрізняють дохід:

• від реалізації товарів, продукції, інших активів, придбаних з метою перепродажу (крім інвестицій у цінні папери);

• реалізації послуг;

• користування іншими фізичними і юридичними особами активів, які належать підприємству у формі процентів, дивідендів, роялті.

Дохід від реалізації товарів і продукції визнається за таких умов:

• підприємство передало покупцеві суттєвий ризик і вигоди, пов'язані з правом власності на товар;

• підприємство не бере подальшої участі в керівництві, пов'язаному з володінням, та не здійснює ефективного контролю за реалізованими товарами;

• сума доходу може бути достовірно оцінена;

• імовірне отримання підприємством економічних вигід, пов'язаних з операцією;

• витрати, які були або будуть понесені у зв'язку з операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід не може бути визнаний, якщо витрати не підлягають достовірній оцінці. Будь-який аванс, вже отриманий за продаж продукції чи товарів, визнається як зобов'язання.

Дохід, пов'язаний із наданням послуг, має визнаватися за ступенем завершеності операцій із надання послуг на дату балансу.

Результат від надання послуг може бути визнаний за наявності таких умов:

• можливості достовірної оцінки доходу;

• імовірності отримання підприємством економічних вигід від надання послуг;

• можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

• можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

У разі сумніву щодо отримання суми, раніше визнаної як дохід, неоплачена сума, за якою перестає існувати ймовірність оплати, визнається як витрати.

Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у формі процентів, роялті та дивідендів, якщо:

• імовірне отримання підприємством економічних вигід;

• дохід може бути достовірно оцінений.

При цьому:

• проценти визнаються в періоді, до якого вони належать, пропорційно часу, виходячи з бази їх нарахування;

• роялті визнаються на основі нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;