Материал: Економічна історія України том 2

146 Частина шоста. НОВІТНЯ ЕПОХА

зиційно налаштований до ЦК КП(б)У делегат Барчук зазначив: «Ми знаємо, як створювалися комнезаможі. Казали селу, що у випадку, якщо у ньому не буде створено комнезаму, це свідчитиме, що воно не підкоряється радянській владі»278. Але в багатьох випадках владі вдалося досягти свого. Найлаконічніша характеристика успіхів діяльності комнезамів пролунала на з’їзді з вуст М.Попова: «Комнезами дали значну кількість загонів, котрі влилися в нашу армію. І якщо в минулому році українське село цілком стояло проти міста і радянської влади, то нині в українському селі наростають ті сили, які нададуть нам підтримку… Із села у куркулів вдалося взяти значно більше хліба, аніж в минулому році»279.

Показовими для аналізу атмосфери створення комнезамів є рішення першого губернського з’їзду комнезамів Харківщини. Там було ухвалено «одинадцять заповідей» незаможного селянина, основним завданням яких був розкол українського села на ворогуючі частини. Йшлося про необхідність стати «дійсним господарем села», про «виколочування хліба у жадібного ненажерливого куркуля». Про потребу сумлінної праці незаможників на землі для вирощування високого врожаю у цих «заповідях» не згадувалося280.

Примус разом із пільгами дав обнадійливі для влади результати. Кількість комнезамів невпинно зростала. За даними НКВС, на 1 липня їх було близько 700, а 10 листопада – 9599281. Але наркома внутрішніх справ УСРР В.Антонова, обнадіювала не стільки кількість, скільки «якість»: «Тепер факт розшарування безсумнівний. Куркуль-бандит не чіпав селян, навіть членів сільрад і волвиконкомів: він їх лише розганяв та лякав погрозами. Тепер вже не те: тепер куркуль вже б’ється у своєму власному селі, проти своїх односельців, організованих в комнезами… За першу половину жовтня ми маємо, по неповним даним, із середовища незаможних 152 жертви куркульського терору (переважно голови комнезамів)… Нещодавно прийшла характерна телеграма про те, що в одному селі куркулі вирізали 30 бідняків, а ті, в свою чергу, вирізали стільки ж куркулів. А в Полтавській, Кременчуцькій і Донецькій губерніях починають організовуватися збройні загони незаможників для самооборони та рішучого придушення куркульського терору. Це вже беззаперечний початок громадянської війни на селі і, безперечно, що за підтримки всього державного апарату Радянської влади вона закінчиться перемогою споріднених з пролетаріатом прошарків села»282.

Обрана більшовиками тактика поширення продрозкладки на всі групи продовольчих товарів та боротьби проти реального виробника цих товарів призвела до закономірного, але не бажаного результату: селяни почали згортати виробництво. Ситуацію потрібно було рятувати. В контексті комуністичного будівництва не йшлося про повернення до товарно-грошових відносин – вони вважалися вже віджилим етапом. Вихід побачили в примусі до праці селян, суть і методику здійснення якого розглянуто в наступному розділі. Однак В.Ленін зрозумів небезпеку такого підходу як для власної влади, так і для господарських планів, які на той час вже кристалізувалися в ГОЕЛРО. У березні 1921 р. був започаткований крутий поворот.

Підбиваючи підсумки, зауважимо, що в 1920 р., як і роком раніше, Україна Кремлю була потрібна як джерело матеріальних ресурсів. Однак навчений гірким досвідом 1919 р. Кремль відклав на майбутнє частину планів з комуністичного

24. Економічне становище України в 1917–1920 рр. 147

будівництві на селі й провів бажаний для українських селян зрівняльний розподіл землі. Завдяки добре організованій тактиці, змістом якої було гасло «поділяй і володарюй», владі вдалося розпалити «громадянську війну серед самого сільського населення», що відверто розглядалася як «основна передумова успіху господарчого будівництва»283. У місті комуністичні перетворення пішли краще і фактично зрівнялися з Росією.

Основними джерелами прибутку держави в період активного насадження комунізму, як зауважував в середині 1920-х рр. нарком фінансів СРСР Г.Сокольников, були: «1) ресурси селянського господарства, що надходили як натуральний платіж (хлібом, м’ясом, маслом та іншою продукцією сільського господарства), 2) продукція промисловості у порядку нееквівалентного її здавання, тобто поступового проїдання основного капіталу промисловості та транспорту, 3) запаси та резерви, що лишилися від дореволюційного періоду»284. До цього слід додати: 4) грошові контрибуції і конфіскації з заможної частини населення та націоналізація цінностей, які зберігалися в банках; 5) натуральні повинності селян, перш за все гужова повинність; 6) грошова емісія.

До початку 1921 р. країна вже проїла запаси та резерви з дореволюційного періоду, золото та інші банківські цінності витратила, в тому числі і на експорт революції, емісія давала все менше зиску, основний капітал зношувався і не відбудовувався. Створення несприятливих для сільськогосподарського виробництва умов заганяло країну в глухий кут. Мобілізаційна модель економічної політики вичерпалась і з огляду на крах одного з основних її завдань – поширення «світової революції», вочевидь себе не виправдала. З такою ресурсною базою та ще без допомоги «європейського пролетаріату» про перехід до індустріалізації годі було й мріяти. Для нового застосування всіх можливостей мобілізаційної моделі економіки, орієнтованої тепер уже переважно на внутрішні потреби, необхідно було знову накопичити певні запаси. Нагальною стала потреба зміни економічної політики.

Посилання до розділу 24

1.Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У 2 т. – Т.1. – К., 1996. – С.101-105.

2.Там само. – С.105-106.

3.Там само. – С.158.

4.Дорошенко Д. Історія України. 1917–1923 рр. – Т.І. – К., 2002. – С.113.

5.Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – Т.1. – С.325.

6.Там само. – С.324.

7.Там само. – С.325.

8.Там само. – С.400.

9.Там само.

10.Там само.

11.Там само. – С.445.

12.Там само. – С.103.

13.Там само. – С.128-130.

14.Нова рада. – 5 груд. 1917 р. – С.3.

15.Там само.

16.Там само. – 29 лист. – С.3.

17.Українська Центральна Рада. – Т.1. – С.481, 499.

18.Там само. – С.499.

148 Частина шоста. НОВІТНЯ ЕПОХА

19.Там само. – С.527.

20.Вістник Генерального секретаріату. – 1918. – 13 січня.

21.Українська Центральна Рада. – Т.2. – С.84.

22.Копиленко О.Л. Сто днів Центральної Ради. – К., 1992. – С.87.

23.Там само.

24.Українська Центральна Рада. – Т.2. – С.488.

25.Там само. – Т.1. – С.526-527.

26.Там само. – Т.2. – С.38-39.

27.Там само. – С.49, 338-339.

28.Там само. – С.434.

29.ЦДАВО України. – Ф.2199. – Оп.1. – Спр.38. – Арк.43.

30.Українська Центральна Рада. – Т.2. – С.84.

31.Нова Рада. – 1918. – 2 квіт. – С.2.

32.ЦДАВО України. – Ф.3084. – Спр.10. – Арк.13.

33.Українська Центральна Рада. – Т.2. – С.286.

34.Там само. – С.313.

35.ЦДАВО України. – Ф.1115. – Оп.1. – Спр.13. – Арк.156, 157.

36.Там само. – Спр.6. – Арк.112.

37.Там само. – С.113.

38.ЦДАВО України. – Ф.2581. – Оп.1. – Спр.21. – Арк.151 г., зв. – 151 д.

39.Вістник Ради Народних Міністрів. – 1918. – 24 бер. – С.2; 24 квіт. – С.2; 2 трав. – С.4, 6.

40.Українська Центральна Рада. – Т.2. – С.228.

41.Вістник Ради Народних Міністрів. – 1918. – 18 квітня. – С.1.

42.Українська Центральна Рада. – Т.2. – С.233.

43.Там само. – С.225, 255.

44.Там само. – С.256.

45.ЦДАВО України. – Ф.1115. – Оп.1. – Спр.65. – Арк.161.

46.Там само. – Арк.137-137 зв.

47.Нова Рада. – 1918. – 2 бер.

48.Українська Центральна Рада. – Т.2. – С.231.

49.Там само. – С.286.

50.ЦДАВО України. – Ф.1115. – Оп.1. – Спр.6. – Арк.12.

51.Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. – Т.ІІ. – К., 2002. – С.201.

52.Там само. – С.23-24.

53.Державний вістник. – 1918. – 16 трав.

54.Там само.

55.Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918 рр. – К.; Філадельфія, 1995. – С.202, 283.

56.Державний вістник. – 1918. – 16 черв.

57.ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.13. – Арк.84.

58.Донцов Д. Рік 1918. Київ. – К., 2002. – С.111.

59.ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.6. – Арк.113.

60.Там само. – Спр.7. – Арк.38, 53-62.

61.Леонтович В. Зібрання творів. – Т.3. – К., 2005. – С.76.

62.Державний вістник. – 1918. – 24 лип.

63.ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.6. – Арк.92.

64.Державний вістник. – 1918. – 5 черв.

65.Там само.

66.Там само. – 7 черв.

67.Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. – Т.ІІ. – К., 2002. – С.194, 217.

68.Серединський С. Миколаївщина в період гетьманату Павла Скоропадського (квітень-грудень 1918 р.) // Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава. – К., 1998. – С.112.

69.Державний вістник. – 1918. – 26 черв.

70.Скоропадський П. Вказ. праця. – С.221.

24.Економічне становище України в 1917–1920 рр. 149

71.ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.16. – Арк.51-53.

72.Скоропадський П. Вказ. праця. – С.221.

73.Дорошенко Д. Вказ. праця. – С.211-215; Державний вістник. – 1918. – 4 серп.

74.Державний вістник. – 1918. – 9 черв.

75.Там само. – 27 лип.

76.ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.6. – Арк.253.

77.Гай-Нижник П. Фінансова політика Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського

(29 квітня – 14 грудня 1918 р.). – К., 2004. – С.61.

78.ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.6. – Арк.25, 137.

79.Там само. – Спр.3. – Арк.45.

80.Державний вістник. – 1918. – 29 лип.

81.ЦДАВО України. – Ф.1509. – Оп.5. – Спр.6. – Арк.20.

82.Державний вістник. – 1918. – 6 верес.

83.ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.191. – Арк.1.

84.Там само. – Спр.6. – Арк.133-133. – Спр.12. – Арк.42.

85.Там само. – Спр.12. – Арк.29-30.

86.Там само. – Спр.6. – Арк.59.

87.Дорошенко Д. Вказ. праця. – С.192.

88.Там само. – С.194-195.

89.ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.6. – Арк.152.

90.Притуляк П. Україна і Брестський мир: від підписання до виконання (1917–1918 р.) – К., 2004. –

С.164.

91.Там само. – С.165.

92.Дорошенко Д. Вказ. праця. – С.208.

93.Там само.

94.Deutche – Russische politik. 1917–1941. – Dusseldorf – Bonn, 1962. – S.33.

95.Притуляк П. Вказ. праця. – С.175.

96.ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.6. – Арк.40; Народня воля. – 1918. – 1 серп.

97.ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.7. – Арк.4-4 зв; Дорошенко Д. Вказ. праця. –

С.215.

98.ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.6. – Арк.101.

99.Там само. – Арк.113.

100.Там само. – Арк.112; Державний вістник. – 1918. – 6 серп.

101.ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.10. – Арк.79; Спр.12. – Арк.44.

102.Там само. – Спр.10. – Арк.75.

103.Там само. – Арк.117, 140.

104.Гай-Нижник П. Вказ. праця.

105.Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – 2-е вид. – Т.23. – С.717-718.

106.Ленін В.І. Повне зібрання творів (далі – ПЗТ). – Т.34. – С.182.

107.Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – 2-е вид. – Т.23. – С.12.

108.Ленін В.І. ПЗТ. – Т.32. – С.119.

109.Там само. – Т.31. – С.106-107.

110.Там само. – С.107.

111.Там само. – С.102, 104.

112.Там само. – С.104, 106.

113.Там само. – Т.32. – С.119.

114.Ленін В.І. Про лозунг Сполучених Штатів Європи. // Ленін В.І. – ПЗТ. – Т.26. – С.334.

115.Ленін В.І. Воєнна програма пролетарської революції. // Там само. – Т.30. – С.127.

116.Ленін В.І. Про нашу революцію (з приводу записок М.Суханова) // Там само. – Т.45. – С.362.

117.Седьмой экстренный съезд РКП(б). Март 1918 года. Стеногр. отчет. – М., 1962. – С.18.

118.Цит. за: Мазуренко В. Економічна самостійність України в числах (з таблицями) – Відень; К., 1921. – С.39.

119.Труды II Всероссийского съезда советов народного хозяйства (19 декабря – 27 декабря 1918 г.): Стенограф. отчет. – М., 1919. – С.9.

150 Частина шоста. НОВІТНЯ ЕПОХА

120.Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У 2 т. – Т.1. – С.499.

121.Там само.

122.Там само. – С.500.

123.Там само. – С.527.

124.Вістник Української Народної Республіки. – Харків, 1917. – №2. – 21 груд.

125.Там само.

126.Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине. Февраль 1917 – апрель 1918 // Сб. док. и материалов: У 3 т. – К., 1957. – Т.3. – С.8.

127.Хронологічне зібрання законів, указів президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень уряду Української РСР. – Т.1: 1917–1941 рр. – К., 1963. – С.21.

128.Затонський В. Уривки із спогадів про українську революцію // Літопис революції. – 1929. –

№4. – С.152.

129.Там само.

130.Хронологічне зібрання законів… – Т.1: 1917–1941 рр. – С.77.

131.Там само.

132.Ленін В.І. До населення // Ленін В.І. ПЗТ. – Т.35. – С.62.

133.Там само.

134.Декреты Советской власти. – Т.1: 25 октября 1917 –16 марта 1918 г. – М., 1957. – С.142.

135.Цит. за: Соколов Е.Н. Финансовая политика Советской власти (октябрь 1917 – август 1918 гг.),

Рязань, 2008. – С.43.

136.Декреты Советской власти. – Т.1. – М., 1957. – С.110-111.

137.Там само. – С.142.

138.Протоколы заседаний Совета Народных Комиссаров РСФСР. Ноябрь 1917 – март 1918. – М., 2006. – С.68, 71, 75, 77, 83, 87.

139.Декреты Советской власти. – Т.1… – С.449-450.

140.Труды І Всероссийского съезда Советов Народного Хозяйства 25 мая – 4 июня 1918 г.: Стенограф.

отчет. – М., 1918. – С.119.

141.ЦДАВО України. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.2. – Арк.13.

142.Хронологічне зібрання законів… – Т.1. – С.27-28.

143.Вістник Української Народної Республіки. – 1918. – №30. – 23(9) лют.

144.Там само.

145.Хронологічне зібрання законів… – Т.1. – С.59.

146.Вестник УНР. – 1918. – №31. – 26(13) февр.

147.Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине… – Т.3. – С.42.

148.Вестник УНР. – 1918. – №27. – 21 февр.

149.Вістник Української Народної Республіки. – К. – 1918. – Ч.27. – 21(8) лют.

150.Там само.

151.Ленін В.І. ПЗТ. – Т.50. – С.30.

152.Вістник Української Народної Республіки. – 1918. – №24. – 29 січ.

153.Вестник УНР. – 1918. – №29. – 23(10) февр.

154.Там само. – 21 берез.

155.Там само.

156.ЦДАВО України. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.7 в. – Арк.66.

157.ЦДАГО України. – Ф.57. – Оп.2. – Спр.8. – Арк.1.

158.Там само. – Спр.173. – Арк.1.

159.Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК: У 2 т. – Т.1. – К., 1976. – С.20.

160.Ленін В.І. ПЗТ. – Т.36. – С.356.

161.Коваленко Д.А. Оборонная промышленность Советской России в 1918–1920 годах. – М., 1970. –

С.161.

162.Там само. – С.227.

163.Протокол 4-го Пленарного заседания Центрального комитета Коммунистической партии (большевиков) Украины. 8 сентября 1918 // Летопись революции. – 1927. – №1. – С.134.

164.Ленін В.І. ПЗТ. – Т.36. – С.479.