Материал: Економічна історія України том 2

24.Економічне становище України в 1917–1920 рр. 151

165.В.І.Ленін про Україну. – Ч.ІІ: 1917–1922. – К., 1969. – С.232.

166.Ленін В.І. ПЗТ. – Т.37. – С.224.

167.Цит. за: Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928). – К., 1996. –

С.76.

168.Там само.

169.Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Украины (далі – СУ УССР, якщо цитата з російськомовного видання, і ЗУ УСРР – україномовного). – 1919. –

Ст.38.

170.ЦДАВО України. – Ф.4216. – Оп.1. – Спр.20. – Арк.7.

171.СУ УССР. – 1919. – Ст.39.

172.Там само. – Изд.1. – Ст.197.

173.Там само. – Ст.123.

174.Див. детальніше: Єфіменко Г.Г. Взаємовідносини Кремля та радянської України: економічний аспект (1917–1919 рр.). – К., 2008. – С.127-147.

175.ЦДАВО України. – Ф.2. – Оп.1. – Спр.13. – Арк.118.

176.СУ УССР. – 1919. – Ст.19.

177.Там само. – Ст.23.

178.Там само. – Ст.228, 457, 458, 462.

179.Там само. – Ст.48.

180.Там само. – Ст.92.

181.СУ УССР. – 1919. – Ст.52.

182.Там само. – Ст.79.

183.Цит. за: Равич-Черкасский М. История коммунистической партии (б-ов) Украины. – Харьков, 1923. – С.115,

184.СУ УССР. – 1919. – Ст.235.

185.Там само. – Ст.411.

186.Там само. – Ст.61.

187.Терещенко Ю.И. Великий Октябрь и становление социалистической экономики на Украине: Очерк истории экономической политики (1917–1920). – К., 1986. – С.70.

188.В.І.Ленін про Україну. – Ч.ІІ: 1917–1922. – С.213.

189.Там само. – С.220.

190.ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.20. – Спр.129. – Арк.4.

191.Там само. – Арк.6.

192.В.І.Ленін про Україну. – Ч.ІІ: 1917–1922. – С.252.

193.Там само. – С.213.

194.ЦДАВО України. – Ф.2. – Оп.1. – Спр.414. – Арк.10.

195.Там само.

196.Кондуфор Ю.Ю. Укрепление союза рабочего класса и крестьян на Украине в период гражданской войны (в ходе проведения продовольственной политики 1918–1920 гг.). – К., 1964. –

С.195.

197.СУ УССР. – 1919. – №3. – Ст.27.

198.ЦДАВО України. – Ф.2. – Оп.1. – Спр.15. – Арк.110.

199.Терещенко Ю.И. Великий Октябрь и становление социалистической экономики на Украине… –

С.71.

200.Айхенвальд А. Радянська економіка. Економіка і економічна політика СРСР. – Харків, 1928. –

С.234.

201.Російський державний архів економіки (далі – РДАЕ). – Ф.3429. – Оп.1. – Спр.1066. –

Арк.116.

202.ЦДАВО України. – Ф.2. – Оп.1. – Спр.49. – Арк.9.

203.Див: Єфіменко Г.Г. Взаємовідносини Кремля та радянської України: економічний аспект… –

С.89-147.

204.ІІІ Всеукраїнський з’їзд рад: Стенограф. звіт. – Харків, 1932. – С.76-77.

205.РДАЕ. – Ф.3429. – Оп.1. – Спр.1066. – Арк.133.

206.Там само. – Арк.130, 131, 134, 135.

152 Частина шоста. НОВІТНЯ ЕПОХА

207.Там само. – Арк.116.

208.Терещенко Ю.И. Великий Октябрь и становление социалистической экономики на Украине… –

С.115-116.

209.Резолюції Всеукраїнських з’їздів рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. –

Харків, 1932. – С.43.

210.Там само. – С.43-44.

211.ІІІ Всеукраїнський з’їзд Рад: Стеногр. звіт. – Харків, 1932. – С.183.

212.Там само.

213.Державний архів Російської Федерації. – Ф.1235. – Оп.55. – Спр.18. – Арк.6.

214.ЦДАГО України. – Ф.57. – Оп.6. – Спр.15. – Арк.8.

215.Бюллетень V Всеукраинской конференции Коммунистической партии большевиков Украины. –

№3. – Харьков, 1920 – С.21.

216.В.І.Ленін про Україну. – Ч.ІІ: 1917–1922. – С.359.

217.Там само. – С.404.

218.Программа Российской Коммунистической партии (большевиков) // Восьмой съезд РКП(б).

Март 1919 года: Протоколы. – М., 1959. – С.390.

219.Там само. – С.403.

220.Собрание узаконений и распоряжений Всеукраинского Революционного Комитета. – №1. –

Ст.7.

221.СУ УССР. – 1920. – Ст.1.

222.Протоколы Президиума ВСНХ. 1919 год: Сб. док. – М., 1993. – С.323.

223.Протоколы Президиума Высшего Совета Народного Хозяйства. 1920 год: Сб. док. – М., 2000. –

С.89.

224.ЗУ УСРР. – 1920. – Ст.37.

225.Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928). – С.95.

226.Резолюції Всеукраїнських з’їздів рад… – Харків, 1932. – С.102, 104.

227.Терещенко Ю.И. Великий Октябрь и становление социалистической экономики на Украине… –

С.133.

228.Там само.

229.Протоколы Президиума Высшего Совета Народного Хозяйства. 1920 год. – С.334.

230.Збірник узаконень та розпоряджень Всеукраїнського революційного комітету. – 1920. – Ст.18.

231.Там само.

232.Раковский Х. Отчет Рабоче-Крестьянского Правительства Украины IV Всеукраинскому съезду советов рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов. 16-20 мая 1920 г. – Харьков, 1920. – С.12.

233.Центральный государственный архив Советской армии: В 2 т. – Т 1: Путеводитель. – М., 1991. – С.373-375.

234.Бюллетень V Всеукраинской конференции коммунистической партии большевиков Украины. –

Харьков, 1920. – №5. – С.2.

235.Там само. – С.15.

236.Там само. – №3. – С.29.

237.Советское строительство на Украине (по докладам отделов Губисполкомов). Итоги одной поездки. – Харьков, 1920. – С.54.

238.ЦДАГО України. – Ф.57. – Оп.2. – Спр.440. – Арк.7.

239.Там само. – Арк.10.

240.СУ УССР. – 1920. – Ст.551.

241.Російський державний архів соціально-політичної історії. – Ф.5. – Оп.2. – Спр.134. – Арк.98.

242.ЦДАВО України. – Ф.2. – Оп.2. – Спр.262. – Арк.1.

243.Там само.

244.Бюллетень V Всеукраинской конференции коммунистической партии большевиков Украины. –

№5. – С.2.

245.ЗУ УСРР. – 1920. – Ст.63.

246.Там само. – Ст.352.

247.Там само. – Ст.234.

24. Економічне становище України в 1917–1920 рр. 153

248.Там само. – Ст.123.

249.Там само. – Ст.115.

250.Там само. – 1921. – Ст.44.

251.Там само. – Ст.78, 85.

252.Вопросы финансовой политики на второй сессии ВУЦИК // Финанс. вест. – 1922. – №1-2. –

С.35.

253.Сборник распоряжений и декретов по финансам. – Т.II: 1919–20. – Пг., 1920. – С.14.

254.Давид А. К пятилетию Советского бюджета // Финанс. вест. – 1922. – №7-8. – С.7.

255.Ленін В.І. ПЗТ. – Т.52. – С.22.

256.Давид А. К пятилетию Советского бюджета. // Финанс. вест. – 1922. – №7-8. – С.8.

257.ЗУ УСРР. – 1920. – Ст.155.

258.Владимир Ильич Ленин. Биографическая хроника. – Т.9. – С.535.

259.СУ УССР. – 1920. – Ст.586.; ЗУ УСРР. – 1921. – Ст.119.

260.ЗУ УСРР. – 1921. – Ст.116.

261.В.І.Ленін про Україну. – Ч.ІІ: 1917–1922. – С.360.

262.Там само. – С.361.

263.Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1919–1920): Зб. док. і матеріа-

лів. – К., 1957. – С.58.

264.Итоги аграрной революции на Украине. – Харьков, 1923. – С.3.

265.Радянське будівництво на Україні… – С.70-72.

266.Бюлетень 5-го Всеукраїнського з’їзду рад 28 лютого 1921. – №3. – С.49.

267.СУ УССР. – 1920. – Ст.481.

268.Бюлетень 5-го Всеукраїнського з’їзду рад 1 березня 1921. – №43. – С.90.

269.ЗУ УСРР. – 1920. – Ст.69.

270.СУ УССР. – 1920. – Ст.468.

271.Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928). – С.112.

272.СУ УССР. – 1920. – Ст.450.

273.ЗУ УСРР. – 1920. – Ст.401.; СУ УСРР. – 1920. – Ст.476.

274.СУ УССР. – 1920. – Ст.482.

275.Раковский Х. Отчет Рабоче-Крестьянского Правительства Украины IV Всеукраинскому… –

С.10.

276.Там само. – С.11.

277.Там само. – С.10.

278.Бюллетень V Всеукраинской конференции коммунистической партии большевиков Украины. –

Харьков, 1920. – №3. – С.2.

279.Там само. – С.4.

280.Цит. за: Україна: хроніка ХХ століття. – К., 2005. – С.258. Документ повністю надрукований у виданні: Комітети незаможних селян Харківщини 1920–1933. – Харків, 1961. – С.84-86.

281.Обзор организации комитетов незаможных селян (с начала организации и до 1 декабря). – Харьков, б.д. – С.19.

282.Там само. – С.10.

283.Кактынь А. Организация народного хозяйства Украины // Народное хозяйство Украины: Сб. очерков и статей по хозяйственному строительству Украины. – Харьков, 1921. – С.28.

284.Цит. за: Ветошкин М. Основные этапы развития бюджетно-финансовой системы // Бюджетная система СССР. Сборник общесоюзного законодательства. – М., 1933. – С.2.

Розділ 25

ЗДІЙСНЕННЯ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ (1921–1928)

1. Господарська розруха

Тривалі переговори Росії та України з Польщею завершилися у березні 1921 р. підписанням Ризького мирного договору. Кордони радян-

ської України утвердилися по річку Збруч. Це була найбільша з національних радянських республік: територія – 452 тис. кв. км, населення – 25,5 млн осіб. Будучи формально самостійними, національні республіки фактично утворювали одну з Росією державу без назви. У грудні 1922 р. вожді більшовиків позбавили їх самостійного статусу й об’єднали в Радянський Союз.

Відносини з великими державами у більшовиків залишалися напруженими. Виняток становила переможена у світовій війні Німеччина, яка прагнула вийти з міжнародної ізоляції. У жовтні 1921 р. уряд радянської Росії звернувся до держав Антанти з пропозицією скликати міжнародну конференцію для розгляду проблеми боргів та позик. У квітнітравні 1922 р. в Генуї (Італія) відбулася конференція за участі Росії та Німеччини для врегулювання економічних і фінансових проблем. До складу російської делегації було включено голову Раднаркому УСРР Х.Раковського. Конференція закінчилася безрезультатно, але російській делегації завдяки дипломатичному хисту Раковського вдалося знайти спільну мову з іншим аутсайдером у переговорному процесі – Німеччиною. У передмісті Генуї Рапалло в квітні 1922 р. було підписано російсько-німецький договір про відновлення дипломатичних відносин. Сторони відмовлялися від взаємних фінансових претензій. Зокрема, Німеччина визнала націоналізацію власності своїх громадян в Росії та Україні і пере-

стала претендувати на відшкодування довоєнних боргів. Для радянської Росії створювався важливий прецедент: вона могла розраховувати на дипломатичне визнання іншими великими державами безвідносно до неврегульованої проблеми довоєнних і воєнних боргів.

Воєнні дії, що точилися майже безперервно з літа 1914 р., завдали величезної шкоди економіці України. Спустошення були жахливими: понівечені пожежами корпуси заводських будівель, зруйновані залізничні мости, висаджені в повітря домни і мартени, затоплені ґрунтовими водами шахти. Покидаючи порти Чорного моря, інтервенти Антанти і білогвардійці прихопили з собою всі пароплави. У чорній металургії, яка була базовою галуззю в Україні, працювала лише одна доменна піч на Петровському заводі в Єнакієвому. З 10 773 промислових підприємств вважалися діючими 4060, переважно дрібні1. Але й вони працювали з перервами, постійно відчуваючи нестачу сировини, палива, електроенергії. Чисельність промислових робітників скоротилася наполовину. Рятуючись від безробіття й голоду, вони масово подавалися до села.

Щоб годувати армію, управлінський апарат і робітників, держава вилучала продовольство у селах методами продрозкладки, тобто примусово. Коли припинилися воєнні дії, невдоволення селян реквізиціями і забороною базарної торгівлі різко зросло. Нерідко воно виявлялося у вигляді збройного опору. Селяни пройшли школу світової і громадянської воєн, багато хто мав зброю. Офіційна пропаганда називала причиною продовольчих труднощів в місті саботаж заможної частини селянства, яку назвали куркульством. Селянський повстанський рух розглядався як куркульський бандитизм.

Радянський уряд мав свій план повоєнної відбудови. У лютому 1920 р. була утворена Державна комісія з електрифікації Росії (ГОЕЛРО). Під електрифікацією розумілася технічна реконструкція народного господарства, здійснювана на найпрогресивнішій енергетичній основі – електриці. VIII Всеросійський з’їзд рад розглянув і затвердив у грудні 1920 р. план ГОЕЛРО.

За цим планом передбачалося спорудити 30 теплових і гідравлічних електростанцій, кожна з яких мала задовольнити потреби великого промислового вузла або району (звідси назва: державна районна електрична станція, ДРЕС). У Південному економічному районі, який складався з України і прилеглої до неї частини РСФРР, передбачалося створити електроенергетичні потужності на 560 тис. кВт. Зокрема, треба було відбудувати й об’єднати в єдину мережу 24 електростанції металургійних заводів і шахт, побудувати ДРЕС у Штерівці, Лисичанську, Білій Калитві, Гришиному, а також звести гідроелектростанцію на Дніпрі біля Олександрівська2.

План ГОЕЛРО вражав уяву, але базувався на хиткій основі – продрозкладці. До революції існували три головні джерела індустріалізації – податки, сплачувані переважно селянством у державний бюджет; іноземний капітал у формі державних позик або безпосередніх інвестицій у промисловість; капіталонагромадження в промисловості. За нових умов про внутрішнє інвестування не було й мови, тому що націоналізація підприємств і ліквідація ринку зробили виробництво економічно неефективним. Експропріація власності іноземців поставила хрест на перспективі зарубіжних інвестицій. Нарешті, не міг допомогти промисловості й державний бюджет, тому що інфляція перетворила податки на абстрактну величину. Залишався